Дня 19. черня с. р. похоронено тлїнні останки Апольона Ничая на личаківськім цвинтари у Львові. Як його довголїтний бюровий товариш в управі "Народної Торговлї", уважаю моїм обовязком бодай короткими словами згадати про нього.
Бл. п. Апольон Ничай родив ся 1. грудня 1846 р. По укінченю ґімназії в Дрогобичи вписав ся в львівськім унїверситетї на фільозофічний видїл, по укінченю котрого учителював в станиславівській ґімназії. Карний процес проти Ольги Грабар, Адольфа Добрянського, Івана Наумовича і ин., в котрого вмішано також Покійника, приневолив його покинути учительованє і від сего часу посвячував він свій труд економічним справам, а головно займав ся справами станиславівської філїї общества ім. Михайла Качковського. З рамени сего товариства відкрив крамницю в Станиславові і сам її провадив. Крім того видавав ґазетку "Господар і Промишленник". Наше знакомство навязало ся з нагоди сего видавництва в 1882 р., коли я повернув з заграницї. Ничай випросив мене тодї до участи в тім видавництві.
В 1883 р. засновано у Львові торговельне стоваришенє під фірмою "Народна Торговля", статут котрого приняв торговельний суд до відома рішенєм з 6. липня тогож року. Між основателями сего стоваришеня і взагалї між нами не було під той час чоловіка, котрий був би обзнакомлений з торговлею настільки, щоби міг повести товаровий віддїл в новозаснованім стоваришеню. А що Апольон Ничай був вже тодї знаний як чоловік працї, був вільний від инших службових занять, а займав ся вже від якогось часу веденєм крамницї, отже бодай як-так обзнакомлений з купецькими справами, рішив тодїшний управляючий совіт дня 29. вересня 1883 р. віднести ся до него з запитом, чи не схотїв би перевести ся до Львова і вступити до дирекції "Народної Торговлї". Ничай згодив ся радо на се предложенє і дня 22. жовтня 1883 прибув до Львова на засїданє совіта і на тім засїданю поручено йому написанє першої відозви до духовенства з зазивом довписувати ся в члени "Народної Торговлї" і піддержувати підняту акцію. Також уповажнено Ничая і мене до всяких можливих заходів в цїли відкритя склепу у Львові. На засїданю совіта з 16. падолиста 1883 вибрано першу дирекцію, в котрої склад увійшли: Апольон Ничай, Василь Нагірний і Северин Держко. Вибрана дирекція роздїлила між себе реферати ось як: Ничай торговий віддїл, Нагірній персоналїя і взагалї адмінїстрацію, а Держко касовість.
Перша наша "канцелярія" була в незамешкалїй кухни третого поверха дому ч. 3 при вул. Вірменській, а за бюрко служила нам анґлїйська кухня. Мали ми також два позичені крісла, а третий з нас, як відбувало ся повне засїданє, сидїв на анґлїйській кухнї. Спільними заходами дирекції доведено до того, що вже 12. грудня 1883 відчинено склеп "Нар. Торговлї" при вул. Вірменській у Львові і тут приміщено також канцелярію.
До обслуги гостей став за ляду Ничай з одним помічником з полотняної бранжі, а я полагоджував справи кореспонденційні. Щoби стоваришеню не спричиняти видатків, кождий з нас принїс з собою все, що до урядованя було потрібне, як папір, пера, олівцї і т. ин. Взірцем такої ощадности був директор Ничай. Та хоч розвиток інтересів Нар. Торговлї в дальших роках позваляв на більший конфорт, то Покійний був все в таких видатках скромний аж до скупости. Його провідною гадкою в нерентовних видатках все було, щоби вони були лише справдї конечнї, а щоби матеріяльно скріпити Нар. Торговлї і запевнити її істнованє. До дальших прикмет Покійного належать: роботячість, надзвичайна точність в виконуваню службових обовязків, оглядність в набуваню товарів, солїдність в означуваню цїн продажи товарів. Оглядність в набуваню товарів і заосмотрюванє склепів Нар. Торговлї спричинювала часто заміти проти дирекції зі сторони людий стоячих поза адмінїстрацією стоваришеня, уважано се навіть за нездарність в веденю більшого торговельного інтересу, одначе Ничай тими замітами не дав ся звести з витиченої ним цїли і від обережности у веденю товарового віддїлу до послїдних днїв його урядованя. З часом він, як референт в Нар. Торговлї здобув собі поважні відомости товарознавства і видав популярно написану книжку про сей предмет.
Хоч Покійник належав ло москвофільського табору, одначе був усе там, де вела ся праця для народу, а що ся праця вела ся в таборі народовецькім, то по сїй сторонї були його симпатії, і тут можна було все на його участь числити. Крім всецїлого відданя справам Нар. Торговлї, працював він щиро у вільних поза-урядових годинах також в жіночій спілцї "Труд", посвячуючи сему стоваришеню богато часу і працї. Запрошений свого часу на нараду в цїли основаня товариства "Русскій Торговый Домъ" у Львові, відмовив Покійний своєї участи, а навіть відкинув пропозицію обнятя директури в тім товаристві мимо богато лїпших матеpiяльних условин від тих, які мав в Нар. Торговлї, бо заснованє сеї інституції уважав нечесною конкуренцією для Нар. Торговлї і з гори вже був того пересвідченя, впрочім навіть передімною висказав ся, що з сеї роботи не буде для народу хісна. І дїйсно так склало ся, бо з уступленєм рос. власти і рос. війск зі Львова, "Русскій Торговый Домъ" закінчив своє істнованє.
Інвазія російських війск спричинила велику зміну в полїтичнім вірованю Ничая. Як перед тим вірив він в могучість Росії і уважав її опікункою і прибіжищем Славян, вірив в те, що всї Славяни, потонувши в російськім мори, створять одну велику, сильну державу, яка буде жити своїм власним житєм під кождим оглядом, так ті його мрії розвіяла російська інвазія в цїлости, і коли зі сторони російських властей дано до пізнаня, щоби змінити управляючу раду і доповнити дирекцію Нар. Торговлї людьми того покрою як Дудикевич і спілка бо инакше буде стоваришенє закрите, Ничай рішучо заявив ся проти трактованя в тій справі з рос. властями. Хоч надзвичайно любив спів, то співи рос. салдатів в вулицях Львова його дратували і часто виражав ся, зачувши сей cпів: "о вже знов співають грабіжники".
Трийцять пять лїт працювали ми з Покійником в однім бюрі, бюрка наші стояли проти себе, приналежні були ми до партій одна другу негуючих, не було одначе між нами нїколи гнїву а суперечки, бо думали ми й радили тільки про справи Нар. Торговлї, та наші подібні інституції, а на суперечки часу не ставало. Смерть забрала Нар. Торговлї щирого, її справам відданого і розумного керманича, торговельному перзоналови взірцевого настоятеля і учителя, а менї незабутного товариша працї. Пером нехай буде йому земля!
[Дїло, 26.06.1918]
26.06.1918