Особливістю феномену літератури Бруно Шульца є те, що вона все ще пульсує, а відтак і самого Шульца сміливо можна назвати живим процесом літератури. Тож до його рідного Дрогобича вчергове з’їхались всі ті, для кого особистість польського письменника єврейського походження з провінційного галицького містечка і все, що він встиг зробити, вже більш ніж пів століття є творчою лабораторією. У міжнародній науковій конференції – найбільшій у світовому шульцознавстві – взяли участь більше п’ятдесяти науковців з тридцяти країн світу, які дискутували про роль філософії та поетики у творчому житті Бруно Шульца. Окрім науки, на Шульцфесті було також багато літератури, музики, театру та сучасного мистецтва. Загалом під час фестивалю впродовж 1-7 червня відбулось понад сто подій, а уся географія гостей сягала майже вісімдесяти країн світу.
Офіційний перший день фестивалю розпочався у приміщенні дрогобицького музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича, де виголосили свої вітальні промови почесні гості та друзі фестивалю. Згодом легендарний польський прозаїк та есеїст Адам Заґаєвський виступив із лекцією «У напрямку Дрогобича». Після того усі присутні в залі метафізично помандрували до далекої острівної країни, розташованої на Півночі Атлантичного океану – Ісландії, звідки приїхав до Дрогобича один з найпопулярніших ісландських поетів та прозаїків – Сйон – великий симпатик і дослідник Шульца та автор текстів і пісень для Бйорк. Зустріч модерував Юрій Андрухович, завдяки якому Сйон вперше відвідав місто Шульца.
«Якось на одному літературному фестивалі у Німеччині я випадково почув, як на запитання “хто для вас є важливим автором у літературі?”» пролунало ім’я Бруно Шульца. Це власне і був Сйон, якому я згодом сказав, що він неодмінно повинен приїхати саме у Дрогобич», – розповів Юрій Андрухович про своє перше знайомство із тепер уже знаним в Україні ісландським прозаїком, палким дослідником Бруно Шульца. Сьйон дуже детально розповів про історію свого особистого знайомства із шульцівською графікою та літературою, додавши, що саме цей геній з Дрогобича суттєво вплинув і на творче життя самого Сйона. Після лекції «Бруно Шульц мандрує до країни чотирьох годин денного світла» за участю Сйона та Юрія Андруховича можна було також погортати роман ісландського прозаїка – «Дитя Землі», котрий нещодавно з’явився в українському перекладі від видавництва «Видавництво».
Перший день фестивалю продовжився мандрівкою вернісажами та зустрічами з митцями, котрі презентували свій живопис у гімнастичній залі головного корпусу дрогобицького університету. Тут можна було побачити індивідуальні виставки художників з Польщі, України та Росії. Ще одна «шульцівська подорож Галичиною» відбулась у хоральній дрогобицькій синагозі, де паризький фотохудожник Марк Саньйоль презентував авторське фото-дослідження історії галицьких євреїв. Марк розповів, що вперше волею долі опинився у Дрогобичі у далеких дев’яностих, тоді й була зроблена перша світлина для майбутньої фотовиставки. Він сфотографував на сірому дощовому тлі монументально-химерну дрогобицьку синагогу, котра тоді лише фрагментарно нагадувала про сліди єврейської історії у місті. Згодом автор мандрував маленькими містечками Галичини, фотографуючи напівзруйновані або все ще вліцілі синогоги. Знаковим моментом виставки стало те, що синагога, де її демонструють, уже не руїна. Її вдалось відреставрувати, а відтак повернути місту важливий фрагмент історичної спадщини єврейської культури.
Шульцфест поширився не лише на публічний простір Дрогобича, але й частково на курортний Трускавець, де протягом декількох днів відбувались вернісажі, зустрічі та відвідини колишньої Вілли Ґопляна – резиденції Раймунда Яроша (колишнього бургомістра Дрогобича). Перформативні мистецькі акції були невіддільними елементами фестивалю. Наприклад, перформанс або радше мистецька інсталяція відомого львівського перформера Влодка Кауфмана на дні порожньо-осиротілого старого міського басейну викликала гучні емоції, здебільшого у тих, хто випадково проходив повз. Можна було почути репліки на кшталт: «Вау, як це круто!» або навпаки: «Навіщо він понищив стільки піаніно?! Заради чого?». Адже матеріалам для мистецької акції Кауфмана стали три великі старі піаніно, одне з яких було підвішене над басейном.
Ще однією важливою частиною Шульцфесту стала OFF-Програма фестивалю, яку курували знана польська перформерка з Вроцлава Ева Зажицька та митець з Дрогобича Ігор Стахнів. У рамках OFF-у було здебільшого представлене сучасне мистецтво у візії художників та перформерів з Дрогобича, Львова, Ужгорода та Вроцлава. Протягом фестивалю у просторі міста можна було спостерігати за мистецькими акціями львівської формації Zabih, яка сформувалась не так давно, але до її складу входять відомі перформери та перформерки зі Львова та Ужгорода. В OFF- Програмі експонувалась виставка «Дім» художника Максима Заверики (Micro Cutc), яку автор готував спеціально для Шульцівського OFF-у. Була також представлена інсталяція «Гніздо» Олександра Максимова та химерна скульптура-манекен дрогобицького скульптора Максима Таранова. Власне вона частково перегукувалась із шульцівськими мотивами манекенів. Відбулась також презентація поетичної збірки «Je De» польської репортерки, документалістки, есеїстки, головної редакторки часопису «Kultura Enter» Александри Зінчук за участю польського літератора Богдана Задури та українського прозаїка Андрія Любки.
Важливо, що Шульц продовжує існувати поза часом, поза будь якими рамками та шаблонами. Нам пощастило, що його не помістили у так звані «найкращі традиції совкової епохи», відтак не притлумили бажання захоплюватись його феноменальністю. У поверненні Шульца Галичині і зокрема Дрогобичу основна заслуга належить «Полоністичному науково-інформаційному центру ім. Ігоря Менька». Організаторка та ініціаторка Шульцфесту, керівник «Полоністичного науково-інформаційного центру ім. І. Менька» Віра Меньок уже восьмий рік робить усе, аби Шульц продовжував жити не лише десь у стосах паперів та енних досліджень. Але перш за все у закутках наших думок чи навіть у під’їзді легендарної вулиці Крокодилів.
«Для мене, як для дослідниці і також як для читачки Шульц не змінився. Він залишається глибоким та таємничим. З кожним новим відкриттям відкривається наступне. І так до безкінечності. Шульц для мене ніколи не є остаточним. Зрештою, за одною Мексикою існує ще інша Мексика – слова самого Шульца. А якщо йдеться про фестиваль, то бачу його розвиток. Те, як він більшає. Архітектура фестивалю розширилась, стала багатошаровою. На сьогоднішній день Шульцфест став дуже багатогранним, оскільки тут представлені найрізноманітніші сфери мистецтва», – каже Віра Меньок. Варто віддати належне п. Вірі, яка особисто розробляє концепцію кожного фесту, за незмінно високий рівень організації. Артистичним директором фестивалю є голова Товариства «Фестиваль Бруно Шульца» ( Люблін) Ґжеґош Юзефчик, котрий у команді з Вірою Меньок займається мистецькою частиною фестивалю.
Під час Шульцфесту 2018 було представлено декілька театрів, географічно віддалених один від одного, проте тісно сполучених текстами Бруно Шульца. Театр Студійний з Варшави зіграв спектакль «Історії про мого батька» за мотивами «Цинамонових крамниць» режисерки Анни Дзєдзіц. Моновиставу «Санаторій» у виконанні бразилійського театру, а зокрема актора Джерсона Вінценте Фонтана можна було почути виключно португальською мовою. Переклад був непотрібним, бо актор зумів передати усю шульцівську енергетику мовою оригіналу. Ще одна театральна прем’єра відбулась на камерній сцені дрогобицького театру – спекталь «Невичерпний Перетворювач» (студентський театр Альтер з Дрогобича), режисером якого став Олександр Максимов спільно із польським колегою Вєславом Холдисем. Власне рівно п’ять років тому цей ж спектакль був вперше зіграний у Кракові в рамках стипендіальної програми Міністра Культури Польщі Gaude Polonia, стипендіатом якої тоді став Олександр Максимов. Тоді це була польська версія «Невичерпного Перетворювача» за мотивами оповідань Бруно Шульца. Ну а цього разу глядачі мали можливість побачити спектакль уже в українській версії в чудовому перекладі Юрія Андруховича та у складі дрогобицьких альтерівських акторів – Олександра Максимова, Ігора Стахніва та Маріанни Максимової. Ще одна прем’єра від студентського театру Альтер відбулась у той самий день, ще один склад альтерівців зіграв п’єсу «Таргани» за Сергієм Слєпухіним у перекладі Леоніда Ґольберґа. Режисером спекталю став художній керівник студентського театру Альтер, стипендіант Gaude Polonia Андрій Юркевич. Львівський «Театр у Кошику» на Шульцфесті презентував моновиставу режисерки Ірини Волицької «Стара пані висиджує» за мотивами Тадеуша Ружевича у виконанні Лідії Данильчук. Була представлена також ще одна моновистава, від уже дрогобицького театру ім. Юрій Дрогобича – режисерки Ірини Мельник «Маргарита і Абульфаз» за мотивами «Час second–hand. Кінець червоної людини» Світлани Алексієвич у виконанні Олени Дудуч.
Вхід на всі події Шульцфесту традиційно безкоштовний. Тож навіть не заангажовані в тонкощі елітарної літератури дрогобиччани мають можливість щоразу глибше та різноманітніше відкривати для себе нові ракурси геніальності свого земляка. «Неможливо нав’язувати Шульца. Але водночас варто показувати, що Шульц відкритий для всіх. Шульца варто переповідати через найрізноманітніші способи. Наприклад у Дрогобичі це чудово робить студентський театр Альтер. Найкращий спосіб переповідання – це коли кожен може знайти свого Шульца», – розповідає Віра Меньок, поки ми разом спілкуємось у затишному подвір’ї театру.
Цього року Віра Меньок не обійшла жіночу тему у житті Бруно. Знаємо, що важливою для Шульца була Дебора Фоґель, котра досить суттєво вплинула на його прозу, намовляючи тоді ще несміливого прозаїка писати. У контексті «Пригод з Деборою Фоґель» відбулась зустріч із перекладачами Аріко Като та Юрком Прохаськом. А Юрій Андрухович спеціально на фестиваль привіз своїх свіженьких «Коханців Юстиції». Презентація його нового філософсько-історичного роману відбулась у великій залі дрогобицького театру. Модерував зустріч Олександр Бойченко. «Для мене дуже важливо презентувати цю книжку саме у Дрогобичі. Значна частина роману, можна сказати – найкраща частина вийшла такою, якою вийшла, але значною мірою завдячуючи цьому місту, цій атмосфері і моїй регулярним перебуванням тут», – поділився власними відчуттями про Дрогобич Юрій Андрухович. Кульмінацією презентації роману «Коханці Юстиції» стала перформативно-музична акція, котра зненацька розпочалась під час читання уривків з роману. Несподівано залунала джазова музика у виконанні саксофоністів дрогобицького музучилища, а актор Олександр Максимов тенісною ракеткою пожбурляв у залу аркуші з «Коханців…».
А у міській бібліотеці презентував збірку поезій «Дрогобич» польською мовою у перекладі Яцека Посядло Сергій Жадан. Як сказав сам Жадан, у книжці немає конкретних натяків на Дрогобич, проте багато віршів, котрі увійшли до збірки, були написані саме під час перебування у цьому атмосферному місті. Ілюстрації до збірки створила дрогобицька художниця Ольга Чигрик. Олександр Бойченко розповів про свої дві нові книги: «Ваші, наші та інші» і «Країна за Збручем», котрі наприкінці червня повинні з’явитись друком польською мовою. Андрій Любка теж поділився новинами про свою «Кімнату для печалі», яку от-от отримає польський читач у перекладі Богдана Задури. Тарас Прохасько привіз із собою примірник нового роману «НепрОстих». Андрій Бондар прочитав уривок зі своєї нової книги, котра має з’явитись на цьогорічному львівському Форумі Видавців, а Софія Андрухович натякнула, що на її читачів очікує історичний роман про національну пам’ять. На фесті були присутні також Юрій Винничук та Остап Сливинський, які взяли участь у літературних дискусіях в останній день фестивалю.
За доброю традицією під час кожного фестивалю в передостанній день відбувається факельний похід містом Бруно Шульца, «…в якому доля дозволила знайти мені блаженну пристрасть». Мандруючи нічними вулицями Дрогобича, гості та учасники фестивалю читали уривки із оповідань Бруно.
У завершальний день фестивалю в хоральній синагозі Дрогобича лауреатка Міжнародної Букерівської премії, польська письменниця та есеїстка Ольга Токарчук ініціювала літературний диспут про утраченого месію. Йшлось передусім про ще один неопублікований і наразі втрачений текст Шульца (хоча остаточно невідомо, чи він взагалі існував), де письменник згадує галицьке місто Самбір, куди наче мав прийти месія. За участю усіх запрошених українських та польських літераторів можна було почути цілком незвичні варіації на тему загадкового тексту Шульца.
Музична частина фестивалю повністю задовільнила меломанів. Соковиті ритми клезмерських нот, трохи джазу та фолку від гурту «Кроке», що з ідишу перекладається як «Краків», перенесли слухачів до улюбленого Казімєжу. Музику «Кроке» хотілось слухати без зупинки, реконструюючи в уяві свій позачасовий променад алеями давнього краківського єврейського кварталу. Аактори дрогобицького театру ім. Юрія Дрогобича презентували «Театр у фойє», де звучали фрагменти з текстів Анжея Хцюка, котрий був учнем Шульца. Фінальним концертом Шульцфесту 2018 став виступ Сергія Жадана та «Собак» на головній міській сцені площі Т. Шевченка.
