Правопис втомлених людей

 

 

Автор – к. філол. н., перекладач, викладач (м. Кропивницький), засновник та адміністратор Фейсбук-групи «Український правопис – 2018»

Без найменших анонсів, у серпні 2018 року три роки публічного мовчання і – як підозрював філологічний загал – нібито бездіяльності Правописної комісії ознаменувалися появою проекту вже п’ятої редакції Українського правопису. А втім, без бучі не обійшлося, хоча саме цього, згідно з публічними інтерв’ю членів комісії, колегія реформаторів намагалася уникнути, взявши обітницю не промовляти ні слова про хід своєї роботи. Навіть побіжний погляд на pdf-файл нової версії документа, засадничого для належного функціонування української мови, ви́кликав гучноголосу критику геть у всіх категорій фахівців: прихильникам радикальних змін він здався надто радянським за духом, їхнім опонентам – надто архаїчним у спробі легалізувати (бодай у ролі взаконеної альтернативи) окремі положення «скрипниківки».

 

1 жовтня збіг термін віртуального громадського обговорення, і в пошті Лариси Шевченко, секретаря комісії, вочевидь, уже чимало пропозицій фундаментального характеру, як від сакраментального «не чіпайте чинну норму», так і до неоригінальної думки відкинути все, чим займалися реформатори протягом трьох років, реанімувати проєкт-1999 академіка Німчука й доопрацьовувати винятково його.

 

Хто і навіщо?

 

У листопаді 2017 року від філологічно-інформаційного безриб’я в українському секторі Фейсбуку з’явилася ініціатива по крихтах збирати новини, чутки та матеріали про орфографічні зміни, які в майбутньому чекають на суспільство. Спільнота одержала назву «Український правопис – 2018», хоча її засновник і не здогадувався, що проект і справді оприлюднять наступного календарного року. Спершу в групі обговорювали різноманітні інсайди про роботу комісії, шукали друзів і друзів друзів, хто міг краєм вуха чути, що відбувається в кулуарах правописної реформи. Збирали нормативні документи, які потребуватимуть змін у разі схвалення нової редакції. (І, наприклад, з’ясували, що нинішню умовно-чинну редакцію від 1993 року так і не ввели в юридичне поле… Ін-ту української мови НАНУ, це, напевно, байдуже, а Мін’юсту з тим менше мороки.) Коли оприлюднили #проєкт2018, учасники спільноти, перекладачі, редактори та просто зацікавлені та небайдужі представники громадянського суспільства і собі долучилися до вироблення власних пропозицій. На відміну від багатьох інших колег-філологів, у межах групи вирішили збирати те, чого не змогли позбутися редактори геть усіх редакцій правопису з-від 1991 року – внутрішні суперечності та банальні коректорські помилки (скажімо, ви знали, що в останніх стереотипних виданнях Правопису покажчик має дивовижне слово «анали» попри те, що ілюструє § 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні, де воно наведене саме так, як і має бути – виняток із двома буквами н!?).

 

Бо надії на літредакторів і β-ридерів Академії наук уже не лишилося. З одного боку, шансів на фундаментальні зміни в нинішній проект небагато, бо і той продукт, що обговорюємо в ці дні, – результат складних компромісів та підкилимної боротьби науково-політичних фракцій. З іншого боку – переважна більшість активних користувачів і наповнювачів таблиці від групи «Український правопис – 2018» на власному досвіді переконалися, що диявол ховається якраз у деталях, на які професори часто уваги не звертають – на відміну від пересічного представника мовної індустрії, котрий не відає, чи по-справжньому легалізувала 4-та редакція написання букви Ґ в іншомовних власних назвах? Чи можна відмінювати «Мамалиґа – Мамалидзі»? Чому «Тиціан», хоча правило дев’ятки на оніми не поширюємо? «О’Генрі» – це свідома провокація чи недогляд науковців? (Бо гуморист-то – O. [крапка!] Henry) Ну, і так далі…

 

Що вийшло?

 

Таблиця, яку в останній робочий день громадського обговорення отримала Національна комісія з питань правопису, навряд чи повна і досконала. Хоча вона значно детальніша від деяких інших пропозицій, що пішли на адресу міністерських робітників. Півтора місяця – надто стислий термін для виловлювання проектних «бліх» на громадських засадах. Тим паче, ловити довелося багато.

 

Текст прое/єкту-2018 вийшов дуже сирий. Думка може пролунати радикально, але показувати його в такому вигляді навряд чи було варто. Адже йому страшенно бракує банальної літредактури й коригування (не кажучи вже про кількість відповідних етапів роботи, що повинні були мати місце). Досвідчені перекладачі з науково-технічної сфери неозброєним оком помічали відсутність умовного «техзавдання», з якого мав би початися процес (у документі дуже слабка рубрикація та проблеми з підбором типографіки на позначення букв із наголосами, стильовий різнобій, то «ми пишемо», то неоковирне «пишеться», що є недопустимим для наукового тексту). Чимало друкарських помилок, які кардинально заплутують користувача: урешті-решт, «священник», с. 23 чи «священик», с. 87?; «Емма» на позначення слова, що починається з букви є (с. 19); неправильно розставлені наголоси («догма́ту», с. 89, «Ру́си́», с. 99, «Ніка́рагуа», с. 134 тощо); росіянізми-суржикізми «спецна́з», с. 10, «мі́дівський» і «тю́зівець», с. 67; поява форм однини в «гуси» і «кури» (які, взагалі-то, pluralia tantum – тобто вживані лише в множині) на с. 84… – і так сторінка за сторінкою.

 

Справжній шок на автора цих рядків чекав, коли він дістався розділу про пунктуацію з його численними прикладами із взірцевих (варто було би гадати) творів укрліту. Натомість його чекали цілі абзаци, слово в слово списані з першої повоєнної редакції правопису 1945/46 р., й ілюстративні приклади, скажімо, з невмирущої поеми Миколи Бажана «Безсмертя. Три повісті про товариша Кірова» (1937) на с. 168. Та і з влучними цитатами виявилося не все гаразд – сім (!) відмінностей «цитати» з першого міського роману укрліту Нечуя-Левицького «Хмари», якщо зіставляти з академічним 10- і 2-томником, с. 166. Або ж злощасний лідер – с. 199, – де з 11 поданих цитат сім виявилися з помилками, а одна – не встановленого через брак часу походження. Про такі «дрібнички», як 4 (прописом: чотири) варіанти арабського імені نور الدين‎ [Nūr ad-Dīn] – с. 53: «Нур ад Дін», с. 150: «Нур ед Дін», с. 152: «Нур-ед-Дин», с. 153: «Нур ед Дин», – говорити просто зайве…

 

Що далі?

 

Підписанти пропозицій від групи – різні фахівці своєї справи з різних регіонів країни (к. філол. н. Євген Редько із Харкова, к. філол. н. Михайло Назаренко із Києва, дослідник, генеалог та архівіст Сергій Фазульянов із Вінниці, редактор Олесь Петік із Києва, перекладач, автор, аспірант Євген Лір (Байтеряков) із Запоріжжя, перекладачки Мар’яна Прокопович та Галина Грабовська зі Львова, Наталія Семенів із Тернополя, Ольга Сулім із Києва, Ірина Савюк із Хмельницького, їхні колеги Олена Кіфенко та Вацлав Єгурнов із Кропивницького). Участь у складанні таблиці взяло ще більше люду, як від когорти радикалів-латинкізаторів, так і просто випадкові гості спільноти. Хтось долучався лиш словом, а хтось виловлював коми на всіх 200 сторінках тексту, як-от чернігівський перекладач Денис Дьомін. Багато хто в результаті надсилав на адресу комісії свої деталізовані поради. Вони часто дискутували одне з одним, трошки лаялися, але в усіх них є розуміння, що мовна конституція, якою має стати Правопис, не може дозволити собі бути непослідовним, суперечливим, алогічним та вбраним у запліснявілу шубку з численних друкарських помилок (смішних і не дуже) та прикладів із творчості сталінських поетів. Це може бути проєкт Німчука, Ющука, самого Скрипника чи поки що не відомого широкому загалу світила. Але це не може бути проект збайдужілих або втомлених від своєї праці людей, котрі, реформуючи національну орфографію, пропонують суспільству зелену й уже гнилувату кисличку замість соковитої симиренки.

 

 

ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗАУВАЖЕННЯ ДО НОВОЇ РЕДАКЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

 

Пропозиції, виправлення та зауваження редакторсько-коректорського характеру, складено на основі публічних дописів (Андрій Бондар, Денис Дьомін, Максим Безрук, Максим Бистрицький (Maksym E Swift), Тарас Kowalchuk, Телемко Олександер, Bohdan Stasiuk, drewndia, Halyna Hrabovska, Oleksa Mormor, Oleksandr Pikozh, Oleksandr Stukalo, Orest Drul, Yevhen Redko, Tetiana Kapinus).

 

На що варто звернути увагу в цілому:

 

* У тексті проекту чимало стилістичних вад а) зловживання віддієслівними іменниками, напр., «сполучення», яке в значенні «наслідок сполучання / сполучення», слід заміняти словом «сполука»; б) непослідовне вживання сполучників «та» замість «і» або «й»; в) пасивні форми на «-ся» (не «пишеться», а «пишемо» тощо); г) прийменник «при» (замість «при відмінюванні» доречніше «відмінюючи» тощо), «компонент» замість «складник», «ініціальний» замість «початковий» тощо (див., зокрема, ДСТУ 3966:2009); д) ілюстративні приклади, що мають паралельні форми, інколи наведені з ними, інколи без. Видно різнобій вживаних слів і конструкцій, скажімо «у середині» / «усередині» по всьому тексту проекту.

 

* Структурі тексту бракує чіткості та послідовності, дошкуляє нестача параграфів, а викладені на с.215 правила рубрикації знехтувано по всім тексті, їх потрібно уніфікувати.

 

* Немає вкрай потрібного покажчика, реєстру винятків (відсутнього і в усіх попередніх редакціях правопису). Ілюстративні приклади часто наведено не в алфавітному порядку, що викликає думки про сяку-таку ієрархію, гіпотетично закладену в них.

 

* Подекуди використано типографський символ ú (латинське у з акутом) на позначення акцентованої кириличної И (и́); так само не уніфіковано тире (зустрічаємо як стандартне довге: —, так і коротке: –), не уніфіковано лапки (деінде трапляються лапки “ ” в основній позиції), не уніфіковано типографську форму апострофа ('/’).

 

* Здається, також типографськи не впорядковано і жодним чином не обумовлено вживання пунктуаційної сполуки коми і тире, з пробілом чи ні (, – / ,–) після прямої мови перед словами автора тощо.

 

Дуже багато випадків, коли знак наголосу припадає мимо літери (наприклад, «Люˊдвіг» замість «Лю́двіг») – варто замінити їх на відповідні акцентовані кириличні букви.

 

* У розділ про відтворення іншомовних власних назв необхідно додати примітку, що повні правила транскодування іншомовних власних назв, які не суперечать чинному правопису, але значно детальніші, буде встановлено таблицями практичної транскрипції з відповідних мов українською (цим пунктом у складі правопису слід легалізувати та ввести в юридичне поле оновлені матеріали Державного реєстру географічних назв і газетири ДНВП «Картографія»).

 

* Чимало параграфів та ілюстративних джерел, особливо в частині про пунктуацію, майже дослівно й некритично запозичено з давніших редакцій правопису аж до видання 1945 року, включно, скажімо, з творами сумнівної літературної якості, зате відповідні в ідеологічному плані (напр., цитати з поеми Миколи Бажана «Безсмертя. Три повісті про товариша Кірова» (1937)). Вважаємо, що існує чимало інших, по-справжньому вартісних текстів (як актуальних, так і класичних) для пояснення відповідних правил.

 

УСІ, геть усі цитати треба наново перевіряти за першоджерелами, першодруками або критичними чи академічними виданнями. Ми спробували це зробити в обсягу, доступному для такого оперативного аналізу тексту проекту правопису, але не змогли верифікувати абсолютно всі джерела. Суто емпірично, з огляду на виявлену та зафіксовану кількість помилок і неточностей, це конче необхідно.

 

* Ілюстративні приклади із творів класиків часто підібрані так, що вони потребують редагування з огляду на чинні положення нового проекту правопису, але це, в свою чергу, суперечить академічній текстологічній практиці їх видання. Можна порадити відбирати приклади лиш ті, що ілюструють відповідні правила, але водночас не потребують редагування.

 

До пропозицій додаємо й перелік основних нормативно-правових актів, безпосередньо пов’язаних із майбутнім упровадженням 5-ої редакції Правопису української мови, редагування і, подекуди, скасування яких буде обов’язковим для коректного введення нової редакції правопису в юридичне поле України:

* Постанова КМУ №309 «Питання українського правопису» від 8 червня 1992 р.

* Рекомендації щодо транслітерування літерами української абетки власних назв, поданих англійською, французькою, німецькою та італійською мовами Державного департаменту інтелектуальної власності, ухвалені рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 25.04.2001 р.

* Державний реєстр географічних назв.

* Інструкції з передачі географічних назв ДНВП «Картографія» (2001–2011): албанська, англійська, білоруська, болгарська, боснійська, грецька, датська, естонська, іспанська, італійська, литовська, македонська, нідерландська, німецька, норвезька, польська, португальська, російська, румунська, сербська, словацька, словенська, турецька, угорська, фінська, фламандська, французька, хорватська, чеська, шведська. Вимагати розширення списку мов, особливо східних, для яких існує усталена практична транскрипція!

* ДСТУ ISO 3166-1:2009. Коди назв країн світу.

* ДСТУ ISO 4217:2010 «Коди для подання валют і фондів»

* Постанова КМУ №298 «Про затвердження Порядку затвердження словників української мови і довідників з українського правопису як загальнообов’язкових довідкових посібників при використанні української мови та офіційного видання таких довідників» від 22.04.2013 р.

* Наказ Держстату від 30 грудня 2013 року №426 «Про затвердження Класифікації країн світу».

* Наказ Держстату від 31 грудня 2014 року №416 «Про затвердження Класифікації валют».

 

 

Зміст і обґрунтування зауваження (пропозиції) колективу дописувачів Фейсбук-спільноти «Український правопис – 2018»

 

стор. 6.

 

1) «Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови: інди́к (инди́к)…»

Редакторська правка: доречно скоротити ілюстративний ряд, напр., «інди́к (инди́к) і спільнокореневі з ним / похідні від нього слова» і прибрати слова «відповідно до вимови» з формулювання правила, оскільки в такому разі змішуються поняття про орфоепічну та орфографічну норми та закладається хисткий ґрунт під гіпотетичну зміну написання інших слів «відповідно до вимови» всупереч раціональному поєднанню фонетичного та морфологічного принципів українського правопису.

 

2) «И пишемо на початку […] дієслів (и́кати, икну́ти, ика́тися, икну́тися)».

Редакторська правка: додати як виняток слово «і́кати» (про характер вимови), зафіксоване Орфографічним словником, адже зміна його правопису на «икати» суперечить семантиці слова.

 

3) «И на початку слова буває в деяких загальних і власних назвах із тюркських та інших мов згідно з його вимовою в цих мовах: ийбен, ир, ич-оба́ , Кім Чен Ин»

Редакторська правка: абзац перенести в частину ІІІ «ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ». У зв’язку з цим пунктом, написання іншомовних слів згідно з вимовою, особливо що стосується використання букв И / І коректно було би обумовити й поширити на власні назви, запозичені з тих мов, крім слов’янських, де існує розрізнення [i] й [ɨ] / [ɪ] (та інших неогублених ненапружених голосних передньо-середнього / середнього ряду середньо-високого / високого підняття): напр., валійської, румунської, східних тощо мов.

Друкарська помилка: має бути «Ич-Оба», оскільки мова про власну назву, не тип курганів, а їх конкретну групу.

 

стор. 7.

 

1) «для позначення звукосполучень»

Друкарська помилка: має бути «для позначення звукосполук», результат, а не процес.

 

2) «в давно запозичених словах».

Суперечність: на с. 126 подається разом «давнозапозичених»

 

3) «ґонт (а)»

Друкарська помилка: має бути «ґонт(а)» без пробілу.

 

стор. 8.

 

1) «Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед буквою на позначення губного звука є інша буква (крім р), що належить до кореня (основи)».

Друкарська помилка: має бути «Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед буквою на позначення губного звука є інша буква на позначення приголосного (крім р), що належить до кореня (основи)»

 

2) «У прізвищах і геграфічних назвахПримітка 3. Апостроф уживаємо для передавання вимови усіченого слова в розмовному й поетичному мовленні до’дної «до одної», ями».

Редакторсько-коректорська правка: має бути «У прізвищах і географічних назвахПримітка 3. Апостроф уживаємо для передавання вимови усіченого слова в стилістично маркованому мовленні до’дної «до одної» ями» (прибрати кому в прикладі). Таким чином усувається неможливість маркованого написання в інших стилях: художньому, публіцистичному – попри те, що в них реалізовано аналогічну функцію.

 

3) «ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е» … «ЙО, ЬО 1. Йо пишемо для позначення звукосполучення»

Друкарська помилка: має бути «ря, рю, рє означають сполуку м’якого р із наступними а, у, е» … «ЙО, ЬО 1. Йо пишемо для позначення звукосполуки». Обґрунтування див. у коментарі до с. 7.

 

стор. 9.

 

1) «При словозміні: […] (у) вели́кому (у) вели́кім»

Редакторська правка: має бути «Під час словозміни: […] (у) вели́кому (у) вели́кім», крім того, в наведеному прикладі мова йде про варіанти прикметника, а не його словозміну. Можливо, варто додати у формулювання правила слова «При словозміні і творенні варіантів слів…»

 

2) «2. При словотворенні: будівни́к (пор. будо́ва)»

Редакторська правка: має бути «2. Під час словотворення: будівни́к (пор. будо́ва)»

 

стор. 10.

 

1) «у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення:»

Редакторська правка: варто уніфікувати написання формантів: -ення / -нн-(я).

 

2) «ґ) в абревіатурах і в похідних утвореннях: спецна́з»

Редакторська правка: некоректний ілюстративний приклад – краще «спецвійська́» тощо. Крім того, тут і нижче в тексті проекту рубрикація з використанням букви ґ суперечить чинному ДСТУ 3008:2015.

 

стор. 11.

 

«у віддієслівних іменниках середнього роду на -нн-(я)»

Редакторська правка: варто уніфікувати написання формантів: -ення / -нн-(я).

 

стор. 12.

 

«від давньоукраїнського»

Редакторська правка: враховуючи широку аудиторію, на яку скерований правопис, можливо, варто додати примітку, що в давніших джерелах давньоукраїнську мову названо «давньоруською», як і те, що давньоукраїнську мову не можна плутати зі староукраїнською.

 

стор. 13.

 

«багато дієслів має кореневий о, що не чергується з а».

друкарська помилка: має бути «багато дієслів має кореневий о, що не чергується з а» – виділити букву а.

 

стор. 14.

 

1) «при словозміні».

Редакторська правка: «під час словозміни» абощо.

 

2) «Зміна Г, К, Х на З, Ц, С»

Редакторська правка: має бути «Зміна Г / Ґ, К, Х на З, Ц, С» із додаванням ілюстративних прикладів, напр., «дзиґа – дзизі», у відповідний пункт і додати примітку про особливість відмінювання українських прізвищ із кінцевим Ґ (Ґереґа – Ґередзі, Мамалиґа – Мамалидзі тощо).

 

стор. 15.

 

«теперішнього і майбутнього»

Друкарська помилка: має бути «теперішнього й майбутнього».

 

стор. 16.

 

1) «пи́ха – пи́шний».

Друкарська помилка: має бути «пиха́ – пи́шний».

 

2) «Зміни приголосних перед наступним голосним при словотворенні».

Редакторська правка: «Зміни приголосних перед наступним голосним під час словотворення» абощо.

 

3) «ре́крутський – ре́крутчина».

Друкарська помилка: має бути «рекру́тський – рекру́тчина».

 

стор. 17.

 

1) «ґ) приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш у присвійних прикметниках перед суфіксом -ин:»

Редакторська правка: «ґ) приголосні г / ґ, к, х змінюються на ж, ч, ш у присвійних прикметниках перед суфіксом -ин:»? Чи поширюється це правило на іншомовні імена з кінцевим ґ, напр., «Гельґа»?

 

2) «Щоб уникнути збігу приголосних […] та для досягнення милозвучності, в українській мові вживають прийменник».

Редакторська правка: «Щоб уникнути збігу приголосних […] задля / і досягти милозвучності, в українській мові звичайно вживають прийменник» – варто уникати віддієслівного іменника за ДСТУ 3966:2009.

 

3) пп 1 б)

Редакторська правка: доцільно об’єднати з пп 1 в) і 1 ґ) та поширити на весь оновлений підпункт примітку про виняток щодо в / в- на початку. Якщо підпункт принципово має бути збережено, то в пп 1 б) прибрати слова «або слова», а також уточнити вживання в / у перед є,

 

4) «перед сполученнями букв» ї, ю, я.

Редакторська правка: має бути «перед сполукою букв».

 

5) Розділ «Чергування прийменників (префіксів) У та В» у цілому

У цілому, розділ «Чергування прийменників (префіксів) У та В» залишає непоясненими інші випадки: а) «після приголосного (крім в, ф) перед голосним: стіл в / у інституті, короп в / у озері», б) «після приголосного в, ф перед голосним: прийшов в / у Аддис-Абебу, граф в / у Анастасії», в) «перед голосним після сполук із в, ф: мавр в / у Італії, кофр в / у аеропорту».

 

стор. 18.

 

1) «Забігла у фойє».

Друкарська помилка: має бути «Забігла у фоє», згідно з новим правилом про передачу звука [j] в іншомовних словах (с. 128). Також примітку після цього пп коректно перенести після пп 1 ґ).

 

2) «б) на початку речення перед буквою, що позначає голосний».

Редакторська правка: «б) на початку речення перед буквою, що позначає голосний, і після паузи, позначеної на письмі пунктуаційним знаком».

 

3) «Деякі слова української мови […] вживаємо або тільки з у (увертю́ра, ультима́тум, утопія)».

Редакторська правка: оскільки правило стосується чергування в/у в словах із таким прийменником або префіксом, то виділені приклади недоречні, оскільки у- в них – це буква кореня слова. Їх доречно прибрати або інакше сформулювати правило, обмежившись згадкою просто початкового у- в деяких словах української мови.

 

4) «У поезії крім звичайної форми Украї́на іноді вживали»

Редакторська правка: «У художньому стилі крім звичайної форми Украї́на іноді вживають» і розширити примітку про відступ від правил чергування в художній літературі в цілому: «В Вероні пишній, де проходить дія…» (І. Стешенко).

 

стор. 19.

 

1) пп 1 в)

Редакторська правка: додати приклади з наступним голосним після і.

 

2) «уживаємо й в таких позиціях»

Друкарська помилка: «уживаємо й у таких позиціях».

 

3) «…перед словом, що починається буквами й, є, ї, ю, я: […] Світлана і Емма навчаються в коледжі»

Друкарська помилка: оскільки мова про букви на позначення йотованих звуків, то має бути «перед словом, що починається буквами й, є, ї, ю, я […] Світлана і Євген навчаються в коледжі»: приклад змінити, бо він НЕ ілюструє правило про «тільки і […] перед словом, що починається буквами й, є, ї, ю, я»

 

4) п. 3 розділу «Чергування сполучників (часток) І, Й та І, Й на початку слів»

Редакторська правка: в п. 3 розділу «Чергування сполучників (часток) І, Й та І, Й на початку слів» додати пункт про особливості вживання сполучника і в заголовках. Також додати приклад із позицією і після приголосного перед голосним: експорт і імпорт, напр.

 

стор. 20.

 

1) «б) перед буквою на позначення приголосного (крім с, ш) рідше – перед буквосполученням»

Редакторська правка: має бути «б) перед буквою на позначення приголосного (крім дж, дз, з, ж, с, ц, ч, ш, шч) рідше – перед сполукою». В іншому разі виходить суперечність із наступним абзацом.

 

2) «важких для вимови збігу»

Друкарська помилка: «важких для вимови збігів».

 

3) «свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) […] та між буквосполученнями»  … «I місив новий заміс із тіста старого (І. Драч)».

Редакторська правка: «африкати, свистячі та шиплячі звуки (дж, дз, з, ж, с, ц, ч, ш, шч) […] та між сполуками». Також приклад нижче НЕ ілюструє відповідне правило.

 

4) «Зі вживаємо, якщо наступне слово починається буквосполученням, що має початкові з, с, ш, шч».

Редакторська правка: має бути «Зі вживаємо, якщо наступне слово починається сполукою приголосних, що має початкові з, с, ш». Якщо мова про звуки, а не букви, то одного ш достатньо, якщо мова йде про букви, то немає букви шч, є буква щ. В цілому по тексту проекту постійна плутанина та невизначеність із тим, що мають на увазі автори: звуки чи букви.

 

стор. 21.

 

1) «Про вживання ь у словах іншомовного походження «М’який знак (ь) у словах іншомовного походження», у прізвищах і географічних назвах див. Правопис власних назв..»

Редакторська правка і друкарська помилка: має бути «Про вживання ь у словах іншомовного, неслов’янського походження див. «М’який знак (ь) у словах іншомовного походження», у прізвищах і географічних назвах див. Правопис власних назв.» – зокрема, зайва крапка в кінці.

 

2) «Коли не пишемо Ь . Ь не пишемо:»

Друкарська помилка: має бути «Коли не пишемо Ь. Ь не пишемо:» – без пробілу.

 

 стор. 22.

 

1) «ці́пилно».

Друкарська помилка: має бути «ціпи́лно».

 

2) «див. ще: Правопи слів іншомовного походження. М’який знак)».

Редакторська правка і друкарська помилка: має бути «див. ще: Правопис слів іншомовного, неслов’янського походження. М’який знак)».

 

стор. 23.

 

1) «свяще́нник»

СУПЕРЕЧНІСТЬ. Так «свяще́нник» чи «святе́нник»?!

 

     

    2) «сполученням … сполученням … звукосполучення».

    Редакторська правка: має бути «сполукою … сполукою … сполуку звуків».

     

    3) «знадли́вий, скороти́ти, склад і под.».

    Редакторська правка: має бути «знадли́вий, скороти́ти, склад тощо».

     

    стор. 26.

     

    1) «Уживання голосного и в префіксі анти- та голосного і в префіксі квазі- не підпадає під дію правила «дев’ятки»».

    Редакторська правка: формулювання «правило "дев’ятки"» попри лаконічність суперечить науковому стилю. Краще «не регулюється загальними правилами про правопис И / І в словах іншомовного походження» абощо.

     

    2) «-ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК»

    Редакторська правка: варто зберегти згадку про суфікси -чик (-щик ) із прикладами «хлопчик, прапорщик».

     

    стор. 27.

     

    «-ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е)».

    Друкарська помилка: має бути «-ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е))». В цілому, у всіх підпунктах розділу «ПРАВОПИС суфіксів» з зазначенням афіксних варіантів, поданих у дужках, плутанина із їхньою кількістю (закрита дужка чи ні). Якщо на їхню кількість впливають ті чи інші фактори, про це має йтися нижче в розділі «ДУЖКИ».

     

    стор. 28.

     

    1) «Ку́зьмович (і Кузьми́ч), (…) Са́вович (і Са́вич), (…) Хо́мович (і Хоми́ч)».

    Редакторська правка: змінити порядок на «Кузьми́ч (і Ку́зьмович), (…) Са́вич (і Са́вович), (…) Хоми́ч (і Хо́мович)»; перестановка, а відповідно, надання статусу основної моделі раніше другим варіантам Кузьмович, Савович і Хомович перед Кузьмич тощо позбавлене аргументації.

     

    2) «зокрема і в утвореннях від українських коренів: боротьбіст, побутовізм, речовізм та ін.»

    Редакторська правка: має бути уточнення, чи написання суфікса -ізм підпорядковується правилу «дев’ятки».

     

    стор. 29.

     

    «Після приголосних д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р»

    Редакторська правка: має бути «Після приголосних д, дж, дз, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р», якщо мова йде про звуки, як інтуїтивно виходить із тексту проекту.

     

    стор. 31.

     

    1) «-ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-):».

    Друкарська помилка: має бути «-ір- (після д, дж, дз, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р — -ир-):», якщо мова йде про звуки, як інтуїтивно виходить із тексту проекту.

     

    2) «б) о в числівниковій основі дво- перед наступним приголосним, голосним та й: двотижнéвий, двоáктний, двоелектрóдний, двоосьови́й, двоєдúний, двоя́русний, двоóкис, двоóкисень, двооксúд»

    Суперечність: Таким формулюванням правила накидається повноцінна реформа словника. Згідно з чинною мовною нормою, дво… вживається, коли наступна частина починається з приголосного (з винятками числівників), а двох… коли наступна частина починається з голосного (двохактний, двохелектродний), в порядкових числівниках (двохсотий, двохтисячний) та коли є частиною складного прикметника (двадцятидвохрічний). З формулювання правила було викинуто двох…, трьох…, чотирьох…, але такі числівники все одно виявилися винятками в інших правилах (с. 32, 36, 38, 110, 111), підтверджуючи некоректність зміни. Те саме стосується три-трьох, чотири-чотирьох

     

    стор. 32.

     

    1) «сміттє́збиральний»

    Друкарська помилка: має бути «сміттєзбира́льний».

     

    2) «елітжúтло» … «інвестпроéкт»

    Друкарська помилка: має бути «елітжитло́» … «інвестпроє́кт».

     

    3) «Разом пишемо: а) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них: (…) багатвéчір, Святвéчір, (…) флешмоб».

    Суперечність: до складноскорочених також належать і подані в проекті назви, що запропоновано зберігати з дефісом: «бізнес-план» (бізнесовий план), «допінг-контроль» (допінговий контроль), «інтернет-видання» (інтернетне видання) – всі с. 36. Пропозиція писати однотипні назви то з дефісом, то без створює плутанину на рівні пояснень. Приклад із «флешмоб» перенести на с. 36, оскільки компонент «флеш» тут означає швидкість.

     

    4) «веб-».

    Редакторська правка: слово «веб» уже зафіксовано Орфографічним словником, тому має бути «веб-сторінка».

     

    стор. 33.

     

    1) «іно-» … «фоно-, та ін.:».

    Друкарська помилка: має бути «фоно- та ін.:» – без коми. Редакторська правка: «іно-» НЕ Є іншомовним префіксом. Також видається, що фолк, поп – уже теж самостійні іменники (а не скорочення). Доцільно прибрати: бо рок-музика (рок – самостійний іменник), але попмузика. Слід: рок-музика, поп-музика (порівн. джаз: стиль; джаз-концерт, не джазконцерт). Див. п. 2 (с. 36), як бізнес-план (бо можна й як бізнесовий план потрактувати й писати бізнесплан, але ні, пишемо через дефіс, бо два самостійні іменники).

     

    2) «в) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (дуже високий або слабкий) вияв чого-небудь…»

    Редакторська правка: додати «преміум-» (преміумклас), «флеш-» (флешінтерв’ю) тощо.

     

    3) Анти-Дюринг

    Друкарська помилка: має бути «Анти-Дюрінг». Проект правопису встановлює ієрархію форм лапок і рекомендує вживати кутові як основні. Сам приклад неактуальний.

     

    стор. 34.

     

    «З дефісом пишемо: (…)»

    Редакторська правка: варто додати ніде прямо не скасований приклад протяжної вимови. «По-о-дай (…) По-о-лк, стій!». Також додати правила вживання тире в діапазонах, виражених цифрами, у відповідний розділ «ТИРЕ».

     

    стор. 35.

     

    1) «слова-терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-поді́бний, Т-поді́бний, вітамін-Д»;

    Редакторська правка: в ілюстративних прикладах прикметники-терміни і іменник «вітамін-Д». Групи вітамінів традиційно позначаються буквами латинського алфавіту A, C, D, E і K без дефіса .

     

    2) «з) за традицією де-фáкто, де-ю́ре, стáтус-кво, карт-блáнш та ін.»

    Для мовної практики помітка «та ін.» оманлива, оскільки не встановлює межу вичерпності ілюстративного ряду. Скажімо, «токшо́у» на с. 132 подано разом, хоча лексема через дефісне написання фіксується з початку 1990-х . Тобто потрібно чітко прописати критерії «та ін.» Орфографічний словник як такий не підійде, бо він умить застаріє із прийняттям нової редакції. На що в мовленнєвій практиці спиратися при визначенні традиційного написання?

     

    3) «синьоцвіт».

    Друкарська помилка: має бути «синьоцві́т».

     

    4) «нанодіагнúстика».

    Друкарська помилка: має бути «нанодіагно́стика». Сам приклад доречно перенести в пп 4 в) розділу «Загальні правила правопису складних слів».

     

    5) «для числівників дев’яносто, сто – називного»

    Редакторська правка: можна лаконічніше «для числівників із коренем сто – називного».

     

    стор. 36.

     

    1) «Невідмінюваний числівник пів зі значенням половина».

    Друкарська помилка: має бути Невідмінюваний числівник пів зі значенням «половина»

     

    2) «Другий іменник відмінюємо…»

    Редакторська правка «Тільки другий іменник відмінюємо…»

     

    3) «бізнес-проéкт» … «компакт-диск».

    Друкарська помилка: має бути «бізнес-проє́кт». Приклад із «компакт-диском» сумнівний .

     

    4) розділ в цілому

    У цілому, в розділ про написання іменників через дефіс можна додати ніяким чином не представлене в чинному проекті пункт  про іменник + іншомовна прикладка, яка не функціонує в ролі окремого слова в межах нормативної української мови. Таким чином із прикладів до пп з) підрозділу «З дефісом пишемо» вилучаємо слово «статус-кво», яке за своєю морфологічною структурою відрізняється від інших прикладів.

     

    стор. 37.

     

    1) «одиниці вимірювання чого-небудь (кілова́т-годи́на, мегавáт-годúна)».

    Редакторська правка: має бути «одиниці виміру  чого-небудь…» приклади суперечать нинішньому формулюванню правила написання складних слів разом з інтерфіксом -о-: «в) складні іменники, (…) людинодéнь, (…) тóннокіломе́тр», оскільки ці також є одиницями виміру. Потрібне уточнення, щось про твірну основу із закінченням на голосний звук абощо в обох місцях.

     

    2) «б) є назвою літери грецького алфавіту».

    Редакторська правка: має бути «б) є назва літери грецького алфавіту». Див. ДСТУ 3966:2009.

     

    3) «г) є невідмінюваним іменником іншомовного походження: сýші-бар, караóке-бар;».

    Редакторська правка: має бути «г) є невідмінюваний іменник іншомовного походження: сýші-бар, караóке-бар;» + додати характерний приклад «бебі-бум».

     

    4) «означальний (прикладковий) іменник вжито».

    Друкарська помилка: має бути «означальний (прикладковий) іменник ужито».

     

    стор. 38.

     

    1) «де він утрачає своє значення».

    Редакторська правка: має бути «де втрачає своє значення».

     

    2) «іменник є видовою назвою».

    Редакторська правка: має бути «іменник є видова назва».

     

    3) «до складу яких входять форма з половиною й под.».

    Друкарська помилка: має бути «до складу яких входить форма з половиною й под.».

     

    4) «перша частина яких передана».

    Редакторська правка: «першу частину яких передано».

     

    стор. 39.

     

    1) «щось (чогóсь, чомýсь і т. д.) якúйсь».

    Друкарська помилка: має бути «щось (чогóсь, чомýсь і т. д.), якúйсь».

     

    2) «після м’якого приголосного».

    Редакторська правка: має бути «після м’якого приголосного, на який закінчується твірна основа». Інакше не зрозуміло, чому в перелік прикладів потрапляє «марганцевмісний».

     

    3) «сірковóдневий».

    Друкарська помилка: має бути «сірководне́вий».

     

    4) «західноукраїнський (зáхідна Україна)».

    СУПЕРЕЧНІСТЬ: тепер виходить, що коли мова йде про регіон Західна Україна, то прикметник треба писати «Західно-Український». Про це треба обумовлювати в примітці і тут, і на с. 56, 58. В цілому, правило стало плутаним і породило велику кількість винятків.

     

    стор. 40.

     

    1) «безсуфіксного іменника волелю́бний».

    Друкарська помилка: має бути через двокрапку «безсуфіксного іменника: волелю́бний».

     

    2) «г) складні прикметники, перший компонент яких утворений від прислівника … так само й ті, другий компонент яких утворений від дієприкметника».

    Редакторська правка: має бути «г) складні прикметники, перший компонент яких утворено від прислівника … так само й ті, другий компонент яких утворено від дієприкметника».

     

    3) «наукóво обгрунтóваний послідо́вно миролю́бний».

    Редакторська правка: має бути через кому «наукóво обгрунтóваний, послідо́вно миролю́бний»

     

    4) пп 1 г)

    Крім того, пп 1 г) втратив у порівнянні з нинішньою редакцією прикінцеве уточнення про роздільне написання «але: трохи вище зазначений (параграф), бо є пояснювальне слово».

     

     

    стор. 41.

     

    1) «соціа́л демократи́чний (соціа́л-демокра́т), соціа́л-патріотúчний (соціа́л-патріóт), соціа́л-пацифíстський (соціа́л-пацифíст)».

    Суперечність: чому «націонал-, соціал» пишемо через дефіс, а «прес-» – разом? Пресконференція (с. 33). Тоді має бути соціалдемократ тощо, бо «соціал» – це НЕ іменник. Або навпаки, «прес-конференція» через дефіс.

     

    2) «називають незалежні поняття агра́рнопромислóвий».

    Друкарська помилка: має бути через двокрапку «називають незалежні поняття: агра́рнопромислóвий».

     

    3) «навча́льний і виховнúй».

    Друкарська помилка: має бути з крапкою і комою в кінці «навча́льний і виховнúй;».

     

    4) «але вона за змістом однорідна з другою основою м’я́со-во́вня́ний».

    Редакторсько-коректорська правка: зайве слово «але за змістом однорідна з другою основою: м’я́со-во́вня́ний».

     

    5) п. 1

    Редакторська правка: втратив останній підпункт – пп «1 е) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема, ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): поперечношліфувальний (поперечний шліфувальний верстат)».

     

    стор. 42.

     

    1) «Примітка. Складні прикметники такого зразка, уживані як наукові терміни, пишемо разом: головонóгі».

    Редакторська правка: оскільки межа між науковими термінами та нейтральною лексикою подекуди нечітка, то варто переформулювати. Напр., «Примітка. Деякі широковживані складні прикметники такого зразка за традицією пишемо разом: головонóгі» абощо.

     

    2) «з першими компонентами власне-, невласне».

    Друкарська помилка: має бути «з першими складниками  власне-, невласне-».

     

    3) «всесві́тньо-істори́чний».

    Суперечність із пп б) (с. 39): адже «всесвітньо-історичний» можна виводити від «всесвітня історія», а не «всесвітній та історичний» – потрібне краще формулювання правила.

     

    4) «утри́чі» … «вво́лю».

    Редакторська правка: має бути «втри́чі (утри́чі)» … «вволю (уво́лю)».

     

    стор. 43.

     

    «прийменника з числівником … і т д.; впéрше (упéрше)».

    Друкарська помилка: має бути «прийменника із числівникомі т. д.; впéрше (упéрше)».

     

    стор. 44.

     

    1) «чимду́ж, чимраз».

    Друкарська помилка: має бути «чимду́ж, чимра́з».

     

    2) «в за́тишку, в нагоро́ду, в но́гу, в по́зику, в цілості на га́му́з».

    Друкарська помилка: має бути «у за́тишку, у нагоро́ду, у но́гу, у по́зику, у цілості на га́муз».

     

    стор. 45.

     

    1) «Примітка 2. Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника бáтькові.».

    Редакторська правка: дати приклад «Як тебе́ зову́ть? – Іва́н! – А по ба́тькові? – Олекса́ндрович!» абощо.

     

    2) п.2

    Редакторська правка: п 2 втратив останній (у попередній редакції правопису передостанній) підпункт – пп «2 ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому».

     

    стор. 46.

     

    1) пп д)

    Редакторська правка: повністю дублює пп з) (с. 35).

     

    2) «впродóвж (упродóвж)»

    СУПЕРЕЧНІСТЬ: «Чергування прийменників (префіксів) У та В», п. 1 в) префікс у- вживають «перед двома чи трьома приголосними» (с. 17).

     

    3) «прийменники з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-пе́ред, з-під (із-під), з-по́за, з-по́між, з-по́над, з-по́під, з-по́серед, з-про́між».

    Друкарська помилка: має бути «прийменники з-, із-: з-за (із-за), з-над (із-над), з-пе́ред (із-пе́ред), з-під (із-під), з-по́за (із-по́за), з-по́між (із-по́між), з-по́над (із-по́над), з-по́під (із-по́під), з-по́серед (із-по́серед), з-про́між (із-про́між)».

     

    4) «3. О к р е м о пишемо складені прийменники у (в) ра́зі, під кіне́ць, під ча́с».

    Редакторська правка: невмотивована втрата ілюстративного приклада «3. О к р е м о пишемо складені прийменники у (в) ра́зі, під кіне́ць, під ча́с, що ж до».

     

    5) «сполучники, що є наслідком».

    «сполучники, утворені внаслідок».

     

    стор. 47.

     

    «в) -ся (-сь) (з походження – відзайменникова частка) у зворотних дієсловах: вмúвся, одягнýвся, наї́вся (наї́всь);».

    Друкарська помилка: має бути «в) -ся (-сь) (з походження – відзайменникова частка) у зворотних дієсловах: вмúвся (вмúвсь), одягнувся (одягнýвсь), наї́вся (наї́всь);».

     

    стор. 48.

    «ґ) частку не, коли вона вжита … не вживається … з часткою не пишемо окремо».

    Редакторська правка: має бути «ґ) частку не, коли її вжито… не вживаємо … з часткою не окремо». В останньому прикладі зміна задля чіткості, де слово «не» – складник тексту правила, а не заперечна частка до дієслово «пишемо» власне.

     

    стор. 49.

     

    п.2 в цілому

    Редакторська правка: на відміну від попередньої редакції зник один підпункт п 2: «частка не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’ятий; не ти, не цей, не інші; не інакше, не так; не при..., не на...; не то.., не то; також: не раз».

     

    стор. 50.

     

    1) «будь-який, будь-де, що-будь».

    Друкарська помилка: має бути «будь-яки́й, бу́дь-де, що-бу́дь»

     

    2) «ВЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ БУКВИ (ЛІТЕРИ)»

    Друкарська помилка: має бути «УЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ БУКВИ (ЛІТЕРИ)».

     

    3) «З великої букви пишеться».

    «З великої букви пишемо».

     

    стор. 51.

     

    1) «перше слово пишетьсяпишеться з малої букви … пишеться мала буква».

    Редакторська правка: має бути «перше слово пишемопишемо з малої букви … пишемо малу букву».

     

    2) «П Тичина».

    Друкарська помилка: має бути «П. Тичина».

     

    3) «Велика буква у звертаннях і в ремарках».

    Редакторська правка: має бути «Велика буква у звертаннях і ремарках», без другого прийменника.

     

    4) «яким відокремлюється звертаннянаступне слово пишеться з малої букви».

    Редакторська правка: має бути «яким відокремлено звертаннянаступне слово пишемо з малої букви».

     

    стор. 52.

     

    1) «глибоких, оригінальних талановитих».

    Друкарська помилка: має бути «глибоких, оригінальних, талановитих ».

     

    2) «З великої букви пишуться й інші ремарки З великої букви пишеться перше слово рубрик З малої букви пишеться 1. З великої букви пишеться перше слово після двокрапки».

    Редакторська правка: має бути «З великої букви пишемо й інші ремарки З великої букви пишемо перше слово рубрик З малої букви пишемо1. З великої букви пишемо перше слово після двокрапки».

     

    3) «Основні засоби – це ресурс підприємства, і завдання менеджерів досягти найбільшої ефективності».

    Друкарська помилка: має бути через тире «Основні засоби – це ресурс підприємства, і завдання менеджерів досягти найбільшої ефективності».

     

    стор. 53.

     

    1) «б) коли цитата подаєтьсяпов’язується зі словами автора без сполучника й наводиться або наводиться з середини речення … З великої букви пишуться власні імена людей … пишеться».

    Редакторська правка: має бути «б) коли цитату поданопов’язано зі словами автора без сполучника й наводимо або наводимо з середини речення … З великої букви пишемо особові імена людей … пишемо».

     

    2) «Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин».

    Редакторська правка: чи не краще розширити «Власні імена людей, вигаданих осіб, клички тварин»?

     

    3) «Ма́рко Вовчо́к».

    Друкарська помилка: має бути «Марко́ Вовчо́к».

     

    4) «Марі́я-Тере́за».

    Приклад не коректний: мало би бути «Марі́я Тере́зія» без дефіса, згідно з оригінальним написанням Maria Theresia. Вилучити.

     

    5) «Примітка. У деяких власних назвах службові слова традиційно пишуться з великої букви: Ван Гог, Шарль Де Косте́р, Д’Аламбе́р, Ель Гре́ко, Ле Тельє́, Етьє́н Ла Боесі́»

    Редакторська правка: якщо цей перелік слід вважати вичерпним, то слово «деякі» варто замінити на «таких»; якщо він вичерпним не є, то варто додати, напр., слова «відповідно до написання в мові оригіналу» абощо. Приклади з «Ван Гогом», «Д’Аламбером» не коректні тому, що в мовах оригіналу відповідні службові частки в цих іменах пишуться з великої лише на початку речень або термінологічних понять, в усіх інших – з маленької букви: Vincent van Gogh, Jean le Rond d’Alembert. «Ле Тельє́» суперечить правилу відтворення буквосполучення ll у словах французького походження (с. 127): має бути «Ле Теє́», оскільки перелік винятків чітко не означений.«Етьє́н Ла Боесі́» краще подати як «Етьє́н де Ла Боесі́» (Étienne de La Boétie).

     

    стор. 54.

     

    1) «Цай Інве́нь».

    Друкарська помилка: має бути «Цай Їнве́нь». Згідно із системою Кірносової  (єдиною академічною адаптацією системи Палладія до української мови), китайське 英 [yīng] відтворюється як «їн».

     

    2) «Якщо ж прізвища (імена) вживаються зневажливо».

    Редакторська правка: має бути «Якщо ж прізвища (імена) вжито зневажливо».

     

    3) «Бр́а́хма».

    Друкарська помилка: має бути «Бра́хма».

     

    4) «Примітка. Про інші назви, пов’язані з релігією «Назви, пов’язані з релігією»».

    Редакторська правка: має бути «Примітка. Про інші назви, пов’язані з релігією, див. «Назви, пов’язані з релігією»».

     

    5) СІМ разів повторено «пишуться».

    Має бути «пишемо».

     

    стор. 55.

     

    1) пп 7 в) в цілому.

    Редакторська правка: додати інформацію про правопис персоніфікованих словосполучень-імен, § 38, п. 2, б) нинішньої редакції, (Той, що греблі рве; Той, що пройшов крізь вогонь тощо) і вигадані титули вигаданих осіб (Князь темряви / Темряви, Володар мух / Володар Мух тощо).

     

    2) «мурчики».

    Друкарська помилка: має бути «му́рчики».

     

    3) «Дюма́ Ста́рший».

    Редакторська правка: має бути «Дюма́та́рший» по аналогії із «Дюма-батько», варіантом прийнятим в «Українській літературній енциклопедії» . Якщо впроваджується нове правило написання додаткових означень-апелятивів («Старший / Молодший; Батько / Син» тощо), це варто обумовити.

     

    4) «галага́нівська садиба»

    Друкарська помилка: має бути «ґалаґа́нівська садиба» згідно з правилом про вживання букви Ґ у власних назвах (с. 7).

     

    стор. 56.

     

    1) «зато́ка, мис, море».

    Друкарська помилка: має бути «зато́ка, мис, мо́ре».

     

    2) «не є родовим найменуванням, то воно пишеться з великої букви».

    Редакторська правка: має бути «не є родовим найменуванням, то його пишемо з великої букви».

     

    стор. 57.

     

    1) «позначення в іншомовних назвах вулиць, майданів, бульварів: Я́коб-Ка́йзер-плац (плац – площа), Лі́бкнехт-штра́се (штрасе – вулиця), Мічига́н-авеню́ (авеню – вулиця)».

    Редакторська правка: приклад «Лі́бкнехт-штра́се» не коректний, оскільки назва найвідомішої вулиці із таким компонентом має бути Karl-Liebknecht-Straße – «Карл-Лі́бкнехт-штра́се». З огляду на це, правило, так само, як і написання складних особових імен, варто було би сформулювати наступним чином: «якщо іншомовна складна географічна назва містить кілька слів, жодне з яких не вживане в українській мові окремо, або має дефіс у своєму складі, то в перекладі всі складники таких географічних назв пишемо через дефіс: Karl-Liebknecht-Straße – Карл-Лі́бкнехт-штра́се, rue de la Paix – Рю-де-ля-Пе , via Cavour – Віа-Кавур), якщо оригінальна географічна назва становить одне слово, то таку структуру зберігаємо і в перекладі: Friedrichstraße – Фридрихштрасе».

    Крім того має бути «Мічига́н-авеню́ (авеню – проспект)».

     

    2) «Примітка. У неофіційних і образних назвах держав пишеться».

    Редакторська правка: «Примітка. У неофіційних і образних назвах держав пишемо».

     

    стор. 58.

     

    1) «Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу».

    Редакторська правка: варто розширити «Це правило поширюємо й на старі назви країн та одиниць старого адміністративно-територіального поділу: … Священна Римська імперія ».

     

    2) «Назви сторін світу за́хід, пі́вдень, пі́вніч, схід, норд-о́ст, півде́нний за́хід – звичайно пишуться з малої букви».

    Друкарська помилка: має бути «Назви сторін світу: за́хід, пі́вдень, пі́вніч, схід, норд-о́ст, півде́нний за́хід – звичайно пишемо з малої букви» або «Назви сторін світу за́хід, пі́вдень, пі́вніч, схід, норд-о́ст, півде́нний за́хід звичайно пишуться з малої букви», без тире.

     

    3) «Музейний прову̀лок».

    Друкарська помилка: має бути «Музе́йний прову́лок».

     

    4) «Примітка. Якщо найменування підрозділів залізниць складаються з двох слів, вони пишуться з великої букви: Півде́нно-Кавка́зька залізни́ця».

    Редакторська правка: примітка дублює правило на с. 162.

     

    5) «9. У назвах аеропортів, вокзалів, залізничних станцій, портів, пристаней і т. ін. усі слова, крім родових назв, пишуться з великої букви: аеропо́рт Бори́спіль, Приміський вокза̀л, ста́нція Усти́нівка, порт О̀львія, при́стань Ржи́щів (на Дніпрі)»

    СУПЕРЕЧНІСТЬ: згідно з п. 4 розділу «Назви органів влади, установ, організацій, товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств», має бути «пишемо з великої букви в лапках: аеропо́рт «Бори́спіль» […] ста́нція «Усти́нівка», порт «О̀львія», при́стань «Ржи́щів»», оскільки мова йде про відповідні підприємства транспортної галузі, а не населені пункти. Тим паче п 10 цього самого розділу передбачає написання назв станцій та зупинок транспорту в лапках.

     

    стор. 59.

     

    1) «тума́нність Андромеди».

    Друкарська помилка: має бути «Тума́нність  Андромеди», оскільки слово «туманність» тут не родове поняття.

     

    2) «Назви історичних подій. епох, календарних періодів і свят, суспільних заходів».

    Друкарська помилка: має бути «Назви історичних подій, епох, календарних періодів і свят, суспільних заходів».

     

    3) «Всесві́тній конгре́с украї́нців, Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція».

    За чинним правилом має бути «Усесві́тній конгре́с украї́нців, Усеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція».

     

    4) «Ку́бок УЕФА (футбол)».

    СУПЕРЕЧНІСТЬ: згідно з Орфографічним словником, має бути УЄФА. З іншого боку, це пряма калька з російської абревіатури, оскільки скорочення є неадаптованим французьким Union Européenne de Football Association.

     

    5) «Примітка 1. У назвах деяких свят з великої букви пишеться не тільки перше слово».

    Редакторська правка: варто переформулювати на «У назвах деяких свят за традицією з великої букви пишемо не тільки перше слово» або навести критерій виокремлення цих свят.

     

     60.

     

    1) «Брест-Лито́вський ми́рний до́говір (від Брест-Лито́вськ)».

    Друкарська помилка: згідно з Енциклопедією історії України, має бути «Брест-Литовський» . Крім того, варто зауважити, що історично його назва «Берестейська угода», а наукова – «Брестський мир». Можливо, варто дібрати інший приклад.

     

    2) «Зарату́стра , Магоме́т».

    Друкарська помилка: має бути «Зарату́стра, Магоме́т», без пробілу перед комою.

     

    3) «а також імена Бога: Єго́ва, Савао́ф, Адона́й, Елохі́м, а також імена богів і богинь».

    Редакторська правка: має бути «імена Бога: Єго́ва, Савао́ф, Адона́й, Елохі́м, а також імена богів і богинь».

     

    4) «свята́ ́великому́чениця Варва́ра»

    Друкарська помилка: над пробілом стоїть діакритичний знак.

     

     61.

     

    1) «6. Великі букви вживаються у повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: Вселе́нський Патріа́рх, Па́па Ри́мський, Митропол́ит Киї́вський і всіє́ї Украї́ни, Католико́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії, Верхо́вний Архієпи́скоп».

    Редакторська правка: може, має бути «Католіко́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії». Так у СУМ-11, але в Орфографічному та СУМ-20, через И, хоча зміну правопису цього слова ніде не внормовували.

    Редакторська правка: у перелік ілюстративних прикладів варто додати і титул Філарета (Денисенка) – «Патріарх Київський і всієї Русі-України».

     

    2) «Ра́да націона́льної безпе́ки та оборо́ни Украї́ни».

    Друкарська помилка: має бути Ра́да націона́льної безпе́ки і оборо́ни Украї́ни». Див. офіційний сайт.

     

    стор. 62.

     

    1) «Організа́ція економі́чного співробі́тництва і ро́звиткуНаціона́льний банк Украї́ни,Товари́ство винахі́дників та раціоналіза́торів Украї́ни».

    Друкарська помилка: має бути «Організа́ція економі́чного співробі́тництва та ро́звитку … Націона́льний банк Украї́ни, Товари́ство винахі́дників і раціоналіза́торів Украї́ни», з пробілом. Вживання сполучників – згідно з офіційними документами МЗС та держреєстрами організацій.

     

    2) «па́ртія Інді́йський націона́льний конгре́с».

    Редакторська правка: коректніше па́ртія «Інді́йський націона́льний конгре́с».

     

    3) «загальноосві́тня шко́ла № 51 і́мені Івана Франка Дмитр́а́ Яворни́цького».

    Друкарська помилка: має бути «загальноосві́тня шко́ла № 51 і́мені Іва́на Франка́Дмитра́ Яворни́цького».

     

    4) «товариств, фірм тощо якщо початкове слово є складником назви».

    Друкарська помилка: має бути «товариств, фірм тощо, якщо початкове слово є складником назви», пропущена кома.

     

    5) «Акціоне́рне товари́ство «Банк Січ»».

    Редакторська правка: некоректний приклад, назва банку справді подана саме в такій формі в установчих документах і реєстрах, але в його назві мали би бути лапки другого порядку, як вимагає відповідний пункт проекту правопису.

     

    стор. 63.

     

    1) «нафтохімі́чна компа́нія «Оксиде́нталь петро́леум корпоре́йшн»».

    Редакторська правка: з огляду на поширену практику відтворення закордонних торгових марок латиницею, правопис мав би якимсь чином обумовлювати і таку альтернативу, хоча би для неофіційних текстів. Крім того, «Оксіде́нталь петро́леум корпоре́йшн».

     

    2) «ві́дділ зага́льного мовозна́ства Інститу́ту мовозна́вства ім. О.О. Потебні».

    Друкарська помилка: має бути «ві́дділ зага́льного мовозна́ства Інститу́ту мовозна́вства ім. О. О. Потебні», з пробілами між ініціалами.

     

    стор. 64.

     

    1) «собо́р Сан Ма́рко»

    Друкарська помилка: має бути через дефіс «собо́р Сан-Ма́рко»

     

    2) «храм Василя́ Блаже́нного»

    Редакторська правка: по аналогії  має бути «храм Васи́лія Блаже́нного».

     

    3) «Примітка 2. У назвах писемних історичних пам’яток з великої букви пишеться перше слово і власні назви: […] «Сло́во о полку́ І́горевім», «По́вість мину́лих літ»».

    Редакторська правка: послідовно було би надати цим двом пам’яткам ідентичні за стильовим регістром найменування «Сло́во о полку́ І́горевім», «По́вість временни́х літ» (науковий стиль) або «Сло́во про похі́д І́горів», «По́вість мину́лих літ» (художній стиль).

     

    4) «З великої букви пишуться офіційні назви найвищих державних посад України, міжнародних посад».

    Редакторська правка: має бути «З великої букви пишуться офіційні назви найвищих державних посад України, закордонних посад».

     

    стор. 65.

     

    1) «знак «За безп́е́ку наро́ду»».

    Друкарська помилка: має бути «знак «За безпе́ку наро́ду»».

     

    2) «б) усі слова: о́рден «Золота́ Зі́рка»»

    Редакторська правка: чи правильно розуміти, що «Золота Зірка» – це ЄДИНИЙ орден, чия назва пишеться з двох великих букв, бо слово «Зірка» в цій ситуації НЕ Є власною назвою, отже, не зрозуміло, чим п. 1 пп. б) цього правила відрізняється від п. 1 пп. а).

     

    стор. 66.

     

    1) «але: «Те́сла», «Та́врія» (від власних назв), винятки: «жигулі́», «мерседе́с»»

    Редакторська правка: прохання уточнити принцип виділення винятків, щоб при екстраполяції правила на інші власні назви марок технічних виробів, розуміти, за яким принципом вони запропоновані. Також необхідне роз’яснення, чи зберігаються в загальних назвах марок особливості власних назв. Напр., автомобіль марки «Роллс-Ройс» та поїхав на роллс-ройсі чи на ролс-ройсі.

     

    2) «4. Абревіатурні назви виробничих марок і виробів пишуться без лапок: ЗІЛ, ВАЗ, КРАЗ, АН-24, СУ-27, В-17, ДС-8».

    Друкарська помилка: відповідні абревіатури маємо писати «КрАЗ», «Ан», «Су». Приклад із «ДС-8» позбавлений сенсу, бо якщо мова про американський транспортний літак, то абревіатура має бути латинська DC-8. Інших відомих денотатів з такою кириличною абревіатурою не відомо.

     

    3) «спаніе́ль».

    Друкарська помилка: має бути «спаніє́ль».

     

    4) «легго́рн (кури)».

    Друкарська помилка: має бути «лего́рн (кури)».

     

    5) «троя́нда «гло́рія дей»».

    Друкарська помилка: має бути «троя́нда «глорія-дей»».

     

    6) «тюльпа́н Ре́мбранта».

    Друкарська помилка: має бути «тюльпа́н [класу] Ре́мбрандт».

     

    стор. 67.

     

    1) «як форма вираження ввічливості у звертанні».

    Редакторська правка: «як форма ввічливості у звертанні», усунення плеоназму.

     

    2) «Укрзалізниця … Київенерго … медуніверситет … міськдержадміністрація».

    «Укрзалізни́ця … Київене́рго … медуніверсите́т … міськдержадміністра́ція».

     

    3) «…оо́нівський, мі́дівський, тю́зівець».

    Друкарська помилка: має бути «тюгівець» від «театр юного глядача». Росіянізм «мі́дівський» – вилучити.

     

    4) «м ́і́ні-АТС».

    Друкарська помилка: має бути «мі́ніАТС» без дефіса, оскільки написання префіксів міні- з абревіатурами окремо ніде не обумовлено. Інакше треба робити примітку в пп 4 в) розділу «Загальні правила правопису складних слів».

     

    стор. 68.

     

    1) «НДІ пості́йного стру̀му».

    Друкарська помилка: має бути «НДІ пості́йного стру́му».

     

    2) «Після скорочення звичайно ставиться крапка Слова скорочуються».

    Редакторсько-коректорська правка: має бути «Після скорочення звичайно ставимо крапку. Слова скорочуються».

     

    3) «скорочення можна р обити».

    Друкарська помилка: має бути «скорочення можна робити».

     

    стор. 72.

     

    «У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила».

    Редакторська правка: має бути «У решті випадків, які не підпадають під викладені вище правила».

     

    стор. 74.

     

    «а також жіночі особові імена: Аде́ль, Есте́р, Зейна́м, Любо́в, Юди́т»

    Редакторська правка: оскільки перелік вичерпний, то «а також деякі жіночі особові імена: Аде́ль, Есте́р, Зейна́м, Любо́в, Юди́т». Назагал, враження, ніби змішано відмінювані й невідмінювані прізвища. Можливо, мова про варіанти «Аделя» і «Юдита», зокрема? Пропозиція замінити ілюстративний ряд на «Любо́в, Ніне́ль, Руф».

     

    стор. 76.

     

    «До м’якої групи належать також і чоловічі особові імена: І́гор – І́горя, Ла́зар – Ла́заря та ін.»

    Редакторська правка: додати слова «деякі чоловічі особові імена на -р» і навести їх вичерпний перелік, бо в нинішньому формулюванні правило непрактичне.

     

     

    стор. 79.

    «кри́ л-ами і кри́ ль-ми».

    Друкарська помилка: звернути увагу на кегль шрифту в тексті проекту.

     

    стор. 80.

     

    «І́гор-ю»

    Редакторська правка: можливо, за аналогією з паралельними формами «Олегу / Олеже», варто дозволити  «Ігорю – Ігоре»?

     

    стор. 84.

     

    1) «форму, що збігається з називним відмінком».

    Редакторська правка: «форму називного відмінка».

     

    2) «верствà».

    Друкарська помилка: має бути «верства́».

     

    3) «б) невелика група іменників жін. роду має закінчення -ей: гусе́й (одн. гу́ска) [...] куре́й (одн. ку́рка)».

    Редакторська правка: некоректні приклади. «Гуси» і «кури» не мають форм однини у СУЛМ. «Гуска» і «курка» мають відповідні форми множини «гуски» і «курки». Вилучити згадки про однину для цих прикладів.

     

    стор. 85.

     

    «це́рква → і́гор».

    Редакторська правка: має бути «це́рква і́гор», оскільки права стрілочка як типографський символ більше в тексті проекту не було вжито.

     

    стор. 87.

     

    п.2.1.1.1 «»

    Друкарська помилка: має бути «священника», згідно з новим правилом подвоєння приголосних (с. 23). Або ж (!) помилка на с. 23, де має бути «святе́нник», а не «свяще́нник».

     

    стор. 88.

     

    пп 2.1.2

    Із пп 2.1.2 розділу про відмінювання іменників ІІ відміни в родовому відмінку однини зник цілий пп чинної редакції (§48. 3. і)): «переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, запису, затору, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху».

     

    стор. 89.

     

    1) […] наукових понять».

    Друкарська помилка: має бути «г) назви філософських […] наукових понять».

     

    2) "вишнику».

    Редакторська правка: Орфографічний словник подає «вишника́». Некоректний приклад, або виняток, або помилка в Орфографічному словнику.

     

    3) «ручаю́ ,».

    Редакторська правка: має бути «ручаю́,», крім того, кома в тексту проекту має інший колір.

     

    стор. 90.

     

    1) пп «4) речовинні іменники» в цілому.

    Редакторська правка: оварто пояснити / додати сюди слова на -ген (як-от плазміноген – плазміногена, фібриноген — фібриногену в Орфографічному словнику, хоча й те, і те речовини). Так само білок – білка. Додати у винятки? Потрібні приклади.

     

    2) «шабло́на (пристрій; креслення)».

    Редакторська правка: має бути «шабло́на (пристрій; кресленик)», згідно з ДСТУ 3321:2003.

     

    стор. 91.

     

    «пла́че́ві, плаще́ві».

    Друкарська помилка: має бути «пла́че́ві, плаще́ві», колір типографського знака коми.

     

    стор. 92.

     

    «(подарував) пе́рстень і пе́рсня, (укласти) акт і а́кта».

    Редакторська правка: має бути «(подарував) пе́рстень і пе́рсня, (уклав) акт і а́кта» – однотипно з іншими ілюстративними прикладами.

     

     

    стор. 93.

     

    1) «Кам’яне – Кам’яним».

    Друкарська помилка: має бути «Кам’яне́ – Кам’яни́м».

     

    2) «Іменники – географічні назви [...], що не відмінювані як прикметники, мають».

    Редакторська правка: має бути «Іменники – географічні назви [...], не відмінювані як прикметники, мають» – зайвий сполучник.

     

    3) «у го́рі, унавча́нні, в о́зері».

    Друкарська помилка: має бути «у го́рі, у навча́нні, в о́зері» – без пробілу.

     

    4) «при підраху́нку».

    Редакторська права: стилістично невдалий приклад з огляду на використання прийменника при. Доречно усунути з ілюстративних матеріалів.

     

    Розділ 94.

     

    «зрідка – -у(-ю)».

    Друкарська помилка: має бути «зрідка – -у (-ю)» – з пробілом.

     

    стор. 95.

     

    «при чита́чеві».

    Друкарська помилка: має бути «при читаче́ві».

     

    стор. 97.

     

    1) «тобто сім осіб, але сім чоловікі́в – сім осіб чоловічої статі».

    Друкарська помилка: має бути «тобто «сім осіб», але сім чоловікі́в – «сім осіб чоловічої статі»».

     

    2) «При збігові двох приголосних».

    Редакторська правка: має бути «У разі збігу двох приголосних».

     

    3) «госте́й ко́ней».

    Друкарська помилка: має бути «гостей, ко́ней».

     

    стор. 98.

     

    «мають або омонімічну форму з називним, або з родовим відмінком множини».

    Редакторська правка: має бути «мають омонімічну форму або з називним, або з родовим відмінком множини» – зміна порядку слів.

     

    стор. 99.

     

    1) 3-й стовпчик

    Редакторська правка: шрифт у 3-му стовпчику має завеликий кегль.

     

    2) «Ру́си́».

    Друкарська помилка: має бути «Ру́си».

     

    стор. 100.

     

    «У художніх текстах іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь можуть набувати як варіант закінчення -и:»

    Друкарська помилка: має бути «У художніх текстах іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку можуть набувати як варіант закінчення :». Без додавання цих слів параграф санкціонує закінчення -и в давальному відмінку включно, що є нонсенсом з погляду історичної граматики.

     

    стор. 101.

     

    «на Ру́сі́».

    Друкарська помилка: має бути «на Ру́сі» – без подвійного наголосу.

     

     

    стор. 102.

     

    1) Перший абзац

    Перший абзац шрифт різного кегля.

     

    2) «ви́м’я сі́м’я».

    Друкарська помилка: має бути «ви́м’я, сі́м’я» – через кому.

     

    стор. 103.

     

    «Примітка. Деякі іменники, зокрема гу́си, ді́ти, ку́ри, лю́ди, мають форму однини, але від інших основ: гу́ска, дити́на, ку́рка, люди́на.».

     

    Редакторська правка: некоректні приклади. «Гуси» і «кури» не мають форм однини у СУЛМ. «Гуска» і «курка» мають відповідні форми множини «гуски» і «курки». Вилучити згадки про однину для цих прикладів.

     

    стор. 111.

     

    1) «Полови́на (1⁄2), трети́на (1⁄3), чверть (1⁄4) відмінюються як звичайні іменники».

    Редакторська правка: «Слова полови́на (1⁄2), трети́на (1⁄3), чверть (1⁄4) відмінюємо як звичайні іменники».

     

    2) Розділ «Відмінювання дробових числівників».

    Редакторська правка: варто додати десяткові дроби, а також приблизно такий пункт:

    «Іменник після дробового числівника, записаного цифрою, стоїть у родовому відмінку множини: 2⁄3 кавуна; 5,6 долара.

    Виняток можуть становити числівники, що закінчуються на одну другу (крім 1,5 – півтора): 2,5 кавуни (два з половиною кавуни / дві цілих п’ять десятих / дві цілих одна друга кавуна)».

     

    стор. 126.

     

    1) «у давнозапозичених загальних назвах».

    Суперечність: на с. 7 подано написання окремо «давно запозичених».

     

    2) «1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g Фольксва́ген».

    Суперечність: абсолютно некоректне формулювання правила: що таке «близькі до нього звуки»? За яким критерієм? (Скажімо, в англ. суфіксі -ing немає «близького до [g] звука» взагалі».) Рекомендуємо, напр., правило передачі букви g прив’язати до фонетики конкретних мов з обов’язковим відтворенням у власних назвах та новітніх запозиченнях відповідного задньоязикового проривного звука українською буквою Ґ для тих неслов’янських мов, де існує сам звук з урахуванням даних відповідних таблиць практичної транскрипції для різних мов абощо.

    Крім того, друкарська помилка: має бути «Фольксва́ген» у лапках.

     

    стор. 127.

     

    1) «3. У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами».

    Редакторська правка: потрібен коментар, що цей пункт стосується й інших власних назв, адже з чинним формулюванням виходить, що варіативність Г / Ґ поширюється лише на «прізвища та імена людей».

     

    2) «шляхом імітації іншомовного [g] – буквою ґ (Га́бсбурґ [...] Ґонґа́дзе...)».

    Редакторська правка: з ілюстративних прикладів «Ва́ско да Ґа́ма, Га́бсбурґ [...] Ґонґа́дзе» варто прибрати. В оригінальних онімах звук [g] якраз відсутній – [ˈvaʃku ðɐ ˈɣɐmɐ], [ˈhaːpsbʊɐ̯k] і ონაძე, де гані позначає фрикативний приголосний.

     

    3) «Люфга́нза».

    Друкарська помилка: має бути в лапках «Люфтга́нза».

     

    4) «Феса́лія і Теса́лія та ін.».

    Друкарська помилка: має бути «Фесса́лія і Тесса́лія та ін.», в оригіналі подвоєна буква Θεσσαλία.

     

    5) «Букви w, th у словах англійського походження».

    Потрібно розбити на окремі розділи:

    - звук (не буква) [w]

    - буквосполука (не буква) th. Тут, своєю чергою, доцільно розділити глухий звук (/θ/) і дзвінкий (/ð/): Агата, але Сазерленд і т. ін. (дзвінкий звук буквою т наче ніколи й не передають). Крім того, дзвінкий за принципом опозиції доречніше було б передавати через д.

     

    6) «у деяких словах за традицією через у: Уо́лл-стріт […] уайт-спирит та ін.»

    Друкарська помилка: має бути «Уо́лл-стрит» та «уайт-спірит», суперечить пп. 3 г) (с. 164).

     

    стор. 128.

     

    1) «Хеєрда́л, Юно́на, Їтс».

    Редакторська правка: приклад «Їтс» невдалий, оскільки в перекладній літературі закріпився варіант «Єйтс», що відповідає оригінальній вимові [jeɪts]. Натомість можна навести коректний приклад турецьких власних назв «Їлмаз, Їлдирим». Крім того, ЗНИК розділ про БУКВУ J .

     

    2) «акумулятор».

    Друкарська помилка: має бути «акумуля́тор».

     

    3) «Подвоєння букв на позначення приголосних переважно зберігаємо у власних назвах: […] Торриче́ллі».

    Друкарська помилка: має бути «Торріче́ллі», див. с. 129. Крім того, очевидно, що цей пп потребує уточнення про подвоєння в тих власних назвах, де подвоєна буква межує з іншим приголосним звуком не на стику морфем (напр., наявний в ілюстративних прикладах нижче Baden-Württemberg – Ба́ден-Вюртемберг, подвоєння не зберігає, а приклад Wittgenstein – Віттгенштайн зберігає – це ніде не обумовлено в правилах.) Слово «переважно» у формулюванні правила передбачає список винятків , тому доцільніше просто усунути його переліку, ввівши коментар вище про збіг кількох приголосних єдиним обґрунтуванням для винятку з правила.

     

    стор. 129.

     

    1) «Подвоєння кк зберігається».

    Редакторська правка: нічого не сказано про написання кельтських прізвищ із таким збігом, коли формант Mac / Mc в оригіналі пишеться з основою оніма разом (McKinley – Маккінлі, МакКінлі  або Мак-Кінлі).

     

    2) «Біаррі́ц».

    Друкарська помилка: має бути «Біарри́ц».

     

    3) «Фіу́ме [...] Фіорава́нті».

    Редакторська правка: варто б додати підпункт / примітку про сполуку ia в словах італійського походження, «к’янті» є в ілюстративному матеріалі. За правилом було би «кіанті» (Chianti). Доречно було б це внормувати, зробити «піано» й похідні традиційним винятком, а «Фйораванті» тощо писати зі звуком й (див. також чіабата – мало би бути чабата).

     

    4) «Міссісі́пі».

    Друкарська помилка: має бути «Міссіссі́ппі», – згідно з пп 3 розділу «Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних». Інакше потрібно там зазначати перелік винятків.

     

    стор. 130.

     

    1) «віскі [...] харакірі, шасі».

    Друкарська помилка: має бути «ві́скі [...] харакі́рі, шасі́».

     

    2) «За усталеною традицією з и пишуться також слова церковного вжитку: дия́кон, єпи́скоп, єпити́мія́, єпитрахи́ль, ми́тра, митрополи́т, христия́нство тощо.

    За усталеною традицією з и пишемо також слова грецького походження, що усталилися в церковному вжитку: алилу́я, дия́кон, єпи́скоп, єпити́мія́ , єпитрахи́ль, ми́ро, ми́тра, митрополи́т, христия́нство тощо».

    Редакторська правка: абзаци дублюють один одного. Доречно об’єднати і скоротити.

     

    3) п. в)

    п в) розділу «ГОЛОСНІ ЗВУКИ І БУКВИ НА ЇХ ПОЗНАЧЕННЯ» варто доповнити приміткою про винятки із «правила дев’ятки», скажімо, слово «сір», присутнє в переліку прикладів на с. 96.

     

    4) «Примітка У складних словах».

    Друкарська помилка: має бути «Примітка. У складних словах».

     

    5) «в) И пишемо».

    Редакторська правка: з огляду на логіку розділу «Уживання І, И на початку слова» (с. 6) в аспекті написання іншомовних загальних та власних назв доречно було би регулювати написання букви И / І у словах, відтворюваних із тих неслов’янських мов, де є розрізнення [i] й [ɨ] / [ɪ] (та інших неогублених ненапружених голосних передньо-середнього / середнього ряду середньо-високого / високого підняття), відповідно до фонетичної системи мов. (Напр., згідно з чинним проектом кит. прізвища司馬 (Sīmǎ), 訾 (zǐ), 子車 (Zǐjū) необхідно передавати через І, тимчасом як традиційне їх відтворення передбачає И: Сима, Цзи, Цзицзюй.)

     

    6) «Великобрита́нія».

    Редакторська правка: згідно з Держреєстром географічних назв і офіційними документами посольства В. Бр. в Україні – тільки «Вели́ка Брита́нія».

     

    стор. 131.

     

    1) «перед наступним приголосним крім [j]».

    Друкарська помилка: має бути «перед наступним приголосним, крім [j]».

     

    2) «Після приголосних д, т перед голосним пишемо і: Галатіа́н, Обсидіа́н, Лундіа́но».

    Коректорсько-редакторська правка: прибрати «Галатіа́н» [такого топоніма немає], «Обсідіа́н обсидіан» як мінерал, але «Обсідіан» як місто в штаті Айдахо, США, по аналогії з «дизель – Дізель»], Лудіа́но».

     

    3) «Після букв на позначення голосних, після ь і після апострофа в загальних і власних назвах вживається буква є:…»

    Редакторська правка: варто подати у формулюванні «Завжди після апострофа, а також е, є, і, ї (?), й, я, та ь; у решті випадків пишемо є після голосного, тільки якщо в оригіналі є йотація (проєкт, траєкторія, Рамбує, фоє, але фаетон, аеропорт, поет, дуенья тощо)». Адже первинне формулювання веде до безлічі сумнівних змін: аєродром, капоєйра, поєзія тощо.

     

    4) «Маріє́небург».

    Друкарська помилка: має бути «Ма́рієнбу́рг» – без букви е.

     

    5) «2. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишемо українське у: брошу́ра, журі́, парашу́т».

    Редакторська правка: варто додати приклад із власною назвою, напр., «Жуль Вéрн», а також скоригувати формулювання: «У словах, зокрема, власних назвах, запозичених із неслов’янських мов, після шиплячих ніколи не пишемо є, ї, ю, я, якщо їх не відділяє апостроф : Абромавічус, Кардаш’ян тощо». Таким чином внормовується абсолютно нерегульована практика відтворення українською мовою литовських та вірменських прізвищ, що згідно з логічною екстраполяцію правила мали би коритися аналогічним принципам зі словами французького походження.

     

    стор. 132.

     

    1) «Голосні, яким на письмі відповідають букви й буквосполучення ö, ø, ое, eu, у німецькій, данській, іспанській, норвезькій, турецькій, французькій, шведській та деяких інших мовах, і фонетично подібні до них голосні передаємо українською буквою е: Ге́те, Ке́льн, Пасте́р, Ма́льме, Вільне́в, а після звука [j] буквою є: сомельє́, кабальє́ро, жульє́н, Пуатьє́, Рішельє́, Б’є́рнсон, Є́нчепінг»

    Редакторська правка: в іспанській мові немає ні відповідних букв, ні голосних звуків, які вони позначають, тому її згадка в цьому пункті, як і слова «кабальє́ро» (вимова [ka.βaˈʎe.ɾo] / [ka.βaˈʝe.ɾo]) зайва. Так само невдалі приклади «сомельє́» ([sɔ.mə.lje]), «жульє́н» ([ʒy.ljɛn]), «Пуатьє́» ([pwa.tje]), де відсутні букви на позначення відповідних звуків.

    Крім того, сумнівним  видається використання форми «данська» на позначення мови, оскільки у фахових публікаціях германістів домінує «датська мова».

     

    2) «Англійські дифтонги [au], [ei], [ou]» і далі «звичайно передаємо, імітуючи їхнє звучання в мові оригіналу, через».

    Друкарська помилка: має бути «Англійські дифтонги [aʊ], [eɪ], [əʊ / oʊ]», згідно з прийнятим позначенням відповідного звуку в МФА.

    Подальше формулювання правила суперечить перекладознавчій термінології. Краще узагальнити «звичайно передаємо транскодуванням / з допомогою практичної транскрипції».

     

    3) «ле́п-то́п»

    Невдалий ілюстративний приклад, має бути «лептоп». Написання через дефіс суперечить чинному англійському написанню оригінального слова разом, формант «леп» відсутній в інших запозиченнях, відкриті корпуси української мови ГРАК і mova.info фіксують тотальну перевагу «лептоп» / «лаптоп» проти «леп-топ» (зафіксованому лиш у трьох (!) художніх джерелах).

     

    стор. 133.

     

    1) «Звук [ə:] у словах англійського походження» і далі в цьому пункті.

    Друкарська помилка: має бути «Звук [ɜː] у словах англійського походження», згідно з прийнятим позначенням відповідного звуку в МФА.

     

    2) «Бляйбтрой [...] Кляйнерт, Фляйшер».

    Друкарська помилка: має бути «Бля́йбтрой [...] Кля́йнерт, Фля́йшер».

     

    3) «Аа́рне […] Куу́сінен, Саа́рбрюкен ».

    Друкарська помилка: має бути «А́арне […] Ку́усінен , Саарбрю́кен».

     

    стор. 134.

     

    1) «Ньюто́н» «Ніка́рагуа».

    Друкарська помилка: у слові «Нью́то́н» допускається варіативне наголошення, і має бути «Нікара́гуа». Див. Орфографічний словник.

     

    2) «бра, па, спа, фа, ля».

    Друкарська помилка: має бути «бра, па, спа, фа, ля».

     

    стор. 135.

     

    1) «ефенді».

    Друкарська помилка: має бути «ефе́нді».

     

    2) «Базіліо, Во́льво, Вудро, Пежо́, Рено́».

    Друкарська помилка: має бути «Базі́ліо, «Во́льво», Ву́дро, «Пежо́», «Рено́»».

     

    3) «Пікассо́».

    Друкарська помилка: у слові «Піка́ссо́» допускається варіативне наголошення. Див. Орфографічний словник.

     

    4) «Кюсю́».

    Редакторська правка: з огляду на все ширше застосування системи Бондаренка для відтворення японських власних назв українською мовою (2014), необхідно передбачити особливості її застосування відповідно до норм правопису .

     

    5) «місіс».

    Друкарська помилка: має бути «мі́си́с» – згідно з «правилом дев’ятки» або входити в перелік відповідних винятків.

     

    6) «Арту́ра Ко́нана До́йла […] де Бурбона».

    Друкарська помилка: має бути «А́ртура Ко́нана До́йла […] де Бурбо́на».

     

    7) «2. Крім власних назв не відмінюємо також Жанне́т».

    Редакторська правка: має бути «2. Не відмінюємо також» або «2. Поміж інших власних назв не відмінюємо також». Крім того, має бути «… Жанне́тт» – Jeanette, – див. с. 128.

     

    8) «топоніми з компонентами -лейн, ривер, роуд, -сквер, -стріт: на Дру́рі-лейн, біля Па́рк-лейн, біля Фолл-ри́вер, на Е́ббі-роуд, на Монтріо́л-ро́уд, на Та́ймс-сквер, на Бе́йкер-стрі́т, біля Ри́джент-стрі́т, на Сент-Дже́ймс-стрі́т».

    Друкарська помилка: має бути «топоніми з компонентами -лейн, ривер, роуд, -сквер, -стрит: на Дру́рі-лейн, біля Па́рк-лейн, біля Фолл-ри́вер, на Е́ббі-роуд, на Монтріо́л-ро́уд, на Та́ймс-сквер, на Бе́йкер-стрит, біля Ри́джент-стрит, на Сент-Дже́ймс-стрит», адже суперечить пп. 3 г) (с. 164).

     

    9) «Жізе́ль – Жізе́лі».

    Друкарська помилка: має бути «Жизе́ль – Жизе́лі».

     

    10) «до Маме́да Мура́да огли́ , з Фікре́том Гаса́ном огли́».

    СУПЕРЕЧНІСТЬ. Складник «огли́» потрібно писати згідно з пп. 2 д) (с. 151) АБО п. 3 г) (с. 152) (див. коментар до відповідних сторінок) розділу «Імена та прізвища (прізвиська)», які в свою чергу суперечать один одному (!) що стосується написання східних складників -бей, -заде, -огли разом або з дефісом.

     

    стор. 136.

     

    «Гнатюˊк – Гнатюкá».

    Друкарська помилка: має бути «Гнатю́к – Гнатюкá».

     

    стор. 137.

     

    1) «Але без чергування нуля звука з голосним і навпаки […] й т. д.».

    Варто перелік прикладів зробити вичерпним, бо, скажімо, в моделі «За́єць – За́йця» чергування голосного з нулем звука зберігається.

     

    2) «Чілачáва — Чілачáви, Чілачáві».

    Редакторська правка: невдалий ілюстративний приклад. Прізвище ჩილაჩავა мали би відтворювати (с. 147) через И – Чилача́ва, – але маємо рахуватися з його написанням в імені Рауля Чілачави, відомого українського філолога. Варто було би вилучити з прикладів, бо воно є не поясненим деінде винятком.

     

    стор. 139.

     

    «Романѝшин».

    Друкарська помилка: має бути «Романи́шин» (повторено на с. 140).

     

    Розділ 141.

    «Мóтр?».

    Друкарська помилка: має бути «Мотр» (повторено двічі).

     

    Розділ 143.

     

    «Дмитр-ѝ».

    Друкарська помилка: має бути «Дмитр-и́» (повторено двічі).

     

    стор. 144.

     

    «Примітка 3. Ім’я Лев при відмінюванні має паралельні форми [...] 3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються …»

    Редакторська правка: Примітка 3. Ім’я Лев у відмінюванні має паралельні форми [...] 3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюємо

     

    стор. 145.

     

    1) «…винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури – такі, як Алéсь Адамóвич, Пятрýсь Брóвка, Рúгор Бородýлін і под.».

    Редакторська правка: по-білоруськи правильно «Рыгор Барадулін», виходить, що імена згідно з цією нормою ми транслітеруємо, а прізвища – ні? (Здогад підкріплюється прикладом нижче «Васíль Быˊкаў – Васúль Бúков».) У такому разі в правилі варто наголосити на тому, що адаптації підлягають лише імена і в жодному разі прізвища.

     

    2) «Єфúмов».

    Редакторська правка: можливо, «Єфі́мов»? Адже нижче: «але: Нікíтін, Ніколáєв тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських». «Єфимов» похідне від «Єфим», українським аналогом якого є «Юхим». Тобто Правопис не дає чітких критеріїв розмежування відмінного від українського вихідного імені для російського прізвища (Адже імена типу «Никола» таки зафіксовані в українському антропоніміконі.). Це призводить до небажаної ситуації, коли ілюстративний приклад сам по собі встановлює норму без обґрунтування відповідним правилом. Потрібні додаткові пояснення.

     

    3) «Бердяˊєв».

    Друкарська помилка: має бути «Бердя́єв».

     

    стор. 146.

     

    1) «Яˊгич».

    Друкарська помилка: має бути «Я́гич».

     

    2) «Íндра, Єˊдлічка».

    Друкарська помилка: має бути «Ї́ндра, Є́длічка». Крім того, словники говорять, що чеське jedlička – зменшувально-пестлива форма від jedle, тому виходить, що в прізвищі наявний формант -ič-, про який говориться в наступному пункті, а значить, прізвище потрібно писати «Є́дличка».

     

    стор. 147.

     

    1) «але в кінці слова – через і: Єˊжі, Єˊнсі, Íржі».

    Друкарська помилка: має бути Є́жі, Є́нсі, Ї́ржіJiří, – що узгоджується з відповідним правилом написання слів іншомовного походження (с. 128).

     

    2) «Тиціáн».

    Друкарська помилка родом із друкарської помилки в Орфографічному словнику: має бути «Тіціáн», бо жодне правило ні в 4-й, ні в пропонованій редакціях не нормує вживання И в такій позиції. В цілому, цей пп 6 1) у розділі «Правопис слов’янських прізвищ та імен» має досить сумнівний додаток: «це стосується й прізвищ інших народів: Абашúдзе, Вашингтóн, Джигарханя́н, Жильєрóн, Тажибáєв, Цицерóн, Чиковáні тощо; також Чингісхáн; але перед голосним пишеться і: Жіонó, Тіціáн, Ціолкóвський». Ні один користувач правопису не стане шукати правила написання таких імен і їх приклади в розділі про слов’янські прізвища, до яких із наведених прикладів належить лише «Ціолкóвський».

     

    3) «Виспяˊнський».

    Друкарська помилка: має бути «Виспя́нський».

     

    стор. 148.

     

    1) «Єндрихóвський».

    Друкарська помилка: має бути «Єнджихóвський» – Jędrzychowski.

     

    2) «Бєˊлий [...] Бєˊла [...] Закінчення -ой передається через -ий: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйов-Сідúй, Бóсий, Трубецькúй, але Толстóй (Толстá)».

    Друкарська помилка: має бути «Бє́лий [...] Бє́ла [...] Соловйов-Сєдий», згідно з пп 2 г) (с. 145). На цьому прикладі добре видно неоднозначність правила, що призводить до алогічної з перекладознавчого погляду гібридної форми «Сєдий» замість можливих послідовних «Сєдой» або «Сідий». Якщо це пов’язано з екстраполяцією положень пп 1 в) розділу «Географічні назви слов’янських та інших країн», то це доречно зазначити. Рекомендуємо переглянути положення п. 10 розділу «Правопис слов’янських прізвищ та імен».

     

    3) «Гуляˊшки [...] Виспяˊнський [...] Свяˊдек».

    Друкарська помилка: має бути «Гуля́шки [...] Виспя́нський [...] Свя́дек».

     

    стор. 149.

     

    1) «Аляˊб’єв […] Водоп’яˊнов […] Луб’яˊнцев, Лук’яˊнов […] Рум’яˊнцев, Юˊр’єв, В’юˊжин […] Рюˊмін […] Дьяˊконов […] Фатьяˊнов, Ільюˊшин […] Дяˊгилєв, Зяˊбрев […] Свяˊдек».

    Друкарська помилка: має бути «Аля́б’єв […] Водоп’я́нов […] Луб’я́нцев, Лук’я́нов […] Рум’я́нцев, Ю́р’єв, В’ю́жин […] Рю́мін […] Дья́конов […] Фатья́нов, Ілью́шин […] Дя́гілєв , Зя́брев […] Свя́дек».

     

    2) «Куштýриця, а не Куштýрица».

    Друкарська помилка: має бути «Кустýриця, а не Кустýрица», відповідно до вимови прізвища

     

    стор. 150.

     

    1) «Олéна Прекрáсна».

    Редакторська правка: якщо мова йде про персонажа давньогрецької міфології, а не російських казок, то коректно має бути «Єлéна Прекрáсна» як давно засвоєний варіант.

     

    2) «Жорж Занд».

    Друкарська помилка: має бути «Жорж Санд». Варіант із З суперечить французькій фонетиці та [ʒɔʁʒ sɑ̃d] і є архаїчним попри давніші українські переклади.

     

    3) «Примітка 2. У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова: […] Дерибáс»

    Друкарська помилка: має бути «Дерібáс». Див. правило на с. 129.

     

     151.

     

    1) «Убийвóвк»

    Друкарська помилка: має бути «Уби́йвовк».

     

    2) «З дефісом пишуться: а) складні особові імена […] Мáртін-Люˊтер»

    Редакторська правка: враховуючи надзвичайно строкате написання складних імен у європейських мовах (з дефісом і без), можливо, до формулювання правила варто додати, що «вживання дефіса в іншомовних складних особових іменах (не прізвищах) врегульоване встановленою практикою відповідної мови оригіналу, наприклад, Жан-Жак Руссо (Jean-Jacques Rousseau), але Густав Еміль Маннергейм (Gustaf Emil Mannerheim)».

    Редакторська правка: пп. 2 д) (с. 151) і п. 3 г) (с. 152) розділу «Імена та прізвища (прізвиська)» суперечать один одному що стосується написання східних компонентів -бей, -заде, -огли разом або з дефісом.

    Також має бути «Мáртін-Лю́тер». Якщо мова про Мартіна Лютера Кінґа (Martin Luther King Jr.), то краще взагалі прибрати з прикладів, оскільки дефісне написання суперечить оригіналу

     

    стор. 152.

     

    1) «Керим-агá […] Нур-ед-Дин, Абдаль-Керим»

    Друкарська помилка: це НЕ географічні власні назви, тому має бути «Керім-агá […] Нур ед Дін , Абдаль-Керім», відповідно до вимови тюркського імені Kərim ağa й арабського імені الدِّين‎. Останні два імені, крім того, зайві в ілюстративному ряді, бо стосуються пп 1 г) того самого розділу про написання артиклів, прийменників та службових частин мови в іншомовних власних назвах, оскільки не мають відношення до положення про написання «соціальний стан, родинні стосунки тощо», а тому слова «а також зі службовими словами» із пп 3 г) потрібно прибрати.

     

    2) «Сивокóневі (Сивокóню).;».

    Друкарська помилка: має бути «Сивокóневі (Сивокóню);» (без крапки).

     

    3) «Зінóвій-Богдáн».

    Друкарська помилка: має бути «Зинóвій-Богдáн».

     

    стор. 153.

     

    1) «ді Віттóріо, Ламетрí, Д’Обіньєˊ».

    Друкарська помилка: має бути «д’Обіньє́». Див. с. 150.

     

    2) «Жюль Вéрн – жюль-вéрнівський».

    Друкарська помилка: має бути «Жуль Вéрн – жуль-вéрнівський».

     

    3) «У назвах українських населених пунктів треба розрізняти -поль у словах грецького походження (грецьке πόλιϛ «місто»): Маріýполь, Мелітóполь, Нíкополь, Севастóполь, Сімферóполь, Тирáсполь»

    Редакторська правка: «Тирáсполь» не є «українським» містом. Прибрати.

     

    стор. 154.

     

    1) «Але в деяких позиціях літера е слов’янських мов, що користуються кирилицею, передається через є: а) на початку слова, після голосного й при роздільній вимові після приголосного: …Єревáн»

    Редакторська правка: назву «Єревáн» потрібно видалити, вірменська мова не є слов’янською і не послуговується кириличним алфавітом.

     

    2) «Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською… Сíрий мис»

    Редакторська правка: «Але в географічних назвах, що мають у російській мові прикметникову форму, спільну з відповідною українською… мис Сíрий» – порядок слів зокрема.

     

    стор. 155.

     

    1) «Російська літера э передається через е: Ельбрýс, Ельтóн, Еˊмба, Есто́нія [] Батýмі, Пóті».

    Редакторська правка: приклад з «Естонією», «Батумі» та «Поті» некоректний через те, що це ані російські власні назви, ані назви «інших народів, що в оригіналі послуговуються кириличним алфавітом» (як, напр., казахська «Емба», а з огляду на переведення казахської мови на латинку в перспективі і цей приклад краще прибрати).

     

    2) «непослідовно після приголосних д, т, р, с: Індигíрка, Плóвдив, але Бородінó, Дíксон; Братислáва, Іртúш, Тúрново, Тúхвін, але Тарýтіно; Дрúн Ри́ га; але Мічýрінськ; Новосибíрськ, Сибíр, Симбíрськ, Сіднéй»

     

    Редакторсько-коректорська правка. Підпункт в цілому суперечить пп в) 5 частини «ГОЛОСНІ ЗВУКИ І БУКВИ НА ЇХ ПОЗНАЧЕННЯ» (с. 131). Варто розмежувати слов’янські географічні назви та неслов’янські, виправити написання «Сіднéй» на «Сиднéй» (або винести його у винятки на с. 131, а також, відповідно змінити написання «Дíксон» на «Ди́ксон», оскільки ця назва шведського походження і має регулюватися правилом на с. 131. Також пропущена кома після «Дрúн».

     

    стор. 156.

     

    «б) слов’янські назви з кінцевими -ово, -єво та -ино передаються через -ово, -єво та -іно (-їно)»

    Друкарська помилка: має бути «б) слов’янські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаються через -ово, -єво та -іно (-їно)».

     

    стор. 157.

     

    1) «Закінчення -о зберігається і в назвах типу Радóмсько, що за походженням є відносними прикметниками, які в сучасній українській мові, на відміну від попередніх географічних назв, не відмінюються».

    Редакторська правка: уточнити, що мова тільки про «назви типу Радóмсько», а не всі, перелічені в пп 8 б).

     

    2) «в) польське ó, що виступає в суфіксі -ów у польських географічних назвах, передається через -у або за традицією через -і: Жирáрдув, Жéшув, Томáшув-Мазовéцький і т. ін., але традиційно Грýбешів, Крáків, Ряˊшів та ін.».

    Редакторська правка: «Жешув» і «Ряшів» – це польська й українська назви одного й того самого міста. Потрібно переформулювати правило або уточнити примітку про паралельні історичні форми назв поселень зі змішаним українським та іншим населенням, додавши правила їх розмежування та вживання. Крім того, історичні власні назви стосуються не тільки польсько-словацького прикордоння, а й інших українських етнічних земель у Білорусі (Брест – Берестя), Росії (Бєлгород – Білгород), Румунії (Бирлад – Берладь) тощо та історичній традиції в цілому (Вільнюс – Вільно), що, можливо, варто врахувати у відповідній примітці.

     

    3) «Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково»

    Редакторська правка: можливо, варто спростити формулювання, напр., на таке «назва пишеться без апострофа, коли не має відповідного українського кореня».

     

    стор. 158.

     

    1) «Географічні назви з іменниковми закінченнями».

    Друкарська помилка: має бути «Географічні назви з іменниковими закінченнями».

     

    2) «Єсентукú – Єсентукíв, Єсентукáм».

    Друкарська помилка: має бути «Єссентуки́ – Єссентукíв, Єссентукáм».

     

    стор. 160.

     

    «Гáмбург – гáмбурзький».

    Редакторська правка: потрібно додати приклади прикметників паралельних форм типу «Гамбург/ Гамбурґ», щоб уникнути штучного впровадження форм типу «гамбурдзький» замість очікуваних прикметників на -з-. Тим паче можливий і другий варіант, коли літера ґ знейдійснить чергування: «лейпциґський, люксембурґський», – що подекуди зустрічається на практиці.

     

    стор. 162.

     

    «У назвах, що починаються зі слів Півні́чно-, Півде́нно-, Схі́дно-, За́хідно-, Центра́льно-, з великої букви і з дефісом пишуться обидва компоненти першого складного слова: Схі́дно-Кита́йське мо́ре, За́хідно-Казахста́нська о́бласть, Півдéнно-Зáхідна залізнúця».

     

    Редакторська правка: вилучити (?) цей абзац повністю наведений раніше на с. 56.

     

    стор. 164.

     

    1) «Гвінéя-Бісáу – гвінéя-бісáуський».

    Редакторська правка: попри відповідне написання в Орфографічному словнику  не можна не відмітити те, що з огляду на вихідну мову (Guiné-Bissau) воно порушує п 3 розділу «Неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних» (с. 128).

     

    2) «назви з другим компонентом -даг, -дар’я, -дау тощо пишуться разом:Махачкалá».

    Редакторська правка: вилучити приклад «Махачкалá» як такий, що не відповідає умовам.

     

    3) «Сант-Яˊго» … «Усть-Каменогóрськ […] Сент-Луїˊс […] Атлáнтик-Сíті […] Сáхо-сквер […] Бóнна-фіóрд […] атлáнтик-сíтинський».

    Редакторська правка: Приклад варто прибрати, оскільки а) оригінальне написання Santiago разом принципово не виділяє складової частини «Sant-» ні дефісом, ні окремим написанням, що справедливе для інших власних назв із таким складником, б) вносить розбіжність у відтворення гіпотетичного топоніма «Сант-Яго» і прізвища «Сантьяго», в) етимологічно оригінальне іспанське Santiago вже є окремим словом, а не словосполученням.

    Також друкарська помилка: має бути «Усть-Камєногóрськ  […] Сент-Лу́їс […] Атлáнтік -Сíті […] Со́хо-сквер  […] Бóкна-фіóрд  […] атлáнтік-сíтинський».

     

    4) «Бург-ель-Арáб».

    Редакторська правка: краще «Бурдж-аль/ель-Арáб» відповідно до арабської фонетики برج [burd͡ʒ].

     

    стор. 165.

     

    1) «яˊрський-під-зáйчиком […] бург-ель-арáбський».

    Друкарська помилка: має бути «я́рський-під-Зáйчиком […] бурдж-аль/ель-арáбський».

     

    2) «Нью-Йóрк – нью-йóркський, але ньюйóркці»

    Друкарська помилка: має бути «Нью-Йóрк – нью-йóркський, але ньюйóрківці». Див. Орфографічний словник.

     

    стор. 166.

     

    1) «Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України, та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал із Чигирина».

    Друкарська помилка: має бути «Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал з Чигирина ».

     

    2) «А діло було таке. Студенти з царського садка пішли в гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Ординському. Той купець мав багацько дочок, не дуже гарних. Він закликав до себе десятками всяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав уже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім стіну Братського монастиря».

    Друкарські помилки: має бути  «А діло було таке. Студенти з царського садка пішли у гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Орданському. Той купець мав багацько дочок, і не дуже гарних. Він закликав до себе усяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав вже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім через стіну Братського монастиря».

     

    Розділ  160.

     

    1) «за нормами державного стандарту України «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні вимоги та правила». К.: Держстандарт України, 1998».

    Редакторська правка: має бути «за нормами чинного державного стандарту України». Стандарти зазвичай подаємо разом із шифром. Враховуючи, що вони можуть зазнавати змін, варто обмежитися словом «чинний». Станом на сьогодні названий у тексті проекту ДСТУ 3582-97 уже не чинний. Його заступив національний стандарт України «Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила» ДСТУ 3582:2013.

     

    2) «Ніхто не запита // В принишклої блідої Катерини, // Чом на щоці сріблиться сіль крута – // Ще свіжий слід невтертої сльозини».

    Редакторська правка: ілюстративна строфа позичена з поеми Миколи Бажана «Безсмертя. Три повісті про товариша Кірова» (1937). Вважаємо, що існує чимало інших, по-справжньому вартісних текстів для пояснення правила про вживання знака питання

     

    стор. 169.

    1)«– Для чого ж тоді на Ельбі поклали ви круглі голови?! –

    Кричить нам у вічі земля».

    Редакторська правка: має бути
    «– Для чого ж тоді на Ельбі
    поклали ви круглі голови?! –
    Кричить нам у вічі земля
    ».

    Запис у три рядки .

     

    2) «Остапе! Остапе! це ти? живий?»

    Редакторська правка: в академічному зібранні творів  це речення подане інакше: «Остапе! Остапе! Се ти? Живий?» Так само і в тексті академічної «Бібліотеки української літератури».

     

    стор. 170.

     

    1) «в конструкціях з називним відмінком […] Знак оклику звичайно ставиться».

    Друкарська помилка: має бути «в конструкціях із називним відмінком […] Знак оклику звичайно ставимо».

     

    2) «Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проєктів!»

    Друкарська помилка: має бути  «Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом й недосяжних проектів!»

     

    3) «Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі!»

    Слід відзначити, що в новішій, академічній у порівнянні з джерелом цитати виданням 1959 р. публікації  «Прапороносців» цитата має іншу пунктуацію та не має другого окличного речення, яке ілюструє відповідне правило: «Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими, сумними очима».

     

    4) «До чого ж гарно й весело було в нашому городі!»

    Друкарська помилка: має бути  «До чого ж гарно й весело було в нашому горо́ді!»

     

    5) «Підвищена проти звичайної оклична інтонація може передаватися двома або трьома знаками оклику […] Складна інтонація оклику / питання передається на письмі».

    Редакторська правка: має бути «Підвищену проти звичайної окличну інтонацію можна передавати двома або трьома знаками оклику […] Складну інтонацію оклику / питання передаємо на письмі».

     

    6) «Ти прекрасна, вечірняя зоре! (Леся Українка)».

    Редакторська правка: має бути  «Ти, прекрасна вечірняя зоре!»

     

    стор. 171.

     

    1) «Ай! як тут гарно!»

    Друкарська помилка: має бути  «Ай! Як тут гарно!»

     

    2) «Ой! Що це за сопілка? Чари! Чари!» […] «Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас!»

    Друкарська помилка: має бути  «Ой! Що се за сопілка? Чари! Чари!» […] «Так! хто не зріс між вами, не зрозуміє вас!»

     

    3) «Потім один крикнув щось і скачки – ой горенько ж! – у гречку влетів (А. Головко)».

    Друкарська помилка: має бути «Потім один крикнув щось і скачки – ой горенько ж! – у гречку влетів (А. Головко)» – виділити курсивом.

     

    4) «Це ж могло наступити нині, завтра, позавтра».

    Друкарська помилка: має бути  «Се ж могло наступити нині, завтра, позавтра».

     

    стор. 174.

     

    1) «Кома не ставиться також між двома однорідними членами речення, що поєднуються повторюваним сполучником і утворюють тісну змістову єдність».

    Редакторська правка: має бути «Кому не ставимо також між двома поєднаними повторюваними сполучниками однорідними членами речення, що утворюють тісну змістову єдність».

     

    2) «А потім і щастя і горе обірвались так раптом».

    Редакторський коментар: за академічним виданням творів Лесі Українки, в цьому реченні якраз стоїть кома  між однорідними членами: «А потім і щастя, і горе обірвались так раптом».

     

    3) «Якщо ряд однорідних членів речення з повторюваним сполучником і (й) завершається зворотами».

    Редакторська правка: має бути «Якщо ряд однорідних членів речення з повторюваним сполучником і (й) завершують звороти».

     

    4) «коли до вже сказаного додається ще один елемент».

    Редакторська правка: має бути «коли до вже сказаного додаємо ще один елемент».

     

    5) «Давид роздягся, шинель на ключці повісив, і будьонівку».

    Редакторський коментар: за академічним виданням має бути  «Він [Давид] роздягся, шинель на ключці повісив і будьонівку» – без коми, що робить цей приклад зайвим у правилі.

     

    6) «Запахла осінь свіжим тютюном».

    Друкарська помилка: має бути  «Запахла осінь в’ялим тютюном».

     

    7) «Ходімо ж чаю пити, та й у школу підемо».

    Друкарська помилка: має бути  «Ходімо ж чаю пити, та і в школу підемо».

     

    8) «від тих самих сполучників з єднальними значеннями (див. п. 2), перед якими кома не ставиться […] Комою відокремлюється також друге, повторюване слово».

    Редакторська правка: має бути «від тих самих сполучників із єднальними значеннями (див. п. 2), перед якими кому не ставимо […] Кома відокремлює також друге, повторюване слово».

     

    стор. 180.

     

    «Голова була немов здорова квочка, що сиділа в обичайці»

    Друкарська помилка: має бути  «Голова була неначе здорова квочка, що сиділа в обичайці».

     

    стор. 185.

     

    "в у разі їх виразнішого»

    Редакторська правка: незавершена синтаксична конструкція «в у разі їх виразнішого» – «виразнішого» чого саме?

     

    стор. 195.

    «виражений особовим займеником».

    Друкарська помилка: має бути «виражений особовим займенником».

     

    стор. 198.

     

    1) «Тире може ставитися перед єднальними сполучниками […] між двома однорідними дієслівними присудками, якщо другий з них».

    Редакторська правка: «Тире може ставимо перед єднальними сполучниками […] між двома однорідними дієслівними присудками, якщо другий із них».

     

    2) «Земля на прощання усміхнулась».

    Друкарська помилка: за академічним виданням має бути  «<…> земля на прощання усміхнулася».

     

    3) «(М. Коцюбинський;».

    Друкарська помилка: має бути «(М. Коцюбинський);» – пропущена кінцева дужка.

     

    стор. 199.

     

    1) «Топольський – молодий чоловік, але – на думку пана посла – надзвичайно талановитий і солідний».

    Друкарська помилка: має бути  «Топольський – молодий чоловік, але – на думку пана посла – незвичайно талановитий і солідний».

     

    2) «Опукою згори – аж вітром зашуміло».

    Друкарська помилка: за академічним виданням має бути  роздільне написання  «Опукою з гори – аж вітром зашуміло».

     

    3) «Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду – звісно, за ту ціну, яку самі призначили».

    Друкарська помилка: за академічним виданням має бути  «Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позабирали панські землі під оранду, – звісно, за ту ціну, яку самі призначили».

     

    4) «Правда, я сам думав, що я вже зледащів, захолонув в неволі, аж бачу – ні».

    Друкарська помилка: за академічним виданням має бути  «Правда, я сам думав, що я вже зледащів, захолонув в неволі. Аж бачу – ні».

     

    5) «На всю ніч прощай!»

    Редакторська правка: приклад недоречний, адже в академічному виданні інший пунктуаційний знак, має бути  «На всю ніч: прощай!»

     

    6) «Сьогодні – майбутнього [//]

    далину я оком прозираю (П. Тичина)».

     

    Друкарська помилка: за академічним виданням має бути  подано в один рядок «Сьогодні – майбутнього далину я оком прозираю (П. Тичина)».

     

    7) «І знаємо, що не вмремо ніколи!»

    Друкарська помилка: за академічним виданням має бути  «І знаємо, що не вмремо ніколи!»

     

    стор. 200.

     

    1) «сукупністю яких називається вчення».

    Редакторська правка: має бути «сукупністю яких називають учення» (наприклад).

     

    2) «сполучення яких позначає певний зв'язок».

    Редакторська правка: має бути «сполука яких позначає певний звязок».

     

    3) «відношення товар – гроші – товар; система людина – машина; зв'язок «автор – читач» на позначення динаміки розвитку чого-небудь з двох або більше етапів: Задум – реалізація – втілення в життя».

    Редакторська правка : має бути «відношення «товар – гроші – товар»; система людина – машина; звязок «автор – читач»на позначення динаміки розвитку чого-небудь із двох або більше етапів: Задум – реалізація – утілення в життя» – по аналогії.

     

    4) «замість словосполучень з прийменниками».

    Редакторська правка: має бути «замість сполук [?] із прийменниками».

     

    5) «Між словом і сполученням слів або між двома сполученнями слів»

    Редакторська правка: має бути «Між словом і сполученням слів або між двома сполуками

     

    6) «У складному реченні тире ставиться в таких позиціях. <…>».

    Редакторсько-коректорська правка: має бути «У складному реченні тире ставимо в таких позиціях: <…>».

     

    7) «Небом степ заголубіє (І. Нехода)».

    Друкарська помилка: має бути «Небом степ заголубіє (М. Нагнибіда)».

     

    стор. 203.

     

    «І Вовк Ягнятко задавив»

    Друкарська помилка: має бути  «І Вовк Ягнятко задавив»

     

    стор. 205.

     

    1) «сумні, допотопні візники».

    Друкарська помилка: має бути  «сумні допотопні візники» – без коми.

     

    2) «Артема на умовному місці (біля криниці) не було».

    Друкарська помилка: має бути  «Артема на умовному місці (біля крамниці) не було».

     

    3) «Одного дня сестра його, Оксана,

    (А матері вже не було в живих)

    Листа дістала і малу посилку».

    Друкарська помилка: має бути 

    «Одного дня сестра його, Оксана

    (А матері вже не було в живих),

    Листа дістала і малу посилку».

     

    стор. 207.

     

    ЛАПКИ (« », “ ”, „ )

    Типографська помилка: 3-й вид наведених лапок (німецькі лапки) закритий хибним знаком, має бути

    Коментар: наведений у проекті типографський знак справді використовують у боснійській, нідерландській, польській, румунській, угорській, хорватській мовах, але тоді не зрозумілий вибір комісії саме такого знака, оскільки традиційно в українській типографіці вживають лапки французькі, американські та німецькі .

     

     

    стор. 208.

    1) «перевороту, революції, різні».

    Друкарська помилка: має бути «перевороту, революції, різні́» – акцентована буква і. Так в академічному виданні .

     

    2) «Якраз одчинилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у відставці, ввійшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея».

    Друкарська помилка: має бути  «Але якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у одставці, війшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея».

     

    стор. 209.

     

    «членів правлінь обднань»

    Друкарська помилка: має бути «членів правлінь об’єднань».

     

     

    стор. 210.

     

    З винограднику їду».

    Друкарська помилка: має бути «З виноградника їду».

     

    стор. 211.

     

    «Мамо, – каже старший брат, – ходім додому! »

    Друкарська помилка: має бути «Мамо, – каже старший син, – ходім додому! »

     

    стор. 212.

     

    1) «– Зроду не чув, щоб так лисиці кидались на людей.

    – А я чув, – скаже Жадан. – І не тільки чув. Бачив».

    Друкарська помилка: має бути

    «– Зроду не чув, щоб лисиці так кидались на людей.

    – А я чув, – сказав  Жадан. – І не тільки чув. Бачив».

     

    2) «Гратиму? І я гратиму?.. Ну й… – глянув навкруги, – ну й життя гарне!..»

    Друкарська помилка: має бути «Гратиму!.. й я гратиму? Ну й… – глянув навкруги, – ну й життя гарне!.. »

     

    3) «Де там Зінька з кислицями?»

    Друкарська помилка: має бути «Де там та Зінька з кислицями? »

     

    4) «Казав пан: «Кожух дам», та й слово його тепле».

    Редакторська правка: невдалий приклад. Варіативність запису цієї приказки досить велика, як з лапками так і без них. Єдине академічне джерело , воліє подавати його з мінімумом розділових знаків: «Казав пан, кожух дам, та й слово його тепле» (Ном. № 4517).

     

    стор. 213.

    ««І нащо зима та люта?»

    Все вони питають»

    Редакторська правка: приклад дібрано некоректний, оскільки в оригіналі поезії тут пряма мова не закінчується  всупереч правилу, яке цей приклад ілюструє.

     

    стор. 214.

    "О.Кудзич"

    Друкарська помилка: має бути «О. Кундзіч».

     

    стор. 216.

    "Конституція України"

    Редакторська правка: має бути «Закон України «Про статус суддів»» .

     

     

     

     

    02.10.2018