Кондоленції

Дорогі Пані Маріє,

Мар'яно і Внуки,

Скорботна Родино та Друзі!

Прийміть щирі співчуття з приводу непоправної втрати вашого Чоловіка, Батька, Дідуся і Друга.

Іван Федорович Драч став для багатьох символом цілої епохи: складних виборів та важких рішень. Честь познайомитися і спілкуватися з Покійним і з Вами я мав в кінці 80-их, проте опісля лише зрідка ми бачилися в незалежній Україні. Лишаюся вдячний за гостинність Родини Драчів, яку Ви мені виявили в буквально перших днях мого проживання в Україні.

Блискучий багатогранний поетичний талант і невтомна жага творчості Івана Драча вражала. Його іскра не згасала. Іван Драч продовжував творити, навіть коли вже можна було спокійно відпочивати на лаврах. Мабуть, не кожен молодий українець, що захоплюється новаторством та неординарністю фільму «Пропала Грамота», знає, що саме Іван Драч, той з підручника з української літератури, був його сценаристом. Він не лише сам творив, а й активно і щиро цікавився творчістю значно молодших за себе поетів та письменників. Він цікавився і любив життя.

«Я дуже мало досяг, – сказав Покійний у одному зі своїх інтерв’ю. – Жалкую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони мало дають поживної людської радості. Якби я більше працював у літературі, то вона дала б мені більше радості». В цих словах стільки ж гіркоти, скільки і сміливості. Сучасні політики можуть по-різному оцінювати чин своїх попередників – поетів, письменників, митців – що увійшли до першого складу вільної Верховної Ради України. Ми вже тепер ніби усі розумніші, ми знаємо, що відбулося. Вони не знали, і з цим незнанням сміливо та відчайдушно кинулися будувати перші інститути незалежної держави. З романтикою і максималізмом.

Дякую Покійному за його добрі діла для України, для нас усіх.

У згаданому інтерв’ю Іван Драч на запитання, що б сказав Богові при зустрічі, відповів: «Я би вибачився за те, що я такий». Сьогодні він з Ним зустрівся, побачив обличчям до Обличчя. Сказав і отримав відповідь і всі відповіді на усі свої запитання.

Нехай сьогодні Господь прийме до Себе душу новопреставленого Івана і оселить її там, звідки втекли всі недуги, печалі і зітхання.

Запевняю у молитві та духовній солідарності.

Вічная пам'ять!