Тунель в Європу

Найбільш масштабна будова Незалежної України завершилася. Бескидським тунелем нині о 14:22 проїхав перший потяг – електровоз із вантажними вагонами, повними української залізної руди, яку везуть до Словаччини.

 

 

 

Щоправда, спершу о 12:50 новозбудований Бескидський тунель «освятив» президент України Петро Порошенко, який разом зі свитою з топ-менеджменту «Укрзалізниці», міністром інфраструктури Омеляном та міністром оброни Полтораком сів у мотрису на його закарпатській стороні і вийшов із неї на львівській. 

 

 

Тут президента під звуки трембіт зустрічали голови обласної ради та держадміністрації Олександр Ганущин та Олег Синютка відповідно. А з закарпатського боку тим часом урочисто відкрили ще й раніше встановлену фігуру святої Варвари, яку, серед іншого, вважають патронесою гірничої справи.

 

 

Задоволений президент повідомив присутніх, що 60% експорту, який перевозять залізницею, йтиме через цей тунель та що його – тунель – завершили будувати на сім місяців раніше запланованого.

 

Справді, відтепер замість 47 потягів щодоби, скільки міг пропускати старий Бескидський тунель, через новий проїде до ста пар поїздів, а їхня швидкість на цій ділянці зросте майже втричі – до 60 км за годину.

 

 

Для будівництва, яке тривало більше п’яти років, використали понад 50 тисяч кубометрів бетону і 7 тисяч тонн металу.

 

Формально він з’єднує два перегони Львівської залізниці – «Бескид» у Львівській області та «Скотарське» на Закарпатті, але насправді це частина найжвавішої залізничної артерія між Україною та Європою. На цьому напрямку зосереджено найбільше вантажних перевезень, які дають левову частку доходів Львівської залізниці.

 

Донедавна старий Бескидський тунель був радше гальмом, а не рушієм прогресу. Збудований 1886-го під час розвитку залізниць у Галичині, він справно служив упродовж ста років, пережив руйнування під час Другої світової війни, ремонт у післявоєнні роки та електрифікацію у 1970-х. Фактично тунель залишався найстарішою та єдиною немодернізованою ділянкою залізниці на цьому напрямку.

 

Плани оновлення виношували ще за радянських часів, однак до їхньої реалізації так і не дійшло. У перші роки незалежності також було не до того – хоча «Укрзалізниця» намагалася планувати модернізацію цього об’єкта, але завадив брак грошей.

 

 

У тунелі були великі проблеми з водами, які просочувалися з гірських масивів, відтак зростала загроза аварій. Ремонти вже не допомагали, відтак ухвалили рішення будувати новий тунель поряд зі старим.

 

Лише з середини двотисячних плани набули реальних обрисів – і з 2009 року розпочали попередні роботи над проектом. Трохи пізніше розробили й фінансову модель – на роботи з проходження тунелю беруть кредит у понад 100 млн євро, а решту робіт виконує за власні кошти залізниця.

 

Перші роботи з проходження тунелю стартувати восени 2013-го. Планувалося закінчити їх у 2017 році, однак завадила російська агресія та деякі зміни у плані. Адже спочатку думали прокладати тунель з двох боків, але порахувавши, скільки для цього треба буде додатково витратити грошей, від цієї ідеї відмовилися.

 

 

Майже п’ять років щоденної роботи тисяч працівників різних спеціальностей, сотні тисяч кубометрів підірваної та вивезеної гірської породи, тисячі кубометрів бетону, тонни металу, десятки кілометрів кабелів. Загалом у перший залізничний тунель часів української незалежності вкладено понад 2,9 млрд грн.

 

Новий тунель – зразок сучасного інженерного об’єкта. Уся його робота комп’ютеризована, влаштовано систему аварійних виходів, до якої залучено і старий тунель.

 

Знимки: Павло ПАЛАМАРЧУК

 

24.05.2018