Інститут української мови НАН України готує доопрацьований варіант нового українського правопису, який до кінця цього року подасть у Національну комісію зі стандартів державної мови для винесення його на обговорення, заявив директор Інституту Павло Гриценко в інтерв'ю "Радіо Свобода".
22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України погодився (Постанова №437) "з пропозицією Міністерства освіти і науки та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису". Постанова не містила додатку з текстом самого правопису, через це два тижні можна було тільки гадати, що саме погодили.
5 червня 2019 року pdf-файл з цим погодженим Кабміном правописом оприлюднили на сайті Національної академії наук – виявилося, що він нічим не відрізняється від опублікованого 16 серпня 2018 року проєкту правопису, який комісія через шість днів, 22.10.2018, і затвердила, а Президія НАНУ і колегії Міносвіти через наступні два дні схвалили на спільному засіданні. Сам файл, як свідчать його метадані, був створений 14 серпня 2018 року автором під ніком "Larisa2".
В день оприлюднення нового тексту, того ж 5 червня, заступник міністра освіти та науки Максим Стріха оголосив, що перехідний період для запровадження нових правил триватиме п'ять років, впродовж цього часу використання старої редакції не буде помилкою. Через два місяці 15 серпня це підтвердив і виконувач обов’язків директора Українського центру оцінювання якості освіти Валерій Бойко: "Саме зараз на всю Україну ми можемо заявити, що у зв’язку з набуттям чинності новим українським правописом, відповідно до розпорядчого документа Міністерства освіти і науки, впродовж найближчих 5 років нові норми українського правопису, допоки вони не стануть усталеною практикою навчання в закладах загально-середньої освіти, перевірятися в тесті з української мови і літератури не будуть".
Тепер, через п'ять років, термін цього мораторію вигасає – а це означає, що з наступного року тести перевірятимуть за новим правописом.
І тут виникає ще одне питання: а за яким його текстом?
Питання виникає, оскільки 11 листопада 2019 року у видавництві "Наукова думка" було підписано до друку, а потім надруковане паперове видання правопису з поясненням: "Українська національна комісія з питань правопису своїм рішенням від 12 липня 2019 р. визначила Видавництво "Наукова думка" НАН України установою, яка уповноважена випустити у світ авторизоване видання Українського правопису в редакції 2019 р."
Ключове слово у цій фразі – "авторизоване", бо паперове видання (редактори Є. І. Мазніченко, В. Є. Македон, С. В. Шарабанова, І. Л. Яловнича) відрізняється від схваленого Кабміном електронного не тільки низкою інакших цитатних ілюстрацій чи стилістичним переформулюванням тексту ("букви на позначення м’якості" чи "для позначення", "апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е" чи "пом’якшеного р" тощо), але й змістом (зокрема "ґуґл" у паперовому виданні змінили на "гугл", закінчення -а родового відмінка в слові "фейсбук" на -у, спричинені вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора відхилення від правил вживання початкових у-, в- обмежили тільки художніми текстами, натомість примітками збільшили межі варіативності в інших випадках тощо).
Очевидно, що такі зміни має затверджувати (авторизовувати) комісія, але незрозуміло, чому Кабмін схвалював настільки сирий текст, що він потребує авторизації, і дивно, що правописна комісія ухвалює рішення про авторизацію вже після постанови Кабміну. Легітимності новому правопису така неузгодженість не додала.
Більше того, зі створенням 6 листопада 2019 року Національної комісії зі стандартів державної мови зміни правописних норм належать до її компетенції, тож на момент підписання до друку (11 листопада 2019 року) видавництво "Наукова думка" мало вже всі ці зміни узгоджувати ("авторизовувати" – це "схвалювати певну форму своїх творів для поширення", як визначає Словник української мови) паперову версію правопису саме з цією комісією, а не з попередньою Українською національною комісією з питань правопису (а те, що електронний варіант містить помилки і суперечності, які потребують виправлення, було зрозуміло ще на етапі схвалення проєкту).
І ось тепер з інтерв'ю Павла Гриценка виявилося, що "Інститут української мови, розуміючи нинішню ситуацію, зараз працює над усуненням усіх тих недоліків, які є у правописі", готує "текст, який має бути": "тому що варіант українського правопису, ухвалений і погоджений із прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, не був підготовлений якісно, до того стану, коли його можна подавати як завершений державний документ".
Більше того, каже директор Інституту української мови (який, до речі, знає ситуацію зсередини, бо сам був членом Української національної комісії з питань правопису):
"Якась дивовижна сверблячка гнала людей у шию: давай, давай, давай. Не погодивши навіть з Інститутом української мови остаточний варіант, було передано правопис на затвердження. Звичайно, там десятки, десятки помилок, грубих помилок, неточностей.
А потім, коли вже ухвалили за українськими законами, його поставили на сайт Кабінету Міністрів. Деякі видавці почали публікувати і заробляти гроші на тому. І той правопис пішов у люди недопрацьований, недосформований. Потім кинулися, мовляв, давай підпільно готувати іншу версію, забирати всі-всі грубезні помилки, додаючи нових. Так народився той правопис, який зараз Міністерство освіти виставляє нібито як легітимний. Але це нелегітимний правопис. Легітимний той, який ухвалений Кабінетом Міністрів, який приховують".
Характеризуючи процес авторизації (рішення про неї, варто нагадати, ухвалила правописна комісія), Павло Гриценко справедливо обурюється:
"Хто авторизує державні документи, коли вони ухвалені? Що це взагалі за дике поняття? Це дикість, це волюнтаризм, який, на превеликий жаль, є у нашому житті тоді, коли стосується української мови і українського правопису. […]
Істинність полягає в тому, що треба спершу зробити правопис, потім його ухвалити, потім розпрацювати систему входження у життя. А ми сьогодні практично живемо без єдиного державою затвердженого, схваленого чи погодженого правопису.
І сам документ, про який ми згадали щойно, юридичний документ, рясніє прихованими росіїзмами, суржиковими елементами. То це ж пишуть люди в різній мовно-культурної категорії – державні службовці.
І перше, що мав би зробити наш мовний омбудсмен, – подати позов до цих авторів, що підписали цей документ. Авторів, які пишуть «іменем України». Але ви пишете від імені України каліченою українською мовою.
Ми приречені мати потужну мову, і ми її маємо. То її треба тільки уласкавити своєю увагою, берегти і пізнавати. Пізнавати її глибини, відтінки значень, можливі конструкції, можливі різні ситуативні способи через мову, через слово передавати самих себе, наші почуття, почуття до людей, почуття до визначених і невизначених наших співомовців".
Отож, підсумовує директор Інституту української мови:
"Правопис треба скоротити, позабирати з нього те, що стосується самоочевидних речей, яких не треба давати. На те є орфографічний словник, який має бути додатком до правопису, де мають бути наведені складні форми, де легко можна віднайти, відшукати, послатися на те джерело.
Робота дуже велика, і ми намагаємося реалізувати це завдання, яке нам підкинули волюнтаристи, адміністратори.
Згідно з чинним законодавством, тепер той варіант правопису, який ми доопрацюємо, подамо комісії з мовних стандартів. І тоді вона ухвалює і пускає його у життя. Тепер не будуть причетні ані Кабмін, ані Міністерство освіти, і вже не потрібна шапка Національна академія наук. Тепер такий шлях, і його треба реалізувати.
Коли українська держава змінює мовний код і відходить від постколоніального російськомовного узалежнення до вільного українського мовного простору, у нас має бути українськоцентрична, питомо літературна мова, а не кальки з російської, приховані чи не приховані. І ці залежності ми через правопис мусимо подолати. Ось ідеологія українського правопису – а не те, що не чіпаймо, бо воно так є. Є, і КПРС була, але її нема. То ж не кажете сьогодні, що треба відновити КПРС, – тому чому намагаємось відновити те, що залишало КПРС, вся сталінська система? Всі ми маємо працювати на одне – позбутися солодкого вавилонського полону, полону російської колонії".
03.06.2024