Дня 28. жотня відбуло ся в Кракові засїданє польських послів до віденського парляменту, на котрім раджено над перенятєм власти в Галичинї через польське правительство. Варшавський польський мінїстер заграничних справ Ґломбінський заявив, що польське правительство поробило заходи в цїли обнятя адмінїстрації в Галичинї. Після довгих цїлоденних нарад па повнім аасїданю і клюбових конференціях, принято одноголосно слїдуючу постанову: 1) Польські посли до австрійської державної ради стверджують ще раз, що польські землї на теріторії австро-угорської монархії належать вже до польської держави. 2) Для сих земель творить ся Польська лїквідаційна комісія зложена з 23.польських послів до австрійської державної ради, в котру увійде: 6 членів польської людової партії, 4 народово-демократичної, 4 польської партії соціально демократичної, 3 польської демократичної партії, 2 консервативної партії, 1 польської соціялїстичної партії, 1 партії народнього зєдиненя, 1 католицької людової партії і 1 представник Шлеска. 3) Осїдком комісії лїквідаційної є місто Львів. 4) Вибрана польська лїквідаційна комісія визначить з поміж себе президію з чотирох партій: П.Л.О., Н.Д., П.П.С.Д. і П.Д. 5) Збори послів не узнають нїякого іменованя зі сторони австрійського правительства яких небудь лїквідацїйних орґанїв для Галичини і князівства Тешинського, а правительство се може лише самого себе репрезентувати. 6) Збори послів узнають, що лише польське правительство в Варшаві є уповноважнене до заступництва Польщі на мировім конґресї. 7) Збори послів рішучо домагають ся. щоби скликати до 10 тижнїв польський конституційний сойм на найширшій підставі. 8) Збори послів поручають П.К.Л. поробити заходи, щоби знести превенційну цензуру часописий і друків і завести свободу друку, зборів і стоваришень. 9) Збори послів пору чають П.К.Л. перевести до краю кадри польських полків і всїх жовнїрів Поляків, а усунути з краю всї чужі війська. 10) П.К.Л. має усунути змілїтаризованє зелїзниць, копалень і промислових закладів. 11) Вивіз середників поживи з краю має залежати лише від позволеня П.К.Л. 12) П.К.Л. поробить сейчас заходи для увільнена полїтичних вязнїв і увязнених за дезерцію жовнїрів, 13) П.К.Л. обійме цїлу харчову службу в краю.
Сю ухвалу принято одноголосно, після чого представники народової демократії, консерватистів і польські демократи зложили деклярацію сего змісту, що свою участь в польській комісії лїквідаційній роблять залежною від затвердженя сеї комісії через польське правительство в Варшаві. Представитель польської соціяльної демокрації заявив, що свою співучасть в працї лїквідаційкої комісії роблять польські соц.-демократи зависимою від затвердженя начальної управи польської партії соц.-демократичної.
Супроти сего відложено вибори до сеї польської лїквідаційної комісії, але вибрано тимчасову комісію а 14 членів, якій доручено вести польські аґенди аж до вибору комісії лїквідаційної. Осїдком сеї тимчасової комісії назначено на разї місто Краків.
Краківська ухвала польських послів лишить ся по віки вічні історичним документом, як то Поляка задумували прилучити три і пів мілїоновий український народ в Галичинї до Польщі, іґноруючи цїлковито істнованє сего народа і його ново творячу ся державу. Бо між Поляками нема двох думок, що також східна Галичина є „польською землею". Консервативний посол князь Любомірський радив справдї довести до порозуміня межи Поляками а Rusinami, а соціялїстичний посол Дашинський заявляв, що його партія не хоче абсолютно допустити до яких небудь непорозумінь з „Rusinami" і длятого запропонував на осїдок комісії місто Краків, та голоси сї мали лише чисто декоративний характер, а постанови принято одноголосно так, яв повисше подано.
Ми заявляємо Полякам що слїдує: Можете приймати постанови, які вам лише подобає ся. Але українського народу нїякою силою не змусите, щоби він піддав ся польському панованю. Всяку спробу хитрощами або насилою поширити ваше панованє на українські землї і народ, відіпре український народ всїма средствами, які має до диспозиції, не виключаючи народного оружного повстаня. Український народ душу і тїло положить за свою свободу і оборонить свою українську державу перед всякими польскими замахами.
[Українське слово, 31 жовтня 1918]
31.10.1918