Проголошення Української Держави.

Львів, 21. жовтня 1918.

На запрошення Української Парляментар­ної Репрезентації зібралися у Львові в Народ­нім Домі дня 18. с. м. українські парляментарні посли з Галичини і Буковини, українські посли соймові з Галичини і Буковини, українські чле­ни палати панів і українські епископи з Гали­чини як вірильні члени сойму та по трех від­поручників партій, щоби порішити правно-дер­жавну будучність українських земель Австро- Угорщини. З угорської України не прибув вправді ніхто, тільки прийшло письмо від гур­та найвиднійших угорських Українців, в котрім просять о прилучення їх до австрійської Украї­ни та о визволення закарпатських Українців зі страшного мадярського ярма та заявляють, що по порозумінню з собою вишлють своїх пред­ставників до української конституанти.

Склад учасників, що явилися на перше за­сідання української конституанти, був сліду­ючий:

І. Парламентарні і рівночасно соймові по­сли з Галичини: д-р Володимир Бачинський, д-р Сидір Голубович, д-р Микола Лагодин­ський, д-р Кость Левицький, Лев Левицький, д-р Теофіль Окуневський, д-р Евген Петруше­вич, Тимко Старух, Володимир Сінґалевич і д-р Льонґін Цегельський, парламентарні посли з Га­личини д-р Лев Бачинський, Вячеслав Будзи­новський, Семен Вітик, д-р Володимир Загайке­вич, д-р Олександер Колесса, д-р Евген Левиць­кий, о. Омелян Погорецький, Михайдо Петриць­кий, віцепрез. палати послів Юліян Романчук; посли о. Степан Онишкевич і д-р Кирило Три­льовський прибули доперва другого дня; парл. і рівночасно соймові посли з Буковини: Мико­ла Василько, Антін Лукащевич, Ілія Семака і Ми­кола Спинул та парл. посол др Степан Смаль-Cтоцький.

ІІ. Члени палати панів: Олександер Бар­вінський і Ексц. митрополит ґр. Андрій Шеп­тицький.

ІІІ. Посли послідного розвязаного галиць­кого сойму: Д-р Антін Горбачевський, о. Іван Капустинський, член краєвого виділу Іван Кивелюк, д-р Михайло Король, д-р Теофіль Кормош, Іван Кохановський, д-р Іван Куровець, д-р Іван Макух, д-р Михайло Новаківський, д-р Роман Перфецький, Теодор Рожанківський, Іван Сандуляк, Гриць Тершаковець та члени віриль­ні: єпископи д-р Йосафат Коциловський з Перемишля і Ексц. д-р Григорій Хомишин зі  Станіславова.

IV. Посли буковинського сойму: Осип Бурачинський, віце маршалок сойму о. Теофіль  Драчинський, Теодор Іваницький, Теодор  Левицький, Юрій Лисан і Омелян Попович.

V. Відпоручники партій з Галичини: а) нац. -дем.– д-р. Степан Баран, д-р Василь Панейко і о. Олександр Стефанович, б) радикальної – д-р Северин Данилович, Антін Крушельницький і д-р Осип Назарук, в) соціяльно-демократичної – Микола Ганкевич, Осип Крупа і Антін Чернецький, г) христіянсько-суспільної – д-р Богдан Барвінський, д-р Ярослав Гординський і о. д-р Спиридон Кархут.;  з Буковини: а) нац.дем. – д-р Микола Драгомирецький, Омелян Іваницький і Володимир Федорович; б) народної – д-р Клявдій Білінський, д-р Мирон Кордуба і д-р Роман Цегельний; в) соціяльно-дем. – Гриць Андріящук, Осип Безпалко і Володимир Сороневич; г) радикальної – Ілярій Карбулицький.

Член палати панів ексц. міністер здоровля др. Іван Горбачевський виправдав свою непри­сутність.

Кромі вичислених явилося в характері го­стbй  чотирох відпоручників академічної мо­лодіжи і пятьох відпоручників української преси.

Проводив нарадам др. Евген Петрушевич, секретарювали др. Степан Баран і др. Во­лодимир Бачинський.

Наради розпочалися о год. 5·30 по пол. в малій сали Народного Дому промовою д-ра Петрушевича, котрий вияснив ціль зборів і згадавши про послідні політичні події в Австро-­Угорщині, а з окрема в Австрії в звязи з по­діями на фронтах і в міждержавній політиці, подав зібраним точний перебіг своєї послідної авдієнції у цісаря, на котрій заповів цісареви, що українські посли рішили дати почин до зорґанізовання в державний орґанізм всіх укра­їнських областий Австро-Угорщини, про що остаточно рішить збір з краю, що відбудеся у Львові дня 19. с. м. Про становище львівсько­го зїзду до Австрії годі наперед щось певного сказати, але ж огляду на переслідованних Укра­їнців в Австрії в часі війни, брак відбудови східної Галичини і дальше необмежене пано­ваннє Поляків — не звісно, як випаде остато­чне рішеннє сего зїзду. Цісар спитавши про стано­вище Поляків і Жидів в східній Галичині, дя­кував за вірність, яку в часі війни оказали Українці супроти Австрії. Опісля обговорив др. Петрусевич теперішнє положення в Росії і на Україні, в котрій під сю пору рішаючий го­лос мають Німці. В звязи з внутрішним і міждержавним становищем України обговорив він розвязку правно-державної будучности австро-­угорських Українців, подаючи її ріжні способи, про що має рішити нинішний збір, що пови­нен уконституоватися як українська конституанта, відчитуючи на конець проєкт статута Укра­їнської Національної Ради як української кон­ституанти.

Рішено перевести дві дискусії: одну над статутом, а другу над правно-державною бу­дучністю австро-угорської України і над ріше­нями, які належить повзяти.

В нараді над статутом піднесено дві про­тивні думки: щоби У.Н.Р. зорґанізувати тільки з парляментарних послів і другу, — тільки з партійних делєґацій. Остаточно при голосованню принято предложений головою проєкт з тим засадничим додатком, що число відпоручникіж партійних організацій, усталене засадничо на трех, може бути змінене на осно­ві порозуміння між партіями. На просьбу від­поручників академічної молодіжи принято в склад У.Н.Р. трех відпоручників українського студентства, котрий є: Володимир Кульчицький, Степан Полянський і Степан  Сілецький. Імено­ваних відпоручних партій може партійна управа відкликати і іменувати в їх місце инших. На тім наради над статутом закінчено і о год. 9с15 перервано на пів години наради.

По півгодинній перерві розпочалися нара­ди над двома політичними рефератами, що їх виголосили д-р Степан Баран і д-р Евген Ле­вицький, прекладаючи від себе окремі резо­люції. Засадничою стороною обох рефератів було те, що не належить нині рішати остаточ­но про те, в який союз має війти новоутворе­ний державний орган з австро-угорських українських земель і полишити се до слушної хвилі конституанті.

Над предложеними д-ром Бараном і д-ром Е. Левицьким резолюціями розвинулася основна дискусія, в котрій забрали голос: пп.Безпалко, д-р Петрушевич, д-р Цегельський, д-р Загай­кевич, Крушельницький, д-р Кордуба, др Смаль-Стоцький, д-р Колесса, Будзиновський,  д-з Окуневський, д-р Данилович, д-р Лев Ба­чинський, відпоручник молодіжі Кульчицький, д-р Перфецький і Семака. Вибилися дві струї: одна репрезентована соц. демократами і дея­кими з галицьких нац. демократів, була за про­голошенням безпроволочного прилученчя ав­стро-угорської України до державної України, друга станула на становищи референтів, що треба зорґанізувати з австро-угорських зе­мель окремий державний орґанізм, якого о­статочну правно-державну будучність вирішить У.Н.Р. як українська конститутанта.

Ціла дискусія велася дуже поважно і о­сновно до 3·30, почім вибрано комісію з д-ра Барана, д-ра Евгена Левицького, д-ра Перфець­кого, д-ра Петрушевича і д-ра Цегельського для конечної стилізації резолюції перерва­но засіданнє на 15 мінут. По перерві відчитав д-р Баран остаточно усталені резолюції, які принято одноголосно. Мимо пізної пори (4 год. рано) і одинайцять годинних нарад — лишили­ся майже всі учасники, вичислені на вступі, до самого кінця, з виїмкою соціяльних демокра­тів, що в часі дискусії вийшли, епископів і кількох старших членів, що їм вік не позволив видержати до рана.

Ухвалені одноголосно резолюції звучать:

Стоячи на становищи самоозначення народів, Українська Національна Рада, як конституанта, постановляє:

І. Цїла етноґрафічна українська область в Австро-Угорщині — а з окрема Східна Галичина в граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, північно-західна Буковина з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська по­лоса північно-східної Угорщини — творять одноцільну українську територію.

ІІ. Ся українська національна територія уконституовується отсим як укра­їнська держава. Постановляється поробити приготовні заходи, щоби се рішення перевести в життя.

ІІІ. Взивається всі національні меншости на сій українській области — при­чім Жидів признається за окрему національність — щоб уконституувалися і не­гайно вислали своїх представників до Української Національної Ради в скілько­сти, відповідаючій їх числу населення.

ІV. Українська Національна Рада виготовить конституцію для утвореної сим способом держави на основах: загального, рівного, тайного і безпо­середного права голосування з пропорціональним заступством, з правом націо­нально-культурної автономії та з правом заступства при правительстві для національних меншостей.

V. Українська Національна Рада жадає, щоб зорґанізована отсе в державу українська територія мала безумовно своїх заступників на мировій конференції.

VІ. Теперішному австро-угорському міністрови заграничних справ ґр. Бурянови відмовляється права пересправляти іменем сеї української території.

Святочне проголошення Української Держа­ви на з'їзді.

На 19. с. м. з'їхалося до Львова кілька ти­сячів селян, робітників, міщан і інтеліґенції — всі виднійші діячі Східної Галичини і Буко­вини, відпоручники академічної молодіжи і жі­ночих організацій, щоби одобритии утворення Укр. Національної Ради як української консти­туанти. Прибули митрополит і оба єпископи. Велика саля „Народного Дому“, всі коритарі, бічні убікації, всі сходи і площа перед входом бути битком набиті учасниками. Всюди панував святочний настрій, кождий здавав собі справу, що є свідком історичної хвилі проголошення Української Держави.

Точно о 12 годині д-р Петрушевич отво­рив зібрання і виголосив одногодинну промо­ву, в котрій виявив причини, чому У.Н. Р. при­няла такі, в не инші рішення, з котрих голов­ною є незабезпечена доси будучність укр. дер­жави в Київі. Промова д-ра Петрушевича зна­ходила загальне признання частими бурливими оплесками. Подавши до відома статут У. Н. Р. як української конституанти, закінчив свою промову святочним проголошеннням Української Держави на українських землях Австро-Угор­щини. Всі повстали з місць і з тисячів грудей залунала могуча пісня „Вже воскресла Укра­їна“.

Тепер став д-р Баран відчитувати пооди­нокі рішення У. Н. Р., які зібрані принимали довготревалими оплесками і окликами: Слава. Рішення принято через аклямацію і уділено го­лосу Миколі Ганкевичови, котрий іменем соц. демократів відчитав отсю резолюцію:

В великій історичній хвилі, де валяться основи старого світа і на його руїнах зростає нове життя вольних, самостійник народів, що са­мі рішають про свою долю й будучність, — На­ціональні Збори Українців австрійсько-угорської держави проголошують торжественно перед цілим світом, що домаганям і цілию усіх Укра­їнців — є з'єдинення усіх українських земель між иншим українських земель австро-угорської держави — в одну державу, що цілию наших на­ціональних змагань — з'єдинена, вольна, самостійна українська републіка!

Здійснення сих завітних бажань і змагань українського народу австрійсько-угорської мо­нархії — а тільки таке порішення українського питання є достойне української нації в тепері­шню велику, історичну хвилю — обняти має Конституанта, Національний Сойм Україн­ський, вибраний на підставі загального, рівно­го, безпосередного, тайного, пропорціонально­го виборчого права, яке має прислугувати жін­кам так само як мущинам. Суверенний український нарід рішатиме суверенно про свою до­лю й будучність, — так само як він запевнив широким масам хліборобським аграрною ре­формою землю, а робучим масам міським і фабричним дасть через 8-годинний день праці та робітниче законодавство охорону сили робочої, що є найвищим скарбом суспільно­сти і народу.

Суверенний український нарід запевнить на просторах своєї держави повну культурну волю усім національним меншостям, дасть їм правнодержавву запоруку повного національно­го розвитку.

Український нарід домагаєтьтя місця на міжнародній мировій конференції з рішаючим голосом, бажаючи в згоді з демократією наро­дів усего світа поладнати міжнародні взаємини  на основах волі, рівности і братерства. Україн­ський нарід хоче через свою суверенну держа­ву порішити згідно і мирно сусідські взаємини з польським суверенним народом, так як хоче сего полагодження з усіми сусідними народами Сходу Европи, — з окрема з великою росій­ською републикою.

Тільки на основах волі, рівности і братер­ства виросте трівкий мир, що по кровавій тра­ґедії воєнній розпічне нову добу в історії люд­ства.

На сім закінчено історичний день прого­лошення Української Держави на укрїнських зе­млях Австро-Угорщини.

[Діло, ч.240 (9.800), Львів, второк, 22.жовтня (9. ст. ст.) 1918]