Довкола футболу

Буває, що і м’яч круглий, і поле зелене, і «сємочки» є, а однаково щось піде догори цапки. Огляд подій тижня, що минув

Фінал тижня

Про те, що скупі люди є моральними каліками, відомо навіть у дитячому садочку — але у випадку з проведенням у Києві фіналу Ліги чемпіонів УЄФА про скнарість як великий гріх мешканці столиці забули і втратили відчуття реальності.

Коли в мегаполісі з далеко не ідеальною криміногенною ситуацію проводяться заходи подібного масштабу, то правоохоронці сивіють, жменями запихають в себе валідол і просять всіх святих, аби свято спорту чимскоріше минулося.

В українських реаліях треба враховувати і бойові дії на сході, і сусідів з гіпертрофованим бажанням влаштувати провокацію ні з чого. Цього разу поліцейські відпрацювали на дванадцять балів за п’ятибальною шкалою, росіяни готуються до свого мундіалю і думають, що робити з власним футбольним «щастям» — але не буває в нас так, аби все було добре.

Відзначилися власники київської нерухомості, про яких з використанням обсценної лексики говорили більше, ніж про неадекватних футбольних фанів і труднощі пересування містом.

Виявляється, не тільки в анекдотах розумово обмежений індивід продає цеглу за п’ять тисяч умовних одиниць, бо гроші дуже потрібні. В реальності київські готельєри хотіли здерти (і подекуди здирали) з гостей міста за номер з «туалетом в кінці коридору» як за апартаменти в Монте-Карло, а господарі квартири розміром з шпаківню здавали її в оренду за ціною, ніби вона мала площу стадіону.

Зрештою, матч відбувся, іспанці з англійцями роз’їхалися по місцях свого постійного перебування з різним настроєм, а Європейський футбольний союз (УЄФА) подякував Києву за проведення фіналу Ліги чемпіонів. В УЄФА назвали проведення «фантастичним», бо є вихованими європейцями. Кияни європейцями є ще далеко не всі.

Корупція тижня

Треба було дуже постаратися, аби підігнати скандал з покупкою футбольних матчів у вітчизняному чемпіонаті акуратно під день проведення фіналу Ліги чемпіонів. Про те, що у футболі існують «договорняки», знають люди, далекі від спорту, як зулуси від Аляски — але в українських умовах проблема набрала геть непристойних масштабів. І мова йде не про команди з солідним бюджетом (зрештою і вони правоохоронців зацікавили), а про затрапезні друголігові клуби, які й собі вирішили взяти участь у «футбольному покері» та «грі на контору».

За даними прес-служби МВС, у корупційних схемах фігурував підкуп гравців, арбітрів, власників клубів, залякування та погрози. Суми за перемогу в матчі або нічию коливалися від 30 до 100 тисяч гривень, а загальна «ціна питання» становила п’ять мільйонів доларів щорічно.

У рамках справи про договірні матчі Департамент захисту економіки, Головне слідче управління Нацполіції та ГПУ провели 40 обшуків на території 10 областей, встановили понад 320 осіб, які були задіяні в корупційних схемах та причетні до вчинення злочинів у більш ніж 57 епізодах.

Родзинки до процесу додавали розповсюджені правоохоронцями кадри торгів щодо «договорняка» у фаст-фуді і той факт, що одним з керівників Федерації футболу України є Назар Холодницький, шеф Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Недоторканність тижня

У Генеральної прокуратури дійшли руки до представників «Опозиційного блоку» Олександра Вілкула і Дмитра Колєснікова. У відомстві Юрія Луценка мають претензії щодо махінацій із нерухомим майном цих двох народних депутатів у їхньому попередньому безмандатному житті.

Зрештою, і Аль Капоне пішов гріти нари не за вбивства, а за ухилення від сплати податків, але у випадку з «опозиціонерами» генеральному прокуророві доведеться сильно постаратися, щоби стати хоч трошки схожим на Еліота Несса, який божевільного гангстера з Чикаго обмежив у свободі пересування.

У хепі-енд для ГПУ в цій справі віриться важко, бо по Верховній Раді спокійно ходять нардепи, яких недоторканності позбавили, але то не вплинуло на стан їхнього здоров’я. А щоби потрапити в слідчий ізолятор, парламентареві треба задумувати державний переворот із гранатами і мінометами та бути настільки без клепки, що навіть Капоне б позаздрив.

Кандидат тижня

Виборча президентська кампанія повинна перетворитися в феєричний фарс, і перші кроки для цього вже зроблені.

Після коміка Володимира Зеленського і співака Святослава Вакарчука в електоральний процес включився напівлегендарний Іво Бобул. Перших двох представників шоу-бізнесу в кампанію запихали соціологи й експерти зі специфічним почуттям гумору, а кучерявий патріарх класичної української естради попхався в сторону президентства з власної ініціативи.

За кілька днів Бобул роздав ряд інтерв’ю, з яких стало відомо, що коли Іван Васильович (насправді його так звати) очолить Україну, то заборонить виступати на концертах під фонограми і займеться культурою, бо на сцені, за його спостереженням, занадто багато голих задниць.

Поки майбутні виборці делікатно іржали з нового кандидата, тільки один громадянин, який зараз тимчасово перебуває за кордоном, замріявся про те, як було б добре, якби президентом став саме цей уродженець Буковини.

Фраза Бобула «просто в свій час я підтримав Януковича, тому що знав його особисто, знав його родину. Він був дуже хорошою людиною. Повірте мені. Коли він ще не був навіть прем'єром, я мав честь зіграти на весіллі його молодшого сина, я з ним познайомився там — досить нормальна людина, господар. Бачив, що він хазяйновитий» не могла не викликати сльозу у Віктора Федоровича.