Об’єднання поетів у літературному процесі явище не виняткове – цьому феномену присвячено чимало досліджень. Значно менше знаних угрупувань читачів – їх важче вловити чи зафіксувати, особливо якщо мова йде про часи минулі. Проте, сучасні читачі мають все більше «голосів» у просторі літератури – хоч і говориться про їх кількісне зменшення. Вони читають і публічно обговорюють, не соромляться писати свої претензії безпосередньо авторам (дякувати соцмережам за прямий доступ!), і навіть здатні гуртом профінансувати створення цікавого їм проекту.
Цієї весни у Львові самоорганізувалися аж дві активні літературні групи – «Прокидання поезії» та літтусівка «Берег». Перші провели вже п’ять акцій, і успішно планують свої заходи на найближче майбутнє; другі, здається, відразу беруться за ґрунтовну критику. Ясна річ, нікому не відомо, якою буде подальша доля цих щойно розпочатих ініціатив. Але літо зазвичай у культурному житті міста – «мертвий сезон», і, можливо, саме ці нові точки літературної активності стануть достойною альтернативою для містян на час без прем’єр і новинок.
Як стверджують організаторки поетичних «Прокидань», ідея проекту розвивалася у них довго, і викристалізувалася остаточно у Міжнародний день поезії – натхненні приводом, юні читачки вирішили організувати проект, який має на меті відродити «зацікавлення молоді поезією – як класичною, так і модерною». Назву обрали невипадкову: «Найперша асоціація - фестиваль "Вивих" 1992-го року. Тоді улюблений нами Олександр Ірванець мав таку акцію “Прокидання поезії”, – розповідає Богдана Неборак. – І мені, коли я довідалась, неймовірно сподобалась сама назва. Тому коли ми думали над назвою, то вирішили, що вона до нашої концепції дуже навіть пасує». Перша зустріч відбулася у дружньому колі у «Новому Ноєвому Ковчезі», і зібрала чимало охочих почитати улюблені вірші. Щоправда, серед читаного фігурувала не тільки і не стільки класика, як нині популярні поетичні імена. Подальші зібрання були вже суто тематичними – читали тексти про любов, інтимну лірику, сонети, дитячі вірші, і нарешті – на «ювілейному» п’ятому зібранні – футуристичні поезії. Серед гостей «Прокидань» були Павло Коробчук, Гриць Семенчук, Богдан-Олег Горобчук і Тарас Малкович – але так само як читачі і поціновувачі поезії, а не як автори.
Постійне місце проживання проекту – мережа, адже саме тут учасники реєструються і оголошують, що вони будуть читати. У «реалі» ж акції відбуваються зазвичай у Музеї Ідей. Єдині умови – поезія має бути не власна, і відповідати запропонованій темі. У презентаційному тексті організаторки так пояснюють обраний ними формат: «На жаль, більшість людей з дитинства не відчуває потреби як у літературі загалом, так і в поезії зокрема, адже зі школи учнів змушують вивчати напам’ять вірші, які їм часто не подобаються. Проект має на меті зруйнувати стереотипний підхід сприйняття поезії з осторогою та неохотою, навчити молодого читача сприймати поезію не як обтяжливий шкільний додаток, а як предмет естетичного задоволення». Тобто, виходить такий собі обмін у форматі «молоді для молодих». Проте, присутній на останніх читаннях Павло Коробчук влучно зауважив цікаві шляхи розвитку проекту: «Перспектива, безперечно, є – тому що багато людей можуть приходити, слухати і читати чужі вірші. Тобто, збоку подивитися на те, як ти взагалі виглядаєш на сцені, якщо ти ніколи не читав. І так само, якщо це все буде відбуватися тематично, то люди будуть просто збільшувати свій рівень знань на ту чи іншу тему. Я думаю, що до цього варто залучати якомога більше старших людей, тому що вони знають про поезію більше, і мають, що розказати. Сьогодні було кілька таких, я аж здивувався. Але має бути ще більше». Організаторки не заперечують такого варіанту – кажуть, що вже мають учасників старшого віку: викладачів чи родичів. Надія Заячківська, викладачка Університету, відгукнулася на запрошення студентки і не пошкодувала про свою присутність на вечорі поезії футуристів: «Я люблю молодь, працюю з молоддю, вони мені нагадали мене, якою я була в студентські роки. І те, що я побачила, вселяє в мене надію – у нас прекрасна творча молодь, і такі зустрічі мають майбутнє. Мені дуже сподобалось – я вважаю, що таке можна і треба пропагувати».
«Творчині» (так іронічно охрестив Марту Боровець і Богдану Неборак Тарас Малкович) не збираються зупинятися на досягнутому і планують свою діяльність на все літо: «У перспективі ми думаємо також запрошувати літературознавців або критиків, які б могли ненав’язливо читати невеличкі лекції, вводили би людей у курс подій, і давали якісь орієнтири щодо теми обговорення». Кажуть, розвиток помітний – кількість відвідувачів збільшується, і тепер не стільки завдяки соцмережам, скільки завдяки реальним «друзям друзів» – учасники попередніх читань запрошують когось на наступні, і щоразу з’являються нові обличчя. Щоправда, уявити собі старт такого проекту за відсутності сучасних комунікацій все-таки важко – саме ефект швидкісного і віддаленого поширення інформації дозволяє подібним зібранням підтримувати контакт.
Друга цікава молодіжна ініціатива цієї весни – літтусівка «Берег». Угрупування мислить себе швидше як спільнота авторів – основні напрямки діяльності, які заявляє «Берег» – це сценічні читання, «посиденьки» з письменниками, та читання власних творів учасників. Наразі відбулися читання Пауля Целяна та його перекладів Василя Стуса у книгарні «Є», і планується розмова з Галиною Крук про поетику Сергія Жадана. Арсеній Барзелович, один з організаторів «Берега» говорить, що угрупування це максимально відкрите і прагне працювати над заповненням «білих плям» у теперішньому літературному процесі: «Ідея нашої літтусівки – комунікація різних літсередовищ задля вигоди аудиторії, щоб зацікавлена в літературних подіях людина побачила заходи не однієї тусовки, а багатьох, і вибрала цікаве для себе. Імпрези “Берега” – це імпрези людей, котрі хочуть робити літературні події хорошої якості. Літтусівка ставить перед собою частково також просвітницьку мету, і зрозуміло, завдання популяризації авторів-учасників чи авторів з дружніх угруповань, та підтримки популярності авторів уже відомих. Це стосується не лише письменників але й митців інших видів арту». «Бережани» стверджують, що вже відомі місця побутування літератури у Львові – наприклад, «Новий Ноїв Ковчег» чи книгарня «Є» дбають перш за все про сформованих, готових читачів, а їм, натомість, йдеться про виховання нової, свіжої аудиторії. Якщо «Прокидання» орієнтовані (принаймні, у своїй ідеї) на «золотий фонд поезії», то «Берег» звертає увагу на класику тільки маловідому, яку без них навряд чи прочитають – як, наприклад, поеми чи цикли віршів.
Кажуть, якщо ти хочеш знайти щось, що тобі цілком пасує – зроби це сам. Здається, це правило починає працювати і для культурної сфери. Літературний проект молодих читачів та угрупування молодих авторів, утворені майже водночас у доволі вузькому колі львівської публіки, можна сприймати як симптом її розширення – існуючих заходів і «клубів за інтересами» вже мало. Організаторки «Прокидань поезії» зізнаються, що самі багато дізнаються і відкривають для себе на власних акціях, учасники «Берегу» прагнуть, щоб про них – молодих і талановитих – дізналися інші. І хоч на перший погляд, інтенції проектів різні, але загальна їх мета – спільна: наблизити авторів і читачів і наблизитися до літератури.
Фото: Юлія Озеран, Олексій Музика.
05.06.2013