Впродовж тривалого часу демографи вважали, що в заможному суспільстві жінки народжують усе менше дітей. Проте в Європі це вже не відповідає статистиці. Тут регіони з високим доходом демонструють вищий рівень народжуваності, з’ясували вчені з Інституту демографічних досліджень імені Макса Планка в Ростоку та з Вільного університету Берліна.
1992: в середньому у європейських регіонах (блакитні крапки) рівень народжуваності ні не зростав, ні не падав зі збільшенням доходу на душу населення.
2012: в середньому у 250 європейських регіонах зі збільшенням доходу зростає і рівень нарджуваності. Зображення: Max-Planck-Institut für demografische Forschung
Зараз є підстави припускати, що з часом збільшення доходу в Європі не супроводжуватиметься низьким рівнем народжуваності, кажуть учені. Так вони спростовують поширене уявлення, що зі все більшим рівнем добробуту кількість дітей, які припадають на одну жінку, зменшується. Ці спостереження мали місце впродовж більшої частини ХХ століття, коли рівень народжуваності майже в усіх високорозвинених країнах впав нижче так званого «рівня збереження» – 2,1 дітей на жінку, частково навіть нижче.
Регіональні дані останніх трьох десятиліть для 20 європейських країн зараз засвідчують: ця кореляція минулого століття більше не підтверджується. Сьогодні європейські регіони з вищим доходом демонструють радше високий рівень народжуваності.
Такими є результати дослідження, які Себастіан Клюсенер (Sebastian Klüsener) та Мікко Мирскила (Mikko Myrskylä) з Інстиуту імені Макса Планка опублікували у науковому журналі «European Journal of Population» разом із Джонатаном Фоксом (Jonathan Fox) з Вільного університету Берліна.
Досліджуючи близько 250 європейських регіонів, вчені виявили: там, де рівень розвитку високий, між рівнями народжуваності та доходом існує прямо пропорційна залежність. Цей взаємозв’язок можна помітити як у Європі загалом, так і в усе більшій кількості європейських країн. Позитивна тенденція з’явилася нещодавно і ще кілька десятиліть тому не існувала.
Аналіз на рівні окремих країн засвідчив: 2012 року були ще деякі держави, в яких більший дохід супроводжувався зменшенням рівня народжуваності. Проте в усіх країнах, в яких ще 1990-го цей негативний зв'язок зберігався, впродовж останніх 20 років він або перетворився на прямопропорційний, або ж суттєво послабшав. «Ці результати можуть змінити наш погляд на майбутні масштаби та процеси старіння населення», – сказав директор Інституту Макса Планка Мікко Мирскила.
У минулому так званий економічно-демографічний парадокс означав, що населення з високим доходом та вищою освітою схильні народжувати менше дітей, хоча мають більше ресурсів. Деякі демографи очікували, що поки триватиме економічний розвиток, рівень народжуваності продовжуватиме падати і нормою залишатиметься позначка нижче 2,1 дітей на одну жінку. З огляду на це вчені прогнозували раптове зменшення чисельності населення та його раптове старіння, в якому бажання заводити дітей зникає та виникає культура бездіття.
«Наші результати засвідчують, що високий розвиток регіону більше не має ефекту "контрацептиву", натомість потенційно сприяє високому рівню народжуваності», – сказав Себастіан Клюсенер. Високий економічний розвиток дає змогу з великою ймовірністю змінити схему народжуваності: високорозвинені метрополії з дотепер нижче середнього рівнем народжуваності можуть у майбутньому стати її центрами.
Така важлива зміна тенденції не обов’язково означає, що рівень народжуваності перетне позначку дві дитини на жінку. Зміни можуть перебувати й на нижчих рівнях. Причини, чому зв’язок економіки та народжуваності змінився, науковці вчабають передусім у розбудові сімейної політики та гнучкіших умовах праці, які дають змогу краще поєднувати роботу та сім’ю. «Навіть у регіонах з дуже низьким рівнем народжуваності люди хочуть мати все більше дітей, – сказав Мікко Мирскила. – Зараз достатньо політичних заходів та умов праці, які дають змогу створювати більшу сім’ю».
Важливими змінами в сімейній політиці, на думку вчених, стала заміна неконкретних платежів: наприклад, гроші на дитину, на нові покоління заходів, які спрямовані на те, щоб батькам, які працюють, конкретно допомогти часом і грошима. «Якраз високоосвіченим людям дуже помагає, коли вони мають змогу організувати догляд за дітьми за межами дому, отримувати більше виплат на батьківство з огляду на попередній рівень доходу і мають можливість повернутися на стару роботу, – сказав Мікко Мираскила. – Це все дає батькам впевненість у майбутній кар’єрі». Це важливо, каже вчений, адже в багатьох країнах все менше жінок готові кинути роботу заради дитини.
Краще поєднувати роботу та сім’ю можна також завдяки менш жорстким умовам праці, зокрема віддаленій роботі, гнучкому графіку або робочим змінам. Вони звільняють батьків від обов’язку весь час проводити на робочому місці. «Певною мірою робота знову повертається додому, – сказав Клюсенер. – Як індустріалізація ХІХ-ХХ століть заставила людей покинути дім, аби працювати, так технологічний розвиток (наприклад, Інтернет) дає змогу знову змінити просторову орієнтацію праці ХХІ століття».
Інший важливий чинник – тенденція переїжджати. Високорозвинені регіони привабливі для людей, які переселяються з-за кордону або інших регіонів країни. Іммігранти зазвичай здоровіші, ніж пересічне населення, що потенційно збільшує їх можливість народжувати дітей. До цього додається так званий часовий ефект, адже мігранти частіше відкладають своє сімейне планування, поки не осядуть. З віддалених регіонів приїжджають добре освічені й активні люди. Це негативно позначається на ринку партнерів та рівні народжуваності.
Trend zu mehr Kindern bei wachsendem Einkommen
mpg.de, 16.05.2018
Зреферувала С.К.
28.05.2018