Відродження.

 

Змий крівавую скрижаль

І спиши новітнї мрії:

Швидко зникне сум і жаль,

Гнїв і плач Ієремії.

 

Довго холодом мерця

Всїх труїли темні ночі;

Палко били ся серця,

Чувши заклики пророчі.

 

Все було в крові, в огнї,

Тухло сонце перемоги

І в крівавому огнї

Всї блукали без дороги.

 

Всеж не гинуть без пуття

Сили, втрати і надїї;

Знов і знов горить життя,

Мовкне плач Ієремії.

 

Линь же, друже, на простір

В полі працї і науки,

Скрізь по краю вздовж і вшир

Вільна думка й вільні руки!

 

(К. "Відродження").

 

[Вістник полїтики, лїтератури й життя]

05.05.1918