Хімічний критерій вікового обмеження

При визначенні вікового обмеження на фільми існує критерій, який можна виміряти. Так, команда вчених з Інституту хімії імені Макса Планка у Майнці з’ясувала: на підставі концентрації ізопрену в повітрі кінозалу можна визначити, до якої категорії варто зарахувати цей фільм. Згідно з результатами дослідження, що нервовішим і напруженішим є фільм, то більше ізопрену люди вивільняють. На підставі його вмісту в повітрі можна дійти висновків, наскільки обтяжливим кіно може бути для дітей і молоді.




Наелектризоване повітря: за умови хвилювання кіноглядачі посилено вивільняють ізопрен. Зображення: 123RF/Ints Vikmanis​.

 

З якого віку дітям можна дивитися певний фільм, дотепер визначають на підставі суб’єктивних суджень. У Німеччині в цьому процесі вирішальним є рішення, які після детального аналізу змісту приймає Комісія саморегуляції у сфері кіноіндустрії (Freiwillige Selbstkontrolle der Filmwirtschaft, FSK). Деякі фільми  наприклад, «Король лев» дозволені кожному; інші наприклад, «Гаррі Поттер», «Зоряні війни» чи «Дракула» годяться лише з 6-ти, 12-ти і 16-ти або 18-ти років. Така класифікація у своїй суті суб’єктивна.

 

Науковці з Інституту хімії імені Макса Планка нещодавно розробили метод, за допомогою якого можна об’єктивно обґрунтувати, з якого віку діти і молодь можуть дивитися кіно, не зазнаючи шкоди. Для цього науковці визначали склад повітря у кінозалі під час 135 показів  точніше, вони вимірювали концентрацію у ньому летких органічних речовин, скорочено VOC (volatile organic compounds). До експериментів залучили загалом 13000 глядачів.

 

Результат: показники ізопрену для різних кіножанрів і вікових груп виявилися достовірним індикатором того, з якого віку фільм можна дозволяти. «Ізопрен може бути важливим інструментом для вимірювання напруги в групі, – сказав Джонатан Вільямс (Jonathan Williams), керівник групи науковців з Інституту хімії імені Макса Планка. – Тож наш підхід пропонує спосіб отримати об’єктивні свідчення того, до якої категорії потрібно зарахувати кіно».

 

Ізопрен виникає в результаті обміну речовин і накопичується в м’язовій тканині. Коли ми рухаємося, його вивільняє кровообіг і дихання, а також шкіра. «Очевидно, в кіно ми мимоволі товчемося туди і сюди на кріслі або напружуємо м’язи, коли хвилюємося», – пояснив Джонатан Вільямс.

 

Наскільки напружена публіка, важливо знати, щоби з’ясувати масштаби обтяжливого ефекту, який стрічка може мати на дітей і молодь. Застосування нового методу на публіці, що має репрезентативний склад, може допомогти в суперечливих ситуаціях визначити, з якого віку дозволяти перегляд фільму. Крім того, вимірювання можуть розповісти про те, як з часом змінюються реакція глядачів і шкала вікової заборони.

 

Аби виявити хімічні підстави для вікових обмежень, науковці встановили мас-спектрометри на вентиляційному обладнанні кінозалів. Що 30 секунд упродовж кіноперегляду вимірювальні прилади визначали, як змінювався склад повітря в залі. В такий спосіб проаналізували концентрацію 60 сполук. На основі вимірювань команда врешті створила модель, що відображає зв'язок між даними про частоту і кількість речовин, які глядачі вивільняли, та віковими категоріями.

 

Однозначний взаємозв’язок, який учені виявили для ізопрену, наштовхнув Джонатана Вільямса на нову ідею дослідження. Він хотів би проаналізувати, чи леткими органічними речовинами, які виділяє тіло, ми можемо сигналізувати й про інші почуття, а не лише про напруження.

 

Поки що впродовж фільму його команда не могла це однозначно зрозуміти, бо сцени, що провокують дуже різні емоції, швидко змінюють одна одну, і їхні можливі хімічні сліди перемішуються в повітрі. За умови лабораторних контрольованих досліджень Джонатан Вільямс хоче детальніше дослідити сліди наших почуттів у повітрі.



Ein chemisches Kriterium für die Filmfreigabe

Mpg, 12. OKTOBER 2018

Зреферувала С. К.

19.10.2018