Союз визволення України, як орґанїзація викликана обставинами війни й на воєнний час призначена, виконавши величезну своїми розмірами й результатами полїтичну й культурну працю та доживши до здїйснення свого програмового домагання — державної самостійности України, ухвалою членів Союза розвязуєть ся з днем 1 липня 1918 р.
Одночасно з сим розвязують ся всї таборові орґанїзації полонених, які стояли в тій чи иншій орґанїзаційній звязи з Союзом, а їх чинности перебирають лїквідаційні комітети.
До вибуху революції був Союз визволення України єдиним явним речником національно-полїтичних змагань українського народу по сей бік Збруча до державної самостійности й репрезентантом сих змагань перед чужими народами та правительствами. З вибухом революції, коли на самій Українї піднесено прапор державної самостійности й появили ся лєґальні українські ренрезентаційні орґани, Союз обмежив свою дїяльність на несеннє культурної помочи полоненим, виселенцям і населенню окупованих центральними державами українських земель.
Але тепер і ся дїяльність добігає свого кінця. В обох центральних державах (Нїмеччинї й Австро-Угорщинї), в яких головно проявляла ся дїяльність Союза, від трьох місяців істнують українські державні дипльоматичні представництва. Почнеть ся скоро правильна виміна полонених і в сїй цїли прибудуть з Київа до Нїмеччини й Австро-Угорщини спеціяльні комісії. Недалекий вже час, і десятки тисяч людей, що при помочи Союза заспокоювали на чужинї свої культурні потреби, дістануть ся до Рідного Краю. Вже тепер відбуваєть ся перевезеннє на Україну інвалїдів, а крім того коло 20.000 полонених, які зголосили ся до українського війська, знайшли ся на Українї. Виселенцї з Волинї й Холмщини, що перебували в Австрії, також повертають до дому. Зорґанїзоване заходами Союза українське шкільництво на Підляшу й Волинї незабаром переймуть під свою опіку орґани української державної власти.
В сих обставинах Союзови визволення України лишаєть ся розвязати себе та злїквідувати свою працю. Робить се Союз в свідомости чесно виконаного національного обовязку та в переконанню, що плоди його працї в білянсї всенароднїх полїтичних і культурних придбань української нації в часї її відродження до самостійного державного життя займуть своє почесне місце; що відповідні публичні інституції та приватні орґанїзації Української Держави до працї Союза будуть навязувати свою працю, продовжуючи його дїяльність в змінених обставинах і в инших орґанїзаційних формах. Відповідно до сього буде переводити ся й лїквідація Союза.
Згідно з лїквідаційним пляном всї культурні уладження в таборах полонених-Українцїв у Нїмеччинї й Австро-Угорщинї, утворені заходами Союза та працею полонених, як біблїотеки, театри, друкарнї, шкільні уладження і ин., будуть переносити ся на окуповані центральними державами українські землї, в міру зорґанїзовання там українського життя, і віддавати ся в розпорядженнє місцевих публичних інституцій або приватних орґанїзацій для відповідного використання. Таборові музеї, колєкції фотоґрафій та видань і взагалї всї предмети музейної вартости будуть передані на власність Українського Національного Музею у Київі. Видавництва Союза можуть стати власністю видавничих орґанїзацій з членів і співробітників Союза, коли такі орґанїзації складуть ся та будуть здатні перейняти й попровадити видавництва. Архиви й біблїотеки Союза у Віднї, Берлїнї й Льозаннї, а так само високої культурної вартости архиви таборових орґанїзацій полонених, також знайдуть відповідне приміщеннє і призначіннє.
Як довго ще перебуватимуть наші люде в полонї й як довго позволятимуть матеріяльні засоби, буде продовжувати ся просвітна робота в таборах полонених під проводом таборових комісій і під загальним доглядом лїквідаторів Союза та провадити ся видавництво "Вістника" у Віднї та по одній таборовій часописи полонених: в Австрії — "Розвага" (у Фрайштадтї) й у Нїмеччинї — "Вільне Слово" (в Зальцведелї).
По остаточнім завершенню лїквідації буде видане друком звідомленнє з полїтичної й видавничої дїяльности Союза та роботи в таборах полонених за всї чотирі роки його істнування, а також виказ його грошових видатків і прибутків.
А. Жук, лїквідатор Союза визволення України на Австро-Угорщину
Вістник полїтики, лїтератури й життя
30.06.1918