Ми мусимо покласти край цій ері безмежного пластику. Іншого виходу немає. Він спаскуджує все. Хіба ви не зауважили, що навіть політичні промови вже з пластику?
Останній великий морський кит, який приплив, аби померти поблизу іспанських берегів, молодий кашалот-самець вагою 6 тонн і завдовжки 6 метрів, сконав через асфіксію: його, дезорієнтованого, викинуло на берег. Його тіло знайшли на березі мису Палос, що в Мурсії, 27 лютого цього року. Після розтину виявилося, що причиною смерті став перитоніт. Медексперти видобули з його трупа 29 кілограмів пластикового сміття. В його шлунку і нутрощах знайшли шматки сіті, тросу, пластикові пакети, поліпропіленові мішки, які використали для перевезення будівельного сміття, і бідон. Гострий перитоніт може спричинити жахливу смерть, таку собі імплозію тіла. Скільки китів, скільки черепах, скільки морських створінь переживають нині цю жорстоку агонію, цю насильницьку смерть через пластикові тортури?
Можливо, в цього молодого кашалота було ім’я. Ми цього не знаємо. Маленькі кити якийсь час живуть зі старшими, від яких вчаться, існує передавання знань від одного покоління до іншого, яка включає в себе «лінгвістичну» систему – для людського вуха це ультразвуки, та під водою вони можуть поширюватися на кілька миль. Тож в океанах, окрім наших телефонних кабелів, є невидимі лінії хвиль, які передають власні пісні, застереження, сигнали про страх чи бажання, повідомлення про смерть чи народження. Так, можливо, кашалот, який сконав на мисі Палос, розірваний пластиковими відходами, мав ім’я. У мові інуїтів є один вираз – Quviasuktunga tamaninnama, – що означає «Я радий, що я тут». Гадаю, то було би гарне ім’я для молодого створіння завдовжки 10 метрів, що пускається пізнавати моря. Повідомлення про його смерть один раз з’явилося в людських медіа. Що скажуть морські ультразвуки?
Тим, що викидає на берег, море розповідає нам нашу історію. Іноді воно висловлюється хитромудро. В череві останнього кашалота, якого розчленували на китобійній базі в Канеліньясі, що в провінції Корунья, яка, на щастя, припинила свою діяльність у вісімдесятих, знайшли елегантний черевичок на шпильці. Працівники бази шукали інший обцас у всіх порожнинах його тіла, однак без успіху. Тож китобоям залишилася ця остання сюрреалістична загадка. Іноді море проявляє іронічний гумор. Під час шторму воно змило з торгівельного судна два контейнери. Їх принесло до берегів Ріас Альтас. Один з них викинуло на берег в Седейрі. Ті, хто його знайшли, виявили, що він заповнений добротними кросівками. Та була одна проблема: усі вони були на ліву ногу. Того ж дня, за кілька кілометрів, в Каріньйо, море викинуло на берег інший контейнер. Його відкрили. Чудові кросівки, всі на праву ногу. Між Седейрою і Каріньйо, як це зазвичай буває між сусідніми місцевостями, існує історичне суперництво. Але богиня Nike змогла їх цього разу об’єднати. Вони домовились зустрітися на півдорозі, біля храму святого Андре-де-Тейшідо, і там було здійснено обмін, аби попарувати ті кросівки.
Морю нині не до жартів. Історії, яке воно розповідає, зазвичай є драматичними. Ми перетворили його на велику вигрібну яму. Воно вивергає і вивергає із себе пластик. Вже є цілі плавучі континенти, що складаються зі сміття. Найбільший розміщений в північній частині Тихого океану і простягається між Каліфорнією і Гаваями. Його «геологія» утворена приблизно зі 100 тис. тонн пластикових відходів, здебільшого це покинуті рибальські сіті, пляшки і баки, електроапаратура, дитячі іграшки, меблі, це пекло, вибрукуване каучуком і пластиковими скриньками і пакетами; усе це створює велику юшку мікропластиків, які доходять до останнього закапелка планети. Площа поверхні Великої плями дорівнює чотирьом Піренейським півостровам. Та вже утворюються нові континенти зі сміття в Північній Атлантиці і південній частині Тихого океану. І Середземному морю загрожує пластикове затруєння.
Ми мусимо покласти край цій ері безмежного пластику. Іншого виходу немає. Він спаскуджує все. Хіба ви не зауважили, що навіть політичні промови вже з пластику? Є волонтери, які щодня збирають на одному лише пляжі тисячі паличок для чищення вух. Людина, яка кидає прямо в унітаз ці палички, є або цілковитим невігласом, або має дуже пластичну совість. Вона мала би запхати голову в море, поки не почує передсмертної пісні китів.
Manuel Rivas
La muerte de un joven viajante
El País, 22.04.2018
Зреферувала Галина Грабовська
24.04.2018