Перед сензаційними змаганнями в копаному м'ячі
Львів, 1 травня.
Бойовий запал у двох непримиримих противників: львівських письменників і журналістів та львівських образотворчих мистців осягнув кульмінаційну точку. Львівські малярі вислали письменникам такий листовний Визов:
ПАНОВЕ ПИСЬМАКИ!
У творчому безділлі, здрімавшись над засохлою чорнильницею, Ви, панове, видовбали пером з вуха "ґеніяльну" ідею: копаний м'яч.
Цим, Панове Письмаки, Ви хочете дати громадянству пізнати, що Ви теж існуєте і дієте; як не головою то бодай ногами. Мовляв "за мудрою головою і ногам добре"..., чи навпаки. Ваші журналісти зможуть, як бувало "во время оно" у львівській пресі, покопатись досхочу, а замашисті літератори поскакати по зеленій траві, як лошаки, маючи запоруку, що їхні прізвища врешті видрукують у пресі.
Ми, образотворчі мистці, у своїй скромності сиділи собі у Спілці, наче "в монастирі святому", зла нікому не чинили... Ми думали, що на світі повинен бути якийсь порядок і лад: одним написать копаний м'яч, другим творити "писанія", яких ніхто не читає, а третім малювати образи, зберігаючи український характер. Цей споконвічний порядок Ви перші нарушили, зручно спровокувавши нас викликати Вас на змагання. Але може це й добре. Багато з Вас починало свою карієру тоді, коли ще не було у нас "Психотехнічного Інституту" і хто знає, чи не розминулися Ви тоді з покликанням. Може між Вами є футболісти з уродження, так як в "Україні" деякі грачі виказують на змаганнях виразну схильність до поезії...
Врешті не знаємо, Панове, чи Вам залежить на тому, щоб копати м'яч чи радше Ви хочете копати нас? Щож! Ми й на те готові!... Пам'ятайте, що Ваші "змагуни" розпасені на безділлі та клюбових "шницлях", будуть куди кращими об'єктами для копання, чим наші "худо"-жники. Та ж Ваша ціла одинадцятка, крім одного Марганця, самі "беки"!..
Більше, Панове Фантасти, не маємо Вам що сказати. Підносимо кинуту Вами рукавичку і ставимося в означеному часі на площі. Віримо у вищу справедливість судді Блавацького і згори просимо шановного суддю, по змаганнях на пиво до клюбу.
А Ви, Панове літератори і журналісти без розбору, позв'язуйте шнурками дряхлі кості, приходьте або, злякавшись, в останній хвилині не приходьте! Це буде найбільш чесна для Вас розв'язка.
Так нам Боже допоможи.
Образотворчі Мистці.
У відповідь на це письмо письменники вислали образотворцям такий лист:
ПАНОВЕ МАЛЯРІ І МАЛЯРЧУКИ!
Ваше провокаційне письмо, яке Ви мабудь писали у "творчому" похміллі, ми прочитали уважно та переконались, що його стиль і зміст уповні покриються з Вашими духовими можливостями. Правду сказавши, ми не сподівались, що Ви — хоч і наш противник — будете здібні на такі мистецько-нахабні випади проти нас — людей, вихованих на засадах товариського співжиття. Ваш лист дуже вимовно засвідчує про Ваш страх перед програною, яка Вас напевно зустріне на очах тисячної публіки.
Запитуєте, чи ми будемо копати Вас, чи м'яч. Вірте, що на грищі копатимемо лише м'яч, а не Вас, бо Ви й так уже копнені... (не хочемо сказати: в голову).
Признаємо, що ми Вам кинули рукавичку, бо так і годиться лицарям пера, але Ви у свойому закукуріченні кинули нам скарпетку, що найкраще характеризує Вашу "хоробру" вдачу. Грати в копаний м’яч — це не те, що вимахувати пендзлем, тут треба направду щось уміти. У свойому листі пробуєте з нас кепкувати та представити нас у карикатурі; ми з Вами цього не робимо, бо й не треба. Про це кожний переконається на грищі.
Ви вірите у вищу справедливість судді Блавацького (який, до речі, ще недавно виступав підсудним на Літературному суді) та обіцюєте напоїти його після змагань пивом. Гадаємо, що директора Блавацького не купите дурним пивом: ми могли б йому запропонувати кілька добрих драм, але цього не робимо перед змаганнями. Щодо наших костей — то їх не треба зв'язувати, але шнурки принесемо, щоб помогти Вам зв'язати Ваші кості після змагань.
На змагання приходимо всі, як один! Тремтіть, противники! Ми йдемо на Вас!
Письменники та Журналісти.
Після таких визовів сьогодніші змагання копаного м’яча заповідаються справді надзвичайно. Це тим більше, що в дружині журналістів виступлять такі "аси", як д-р Іван Німчук (ред. Василь Софронів-Левицький), д-р Ростислав Єндик — ред. Богдан Нижанківський, д-р Юрій Старосольський — мґр. Мирослав Семчишин — ред. Гліб Сірко, ред. Зенон Тарнавський — п. Тарас Мигаль — інж. Володимир Мартинець — ред. Остап Тарнавський — ред. Юрій Косач. Резервові: д-р Василь Кархут, мґр. Юрій Стефаник і ред. Юліян Тарнович.
У мистців виступлять: пп. Aнaтоль Яблонський, Микола Азовський — дир. Сергій Литвиненко, Ярослав Дзиндра — дир. Михайло Дмитренко — Григорій Смольський, ред. Едвард Козак — Микола Мухін — ред. Святослав Гординський — А. Манастирський — Кисілевський. Резервові: Мирон Левицький, Володимир Баляс, Кміт і М. Михалевич. Суддюватиме дир. Володимир Блавацький, судді-асистенти: реж. Йосип Гірняк і реж. Петро Сорока. Почесний викоп м'яча зробить проф. д-р Василь Сімович. Квитки продає Український Комітет на Львів—місто. Ринок ч. 10, ІІ-ий поверх у часі від год. 10-ої до 14-ої та каса на грищі від год. 16-ої. Початок змагань в год. 17-ій (5-ій пополудні) на грищі колишньої Погоні при вул. Стрийській (доїзд трамваями ч. 10).
[Львівські вісті]
02.05.1943