7 червня минуло 142 роки від дня народження Лева Турбацького (1876–1900), галицького громадсько-політичного діяча, літературного критика, журналіста, перекладача (добре володів не лише німецькою, але й італійською та французькою мовами). Попри те, що Л. Турбацький прожив дуже коротке життя, він зумів відіграти певну роль у суспільно-політичному житті Галичини останнього десятиліття ХІХ ст.
Лев Турбацький народився 7 червня 1876 р. у с. Джурин на Поділлі (тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл.) в селянській родині¹. Початкову освіту спершу здобував у Коломийській гімназії, де закінчив лише перший клас.
Після цього Л. Турбацький переїхав до м. Станиславова (тепер м. Івано-Франківськ) та вступив у місцеву гімназію². Останню Л. Турбацький відвідував ймовірно до 1894 р. Із другої половини 1880-х років серед учнівської і студентської молоді Галичини помітної популярності набувають соціалістичні ідеї³. До того ж із середини 1870-х років під впливом європейських соціалістичних ідей у Галичині поступово зароджується радикальний рух. Останній базувався на принципах позитивізму та немарксистського соціалізму. Прихильниками радикальної течії стали передусім представники тодішньої студентської молоді, зокрема, О. Терлецький, М. Павлик, І. Франко та ін. Враховуючи аграрний характер краю, радикали звертали особливу увагу передусім на селянство – основну соціальну базу нової течії. Загалом радикалізм у Галичині формувався двома шляхами: безпосередньо з Західної Європи, де він виник у кінці XVIII – на початку XIX ст., так і під значним ідейним впливом діячів із Наддніпрянської України (М. Драгоманов, С. Подолинський і ін.). А на початку жовтня 1890 р. у Львові була заснована Русько-Українська радикальна партія (далі – РУРП)⁴.
Соціалістичними ідеями Л. Турбацький зацікавився у вищих класах Станиславівської гімназії та «став радикалом-соціалістом»⁵. Зрештою Л. Турбацький був «вірний ідеі, що радикальна партія є социялістичною партією для хлопів так само, як социяльно-демократична партія для робітників». Тому будучи учнем Станиславівської гімназії «брав також участь в роботі польськоі социяльно-демократичноі партіі»⁶. Організаційне оформлення соціал-демократії в Галичині було започатковане заснуванням у листопаді 1890 р. у Львові Галицької робітничої партії (ГРП). Остання пiсля I з’їзду в 1892 р. була перейменована на Соціал-демократичну партію Галичини (далі – СДПГ). Згодом отримала назву Соціал-демократична партія Галичини і Шльонська (Сілезії). На конференції 8–9 грудня 1899 р. у Перемишлі було ухвалено перейменувати партію на Польську соціал-демократичну (ППСД)⁷. Із цього приводу Л. Турбацький зазначив наступне: «Від жовтня 1893 належав я до організаціі соціал-демократичноі в Станіславові, освідчивши однак з гори, що цілею мого житя не буде праця серед робітників, лиш посеред мужиків»⁸.
Л. Турбацький хотів займатися агітаційною роботою серед місцевих селян. Проте як гімназист він натомість вступив до СДПГ, щоб підпільно здійснювати свою діяльність, оскільки РУРП, котра відкрито здійснювала агітацію серед галицьких селян, не могла цього йому забезпечити. Звідси Л. Турбацький також не міг входити в контакт із діючим на теренах Станиславівщини радикалом Щ. Творовським, бо Л. Турбацький побоювався переслідувань зі сторони дирекції гімназії у Станиславові⁹. Зрештою свою співпрацю зі станиславівським осередком СДПГ Л. Турбацький аргументував так: «До організаціі соціал-демократичноі я був приневолений належати, хочби вже і тому, що в окруженю Станіславова організаціі мужицкоі нема, хоч і суть мужики радикали. Входити самому в порозумінє з мужиками або з тов.[аришем] Творовским, котрий в Станіславівщині сам один стараєся ширити соціалістичні ідеі серед мужицтва, я не міг, хочби і з тоі причини, що будучи учеником гімназіальним, працювати по селах, де приходиться звичайно явно виступати, з огляду на власти шкільні, не було спромоги. В організаціі робітничій я працював, бо там я був добре закритий і не мав приводу виступати явно»¹⁰.
Радикал Л. Турбацький активно працював серед станиславівських робiтникiв. Очевидно, що він був членом місцевого культурно-освітнього робітничого товариства «Siła» («Сила»)¹¹. Зрештою цьому в деякій мірі сприяла загалом злагоджена практична співпраця РУРП і СДПГ протягом першої половини 1890-х років. Дана співпраця проявлялася передусім в участі значної кількості українських інтелігентів і робітників одночасно чи почергово в діяльності як РУРП, так і СДПГ. Крім того, в численних заходах, що їх організовували обидві партії. Мова йде про різноманітні громадсько-політичні акції, а саме: віча за реформу виборчої системи, першотравневі віча та демонстрації, культурно-освітні заходи тощо¹². Поступово в Галичині набирав обертів масовий вічевий рух. Однією з традиційних і найчастіше використовуваних тем для скликання зборів стала вимога запровадження загального виборчого права. Цілком ймовірно, що Л. Турбацький 18 червня 1893 р. був присутній на віче в Станиславові, де згадана проблема власне й була предметом обговорення. Захід був організований РУРП спільно з місцевими соціал-демократами. Віче відбулося на площі поблизу палацу Потоцьких за участю біля 500 осіб (за даними поліцейських органів кількість присутніх досягала від восьмисот до тисячі осіб)¹³.
Невдовзі «за социялізм і за фонетику» Л. Турбацького було виключено із сьомого класу Станиславівської гімназії¹⁴. Зрештою він «заробляючи лєкциями на житє скінчив мимо переслідувань від професорів ґімназию і маючи 18 літ, здав матуру»¹⁵. У жовтні 1894 р. Л. Турбацький переїхав до Львова¹⁶ та вступив на правничий факультет місцевого університету¹⁷. Додамо, що професія чи радше фах правника забезпечували б Л. Турбацькому в майбутньому більшу свободу для активної громадсько-політичної діяльності.
Водночас після переїзду до Львова Л. Турбацький особисто познайомився з М. Павликом – одним із організаторів і провідних діячів РУРП та вочевидь приєднався до останньої. Зрештою «брав участь в всіх нарадах партійних (РУРП. – Ю. Я.) і всі вважали мене за радикала» – пізніше згадував з цього приводу Л. Турбацький¹⁸. Так, його прізвище згадується в списку гостей, що були запрошені на з’їзд РУРП 15 грудня 1894 р. у Львові «в справі реорганізаціи партиі»¹⁹. Водночас Л. Турбацький крім РУРП, також входив і до складу «інтернаціональної» (польсько-українсько-єврейської) СДПГ²⁰. Разом із іншими діячами «молодого» крила РУРП (М. Ганкевич, С. Вітик та ін.) Л. Турбацький також працював і серед львівських робітників. Оскільки після переїзду до Львова він вступив і до «організаціі робітничоі соціал-демократичноі львівської, виходячи з того пересвідченя, що так радикальна партія руско-украінска, як і соціал-демократична, стоячи на одній почві»²¹. Цьому значною мірою сприяла згадана вище співпраця РУРП і СДПГ на початку 1890-х рр. У той період діячі радикальної партії (Л. Турбацький не виняток) вбачали в соціал-демократах своїх найближчих союзників²².
Наприкінці 1894 р. Л. Турбацький розпочав діяльність у редакції радикального львівського часопису «Народ» (на протязі жовтня 1890 – червня 1893 років був органом РУРП). Його перша публікація в «Народі» під назвою «Спір Бебля і Фольмара, – аграрне питанє» була надрукована в грудневому номері журналу та підписана криптонімом Лев Тур.²³. Протягом свого життя Л. Турбацький використовував також інші криптоніми, а саме: Л. Т.; лт; Лев. Т.; Т-цкій Лев; Т-ий, Л.²⁴. Левова частка публікацій Л. Турбацького на сторінках «Народу» була опублікована навесні 1895 р. Тематика дописів Л. Турбацького різнопланова. Частина з них була написана в рамках заздалегідь визначеної у редакції тематики. Хоча нерідко Л. Турбацький і сам проявляв ініціативу. Зрештою за свою роботу в редакції «Народа» Л. Турбацький мав отримувати щомісяця 10 гульденів²⁵. Так, 3 квітня 1895 р. М. Павлик у листі до Лесі Українки писав: «Я Турбацького (найпалкіший) узяв до дрібнішої роботи в «Народі» – статейок про справи, на котрі йому вкажу, або котрі й він захоче порушити, та до експедиції. Він чоловік точний і роботящий – і згодився. Маю йому платити 10 г.[ульденів] у місяць. Зробив я це за згодою повномочника A.[rbeit] G.[eber-a] (М. Ковалевського, наддніпрянського українофіла та приятеля М. Драгоманова. – Ю. Я.), котрий, впрочім, сам теряється в такім хаосі»²⁶. Отже, включення Л. Турбацького до редакції «Народу» та його матеріальне утримання було заздалегідь узгоджено М. Павликом із меценатом РУРП – М. Ковалевським.
Передусім варто виділити такі статті Л. Турбацького, що побачили світ на сторінках «Народу», як: «Примітка до допису Івана Сандуляка»²⁷, «Три послідні місяці парляментарного житя Бельгіі»²⁸ та ін. Крім того, він був автором публікацій «Русини в Америці»²⁹, «Еміграція до Бразілії»³⁰ та ін. Окрему групу становлять статті Л. Турбацького, в яких він більшою чи меншою мірою порушував деякі питання розвитку літератури. Саме як літературний критик Л. Турбацький і дебютував у 1895 р. на сторінках «Народу». Під рубрикою «Літературні вісти» в «Народі» було опублікувано низку його статей і рецензій (серед них про творчість польського письменника А. Немоєвського, німецького Г. Зудермана та ін.). Оцінюючи перші критичні виступи Л. Турбацького слід мати на увазі, що він повинен був підпорядкувати свої літературні зацікавлення часопису «Народ». А останній був органом громадсько-політичним, що на літературні питання відводив мало місця, вміщуючи головним чином бібліографічні нотатки, лаконічні, популярні відгуки на ті чи інші видання. Але й у цих стислих відгуках Л. Турбацькому вдавалося висловлювати свої цікаві спостереження³¹.
Певний інтерес становить недатований лист Л. Турбацького (написаний спільно з однопартійцем Є. Вациком) у справі видання радикальної газети «Хлібороб» (1891–1895). Згаданий лист був вміщений М. Павликом у останньому томі його «Переписки» з М. Драгомановим (одразу після листа до вченого від 16 січня 1895 р.)³². У примітці до листа М. Павлик зазначив, що «лист писаний рукою Л. Турбацького», а «підпис Є. Вацика власноручний»³³. Зрештою в листі до М. Драгоманова від 16 січня 1895 р. М. Павлик писав: «Дльа куріоза посилаю Вам листок молодих у справі «Хлібороба» – безтактний. (Листок вернув мені один товариш). Вони писали і посилали єго без мене, т.[о] є.[сть] не показавши мені перше. І зараз зложили ред.[акційний] комітет !»³⁴.
Зі змісту листа випливає, що для Л. Турбацького відмова діяча РУРП С. Даниловича редагувати та видавати «Хлібороб» була цілковитою несподіванкою³⁵. Нагадаємо, що на початку 1895 р. через брак коштів виникли певні труднощі з виданням радикальної газети «Хлібороб». Остання виходила протягом 1891–1895 рр. спочатку в Львові, а згодом у Коломиї³⁶. Л. Турбацький і Є. Вацик були також проінформовані М. Павликом про складну ситуацію з виданням часопису «Народ». У згаданому листі наполягалося на необхідності продовження видавництва газети «Хлібороб», навіть ціною припинення видання «Народу». Цю справу Л. Турбацький вважав своїм обов’язком³⁷. Через брак коштів, необхідних для видання навіть одного номеру газети «Хлібороб», Л. Турбацький і Є. Вацик зверталися в листі до невідомого адресата. Останній мав допомогти їм матеріально, зібравши кошти та відповідно й передплатників для газети³⁸. Невідомо, кому був адресований лист, який нагадаємо був написаний без відома головного редактора «Народу» – М. Павлика³⁹. Натомість Л. Турбацький і Є. Вацик навіть підписали лист від імені редакційного комітету газети «Хлібороб». Більше того, вони ще й подали тодішню львівську адресу М. Павлика (вул. Сокола, 1)⁴⁰.
Беручи участь у діяльності РУРП, Л. Турбацький як вже згадувалося вище, вбачав найближчих союзників для партії саме в СДПГ. Нагадаємо, що станом на початок 1895 р. він одночасно був членом РУРП і відповідно соціал-демократичної партії. Оскільки станом на середину 1890-х років, попри численнi непорозуміння, тривала тісна співпраця радикалів із діячами СДПГ. Зрештою цю дружбу Л. Турбацький спробував заманіфестувати на ділі. Вже 3 березня 1895 р. на партійній нараді радикалів Л. Турбацький виступив із ідеєю чи радше пропозицією об’єднати РУРП і СДПГ. На думку Л. Турбацького потрібно було заснувати спільну «Галицьку соціалістичну партію» з двома окремими автономними відділами – селянським і робітничим, щоби польські й українські робітники, з одного боку, та українські селяни – з іншого, «творили дві части одної партії, правлячі ся цілком самостійно і відрубно»⁴¹.
Не підтриманий, однак, ні групою «молодих» радикалів, а тим більше й «старими», Л. Турбацький невдовзі також запропонував як початковий крок перейменувати РУРП на соціал-демократичну партію. Водночас доповнити її програму третьою частиною – про аграрні реформи в напрямку “до коллєктивістичної господарки” й чітко задекларувати в програмі приналежність партії до світової соціал-демократії, а в основу організації покласти місцеві партійні комітети в кожному селі⁴². Л. Турбацький мотивував свою пропозицію нібито слабкою організованістю РУРП, нездатністю її керівництва, насамперед М. Павлика, вести пропаганду безпосередньо на селі. Також ідеологічним еклектизмом партії, яка, на його думку, «літала між небом і землею, між радикальним індивідуалістичним народовством а соціалізмом», що відштовхувало від партії молоду інтелігенцію⁴³.
10 березня 1895 р. радикал Л. Турбацький взяв участь у робітничому віче, що відбулося в м. Винники поблизу Львова. Віче було організоване соціал-демократичним товариством «Proletariat» («Пролетаріат», засновано в липні 1894 р. у Львові)⁴⁴. Додамо, що в соціал-демократів було незмінне прагнення надавати «робочим» масовим заходам інтернаціонального характеру. Останнє часто могло здійснюватися шляхом спільного керівництва польських, українських та єврейських активістів як СДПГ, так і РУРП. Крім того, формування в робітничому та селянському середовищі толерантного ставлення до мов інших національностей. Лідери РУРП і СДПГ намагалися формувати атмосферу взаємного довір’я між ними та налагоджувати практичне співробітництво⁴⁵. Крім Л. Турбацького на вічі був присутній також і М. Павлик⁴⁶. З цього приводу Л. Турбацький зазначив, що «день перед вічом в Винниках, тов.[ариш] Павлик довідавшись від мене, що я буду на вічу промовляти, сказав мені ті слова: «Промовляйте, лиш від імени партіі радикальноі». На се я не відповів єму нічого, бо не хотів в єго хаті викликувати горячоі діскусіі»⁴⁷.
Виступаючи на робітничих зборах у Винниках Л. Турбацький звернувся до присутніх там українських селян (виголосив свою промову рідною мовою) та фактично закликав їх вступати до СДПГ. Крім того, створювати селянські товариства під егідою соціал-демократичної партії. Звісно, що промова Л. Турбацького дуже обурила присутнього на вічу М. Павлика. На знак протесту проти цього звернення він покинув зібрання⁴⁸. 11 березня 1895 р. М. Павлик у листі до М. Драгоманова писав: «Біда з нашоjу партіjеjу: от учера було віче в Винниках, піді Львовом, скликане соц.[іал-] дем.[ократичним] «Пролетаріатом», і там наш наjблизчиj молодиj товариш, Турбацкиj, виступив jак член соц.[іал-] дем.[ократичної] партіjі, взиваjучи і руских хлопів, шчоби вступали до тоjі партіjі, закладали товариства під jеjі крилами. Це все зробив він, нікому не сказавши і навіть протів моjеjі ради, виступати jак член нашоjі партіі. Jа був на вічу, і думав говорити, та, вчувши скок Турбацкого, jа мусів би виступити протів, не хотів робити скандалу перед хлопами і відjіхав. Дуже мене цеj поступок уразив, а то тим більше, шчо Турбацкиj говорив прекрасно (звісно, по укр.[аїнськи]) і це першиj розумниj голос від польскоjі соц.[іал-] дем.[ократії] до р.[уських] хлопів, і в загалі до хлопів»⁴⁹. І додавав водночас, що «віче в загалі вийшло дуже гарне, дьакуjучи головно промовам Турбацкого»⁵⁰.
Водночас звернення Л. Турбацького на вічі у Винниках було тривожним сигналом для РУРП. До того ж, вважаючи себе радикалом, він навіть не згадав про РУРП, а «яко єдиних приятелів хлопа» виставив СДПГ⁵¹. Стосовно свого виступу 10 березня 1895 р. на вічі у Винниках Л. Турбацький писав: «Я моім поступком не вказав на то, що ми Русини маєм іти до теперішноі польскоі партіі соціал-демократичноі, а лиш разом з тою партією творити одну галицку партію соціалістичну». Він лише прагнув, щоб «польскі і рускі робітники з одного боку, хлопи з другого боку творили дві части одноі партіі, правлячі ся однак цілком самостійно і відрубно»⁵². Крім того, Л. Турбацький пропонував змінити назву радикальна партія, яка «єсть дуже загальною і не висловлює того, що назва висловлювати повинна» на соціал-демократичну. До програми РУРП, яка формально була поділена на дві частини – «максимальну» й «мінімальну», Л. Турбацький пропонував додати третю частину. Остання мала містити в собі «проєкт систематичних реформ аграрних стремлячих до коллєктивістичноі господарки і проєкт тих реформ, котрі належало би переводити, яко підготовленє до коллєктивістичноі господарки, в поодиноких громадах»⁵³.
Першодрук статті Лева Турбацького «В одвіт тов. Павликови» у часописі «Народ» (1895. – № 5).
На промову радикала Л. Турбацького виголошену перед винниківськими робітниками від імені СДПГ як було зазначено вище, негативно відгукнувся М. Павлик. Він між іншим зазначив, що «русинам абсолютно ніщо робити в польських організаціях, а треба мати свої власні»⁵⁴. Натомість на боці Л. Турбацького активно виступила польська соціалістична преса («Przedświt», «Nowy Robotnik»)⁵⁵. Загалом перепалка між М. Павликом і Л. Турбацьким спричинила дискусію, яка тяглася п’ять місяців⁵⁶. По суті спалахнув справжній конфлікт між РУРП і соціал-демократами⁵⁷.
Водночас на зборах східногалицького агітаційного округу СДПГ, що пройшли 24–25 березня 1895 р. у Львові, Л. Турбацького було обрано до складу комісії для вироблення програми агітації на селі. Крім Л. Турбацького, до її складу також увійшли соціал-демократ Я. Козакевич та члени РУРП К. Трильовський і В. Будзиновський⁵⁸. Разом із тим Л. Турбацький працював у редакції новоствореної газети РУРП для селян «Громадський голос» (1895–1939, з перервами). Редакцію останньої М. Павлик 20 березня 1895 р. передав у руки «молодих» радикалів на чолі з В. Будзиновським⁵⁹. З цього приводу М. Павлик у листі до Лесі Українки від 20 березня 1895 р. писав: «Зробив усе і вже сьогодні мав вийти І нр., коли вчора прийшли до мене молоді з тим, щоби їм віддати «Громадський голос», і вони мусять собі вибрати іншого начальника і підо мною працювати не стануть, а підуть собі до соц[іал-]демократів, заложать там свою поп[улярну] газету і – це само собою розуміється – будуть агітувати против мене. І, знаєте, нічогісінько між нами не було, тільки: 2) я виступив против служби нашої у польських соц[іал-]дем[ократів] і думав у тім дусі вести нову газетку. Отже, против мене і виступили найбільше якраз Будзиновський і Турбацький, що перший пішов у ту службу»⁶⁰.
Натомість у листі до письменниці від 3 квітня 1895 р. М. Павлик зазначав, що «справа Турбацького наробила ґвалту між русинами і поляками: народовська опозиція налякалася і вже каже Турбацьким, щоби по крайній мірі держалися руської радикальної партії, а не всилювали поляків. Народовці через те беруться до мужика. Та Турбацький каже, що він має рацію (а за ним, як я знаю, стоїть купка молодих – не Охрімович)»⁶¹.
Водночас ставлення «молодих» радикалів до ідеї Л. Турбацького об’єднати РУРП із СДПГ було двояким. З одного боку, вони боронилися від звинувачень М. Павлика, водночас із другого – відмовилися підтримати Л. Турбацького в його заходах до підпорядкування українських робітників впливам польських соціал-демократів⁶². Із цього приводу М. Павлик у листі до М. Драгоманова від 29 березня 1895 р. писав: «Виступ Турбацького поки шчо одиничниj і навіть далеко не всі молоді хвальать jего»⁶³. Натомість 1 травня 1895 р. Л. Турбацький виступив на робітничому віче в Коломиї, організованому за ініціативи СДПГ. Головним предметом нарад була вимога запровадження загального виборчого права. Свою промову від імені соціал-демократичної партії Л. Турбацький уже виголосив польською мовою. В своїй доповіді він говорив про значущість впровадження загального права голосування як однієї із вимог СДПГ. Крім того, він був обраний одним із двох секретарів віча. Головували на зборах радикал С. Данилович і діяч СДПГ М. Зеттербаум (Цеттербаум)⁶⁴.
Водночас у середині травня того ж року на сторінках «Народу» з’явилася невелика замітка Л. Турбацького. У ній він, зокрема, зазначив наступне: «Мушу заявити, що я до т.[ак] зв.[аних] «молодих» не належу, бо ще здає ся і самі «молоді» не знають чого хочуть. На тім становиску, на якім я стою, нема нікого крім мене. На тім становиську ніхто з молодих не стоіть, всі прочі відпекали ся від мене – отже я до них не належу»⁶⁵. Водночас наприкінці статті Л. Турбацький зауважив, що «не належу тим менше і до «старих», бо відрізняють мене від них погляди тактичні і прінціпіяльні»⁶⁶.
Незважаючи на це Л. Турбацький із лав РУРП виходити не поспішав. Так, він продовжував надсилати свої статті до часопису «Народ» (останній номер журналу з’явився в вересні 1895 р.). Передусім варто згадати такі статті Л. Турбацького, що були опубліковані в «Народі» на протязі літа – осені 1895 р.: «Робота Барвінського і Вахнянина»⁶⁷, «Два нові заборола соціалізму»⁶⁸, «Реформа виборча»⁶⁹, «Коаліція – небіжка!»⁷⁰» та ін. Крім того, він був автором статей «Поляки і русини в Галичині після урядової статистики»⁷¹, «Угро-руський селянин про Угорську Русь»⁷² і «Товариство релігійної терпимости»⁷³.
Таким чином, Л. Турбацький продовжував працювати в складі радикальної партії, залишаючись при цьому членом СДПГ. Свідченням чого може слугувати, наприклад, стаття Л. Турбацького «Przyczynek do kwestii programu chłopskiego», вміщена на сторінках газети «Naprzόd», партійного часопису СДПГ⁷⁴. Крім того, Л. Турбацький працював також і в редакції часопису «Радикал», що із жовтня 1895 р. до березня 1896 р. виходив у Львові під редакцією діяча РУРП – В. Будзиновського⁷⁵. Разом із тим як агент він почав займатися справою еміграції галицьких селян за кордон. Проте за доносом одного з галицьких старост Л. Турбацький був навіть заарештований. Зрештою зазнав кількамісячного арешту. Проте через брак доказів він був звільнений з-під арешту. Виїхав на село до своїх родичів і деякий час Л. Турбацький перебув на їх утриманні⁷⁶.
Восени 1897 р. Л. Турбацький переїхав до Чернівців⁷⁷. У листопаді того ж року він фактично очолив редакцію місцевої газети «Буковина» «котру мимо свого молодого віку провадив дуже добре». А «за свою надмірну працю діставав кількадесять злр. місячно і хату»⁷⁸. Загалом газету «Буковина» Л. Турбацький редагував протягом листопада 1897 – травня 1899 років⁷⁹. Додамо, що очільника «Буковини» О. Маковея наприкінці 1897 р. І. Франко запросив до Львова працювати в редакції «Літературно-наукового вістника». Тому редагування «Буковини» О. Маковей формально передав у руки І. Созанського, а неофіційно – Л. Турбацькому, який по суті виконував функції головного редактора газети⁸⁰.
Л. Турбацький заступивши на посаді редактора «Буковини» О. Маковея, прагнув продовжувати лінію останнього спрямовану на консолідацію українських культурних сил Галичини, Буковини та Наддніпрянщини⁸¹. На сторінках газети «Буковина» Л. Турбацький дебютував наприкінці 1897 р. як популяризатор та перекладач малої зарубіжної прози. Так, він опублікував переказ оповідання італійської письменниці-феміністки А. Цуккарі «Прощай» («Буковина». – 1897. – №№ 264–272), І. Потапенка «Шпіон. оповіданє І. Н. Потапенка» («Буковина». – 1898. – №№ 17–18). Крім того, польського письменника М. Балуцького «Декадент, обранець з натури» («Буковина» – 1898. – №№ 20–23) та німецького Й. Шляффа «Голгофта» («Буковина». – 1898. – № 40), а також А. Чехова «Нещастє. Оповіданє А. П. Чехова» («Буковина». – 1898. – №№ 46, 48) та багато ін. Водночас у рубриці «Малий фейлетон» було вміщено статтю-некролог «Альфонс Доде» («Буковина». – 1897. – № 275), в якій Л. Турбацький загалом представив творчу постать французького письменника і його життєвий шлях⁸².
Таким чином, працюючи в редакції «Буковини» Л. Турбацький повністю відійшов від політики, а натомість сконцентрувався здебільшого на літературно-критичній діяльності. В газеті «Буковина» Л. Турбацький зосередив свою увагу на європейській літературі, зокрема французькій, про що свідчить його стаття «Еміль Золя» («По поводу його процесу») («Буковина». – 1897. – № 16)⁸³.
Загалом свою літературно-критичну діяльність у «Буковині» Л. Турбацький почав кількома статтями в 1898 р., в яких аналізував український літературний процес загалом, чи давав характеристику окремим його представникам, звертався він і до діячів європейських літератур⁸⁴. Також на сторінках «Буковини» Л. Турбацький відгукнувся на появу «Літературно-наукового вісника» («Буковина». – 1898. – № 1). Водночас у статті «Літературні замітки» («Буковина». – 1898. – № 16) Л. Турбацький зробив огляд другої книги «Вісника»⁸⁵.
У 1898 р. на сторінках «Буковини» була опублікована літературно-критична стаття Л. Турбацького під назвою «Мій Ізмарагд. Поезиї Івана Франка)» («Буковина». – 1898. – № 45) про збірку віршів письменника, що вийшли в Львові того ж року. Рецензія Л. Турбацького на «Мій Ізмарагд» мала оглядовий характер – критик розкрив зміст збірки І. Франка⁸⁶. Водночас відзначення в жовтні 1898 р. 25-річчя літературної діяльності І. Франка слугували для Л. Турбацького доброю нагодою для висловлення своїх поглядів на творчість письменника. Результат цього – стаття «Іван Франко», опублікована в кількох номерах газети «Буковина» (1898 – №№ 123–125), де мова йшла про громадсько-політичну діяльність і творчий доробок письменника. Водночас це, перша в буковинській пресі ґрунтовна стаття про І. Франка⁸⁷. Загалом редагуючи газету «Буковина» Л. Турбацький підтримував творчі стосунки із письменником. Інформував І. Франка про редакційні справи в газеті. Завдяки його заходам на сторінках «Буковини» (й окремим відбитком) з’явилася цінна історико-літературна праця І. Франка «Русько-українська література»⁸⁸.
Лист Лева Турбацького до Івана Франка від 6 січня 1899 р. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописних фондів і текстології. – Ф. 3. – Од. зб. 1614. – Арк. 123.
Натомість увага Л. Турбацького не зосереджувалась виключно на українському та західноєвропейському літературному процесі. Очевидно саме тому в газеті було опубліковано статтю «В пятьдесяті роковини смерти В. Г. Бєлїньского» («Буковина», 1898, № 51, 53). У ній Л. Турбацький намагався об’єктивно підійти до постаті російського критика. Також його літературно-біографічна стаття «Франтішек Паляцкий» (В соті роковини його уродин)» («Буковина», 1898, № 68), де у загальних рисах Л. Турбацький подав біографію письменника⁸⁹. Разом із тим наприкінці квітня 1899 р. у газеті «Буковина» (1899. – № 46. – С. 3) була вміщена рецензія Л. Турбацького «Синя книжечка». Образки Василя Стефаника» (підписана криптонімом Л. Т.)⁹⁰. Зрештою зберігся також і лист Л. Турбацького до В. Стефаника, в якому йде мова про видання творів письменника⁹¹. Також потрібно зазначити, що Л. Турбацький був обізнаний і в інших галузях науки, про що свідчить його науково-популярна стаття «Лучі Рентгена і їх значінє в медицинї» («Буковина». – 1898. – № 79). Автор у доступній формі подає інформацію про новітній крок у науці – відкриття Х-променів⁹².
Разом із тим діяльність Л. Турбацького у газеті «Буковина» не була тривалою. За ініціативи О. Маковея він був запрошений до співпраці у редакції газети «Діло»⁹³. Наприкінці травня 1899 р. Л. Турбацький залишив редакцію «Буковини» та знову переїхав до Львова, де увійшов до складу редакції газети «Діло»⁹⁴. В той же період активно публікувався у «Літературно-науковому вістнику»⁹⁵. Проте «в політичнім житю вже не брав участи, на що впрочім не позваляла йому навіть його недуга, але ідеї, яким поклоняв ся в найкрасший час свого житя, були йому дорогі аж до смерти!»⁹⁶. Очевидно, що в своєму ідейному розвитку Л. Турбацький тоді остаточно еволюціонував від радикалізму до соціал-демократизму. Його не в усьому задовольняла програма РУРП. Тому найімовірніше, що він більше схилявся до програми соціал-демократії Галичини⁹⁷.
З його праць, друкованих у газеті «Діло», варто згадати статті «Матеріяли до исторіи Украіни в шведском державном архіві», «Александр С. Пушкін» та ін.⁹⁸. А також його об’ємна стаття під назвою «З соціяльно-демократичнои партіи в Німеччині», опублікована в кількох номерах газети «Діло» за 1899 р.⁹⁹. Про згадану працю Л. Турбацький незадовго до смерті зазначав наступне: «Коби то ще прожити хоч пару років, аби бодай кілька таких праць пустити в світ. Для поступу руської суспільности вони все таки зробили-би дещо!»¹⁰⁰. Зрештою Л. Турбацький працював у газеті «Діло» лише декілька місяців, поки тяжка недуга не звалила його з ніг¹⁰¹. Оскільки ще восени 1898 р. він застудився на похоронах батька. Незабаром недуга переросла в запалення легенів. Але Л. Турбацький не втрачав надії на можливість одужання й навіть зібрав кошти, щоб поїхати на лікування в санаторій поблизу Відня. Проте стан його здоров’я погіршувався. З початком грудня 1899 р. Л. Турбацький був уже прикутий до ліжка. Щоб не стати тягарем для родини, на прохання Л. Турбацького, його перевезли до львівської лікарні. Там 8 лютого 1900 р. він і помер на 24-му році життя¹⁰². І як зазначалося в некролозі про Л. Турбацького, опублікованого на сторінках партійного органу РУРП – газети «Громадський голос», «Русини стратили в нїм дуже талановитого й совісного робітника на поли письменства». І далі: «Не богато людей прийшло, аби віддати йому остатню прислугу. Нечисленна родина, кількох гімназистів, двох сьвітських академіків та пятьох слухачів теольогії, один член редакциї «Дҍла», один социяліст – Поляк, ось і все. Редакция «Дҍла» навіть вінця від себе не дала !... От і шлях житєвий від колиски аж до гробу, який перейшов небіжчик. Короткий він, та за те повен невтомимої, щироі, праці для добра других. Були там і помилки, але не забуваймо, що небіжчик був лиш чоловіком»¹⁰³.
_____________________
¹ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка) // Громадський голос. – 1900. – Нр. 2. – 15 січня. – С. 16; Баб’як П. Турбацький Лев / П. Баб’як // Українська журналістика в іменах / за ред. М. М. Романюка. – Львів, 1997. – Вип. ІV. – С. 246; Ткачов С. Турбацький Лев / С. Ткачов, В. Ханас // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2008. – Т. 3. П–Я. – С. 475.
² М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 246; Ткачов С. Турбацький Лев. – С. 475.
³ Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І.Я., 2007. – С. 125; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.) / Олег Станіславович Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. – С. 104–105.
⁴ Кравець М. М. До питання про Русько-Українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. / М. М. Кравець // З історії західноукраїнських земель. – К., 1957. – Зб. 2. – С. 124, 126–128; Himka J.-P. Socialism in Galicia. The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890). – Cambridge, 1983. – P. 167; Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині / М. В. Кугутяк // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 55; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 175.
⁵ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 246.
⁶ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
⁷ Макарчук С. Відносини між Русько-українською радикальною партією і Соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії у 90-х роках ХІХ століття / С. Макарчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2001. – Вип. 9. – С. 437, 446; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 120, 160.
⁸ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови / Л. Турбацкий // Народ. – 1895. – Нр. 5. – 1 марта. – С. 71.
⁹ Hornowa E. Ukraiński obόz postępowy i jego wspόłpraca z polską lewicą społeczna w Galicji 1876–1895 / E. Hornowa. – Wrocław; Warszawa; Krakόw, 1968. – S. 132.
¹⁰ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 71–72.
¹¹ Робітничий рух на Україні. 1885–1894 рр. / Голов. архів. упр. при Раді Міністрів УРСР та ін.; Упоряд.: В. С. Шандра та ін.; Відп. ред. О. А. Парасунько. – К.: Наук. думка, 1990. – С. 399–400.
¹² Макарчук С. Відносини між Русько-Українською радикальною партією і Соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії у 90-х роках ХІХ століття. – С. 438–439; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 175–176.
¹³ Народні віча за загальним голосованєм // Народ. – 1893. – Нр. 12 і 13. – 1 л.[атинського] юля. – С. 115–116; Hornowa E. Ukraiński obόz postępowy i jego wspόłpraca z polską lewicą społeczna w Galicji 1876–1895. – S. 134; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 143–144, 176.
¹⁴ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 246.
¹⁵ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
¹⁶ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 72.
¹⁷ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
¹⁸ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 72.
¹⁹ Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ України), ф. 663, оп. 1, спр. 179, арк. 262 – 262 зв.
²⁰ Макарчук С. Відносини між Русько-українською радикальною партією і Соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії у 90-х роках ХІХ століття. – С. 438; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 175 – 176.
²¹ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 72; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 175.
²² Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 177.
²³ Лев. Тур. Спір Бебля і Фольмара, – аграрне питанє // Народ. – 1894. – Нр. 23 і 24. – 1 і 15 декабря. – С. 368 -371.
²⁴ Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–ХХ ст.) / Олексій Іванович Дей. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 541.
²⁵ Листи Михайла Павлика до Лесі Українки // Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. – К.: Наукова думка, 1984. – С. 90.
²⁶ Листи Михайла Павлика до Лесі Українки. – С. 90.
²⁷ Турбацкий Л. Примітка до дописи Івана Сандуляка / Л. Турбацкий // Народ. – 1895. – Нр. 8. – 15 апріля. – С. 121.
²⁸ Турбацкий Л. Три послідні місяці парляментарного житя Бельгіі / Л. Турбацкий // Народ. – 1895. – Нр. 6. – 15 марта. – С. 84–88.
²⁹ Турбацкий Л. Русини в Америці / Л. Турбацкий // Народ. – 1895. – Нр. 7. – 1 апріля. – С. 104–107.
³⁰ Турбацкий Л. Еміграція до Бразиліі / Л. Турбацкий // Народ. – 1895. – Нр. 8. – 15 апріля. – С. 124–126.
³¹ Літературні вісти // Народ. – 1895. – Нр. 11. – 1 червня. – С. 175–176; Історія української літературної критики / М. Д. Бернштейн, Н. Л. Калениченко, П. М. Федченко та ін. – К.: Наук. думка, 1988. – С. 348.
³² Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895) / зладив М. Павлик. – Т. VIII (1894–1895). – Чернівці, 1911. – С. 180–182.
³³ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 180.
³⁴ Там само. – С. 179.
³⁵ Там само. – С. 180.
³⁶ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 178; Романюк М. М. Українські часописи Коломиї (1865–1994 рр.): Історико-бібліографічне дослідження / Мирослав Миколайович Романюк, Марія Василівна Галушко / Передмова В. Качкана. – Львів, 1996. – С. 61–62.
³⁷ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 181.
³⁸ Там само. – С. 181 – 182.
³⁹ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – Чернівці, 1911. – С. 180.
⁴⁰ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – Чернівці, 1911. – С. 182.
⁴¹ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 72; Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини / Я. Грицак // Записки НТШ. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ. – С. 95; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 179.
⁴² Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 74; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 179.
⁴³ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 73; Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 95; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 179–180.
⁴⁴ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 72; Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 214; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 147.
⁴⁵ Макарчук С. Відносини між Русько-Українською радикальною партією і Соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії у 90-х роках ХІХ століття. – С. 439.
⁴⁶ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 214–215.
⁴⁷ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 72.
⁴⁸ Павлик М. Соціал-демократична «нова ера» ? / М. Павлик // Народ. – 1895. – Нри 3 і 4. – 1 і 15 февраля. – С. 57; Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 71–74; Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 214; Грицак Я. “Молоді” радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 95; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 180.
⁴⁹ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 214.
⁵⁰ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 215.
⁵¹ Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія) / Петро Шкраб’юк. – Львів, 2012. – С. 145.
⁵² Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 72.
⁵³ Турбацкий Л. В одвіт тов. Павликови. – С. 74.
⁵⁴ Павлик М. Соціал-демократична «нова ера» ?. – С. 58–59; Павлик М. По поводу відносин між рускою радикальною і польскою соціал-демократичною партією. (Відповідь т. Л. Турбацькому.) / М. Павлик // Народ. – 1895. – Нр. 6. – 15 марта. – С. 89, 93; Грицак Я. “Молоді” радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 95; Макарчук С. Відносини між Русько-Українською радикальною партією і Соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії у 90-х роках ХІХ століття. – С. 440; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 180.
⁵⁵ Грицак Я. “Молоді” радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 95; Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 180.
⁵⁶ Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія). – С. 146.
⁵⁷ Жерноклеєв О. С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). – С. 179.
⁵⁸ М. П. Ще про руских радикалів і польских соціалістів // Народ. – 1895. – Нр. 8. – 15 апріля. – С. 130; Hornowa E. Ukraiński obόz postępowy i jego wspόłpraca z polską lewicą społeczna w Galicji 1876–1895. – S. 150; Грицак Я. “Молоді” радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 95; Макарчук С. Відносини між Русько-українською радикальною партією і Соціал-демократичною партією Галичини і Сілезії у 90-х роках ХІХ століття. – С. 443.
⁵⁹ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
⁶⁰ Листи Михайла Павлика до Лесі Українки. – С. 86.
⁶¹ Листи Михайла Павлика до Лесі Українки. – С. 89.
⁶² Лукіянович Д. В обороні «молодих» / Д. Лукіянович // Народ. – 1895. – Нр. 9. – 1 мая. – С. 139–144; Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 223; Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини. – С. 95.
⁶³ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. VIII (1894–1895). – С. 223.
⁶⁴ Święto Proletaryatu. W Kolomyi … // Nowy robotnik. – 1895. – Nr. 14. – 10. Maja. – S. 1.; М. П. Радикальна партія і свято першого мая // Народ. – 1895 – Нр. 7. – 1 апріля. – С. 109–110; Лукіянович Д. В обороні «молодих». – С. 143; М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Hornowa E. Ukraiński obόz postępowy i jego wspόłpraca z polską lewicą społeczna w Galicji 1876–1895. – S. 138.
⁶⁵ Турбацький Л. В справі стат[т]і д. Лукіяновича / Л. Турбацький // Народ. – Львів, 1895. – Нр. 10. – 15 мая. – С. 159–160.
⁶⁶ 12. Турбацький Л. В справі стат[т]і д. Лукіяновича. – С. 160.
⁶⁷ Політичні нотатки. Л. Т. Робота Барвінского і Вахнянина // Народ. – 1895. – Нр. 10. – 15 мая. – С. 158.
⁶⁸ Політичні нотатки. Л. Т. Два нові заборола соціялізму // Народ. – 1895. – Нр. 10. – 15 мая. – С. 159.
⁶⁹ Турбацкий Л. Реформа виборча / Л. Турбацкий // Народ. – 1895. – Нр. 11. – 1 червня. – С. 166–169.
⁷⁰ Дрібніщі вісти. Л. Т. Коаліция – небіжка ! .. // Народ. – 1895. – Нр. 11. – 1 червня. – С. 177.
⁷¹ Турбацкий Л. Поляки і Русини в Галичині після урядовоі статистики / Л. Турбацкий // Народ. – 1895. – Нр. 10. – 15 мая. – С. 152–154.
⁷² Політично-суспільні вісти. Л. Т. Угро-руский селянин про Угорску Русь // Народ. – 1895. – Нри 15 і 16. – 1 і 15 августа. – С. 262.
⁷³ Політично-суспільні вісти. Л. Т. Товариство релігійноі терпимости // Народ. – 1895. – Нри 15 і 16. – 1 і 15 августа. – С. 262.
⁷⁴ Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraińska Partia Radykalna w latach 1890–1914. – Szczecin, 2007. – S. 113.
⁷⁵ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
⁷⁶ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Історія української літературної критики. – С. 347; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 246–247.
⁷⁷ Турбацький Лев // Українська Загальна Енцикльопедія: Книга знання в 3-ох томах багато ілюстрована, з кольоровими таблицями, мапами та образками / під гол. ред. Івана Раковського. – Львів – Станиславів – Коломия: Видання кооперативи “Рідна школа”, б. р. – Том третій С–Я. – С. 340–341; Ткачов С. Турбацький Лев. – С. 475.
⁷⁸ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 247.
⁷⁹ Історія української літературної критики. – С. 347.
⁸⁰ Історія української літературної критики. – С. 348; Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина” / А. Гречанюк // Науковий вісник Чернівецького університету. – Чернівці, 2002. – Вип. 146-147. – С. 266.
⁸¹ Історія української літературної критики. – С. 348.
⁸² Хронїка і біблїоґрафія // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1898. – Т. IV, кн. 10-12. – С. 242; Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 267.
⁸³ Там само.
⁸⁴ Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 267.
⁸⁵ Історія української літературної критики. – С. 350; Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 268.
⁸⁶ Хронїка і біблїоґрафія // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1898. – Т. IV, кн. 10-12. – С. 242 – 244; Історія української літературної критики. – С. 350; Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 269.
⁸⁷ Історія української літературної критики. – С. 350; Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 270.
⁸⁸ Історія української літературної критики. – С. 347.
⁸⁹ Хронїка і біблїоґрафія // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1898. – Т. IV, кн. 10-12. – С. 242 – 244; Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 270.
⁹⁰ Погребенник Ф. П. Сторінки життя і творчості В. Стефаника / Федір Петрович Погребенник. – К.: Дніпро, 1980. – С. 104; Історія української літературної критики. – С. 351.
⁹¹ Василь Стефаник у критиці та спогадах. – К.: Дніпро, 1970. – С. 439.
⁹² Хронїка і біблїоґрафія // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1898. – Т. IV, кн. 10-12. – С. 242 – 244; Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 270.
⁹³ Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 270.
⁹⁴ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 247; Ткачов С. Турбацький Лев. – С. 475.
⁹⁵ Гречанюк А. Літературно-критична діяльність Л. Турбацького у газеті “Буковина”. – С. 270 – 271.
⁹⁶ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
⁹⁷ Історія української літературної критики. – С. 347.
⁹⁸ Історія української літературної критики. – С. 349; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 247.
⁹⁹ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
¹⁰⁰ Там само.
¹⁰¹ Історія української літературної критики. – С. 347.
¹⁰² М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16; Баб’як П. Турбацький Лев. – С. 246–247.
¹⁰³ М. Л. Лев Турбацький. (Посмертна згадка). – С. 16.
08.06.2018