Служба комунікації єпархії св. Володимира Великого в Парижі оприлюднила «Комюніке щодо допису у Facebook пресвітера Паризької єпархії».
В п’ятницю, 22 червня, у мережі Фейсбук з’явився пост Назарія Заторського, пресвітера єпархії святого Володимира Великого в Парижі, у якому він висловлюється щодо «гей-парадів» та дискусій навколо цього питання у християнському середовищі України. Цей пост викликав замішання серед вірних та отримав розголос в медіа.
Офіційно заявляємо, що емоційні думки і спосіб висловлювання допису не віддзеркалюють вчення Католицької Церкви, Української Греко-Католицької Церкви і Єпархії св. Володимира Великого в Парижі.
Іншими словами, Церква в особі служби комунікації цієї єпархії відмежувалася від стилістики допису, щодо мериторичного аспекту застережень не прозвучало.
На даний момент пост має 1,8 тис. поширень, 4,7 тис. лайків та 3,1 тис. коментарів:
Не хотів писати цей пост, бо думав, що Марш рівности в Києві це подія одного дня. Але оскільки «празник» у фейсбуці все триває, то поки ще не минуло те «попразднество», докину пару думок.
1. Кожен громадянин України має ті самі права і свободи, серед яких є право на свободу зібрань і демонстрацій. Тому геї мають таке саме право ходити з демонстраціями (в даному випадку – з гей-парадом), як і ми, греко-католики. А бажання щось комусь «запрещать і не пущать» – відрижка тоталітарного мислення (не плутати з універсальністю євангельської проповіді!). І оскільки я надто дорожу нашим правом проводити публічні хресні дороги, вервиці та прощі, то я зроблю все, щоб і геї могли проводити свої масові заходи, бо це запорука того, що й нам ніхто не зможе заборонити проводити наші (під тим приводом, що ми пропагуємо унію і т.п.). Бо сьогодні геї, завтра євреї, а післязавтра уніяти (якщо хтось забув, ми теж в Україні меншість). Це основи функціонування громадянського суспільства і той, хто їх підриває, ламає демократичний лад в Україні більше, ніж Путін із його агресією й агентурою. Словом, дорогі співхристияни, засвойте, нарешті, Христову заповідь: «усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7, 12).
2. «Але ж то гріх!» Можливо. Але навіть Господь Бог не обмежив людську волю, хоча міг просто зробити її нездатною схилитися до гріха. Навіть знаючи, що Адам переступить Його заповідь, Бог не оточує дерево з забороненим плодом легіоном ангелів із полум’яними мечами, а залишає Адамові свободу вибору. Ви ж, дорогі мої, вважаєте себе кращими за Бога, намагаючись НАВ’ЯЗАТИ комусь власні переконання та ЗМУСИТИ до праведного життя, навіть попри свідомий вибір певної людини. Свобода волі дана БОГОМ! Ви хочете відібрати те, що Сам Бог не відбирає навіть у найбільшого грішника? Наше діло свідчити про Божу любов і запрошувати до віри та праведного життя, а не намагатися нав’язати їх цілому суспільству силою. Бо сьогодні ми заборонимо гей-парад, завтра почнемо геїв переслідувати, а післязавтра перейдемо до каменування перелюбниць (бо то ж теж гріх!). Христос не кинув каменем (Ів. 8, 7), а ви тут у фейсбуці вже цілу піраміду накидали.
3. І тут ми переходимо до глибинної причини того, чому християни та взагалі віруючі люди так легко кидаються на геїв: для духовенства це чудовий «образ ворога», який, як відомо, є найпростішим засобом консолідації «своїх», підняття власного авторитету й покращення іміджу. А для пастви – нагода спроектувати власні гріхи на інших. Звісно, простіше боротися з людьми, із зовнішніми ворогами, ніж із власними пристрастями. Бо ж внутрішню боротьбу з гріхом та спокусами в стрічку на фейсбуці не поставиш і «вподобайок», поширень і коментарів не назбираєш. Звичайно – це ж геї «розпусники, безбожники, винуватці всіх сімейних проблем, причина масових розлучень» і т.д., а ми всі білі та пухнасті, ні на кого з пожаданням в житті не дивилися і порнографії в очі не бачили (Мт. 5, 28). Кому ще не ясно – читайте Рене Жірара «Насилля і священне».
4. Тези про «пропаганду гомосексуалізму» та про його протиприродність є взаємовиключними. Бо або гомосексуальність є частиною природного діапазону, тоді є сенс її пропагувати, або вона є протиприродною, але тоді, скільки її не пропагуй, все одно дістанеш дулю. Бо жаба не може літати, орел плавати, а людина, скільки б не махала руками, не злетить, попри всі зусилля пропаганди. Зрештою, пропагувати можна ідеологію, а сексуальне збудження викликається неконтрольованим викидом гормонів, які приводяться в дію не пропагандою, а чимось іншим. Тому скільки хлопові корову не показуй, у нього викиду гормонів не буде і просто «не встане» на неї, якщо він не зоофіл. Те саме й тут. З іншого боку, якщо гомосексуальність природна, то чого стільки крику з приводу пропаганди природного стану речей? Дорогі співбрати, визначтеся нарешті з вашою позицією. Чи у вас, як у російських пропагандонів із приводу збиття боїнга: 100 взаємовиключних версій і всі правдиві?
5. «Сьогодні дозволять геям, а завтра педофілам і зоофілам». Особливо лицемірно звучить ця теза в устах духовенства. Лицемірно, бо всі знають про таку річ, як здатність до вживання розуму та свобідної волі, яка властива дорослим, але невластива тваринами і лише частково властива дітям (через що їх не з першого року життя вінчають, сповідають або запроторюють у тюрму). Бо до вживання розуму та свобідного волевиявлення людина ДОРОСТАЄ! Тому ставити в один ряд педофілію і зоофілію з одного боку і гомосексуальність із іншого – це порівнювати тепле з мокрим. Як казав наш покійний професор з метафізики о. Михайло Пришляк: «Но, вживай розуму!». Тварина не може опертися гвалтуванню з боку людини, і дитина не завжди може сказати «ні!» і не завжди усвідомлює, що з нею роблять. Тому ці злочини караються згідно Кримінального кодексу. А от вільний вибір двох дорослих людей, які дійшли до повноліття, самоусвідомлення та вживання свобідної волі (і який не зачіпає прав іншої людини) – це їхнє право, і як би декому не хотілося залізти до геїв у ліжко чи в гей-парад, скажіть собі: «Зась!».
6. Особливо вражає здатність деяких людей представити геїв як головну загрозу сім’ї. Я особисто тут логіки не бачу, бо вже самим фактом, що геї добиваються права на одруження, вони якраз підкреслюють цінність сім’ї (адже трахатися їм і тепер ніхто не заважає). А що стосується загроз, то сім’ї в 99% не через геїв розлучаються. Загрозу для сім’ї становлять інші речі. Алкоголізм руйнує сім’ї! Егоїзм самих одружених руйнує сім’ї! Аборти руйнують сім’ї та буквально вбивають наших дітей! І до слова: ГЕЇ АБОРТІВ НЕ РОБЛЯТЬ!
7. «Я хвилююся не за себе, а за дітей!» Тоді не водіть їх на гей-парад! І перестаньте постити про це в фейсбуці, який читають ваші діти. Бо за вашими криками про гей-парад інших новин не видно, ніби в Україні більше проблем нема. В нас війна йде, і якщо хтось забув, ця війна почалася через намагання українців побудувати демократичну державу, а не тоталітарного близнюка Росії. Зрештою, ці ваші постійні крики про гей-парад сильно нагадують історію з патерика, де двоє монахів ішли кудись і підійшли до річки, на березі якої стояла жінка, боячись перейти через прудку течію. Тоді один монах узяв її на руки і переніс. Дві години після цього його супутник йому сказав: «Як ти міг таке зробити?! Це ж суперечить монашим правилам!» На що перший монах йому відказав: «Я її переніс і поставив, а ти її несеш у своєму серці вже ось дві години!». Тож перестаньте нарешті носитися з тим гей-парадом! Або задумайтеся і дайте собі самому (самій) чесну відповідь, чому ви стільки про це думаєте.
І замість післямови. Вся ця істерія довкола геїв виглядає настільки ірраціональною, що коли її поширюють ніби розумні, вчені люди, то закрадається думка, що або вони так борються з власною тінню, намагаючись переконати самих себе та інших, що «вони не такі», або вони просто лукавлять і тупо «ловлять хайп», піднімаючи свій рейтинг і покращуючи свій імідж. При цьому я чудово розумію, що цим своїм постом мій імідж в очах багатьох людей зіпсую і точно зіпсую свою церковну кар’єру. Але, як казав Аристотель: «Платон мені друг, але істина дорожча». Іноді ти просто змушений робити такі непопулярні кроки, щоб залишитися другом Того, Хто Сам є Істиною. Амінь.
Назарій Заторський – священик УГКЦ, синкел у справах духовенства Швейцарської Конфедерації, член Пресвітерської ради та Колегії єпархіальних радників Паризької єпархії УГКЦ, член Комісії у справах мігрантів Конференції католицьких єпископів Швейцарії.
Народився 2 квітня 1979 року у Львові. Навчався у Львівській духовній семінарії в Німеччині, закінчив Католицький університет у німецькому місті Айхштет. З 2006 р. отець у докторантурі з догматики в м. Фрібур (Швейцарія), де одночасно служить на швейцарських римо-католицьких парафіях та у трьох українських громадах – в Цюріху, в Лозанні та в Женеві.
Поет (під псевдонімом Назар Незнаний). Писати почав у 1994 році. Із 2008 року член літературного об’єднання «Севама». Автор збірок духовної лірики «Не забудь», «Мала симфонія», «І грані, і грона…», книги «Акафіст до Теребовлянської ікони Божої Матері».
26.06.2018