FLOOD у Музеї Ідей

 

FLOOD 

 

FLOOD один із могікан пластичного дизайнування меблів

вивчений професором Любченком історії меблів

клясичним шрифтам та набиванням люльки файним тютюном

зумів не потрапити під цунамі генія дизайну Мигаля

що залишив по собі ґрафіті на стінах метро навіть в столиці диких кацапів

 

це було маленько давніше

десь на початку вісімдесятих минулого тисячоліття

коли ми разом штудіювали на кафедрі меблів

і вимальовували кріселка розмаїтих історичних епох

паралельно штрихуючи свою праведність на вірменській

як доказ того шо ми є круті

попивали винко в атмосфері всього файного

що приносило кайф та драйв студентського животу

світилися своїми авангардами

які розбомбила тодішня влада після першої вистави

 

 

часова швидкоплинність з легкістю кожному з нас всучила в руки

весло і одиноке каное для індивідуальної греблі на життєвих порогах

і кожен давав собі раду моделюючи свій світ та свою правду

 

 

добре коли своє рідне тебе тримає не відпускає

заставляє колоти ґонт і крити ним свою церкву

що на бескиді має бути впізнаваною своїми силуетами ритмами

звуком дзвонів що прорізають небо і голосять про те що ми є

 

 

власне бойківські бескиди тримають Василя і його світ на його вершині

в супокої своєї вічності та моветону

бойки не говіркі вони мовчазні

Василь Іванович гіпербойко

його мовчазність творить його життєву харизму

вона рятівна і життєствердна у всьому що екзистує навколо нього

бо що то воно триндіти коли чоловік має щось зробити

вибудувати змайструвати всістися на своєму троні і закурити файку

 

 

ІСТОРИЧНЕ

 

десь на початку дев'яностих була еміґрація в канаду наголос на У

ми поїхали до нашої столиці шукати двері до канадийського посла

паралельно тусуючи в скульптурних майстернях що на дашавській

брак купонної гривні не дозволяв нам шиканути в центрах

але небеса нас не кинули

бо в одному з підїздів мені під ногами засвітилася стодолярова купюра

яку ми довго обсервували чи вона є правдивою чи фальшивою

кінцевий вердикт нам виставили в канторі

розмінявши її і подарувавши нам дорогу домів

з далекої канади наголос на И

НІҐДИ НЕ ВІДАЄШ ДЕ ЗАГУБИШ А ДЕ ЗНАЙДЕШ

і своє тебе ніколи не покине

воно завжди туйка під ногами лишень треба маленько нагнутися

 

 

ВИСТАВКА !!!

 

МУЗЕЙ ІДЕЙ завжди тримає свою історичну тяглість та сучасну вибуховість

як і його ґазда ОЛЕСЬ ДЗИНДРА

туйка під склепіннями старих мурів є втаємничена аура

і перфектний простір для діалогу

в якому Василь заінсталював свої дітища

маленьку частину з того що зроблено його руками

 

 

весь цей театр вартує уваги

туйка вистава одного актора але режисура є ВАСИЛЯ ІВАНОВИЧА

можна одному сидіти почергово на його кріселках і побувати в різних ролях

або просто помедитувати в тишині

пальпувати дотикатися гладити прочитувати шепотіти прислухатися

зрозуміти впізнати себе самого

когось

його як художника скульптора дизайнера

 

 

тут синтез

бо присутні руки ЛЕСІ КВИК його чарівної дружини

її розписи на його роботах

і це сукупно творить для всіх нас природну органічність і легкість в творчості

впізнаваність і знаковість

що протиставлена кічовості і засиллю масовості китайчизни

його конструктив тримає в собі орнаментальну архітектонічну реперність

що заземлена на наших горбах і долах

ергономічна доцільність пластична і довершена

вона аскетична сама в собі легка та візуально грайлива

так моделюючи своє автор творить довкола себе світ

в якому ти мимоволі всідаєшся в артоб'єкт

який тебе обіймає і в якому тобі затишно і приземлено тепло

і коли збирається родина друзі кожен знаходить себе у своєму

 

 

ТИ ЗНАЄШ РЕЙСМУСА НИНЬКА НЕ БУДЕ

І ФУГУВАЛЬНИЙ ЩОСЬ ПЧИХАЄ

ПИТИ МЕНШЕ ТРЕБА

 

технологічно нинька все мож

але є одне але

нігди машина наголос на А

не замінить творця

його природності чуттєвості та любові людської теплоти і слова поради

тепер Іванович майстер ґуру

і до його порад прислухаються його студенти

а це круто як важливо

ця природна комунікація чоловіка

що здобув пізнав зумів

і молодого генія що хоче бути собою

ця сув'язь і життєвий діалог

є найвеличнішим в контексті людських взаємин в конструктиві часу

впізнаваності та самобутності творця

СТАТИ СОБОЮ

 

Петро Старух і Василь Флуд у Львові. Фото із fb-сторінки Петра Старуха.

08.07.2024