Змий крівавую скрижаль І спиши новітнї мрії: Швидко зникне сум і жаль, Гнїв і плач Ієремії.   Довго холодом мерця Всїх труїли темні ночі; Палко били ся серця, Чувши заклики пророчі.   Все було в крові, в огнї, Тухло сонце перемоги І в крівавому огнї Всї блукали без дороги.   Всеж не гинуть без пуття Сили, втрати і надїї; Знов і знов горить життя, Мовкне плач Ієремії.   Линь же, друже, на простір

  Гимн.   Слава Вкраїнї, Любій Отчинї, Слава до віку однинї.   Єдність і згода, Право й свобода — Доля найкраща народа.   Гнїту владики Край наш великий Знати не буде во віки.   Люд роботящий, Всюди трудящий, Знатиме роки найкращі.   Працю і зброю Ми за собою Маєм, щоб стати до бою.   Єдність і згода, Право й свобода — Доля найкраща народа.  

Лист з війни.   Десь на селах співи, гулї, Соловейки та зозулї, Вcї в цвіту гаї та луки,       Та облоги та сади.             Тут же смертно свищуть кулї,             Тут гармати, тут шаблюки,             Море крови, зла та муки,                         Та надмірної біди.   Жди-ж мене, коханко люба, — Як провіє смертна згуба, Я до тебе знов прилину,       Вільним вітром прилечу! Я питання ставлю руба: Гей, чи житиму, чи згину?

  Моя відновлена Країна Витає всїх, витає всїх; Витає кожну доньку й сина; Моя відновлена Країна Витає пасербів своїх. Як любо степ горить у злотї, Як буйно ллєть ся волї спів! Кипить робота по охотї: Палає степ у чистім злотї І поле жде, чекає жнив. Заходять, сходять ясні зорі, Ідуть далеко зграї хмар, А води чисті та прозорі, В собі скупавши сонце й зорі, Пливуть, хлюпочуть повні чар. Гаї й діброви в прохолодї Співають, грають, шелестять.