Відродження.

Змий крівавую скрижаль

І спиши новітнї мрії:

Швидко зникне сум і жаль,

Гнїв і плач Ієремії.

Довго холодом мерця

Всїх труїли темні ночі;

Палко били ся серця,

Чувши заклики пророчі.

Все було в крові, в огнї,

Тухло сонце перемоги

І в крівавому огнї

Всї блукали без дороги.

Всеж не гинуть без пуття

Сили, втрати і надїї;

Знов і знов горить життя,

Мовкне плач Ієремії.

Линь же, друже, на простір

В полі працї і науки,

Скрізь по краю вздовж і вшир

Вільна думка й вільні руки!

(К. "Відродження").

[Вістник полїтики, лїтератури й життя]