Закон про громадянство Української Народної Републики.

Центральна Рада 2. і 4. марта 1918 року ухвалила:

§.1. Громадянином Української Народної Републики уважати кождого, хто родив ся на території України і звязаний з нею постійним перебутєм та на сїй підставі відбере собі свідоцтво приналежности своєї до громадян Української Народної Републики.

§.2. Громадяне Републики обовязані підтримувати державу всїми силами і засобами, коритись її законам боронити від ворогів і піддержувати добрий лад, порядок, свободу, рівність і справедливість.

§.3. Тільки громадяне Републики користають з усїєї повноти громадянських і полїтичних прав, беруть участь в орудуваню державним і місцевим житєм через пасивну і активну участь в виборах до законодатних установ і орґанів місцевого самоурядованя і мають права служби по державно-громадських установах.

§.4 Для відібраня свідоцтва про приналежність до громадян Української Народної Републики, які відповідають умовам §.1, мають в протязї 3 (трьох) місяцїв від дня опублїкованя сего закона зложити урочисте приреченє (торжественне обіщанє) на вірність Українській Народній Републицї в порядку, вказанім осібним законом.

§.5. Хто з позначених в §.1. ceгo закона осіб не хоче бути громадянином Української Народної Републики, повинен в протязї 3 (трьох) місяцїв від дня опублїкованя сего закона подати про се заяву в місци пробутя місцевому комісареви з означенєм, до громадян якої держави він належати-ме, і комісар видає тимчасове посвідченє на перебутє на території Републики, коли-б признав се можливим, на термін не звиш 3 (трьох) місяцїв.

§.6. Просьба на принятє в громадянство Републики осіб, які не відповідають умовам §.1., подають ся по місцю пробутя просителя, місцевій власти, а за кордоном Української Народної Републики її представникови, а ті з своїм заключенєм передають просьбу народному мінїстрови внутрішних справ, який остаточно рішає справу приняти просителя в громадянство Републики.

§.7. Подавати просьби о принятє в громадянство Републики згідно з §.6 можуть особи, які постійно прожили 3 (три) роки на території Републики, не були помічені нїколи в дїяльности, зверненій до проти-української держави, і до того тїсно звязані з її територією своїм промислом чи занятєм.

Примітка. Сей §. не має сили що-до тих, хто до 1. серпня 1914 року перебував поза межами Української Народної Републики і лиш під час війни прожив три роки на території Републики як війсковий, воєнно-обовязаний, або біженець.

§.8. Особи, які не прожили останнїх З (трьох) років на території України, але можуть документами довести тїсно звязь з Україною, також мають право подавати просьбу про принятє в громадянство Української Народної Републики в протязї 6 (шести) місяцїв від дня опублїкованя сего закона для країв европейських і 12 (дванацяти) місяцїв для країв поза Европою, а після сего вони підпадають вимогам §.7.

§.9. Жінки слїдують громадянству чоловіків, о скільки не заявили противного протягом термінів, вказаних сим законом відповідних випадках. Дїти до повнолїтя слїдують громадянству батька, але від 14 (чотирнацяти) лїт можуть заявити про своє громадянство самостійно.

§.10. Громадянин Української Народної Републики не може бути громадянином иншої держави.

§.11. Громадяне инших держав для тимчасового перебутя на території Републики повинні одержати від місцевої власти посвідченє, але на термін не звиш 6 місяцїв.

§.12. Громадянин Української Народної Републики має право зректи ся громадянства Української Народної Републики і через рік після того, як подасть про се заяву місцевій власти по приналежности вказавши при тім, в громадянство якої держави він переходить, позбавляєть ся прав і увільнить ся від обовязків українського громадянства.

Закон про реґістрацію громадянства Української Народної Републики.

Центральна Рада 4. марта 1918 року ухвалила:

§1. Приналежність до громадянства Української Народної Републики повинно реґіструвати в книгах громадянства Української Народної Републики при волосних та міських управах на протязї 1 (одного) місяця з дня повідомленя про се комісаром волосної та міської управи.

§2. Згідно з §4. "Закону про громадянство Української Народної Републики", кождий громадянин Републики повинен скласти урочисте приреченє за власноручним підписом, а в разї неписьменности за підписом двох свідків, при чім підписує і реґіструючий.

§3. В разї бажаня людности скласти також і релїґійну присягу, духовні особи кождої віри приводять до тої присяги людність по повідомленю повітового комісара і подають у відповідні управи списки осіб мужеського і женського полу, як дорослих, так дїтий по 14 лїтах, що взяли присягу. Про се теж робить ся помітка в книгах громадянства.

Примітка. Текстом присяги служить текст урочистого приреченя з додатком "перед істинним Богом я".

§4. Реєструєть ся громадянство занесенєм:

1) або по книгах громадянства, де про кождого громадянина повинно записати на окремім аркуші, нумерованім і зазначенім порядковим числом, 2) або на окремих аркушах. В обох випадках мають складати ся також і короткі, поазбучні показчики громадян з означенєм, на якій сторінцї, аркуші і за яким нумером зареєстровано громадянина.

§5. Реєстрація відбуваєть ся на містї постійного перебутя громадянина.

§6. Кождий сам повинен заявити ся до реєстрації і підписує акт, або за нього підписує 2 свідків.

§7. Кождий повинен привести свідків чи подати докази того, що він відповідає умовам §1 "Закону про громадянство" і тому повинен бути зареєстрований, як громадянин Української Народної Републики, коли громадянин постійно перебуває там, де уродив ся, то може представити лиш свідків.

§8. Посвідченє про дїтий по 14 лїтах до повнолїтя можуть дати і батьки чи опікуни; дїти до 14 лїт не реєструють ся.

§9. Акт реєстрації підписує і той хто реєструє.

§10. Заявити про реєстрацію можна і на письмі і на словах; як письменна, так і словесна заява оплачуєть ся гербовим побором на 2 гривнї (один карбованець). Марки наклеює і погашає той, хто реєструє. Колиб бракувало марок, побір береть ся грішми, про що означуєть ся на актї.

Гроші записують ся у прибуткові книги, вносять ся до державної скарбницї.

§11. Зареєстрованому видаєть ся свідоцтво приналежности до громадянства Української Народної Републики. Свідоцтво оплачуєть ся окремо в розмірі, вказанім в §10.

§12. Так само, як зазначено в попередних §§ має реєструвати ся і громадянство тих, хто не відповідає умовам §1 "Закону про громадянсто" і вступає в громадянство Републики на підставі §7, 8 "Закону про Громадянство".

§13. Про позбавленє громадянства чи про вихід з громадянства згідно "Закону про Громадянство" має бути зроблена в актах відмітка по повідомленю чи судових властий, чи тих, хто дозволив вихід з громадянства.

§14. За неправдиві заяви про громадянство, за поданє неправдивих відомостий, за неправдиві посвідченя, як і за неправильну реєстрацію винуваті карають ся 6-ма місяцями тюрми.

[Дїло]