У вітчизняних політичних шахах обов’язково треба кричати класичне «лошадью ходи», підцуплювати чужі фігури собі в кишеню і в фіналі матчу зацендолити суперника дошкою. Огляд подій тижня.
Шарпанина тижня
Площа перед Верховною Радою і прилеглий ландшафт є одним з улюблених місць для демонстрації своїх вимог на свіжому повітрі. Іноді масові акції закінчуються трагічно з вибухами гранат і кров’ю на тротуарі, але частіше все закінчується майже дружелюбним маханням кулаками і підбадьорливими матюками з різних боків протистояння.
Цього разу якимсь незбагненним чином в часі і просторі під парламентом співпали акції протесту ветеранів війни в Афганістані, шахтарів і «чорнобильців». Перші хотіли, аби їх прирівняли в статусі до бійців АТО, другі прийшли вибивати борги по зарплаті, треті жалілися на низькі пенсії.
Впадало в око, що найактивнішими були громадяни, які відстрілювали моджахедів в Кандагарі чи ліквідували наслідки аварії на ЧАЕС у віці, коли Тарас Шевченко пас ягняток за селом. Правоохоронців було чи не в десять разів менше, ніж їх охороняло порядок на параді ЛГБТ і, якби була дана відповідна команда то багато пішаків стали б прохідними і потрапили всередину ВР.
Ситуація прояснилася, коли на сцені з’явився народний депутат і за сумісництвом голова шахтарської профспілки Михайло Волинець. Він пояснив, що у протестувальників не витримали нерви і вони трохи побешкетували. Без санкції Ріната Ахметова Волинець може говорити хіба про погоду і після його виступу стало зрозуміло звідки ноги ростуть в такій буцім імпровізованій акції протесту.
Для чого піднімати градус Ахметову поки що не ясно, але однозначно подібні перфоменси тепер почастішають, бо передвиборчий сезон того вимагає.
Канцлер тижня
Юлія Тимошенко несподівано почала експлуатувати риторику, яку колись дуже любив головний комуніст Петро Симоненко. Вже трохи підзабутий перший секретар вивчив фразу, що переможе на президентських виборах, щоби стати останнім президентом України і перетворити її на суто парламентську державу.
З Петром Миколайовичем Україні пощастило – президентом він так і не став, хоча балотувався ще з часів, коли деякі чинні політики на кота казали «вуйко». Тепер втілювати комуністичні ідеї в життя взялася Юлія Володимирівна. Щоправда, леді Ю пішла далі і каже, що впровадить на наших теренах інститут канцлера. Для її електорату то звучить привабливо, бо слово гарне, малозрозуміле – але нагадує про Анґелу Меркель, а то найповажніша кубіта в Європі.
Але виходить нестиковка: в парламентській республіці повноважень у президента – як в мухи-дрозофіли на шаттлі, а президентом за версією Тимошенко буде Тимошенко, яка переверне систему управління в державі на 180 градусів. То навіщо Юлії Володимирівні то президентство? Щоби щось перевернути?
Аудитор тижня
Павло Жебрівський виявився майстром на всі руки. Принаймні так про нього думає Петро Порошенко, який перше довірив панові Жебрівському керування підконтрольної Україні частини Донецької області, потім побачив, що чоловік там зі своїми завданнями справився, вручив Жебрівському орден Ярослава Мудрого і забрав до Києва на посаду аудитора Національного антикорупційного бюро.
Однак рокіровка відбулася не без проблем. До прокурорської роботи Жебрівський відношення колись мав, але від аудитора НАБУ вимагається досвід роботи у правоохоронних чи судових органах за кордоном або в міжнародних організаціях. Павло Жебрівський, згідно з його офіційною біографією, такого досвіду роботи за кордоном чи в міжнародних організаціях не має. Казус зворохобив Центр протидії корупції, де не виключають, що тепер підуть до суду, аби зіпсувати настрій і Жебрівському, і Порошенку.
Посол тижня
Кадрова політика в Україні ще з часів Грушевського криває на обидві ноги. Цього разу традицію проілюстрував Петро Литвин, який став послом у Вірменії.
Єреван – звичайно, не Вашингтон і навіть не Брюссель, хоча й не Тегусігальпа чи Антананаріву, але з Литвином вийшло трохи скандально.
Брат народного депутата Володимира, якому вже півтора десятиліття «болить Україна», до дипломатії не має жодного відношення. В допосольському житті Петро Михайлович був командиром 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України. Коли на Донбасі почалася війна, він зайняв посаду командувача військ сектора "Д". Учасники АТО звинувачують Литвина в тому, що його некомпетентні дії в серпні 2014 року призвели до Іловайського котла. Генерал-лейтенант буцім втік з місця бойових дій.
У Вірменії війна перейшла у латентну стадію, але мало що може статися.
25.06.2018