Євгенія Іванівна Ярошинська народилася 18 (6) жовтня 1868 року в селі Чуньків (тепер Заставнівського р-ну Чернівецької області) в родині Івана Ярошинського – сільського вчителя місцевої народної школи. В 1874 р. родина Ярошинських переїхала до с. Брідок. В родині Ярошинських побутувала українська мова, проте освіту Є. Ярошинська здобула в німецькомовній школі. Так, у 1882 р. Є. Ярошинська успішно завершила навчання в шестикласній т. зв. «школі вправ» у Чернівцях. Зрештою, на цьому її навчання було завершено. Щоб дати змогу Є. Ярошинській здобути подальшу освіту, в батьків бракувало коштів, оскільки ще була сестра Емілія та двоє молодших братів. Проте здобуття освіти Є. Ярошинською закінчилася лише формально. Вона активно займалася вдома самоосвітою: «маючи велику охоту до науки, вчила-м ся дома дальше, як історії, літератури, розумієсь німецької. При тім читала-м дуже багато, хотячи собі придбати вищу освіту». Читала Є. Ярошинська історичні та літературні твори німецьких класиків Й. Гете, Ф. Шіллера, Г. Лессінга, Г. Гейне та ін. Чи знову ж таки німецькі переклади з англійської (напр. Дж. Байрон, Дж. Мільтон, У. Шекспір і т. д.) та французької літератур (В. Гюго, Ф.-Р. Шатобріан та ін.). Є. Ярошинська надавала перевагу власне німецькій літературі, котрою на протязі 1870–1880-х років захоплювалася тодішня інтелігенція Буковини¹.
18 червня 1896 р. Є. Ярошинська в своєму автобіографічному листі до галицького бібліографа І. О. Левицького зазначала наступне: «Се читанє мало на мене такий вплив, що і я почала писати німецькі поезії². Зрештою під впливом такої лектури 14-річна Є. Ярошинська власне й почала писати вірші та оповідання німецькою мовою. Звідси її перша повість була написана німецькою мовою. Мова йде про повість «Ein Frauenherz» («Жіноче серце»), що її у 1886 році було надруковано в віденській газеті «Das Interessante Blatt» («Цікава газета»)³. Проте під впливом творчості Ю. Федьковича та С. Воробкевича, Є. Ярошинська поступово почала писати твори українською мовою. «В мені пробудилась національна самосвідомість, – писала вона 18 червня 1896 р. у згаданому вище листі до І. Левицького, – я сказала, що краще вже трудитись для свого народа, як для чужого […]. Хоть німецьке образованє відчужило мене від свого, то все-таки на дні серця тліла любов до мого народа, єго мови і пісні⁴. Зрештою її перше оповідання українською мовою «Уроєна слабість» було надруковане в 1886 р. на сторінках чернівецької газети «Буковина» (ч. 13–14). Того ж року в т. зв. «Бібліотеці для молодіжи» було надруковано також і її оповідання «Милосердний пес»⁵. Крім того, Є. Ярошинська упорядкувала великий збірник під назвою «Пісні буковинсько-руського народу з-над Дністра». Дана збірка тоді налічувала 150 пісень. У 1887 р. Є. Ярошинська надіслала свої записи товариству «Руська бесіда» в Чернівцях. Проте через брак коштів згадане товариство збірник тоді видати не змогло⁶.
Разом із тим Є. Ярошинська продовжувала збирати та записувати пісні. Коли її збірка становила вже 450 пісень, Є. Ярошинська звернулася до Наукового товариства імени Шевченка в Львові з проханням, щоб останнє надрукувало її збірник. «Но не получила-м навіть відповіді», – нарікала згодом Є. Ярошинська в одному з своїх листів. Натомість за порадою буковинського русофіла Г. Купчанка вона надіслала свій збірник пісень аж у Петербург до «Російського географічного товариства», яке навіть присудило їй у нагороду за збірник велику срібну медаль і грошову премію в розмірі 500 руб. Але й цього разу справа збірника пісень не дійшла до друку⁷. В 1892 р. Є. Ярошинська вкотре підготувала свою збірку народних пісень і цього разу надіслала матеріали до товариства «Просвіта» в Львові. Проте й цього разу збірка не мала щастя бути надрукованою. Лише через 80 років, в 1972 році, більшість пісень (ті, що, звісно, пропустила радянська цензура) зібраних свого часу діячкою вийшли під назвою «Народні пісні з-над Дністра у записах Євгенії Ярошинської⁸. Водночас у т. зв. «Илюстрованому калєндарі Товариства “Просвѣта” на рôкъ переступный 1892» була надрукована етнографічна розвідка Є. Ярошинскої «Весільні обичаї буковинсько-руского народу в наддністрянських околицях⁹.
Ще з середини 1870-х років під впливом європейських соціалістичних ідей у Галичині поступово зароджується радикальний рух. Останній базувався на принципах позитивізму та немарксистського соціалізму. Прихильниками радикальної течії стали передусім представники тодішньої студентської молоді, зокрема, О. Терлецький, М. Павлик, І. Франко та ін. Враховуючи аграрний характер краю, радикали звертали особливу увагу передусім на селянство – основну соціальну базу нової течії. Загалом радикалізм у Галичині формувався двома шляхами: безпосередньо з Західної Європи, де він виник у кінці XVIII – на початку XIX ст., так і під значним ідейним впливом діячів із Наддніпрянської України (М. Драгоманов, С. Подолинський і ін.). А на початку жовтня 1890 р. у Львові була заснована Русько-Українська радикальна партія (далі – РУРП)¹⁰.
Знайомство буковинки Є. Ярошинської із радикалами, передусім із М. Павликом, припадає на кінець 1880-х років¹¹. Цілком імовірно, що це знайомство відбулося не без допомоги невдовзі відомого радикала та в майбутньому «Січового батька» – К. Трильовського. Так, у листі до М. Павлика від 18 грудня 1888 р. із с. Брідок Є. Ярошинська між іншим зазначала: «Д. Трильовському прошу виразити мою подяку за єго добру пам’ять о мні і за зарекомендованє мене Вам¹². Крім того, Є. Ярошинська в згаданому листі до М. Павлика писала: «Я все була і буду найбільшою приятелькою мого народа. Будучи дочкою сільського учителя, я щодень маю спосібність сходитись з народом і студіювати єго житє. Ходячих до школи 80 дівчат учу всего, що їм до практичного житя потрібно. У мене не сміє ніхто дармувати. Вже 7-літні дівчатка вишивають прекрасні взори. Старші вчаться гачкувати та панчохи плести. Натурально, знає кожда читати, писати і рахувати¹³.
1 лютого 1889 р. дякуючи в листі М. Павлику за його надіслану працю «Про русько-українські народні читальні», що вийшла окремою книгою у Львові в 1887 р., Є. Ярошинська писала: «Найщирша прихильність до народа, воля помочи єму осягнути самостійність і просвіту пробиваються в сім Вашім творі, а суть то два фактори, котрі всім народолюбивим людям до серця проговорять¹⁴. Водночас від М. Павлика вона отримала також і примірник львівського часопису «Товариш», котрого перший і, на жаль, єдиний номер вийшов влітку 1888 р. у Львові¹⁵. «“Товариша” перше число дуже мені подобалось», – писала Є. Ярошинська 28 грудня 1888 р. у листі до М. Павлика¹⁶.
З початку 1889 р. Є. Ярошинська розпочала співпрацю з львівською народовською газетою «Батьківщина», де редакції котрої тоді входив М. Павлик¹⁷. Треба додати, що він почав працювати в редакції «Батьківщини» також із початком 1889 р.¹⁸. Ще 28 грудня 1888 р. Є. Ярошинська з с. Брідок у листі до М. Павлика писала: «Посилаю Вам першу допись, і єсли вона [зустріне] прихильність, то буду старатись більше таких дописей до Вашої газети посилати. В сій дописі старала-м ся лише порушити справу селянок, в других буду подавати факти, з їх власних уст записані, і хоть мені не дуже приятно відкривати ті злі сторони нашого народа, то учиню то¹⁹. Вочевидь, що мова йде про її статтю «Доля наших селянок коло Вікна на Буковині». Стаття була надрукована під псевдонімом «Наддністрянка» у першому та шостому числах «Батьківщини» за 1889 р.²⁰
Вже 7 лютого 1889 р. Є. Ярошинська в листі до М. Павлика писала: «Не покидайте “Батьківщини”, котра би з Вами дуже багато втратила, бо не хочу Вам схлібяти (лестити. – Авт.), але кажу щиру правду, відколи Ви редагуєте “Батьківщину”, то вона стала о много цікавішою, так що аж любо єї читати²¹. Проте вже на початку липня 1889 р. у «Батьківщині» було надруковано звернення М. Павлика такого змісту: «З днем 2 липня зложив я редакцію «Батьківщини», котру м укладав від сего нового року. Сталося так головно через те, що властитель і відвічальний редактор «Батьківщини» д. В. Нагірний, на деякі голоси з боку, домагався від мене, щоби я відрікся на далі й тих провідних думок, після котрих я доти редагував «Батьківщину²². Практично відразу після того, як М. Павлик вимушено залишив редакцію газети, Є. Ярошинська звернулася до нього з листом, де повідомляла: «Розплакала-м ся з жалю за тим, що Ви покинули редакцію “Батьківщини”». Проте водночас додавала «Маєте моє повне признанє до того, що Ви учинили²³. Згодом М. Павлик назвав Є. Ярошинську «різносторонньою невсипущою робітницею-громадянкою рішуче поступового напрямку²⁴.
Водночас із 1 січня 1890 р. І. Франко та М. Павлик розпочали в Львові видавати радикальний часопис «Народ». Журнал гуртував навколо себе прогресивні сили та готував ґрунт для створення радикальної партії²⁵. Так, 14 січня 1890 р. Є. Ярошинська в листі до М. Павлика писала: «Перше число Вашого “Народа” дуже а дуже мені подобається. Я подивляю тую відвагу, з якою Ви всім правду в очі кажете²⁶. Вочевидь зміст часопису був для Є. Ярошинської дуже цікавим, що підтверджує, зокрема, її лист до М. Павлика й від 13 лютого 1890 р. «З одушевленєм слідила я за кождою стрічкою, находячи чимраз щось інтересовнішого. Щось так смілого і справедливого не случалось мені до сего часу читати. І другим людям, властиво тим, котрим пороздавала-м прислані Вами примірники, газета вельми подобалась». І додавала: «Єсли найшовся там у Вас який пренумерант з Буковини, то вже лиш я єго до того намовила, бо, знаєте, наші люди дуже люблять читати газети, але платити за них – то ні²⁷. Позитивні відгуки про часопис надходили від Є. Ярошинської і пізніше (наприклад, її лист до «молодого» радикала В. Охримовича від 15 листопада 1890 р.)²⁸.
З приводу заснування на початку жовтня 1890 р. у Львові Русько-Української радикальної партії (далі – РУРП)²⁹, Є. Ярошинська в недатованому листі до М. Павлика зазначала наступне: «Даруйте, що так спізнила-м ся пожелати Вам і Вашій партії всего добра і славного успіху на будучність, но се не сталось з неохоти або з лінивства, але через тяжку недугу […]. Тепер кличу з цілої душі: най жієт русько-українська радикальна партія а і д.[обродій] Павлик, яко перший основатель тої, най дочекаєт сіяних собою овочів, що Вам, певно, наймилішим в світі щастєм було б. Я годжусь зо всім в програмі радикальній³⁰.
Програма РУРП, опублікована на сторінках часопису «Народ» (1890–1895), також містила вимоги, що стосувалися жіночого питання. Передусім радикали домагались «повноі волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумліня, забезпеченя кождій одиниці, без ріжниці пола, як найповнійшого впливу на рішанє всіх питань політичного житя³¹. Програма вимагала «заведенє загального, безпосередного, тайного голосованя». При цьому наголошувалося, що «під правом голосованя розуміємо актівне і пасівне право вибору. Право те повинно бути признане як мущинам так і женщинам³². Водночас РУРП виступала за надання «можности користаня з науки в школах народних, середних і універсітетах для всіх без ріжниці пола³³.
Є. Ярошинська була прихильницею фемінізму. «Ідея визволеня женщин єсть дуже великою і, як кожда новість, декотрим людям неприязною, но з часом пізнають всі, що під теперішніми суспільними обставинами годі женщинам бути», – писала вона 18 грудня 1888 р. у листі до М. Павлика³⁴.
1 вересня 1891 р. Є. Ярошинська взяла участь у жіночих зборах, що відбулися у м. Стрий за ініціативи Н.Кобринської. Участь у них взяли понад три десятка жінок, які приїхали з містечок Броди й Бережани, а також із Коломийщини та Буковини (Є. Ярошинська, Рибакова, О. Озаркевич, Окуневська та ін.)³⁵. Звіт про збори Н. Кобринська надіслала до редакції часопису «Народ³⁶. Матеріали були надруковані в жовтневому номері часопису (1891, ч. 20 і 21)³⁷. Водночас чоловіки взагалі не були допущені на жіночі збори в Стрию³⁸, що дуже обурило редакцію часопису «Народ»: «Секрет, котрим окружило себе віче жіноче в Стрию, далеко більше може пошкодити справі жіночій, ніж допомогти йій. Виключити мущин можна було хиба тоді, якби то були приватні збори, за запросинами […]. На збори ж публичні, якими були збори жіночі в Стрию, мали повне право появитися всі охочі, значить і мущини³⁹.
Вже 13 вересня 1891 р. Є. Ярошинська в листі до М. Павлика зазначала наступне: «Пані Кобринська писала мені, що подала до “Народа” справозданє з жіночих зборів, подаючи при тім число зібравшихся на тих зборах жінок звиш 30. Я написала єї, що нас всіх було звиш 40, і вона просить мене, щоби я Вам се до відомості подала, щоби Ви напечатали в “Народі”, що на жіночих зборах в Стрию було звиш 40 жінок». І додавала, що «нам треба небавом скликати другі збори, щоби мож ся зреорганізувати і завести який-такий рух між жіноцтвом, а до того розбудити в нім любов до волі і просвіти, доки сего не будет, то не зможемо нічо ділати⁴⁰.
Діячі РУРП заохочували жінок до співпраці в партійній пресі як дописувачів⁴¹. Сюди можна віднести й власне надруковані в «Народі» статті Є. Ярошинської «Дещо про буковинсько-руську інтелігенцію. (Допись із села.)⁴², «Ще про руську інтелігенцію та про нарід на Буковині. (Допись із села)⁴³, підписану криптонімом В. Н.⁴⁴. А також її статті «Святкування Великодня в Брідку на Буковині⁴⁵ та «Як ведеться нашим селянкам на Буковині, коло Вікна⁴⁶.
Водночас ще з першої половини 1890-х років помітно зростав інтерес діячів РУРП до жіночого питання. Передусім мова йде про М. Ганкевича, на той час ще студента Львівського університету. Під час навчання в університеті він також був членом українського студентського товариства «Академічне братство». М. Ганкевич очолював т. зв. «літературно-научний кружок», що існував при товаристві. На одному з засідань гуртка М. Ганкевич виголосив доповідь під назвою «Про питання жіноче в його історичнім розвою» (за іншими даними «Про жіночу неволю в її історичнім розвою»)⁴⁷. М. Ганкевич хотів, щоб М. Павлик надрукував цю розвідку в «Народі». Так, 22 червня 1891 р. М. Павлик у листі до М. Драгоманова писав: «Ганкевич трохи лихиj за те, шчо м не хотів надрукувати в Народі jего статі про жіночу справу(,) через те, шчо написано дуже розстріпано, нецензурно і навіть цинічно. Jа просив переробити – не хотів, почав сам поправльати – запротестував, шчо каструjу. Jа здав діло на Франка, та він довго держав, і тепер статьа друкуjесьа jак 1 вип.[уск] вид.[авництва] Ак.[адемічного] Братства⁴⁸.
Зрештою в 1891 р. «Академічне братство» видало доповідь М. Ганкевича окремою брошурою під назвою «Про жіночу неволю в історичнім розвою⁴⁹. Партійний товариш автора та член «Братства» В. Охримович навіть звернувся до Є. Ярошинської із проханням допомогти в розповсюдженні брошури серед жіноцтва. Про це свідчить її лист-відповідь до В. Охримовича від 24 червня 1891 р.⁵⁰. Проте невдовзі згадана брошура М. Ганкевича була конфіскована⁵¹.
Одним із напрямів діяльності РУРП, було намагання залучити жінок до партійних акцій, а в окремих випадках навіть до участі в роботі з’їздів⁵². Так відомо, що Є. Ярошинська отримала запрошення на ІІ з’їзд партії⁵³, що мав проходити 3–5 жовтня 1891 р. у Львові⁵⁴. Проте в силу певних обставин приїхати на з’їзд Є. Ярошинська не змогла⁵⁵. Згідно з рішенням ІІ з’їзду РУРП, у пункті «Найблища політична діяльність партії» зазначалося, що «зйізд відкликає ся до нашого поступового жіноцтва, щоби воно організувалося в рамах нашої партії і розвивало в своїм крузі діяльність рівнобіжну нашій (пропаганда думок, агітація за розширенням прав політичних), в порозумінню з мужами довірія, а зглядно з комітетом екзекутивним⁵⁶.
20–25 липня 1891 р. Є. Ярошинська перебувала в Празі, де відвідала чеську промислову виставку⁵⁷. 18 липня 1891 р. М. Павлик у листі до М. Драгоманова писав зі Львова таке: «В мене від 16 вечір до 17 вечір був jармарок, чи то заjіздниj дім – приjіхали з сестроjу дві панночки з Буковини, Jарошинскі, шчо вибрались на виставу праску з «Боjаном» – такі наjівні, шчо боjались спати в готельу і силоміць приjшли на ніч. Добре шче, шчо з ними приjіхала j моjа сестра з Черновець через те, шчо самі боjалисьа jіхати⁵⁸. Водночас І. Франко в недатованому листі до своєї дружини, писав, що етнографічну виставку в Празі відвідала велика група української інтелігенції. Серед інших там перебували «з наших радикалів молодий Бачинський (Юліан. – Ю. Я.) і Бережанський. Була й буковинська писателька Ярошинська з сестрою […]⁵⁹. Натомість свою мандрівку Є. Ярошинська описала в «Споминах з подорожі до Праги». Кореспонденція була надрукована вперше в грудні 1891 р. у чернівецькій газеті «Буковина», хоча спочатку передбачалося надрукувати «Спомини» в органі РУРП – часописі «Народ» (лист до М. Павлика від 18 вересня 1891 р.)⁶⁰.
За умов політичної активності передусім галицького жіноцтва визрівала необхідність видання власного друкованого органу – періодичної газети або часопису⁶¹. Водночас значним інтелектуальним здобутком став вихід у світ жіночого альманаху «Перший вінок» (Львів, 1887). Чи не найбільше до його видання був причетний власне І.Франко⁶².
На згаданих жіночих зборах у Стрию (1 вересня 1891 р.) Є. Ярошинська висловилася за необхідність видання другого жіночого альманаху, по суті продовження «Першого вінка». Її пропозицію підтримала Н. Кобринська. О. Озаркевич (Бажанська) же вимагала, щоб альманах виходив періодично. Зрештою на зборах було прийнято рішення вибрати комітет для збору коштів на видавництво нового альманаха. До складу комітету було вибрано шість жінок, в тому числі і Є. Ярошинську. Гроші на альманах мала збирати О. Озаркевич⁶³. Хоча 18 вересня 1891 р. Є. Ярошинська у листі до М. Павлика зізнавалася: «Я также була би за видавництвом жіночої газети, замість “Альманаха” (книжечки здаються мені річею не так практичною), і навіть споминала-м об тім на зборах. Но що ж, коли тут маєте звичайну рутенську відповідь: “Нема фондів та й годі”. І з читательок мали би-м дуже мало, хіба би газета була так щось вроді “Mode Journal’a” (Журнал мод. – Авт.), інакшої наше жіноцтво не хотіло б читати. На зборах я переконалась, що ще багато води перетечет, доки наші руські жінки зрозуміють, що то таке наука, просвіта і т. д.⁶⁴.
Натомість М. Павлик не підтримав задуму Є. Ярошинської і Н. Кобринської продовжити видання жіночого альманаху⁶⁵. До полеміки «альманах чи газета» приєднався також І. Франко, навівши переконливі аргументи на підтримку останнього формату в однойменній статті на сторінках часопису «Народ⁶⁶. Фактично, даною публікацією письменник поставив крапку в суперечці навколо вибору типу майбутнього жіночого видання⁶⁷. Отож, І. Франко також не підтримав задуму Н. Кобринської видавати другий альманах. Натомість письменник віддав перевагу проекту О. Озаркевич із її ідеєю видання жіночої газети⁶⁸. Зрештою О. Озаркевич у листі до І. Франка від 17 березня 1892 р. подала остаточну назву часопису – «Жіноче питання⁶⁹. Проте перше число жіночого часопису так і не вийшло в світ. На те склалася ціла низка причин: особисті редакторські амбіції, брак коштів, громадська байдужість до даного видання, пасивність дописувачів і т.д. Для РУРП вихід часопису був пов’язаний із прагненням радикалів започаткувати власний друкований орган для жінок. Звідси бажання РУРП підпорядкувати жіночий рух у Галичині своїм партійним впливам. Звісно більшість жінок погодитися з цим не могла⁷⁰.
Натомість восени 1892 р. на сторінках «Народу» була надрукована «Відозва до Русинок Галичини і Буковини». Її авторками були Є. Ярошинська та Н. Кобринська.
В їхньому зверненні зазначалося, що «1 вересня м.[инулого] р.[оку] на жіночім вічу в Стрию ухвалено між инчими справами видавати другий жіночий Альманах». Проте «сей проєкт не міг увійти в житє, позаяк рознеслась була широко вість про видавництво жіночоі газети, котра в короткім часі по вічі мала зачати виходити. Коли однак до тепер газета не появилась, уважаємо нашим обовязком приступити до виконаня ухвал віча⁷¹. На фоні фіаско О. Озаркевич із її проектом жіночої газети, прихильниці видання альманаху – Є. Ярошинська та Н. Кобринська спробували реанімувати свій минулорічний проект. При цьому в зверненні вони зазначали, що «не зашкодить і тепер запримітити, що місто одноі великоі книги, як був перший Альманах, могли би виходити менчі, але частійше, книжочки […] котрі при відповіднім числі набуваючих могли би в певнім означенім часі появляти ся, як також, що ми не обмежились би так, як в першім Альманасі, лиш на творах жіночих, а рівно булиби пожадані твори мущин, відносячі ся до справи жіночої⁷².
У 1893 р. Н. Кобринська розпочала власний видавничий проект під назвою «Жіноча бібліотека» та видала її першу книгу – збірник «Наша доля» (Стрий, 1893)⁷³. У збірнику серед інших було надруковано також і статтю Є. Ярошинської «Чого нам боятись?!⁷⁴. Натомість радикали І. Франко та М. Павлик взагалі проігнорували черговий видавничий задум Н. Кобринської. Участь у ньому вони не взяли, а натомість обидва написали загалом дуже критичні рецензії на збірник⁷⁵. В 1895 і 1896 роках у Львові вийшли друга та третя книги збірника «Наша доля⁷⁶.
Титульна сторінка першої книги збірника «Наша доля» (Стрий, 1893).
Водночас незважаючи на свою співпрацю з Н. Кобринькою та участь у її збірнику «Наша доля», Є. Ярошинська також дуже критично та невдоволено сприйняла появу цього збірника. «Падоньку ж мій, чи не мала вона (Н. Кобринська. – Ю. Я.) що мудрійшого надрукувати, а як не мала, то нащо було видавати сю книжку, котра не то що нікому не заімпонує, але лише мусить викликати сміх, бо, судячи цілком безсторонньо, ціла книжка і січки торби не варта. До чого було братись за полеміку, до котрої не має-сь “ані вчутя, ані вдатку” і котра вийшла так, як проста лайка баби перекупки», – писала Є. Ярошинська в листі до М. Павлика від 4 лютого 1894⁷⁷.
Разом із тим, ще 30 грудня 1892 р. Є. Ярошинська отримала посаду вчительки в с. Брідок⁷⁸. Із 1 січня 1893 р. почала працювати молодшою вчителькою в названому селі⁷⁹. Ця праця дуже ускладнювала їй літературну діяльність. «[…] маючи в класі 80 дітей, не виджу світа з-за порохів та духоти, а все те, що я пишу, то пишу лиш в вільних від тяжкої праці хвилях, чуючи ще не раз фізичне умученє. До літературної праці треба часу, а сего в мене нема» – писала вона 10 квітня 1898 р. до О. Маковея⁸⁰.
«Ви й досі мусите пробувати в некультурній Буковині; та ще й на селі, а притім тяжко працювати на хліб. З Вас могла би виробитися ліпша писателька хіба в якім центрі р[уської] просвіти, напр[иклад] у Львові, але про се ані думати», – писав М. Павлик у листі до Є. Ярошинської від 23 лютого 1894 р.⁸¹. Водночас 13 травня 1896 р. після трирічної практики, Є. Ярошинська склала кваліфікаційний вчительський іспит для праці в школах з німецькою та українською мовою викладання. Після цього з вересня 1896 р. (за іншими даними 15 травня 1897 р.) Є. Ярошинська отримала посаду в школі у с. Раранче (тепер с. Рідківці Новоселицького р-ну Чернівецької обл.). Річна її плата становила 470 злр.⁸².
30 жовтня 1898 р. у Львові, після закінчення нарад VII партійного з’їзду РУРП, відбулося урочисте святкування 25-річного ювілею літературної діяльності І. Франка⁸³. В збірнику «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності…» (Львів, 1898) було надруковано також і твір Є. Ярошинської під назвою «Чарівний напій. Байка⁸⁴.
У 1903 р. в Львові, накладом Українсько-руської видавничої спілки, було видано повість Є. Ярошинської «Перекинчики⁸⁵. Згадана повість мала свою передісторію. Написана вона була ще в 1896–1897 роках, на початку 1898 р. цю повість навіть почали друкувати в газеті «Буковина», редактором якої тоді був колишній діяч РУРП – Л. Турбацький. Цікаво, що редактор дуже позитивно висловлювався про твір Є. Ярошинської: «Після моєї гадки, повинна вона зробити сильне вражінє, бо зачеплене тут буковинське житє, оскілько я довідався, – дуже вірно⁸⁶. Разом із тим у 1904 р. Є. Ярошинська також доклала чимало зусиль, щоб організувати газету для вчителів «Промінь». Остання виходила в м. Вашківці. Натомість Є. Ярошинська була обрана до складу редколегії названої газети⁸⁷.
В листах Є. Ярошинської, датованих груднем 1902 р., містяться натяки на якісь не означені ближче клопоти із здоров’ям. Хоча в лютому 1903 р. її здоров’я начебто й покращилося. Проте вже 8 травня того ж року Є. Ярошинська писала К. Малицькій таке: «Я тепер прислабла і дістала відпустку для поратованя здоровля. Вже на 15 с.[его] м.[ісяця] опускаю Раранче, може вже не поверну більше до него». Правда в с. Раранче Є. Ярошинська ще повернулася. В вересні 1903 р. вона написала К. Малицькій: «Я тепер вже здоровіша та світ видається мені кращим». 19 липня 1904 р. Є. Ярошинська з батьком-учителем навіть брала участь в учительській конференції у Чернівцях. На конференції Є. Ярошинська виголосила доповідь під назвою: «План науковий для шкіл народних всіх категорій». Але влітку того ж року вона знову тяжко захворіла. В чернівецькому шпиталі їй мали провести ближче не означену операцію. Проте вже 21 жовтня того ж року, після невдало проведеної операції, Є. Ярошинська померла на 36 році життя⁸⁸. Під час похорону Є. Ярошинської на Чернівецькому міському кладовищі промови від імені української громадськості виголосили О. Маковей і С. Яричевський, від жіноцтва – редакторка журналу «Дзвінок» К. Малицька, а від українського вчительства – О. Попович⁸⁹.
Є. Ярошинська заміжня не була. «… я, відай, на світ народилася песимісткою…», – писала вона в 1896 р. А в одному з листів до О. Кобилянської, за травень 1896 р., Є. Ярошинська писала: «Поїхала-м з жалем з Чернівець, жертвуючи традиціям мого народа і моїм власним переконанєм о особисте щастя. Об сім ще колись поговоримо обширнійше, як я на сесю справу зимно дивитись буду, бо тепер вона мені дошкуляє».⁹⁰. Натомість у листі до М. Павлика від 16 грудня 1902 р., подала про себе ось таку характеристику: «В мене дуже задоволена натура, я вмію терпіти, а як була-м здоровою, то часом був і Galgenhumor. Не знати, чи вернеся те коли⁹¹. Відомо, що М. Павлик у 1906 р. навіть підготував до друку листування Є. Ярошинської із українськими діячами. Проте ця книга листування, на жаль, так і не була опублікована. В передмові до цього листування М. Павлик охарактеризував діячку так: «Євгенія Ярошинська одинока побіч Ольги Кобилянської руська письменниця на Буковині. Нерівна Кобилянській письменницьким талантом, Ярошинська стоїть зате міцніше на буковинсько-руській землі, себто [ближче до] мас українського народу, особливо єго жіночої половини, котрим прихильна з усеї душі […]. Ярошинська являється там різносторонньою невсипущою робітницею-громадянкою рішучо поступового напрямку⁹².
___________________________________
¹ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 5, 378; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–ХХ ст.) / Олексій Іванович Дей. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 556; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 6.
² Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 5, 405.
³ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 5, 379; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 6.
⁴ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 7.
⁵ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 8; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 10.
⁶ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 8; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 42.
⁷ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 9, 379; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 42.
⁸ «Народні пісні з-над Дністра у записах Євгенії Ярошинської», К.: «Музична Україна», 1972. – 324 с..
⁹ Товариство «Просвіта» у Львові: покажчик видань 1868–1939. – Львів, 1996. – С. 94; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 44.
¹⁰ Кравець М. М. До питання про Русько-Українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. / М. М. Кравець // З історії західноукраїнських земель. – К., 1957. – Зб. 2. – С. 124, 126–128; Himka J.-P. Socialism in Galicia. The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890). – Cambridge, 1983. – P. 167; Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині / М. В. Кугутяк // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 55; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 175.
¹¹ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 9.
¹² Там само. – С. 372.
¹³ Там само. – С. 371.
¹⁴ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 374; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 46.
¹⁵ Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти / Богдан Зіновійович Якимович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 157, 159.
¹⁶ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 373.
¹⁷ Там само. – С. 9.
¹⁸ Арне. Оповіданє з норвеського мужицького житя. Написав Б. Бєрнзон. Трібував перетовмачити М. Павлик // Батькôвщина. – 1889. – Ч. 1. – 7 (19) сѣчня. – С. 4 – 10; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 84.
¹⁹ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 372.
²⁰ Українська біблїоґрафія Австро-Угорщини за роки 1887–1900. Уложив на підставі автопсій Ів. Ем. Левицький. – Львів, 1909. – Т. І. [Роки 1887–1889]. – С. 187.
²¹ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 375.
²² Заява // Батькôвщина. – 1889. – Ч. 25. – 23 червця (5 липня). – С. 322.
²³ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 383.
²⁴ Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 45.
²⁵ Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині / М. В. Кугутяк // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 57.
²⁶ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 384.
²⁷ Ibid. – С. 385.
²⁸ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ України), ф. 372, оп. 1, спр. 96, арк. 14–14 зв.
²⁹ Himka J.-P. Socialism in Galicia. The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890). – Cambridge, 1983. – Р. 167.
³⁰ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 392.
³¹ Програма Руско-украінскоі радикальноі партіі // Народ. – 1890. – Ч. 20. – 15 л.[атинського] жовтня. – С. 301.
³² Ibid. – С. 302.
³³ Ibid. – С. 303.
³⁴ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 371; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 47–48.
³⁵ Жіноча справа. Перші жіночі збори в Стрию // Народ. – 1891. – Ч. 20 і 21. – 24 л.[атинського] жовтня. – С. 282, 284; Kronika. Wiec kobiet ruskich // Dodatek do nr. 249. Kurjerа lwowskiegо. – 1891. – 7 Września. – S. 2; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 66; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 48.
³⁶ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 394.
³⁷ Жіноча справа. Перші жіночі збори в Стрию // Народ. – 1891. – Ч. 20 і 21. – 24 л.[атинського] жовтня. – С. 282–284.
³⁸ Там само. – С. 284.
³⁹ Ibid.
⁴⁰ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 394.
⁴¹ Маланчук-Рибак О. Ідеологія та суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях ХІХ – першої третини ХХ ст.: типологія та європейський культурно-історичний контекст / Оксана Маланчук-Рибак. – Чернівці, 2006. – С. 418.
⁴² В. Н. Дещо про буковинско-руску інтелігенцію. (Допись із села.) // Народ. – 1890. – Ч. 2 і 3. – 1 л.[атинського] лютого. – С. 22–23.
⁴³ В. Н. Ще про руску інтелігенцію та про нарід на Буковині. (Допись із села) // Народ. – 1890. – Ч. 4. – 15 л.[атинського] лютого. – С. 51–52.
⁴⁴ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 386, 388.
⁴⁵ Ярошинска Е. Святкованє Великодня в Брідку на Буковині / Е. Ярошинська // Народ. – 1890. – Ч. 9. – 1 л.[атинського] мая. – С. 135–136.
⁴⁶ Ярошинска Е. Як ведеся нашим селянкам на Буковині, коло Вікна / Е. Ярошинска // Народ. – 1890. – Ч. 10. – 15 л.[атинського] мая. – С. 154–156.
⁴⁷ Братчик. Рух в товаристві «Академичне братство» // Народ. – 1891. – Ч. 7. – 1 л.[атинського] квітня. – С. 103–104; Вацик Е. Нове акад.[емічне] товариство / Е. Вацик // Народ. – 1892. – Ч. 3. – 1 л[атинського] фебруарія. – С. 43.
⁴⁸ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. – Чернівцї, 1910. – Т. VI (1890–1891). – С. 205–206.
⁴⁹ Ганкевич М. Про жіночу неволю в історичнім розвою / Микола Ганкевич. – Львів, 1891. – 49 с.
⁵⁰ ЦДІАЛ України, ф. 372, оп. 1, спр. 96, арк. 17–17 зв.
⁵¹ Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884–1939 / М. Богачевська-Хомяк. – К. 1995. – С. 126, 384; Маланчук-Рибак О. З історії ідейних концепцій українського жіночого руху ХІХ – початку ХХ століть // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1999. – Т. CCXXXVIII. – С. 218; Маланчук-Рибак О. Ідеологія та суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях ХІХ – першої третини ХХ ст.: типологія та європейський культурно-історичний контекст / Оксана Маланчук-Рибак. – Чернівці, 2006. – С. 344, 346.
⁵² Маланчук-Рибак О. Op. cit. – С. 418.
⁵³ Ibid.
⁵⁴ ЦДІАЛ України, ф. 663, оп. 2, спр. 91, арк. 2; Політика краєва і загранична. ІІ-гий зйізд укр.[аїнських] радикалів // Народ. – 1891. – Ч. 20 і 21. – 24 л.[атинського] жовтня. – С. 266.
⁵⁵ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 396.
⁵⁶ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. – Чернівцї, 1910. – Т. VI (1890–1891). – С. 272.
⁵⁷ Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 7.
⁵⁸ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Чернівцї, 1910. – Т. VI (1890–1891 – С. 221.
⁵⁹ Франко І. Зібрання творів: у 50 т. / Іван Франко. – К.: Вид-во «Наукова думка», 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 285.
⁶⁰ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 395; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 49.
⁶¹ Маланчук-Рибак О. Op. cit. – С. 424; Швець А. До історії одного видавничого проекту (Іван Франко та Олександра Озаркевич) / А. Швець // Українське літературознавство. – 2010. – Вип. 72. – С. 119.
⁶² Павлик М. Жіноча Бібліотека. Видає Наталія Кобриньска… / М. Павлик // Народ. – 1894. – Нр. 3. – 1 февраля. – С. 47; Швець А. До історії одного видавничого проекту (Іван Франко та Олександра Озаркевич). – С. 119; Швець А. Іван Франко – Наталія Кобринська – Михайло Павлик: консенсуси та контроверзи / А. Швець // Українське літературознавство. – 2014. – Вип. 78. – С. 153.
⁶³ Жіноча справа. Перші жіночі збори в Стрию // Народ. – 1891. – Ч. 20 і 21. – 24 л.[атинського] жовтня. – С. 283; Швець А. До історії одного видавничого проекту (Іван Франко та Олександра Озаркевич). – С. 119–120; Швець А. Іван Франко – Наталія Кобринська – Михайло Павлик: консенсуси та контроверзи. – С. 156.
⁶⁴ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 395.
⁶⁵ Швець А. Іван Франко – Наталія Кобринська – Михайло Павлик: консенсуси та контроверзи. – С. 156.
⁶⁶ Жіноча справа. Ів. Франко, Альманах чи газета ? // Народ. – 1891. – Ч. 22. – 7 л.[атинського] листопада. – С. 304; Маланчук-Рибак О. Op. cit. – С. 424; Швець А. До історії одного видавничого проекту (Іван Франко та Олександра Озаркевич). – С. 120.
⁶⁷ Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (далі – ВР ІЛ), ф. 3, од. зб. 1612, арк. 264; Недруковані листи Ів. Франка // Червоний шлях. – 1923. – № 2. – С. 226; Іван Франко. Зібрання творів: У 50 т. – К. 1986. – Т. 49: Листи. – С. 298–299; Швець А. До історії одного видавничого проекту (Іван Франко та Олександра Озаркевич). –С. 120–121.
⁶⁸ Швець А. «Наші погляди, змагання, інтереси так з собою близькі…» (Іван Франко та Наталія Кобринська в епістолярному дискурсі). – С. 180–181.
⁶⁹ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1612, арк. 280, арк. 323; Швець А. До історії одного видавничого проекту (Іван Франко та Олександра Озаркевич). – С. 125.
⁷⁰ Книш І. Іван Франко та рівноправність жінки / Ірена Книш. – Вінніпег, 1956. – С. 140; Маланчук-Рибак О. Op. cit. – С. 424; Швець А. До історії одного видавничого проекту (Іван Франко та Олександра Озаркевич). – С. 127.
⁷¹ Жіночі справи. Відозва до Русинок Галичини і Буковини // Народ. – 1892. – Ч. 15-18. – 1 л.[атинського] октября. – С. 206.
⁷² Ibid.
⁷³ Наша доля. Збірник праць ріжних авторів. – Стрий: З друкарні А. Міллера сина, 1893. – Кн. І. – 104 с.; Богачевська-Хомяк М. Op. cit. – С. 121, 126; Маланчук-Рибак О. Op. cit. – С. 422.
⁷⁴ Ярошиньска Е. Чого нам боятись ?! / Е. Ярошиньска // Наша доля. Збірник праць ріжних авторів. – Стрий: З друкарні А. Міллера сина, 1893. – Кн. І. – С. 55–58; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 48.
⁷⁵ Павлик М. Жіноча Бібліотека. Видає Наталія Кобриньска… / М. Павлик // Народ. – 1894. – Нр. 3. – 1 февраля. – С. 46–49; Критика і бібліографія. Нові книжки. І. Ф. Жіноча Бібліотека… // Житє і слово І (1894) 306–308; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 124; Швець А. Іван Франко – Наталія Кобринська – Михайло Павлик: консенсуси та контроверзи. – С. 156.
⁷⁶ Наша доля. – Львів, 1895. – Кн. 2. – 104 с.; Наша доля. – Львів, 1896. – Кн. 3. – 142 с.; Богачевська-Хомяк М. Op. cit. – С. 169; Маланчук-Рибак О. Op. cit. – С. 422.
⁷⁷ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 398; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 48.
⁷⁸ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 10.
⁷⁹ Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 7.
⁸⁰ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 413; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 44.
⁸¹ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 10.
⁸² Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 10; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 7.
⁸³ Юбилей 25-літньоі літературноі діяльности Івана Франка // Громадський голос. – 1898. – Нр. 23. – 15 ноября. – С. 173–175.
⁸⁴ Ярошинська Е. Чарівний напій. (Байка) / Е. Ярошинська // Привіт д-ру Івану Франку в 25-лїтнїй ювилей лїтературної його дїяльности складають українсько-руські письменники, Л. 1898, С. 225 – 231.; Книш І. Іван Франко та рівноправність жінки / Ірена Книш. – Вінніпег, 1956. – С. 148–150; Швець А. «Наші погляди, змагання, інтереси так з собою близькі…» (Іван Франко та Наталія Кобринська в епістолярному дискурсі). – С. 187.
⁸⁵ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 11; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – С. 21.
⁸⁶ Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. – С. 19–20.
⁸⁷ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 11; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 45.
⁸⁸ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 11; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 7–8.
⁸⁹ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 11; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 8.
⁹⁰ Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. 8–9.
⁹¹ Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 421; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (І) / М. Тарнавська // Сучасність . – 1976. – Ч. 6 (186). – Червень. – С. – С. 9.
⁹² Ярошинська Є. Твори / Євгенія Ярошинська. – К., 1968. – С. 10; Тарнавська М. Євгенія Ярошинська: життя і творчість (ІІ) / М. Тарнавська // Сучасність. – 1976. – Ч. 7-8 (187-188). – Липень-Серпень. – С. 46.
21.10.2018