Вираховуємо лідера

Маркетологи знають, що занадто великий вибір – це те ж саме, що відсутність вибору. Десь так приблизно у нас в суспільстві ситуація з лідерами. Є їх навіть більше, ніж треба і це, власне, підтверджує тезу про їх відсутність.

 

  Яким має бути лідер? Усі параметри цієї кандидатури можна “вирахувати”. Це має бути міцний господарник, якого поважають не тільки у східних, але й у західних областях України. Саме господарник чи фінансист, бо ідеолог, чистий політик у нашій двопартійній синьо-помаранчевій країні не має шансів стати загальнонаціональним лідером (це я про Тягнибока).

  Він також повинен мати серйозні зв’язки із російськими і західними елітами. Однак ці зв’язки мають бути некомпрометуючими, тобто він не повинен виглядати агентом впливу. Зрозуміло, що такого роду контакти – міцні, але непублічні – також формуються радше в економічній, а не політичній сфері.

  У принципі, знайти таку людину можна. Хоча б той же Яценюк. Проблема в тому, що лідер має володіти фактором „Х” – він повинен подобатися виборцям. Звичайно, кожен кандидат мусить викликати симпатію у виборців, ця умова є обов’язковою для будь-яких виборів на всіх рівнях і в кожній країні, але в Україні вона набуває особливого значення. Якщо в розвинутих західних демократіях, досвідчений виборець голосує раціонально, віддаючи свій голос не тому кандидатові, який йому чомусь сподобався, а тому, хто набрав більше очків у предвиборному змаганні, то для українців украй важливо, щоб кандидат викликав симпатію, був зрозумілим і духовно близьким. Цей чинник здатен переважити навіть такі фактори як некомпетентність кандидата в яких-небудь важливих питаннях, чи так звані плями на репутації. А в Яценюка з фактором „Х” не склалось. І жодні політтехнологи та мишмейкери не зроблять з нього кулю, бо нема матеріалу.

  Кличко. Безумовно, він є найкращим у світі політиком і громадським діячем з усіх боксерів. Але його проблема в тому, що він не використовує своїх сильних сторін. Намагаючись формулювати певні ідеологеми, здається, ліберальні, Кличко виглядає, м’яко кажучи, непереконливо. Доки він не дасть тягла двом-трьом регіоналам прямо в парламенті – народ йому не повірить. Всі розмови про неприпустимість рукоприкладства та осуд світової громадськості – на користь регіоналів. Перед світовою громадськістю завжди можна покаятися, а свої оцінять і приймуть. Бо відданість ідеалам справедливості треба доказувати ділом, а улюблені герої нашого народу були є й будуть – Олекса Довбуш і Устим Кармалюк.

04.06.2013