Перед кількома днями навели ми з віденьскої Neue freie Presse вість зі Львова про письмо, яке Єго Ексц. митрополит Сильвестер вислав до совіта "Народного Дому", яко протектор того института, стративши наконець терпеливість глядїти пасивно на сумні відносини в тім домі, котрий здвиг нарід рускій не на те, щоби дім той "народний" став колись варстатом усякої роботи не "народної", але "противнародної".
Погляньмо лише на жаданя Є. Е. митрополита, які він ставить в зареґістрованім нами з Neue freie Presse письмі до совіта "Народного Дому":
1) Жадає, щоби совіт "Народного Дому" не послугував ся в урядованю і переписцї язиком зроссійщеним, але щоб уживав чистого руского язика краєвого.
Річ ясна, що жаданє се протектора "Народного Дому" єсть вповнї раціональне і справедливе. "Народний Дім" збудований не за гроші Россіян, але за гроші народу галицко-руского. В цїлій же Галичинї нема анї одного села замешканого Россіянами [Великороссами], то длячого і для кого "Народний Дім" має і в своїм урядованю і в видаваній ґазетцї "Вѣстник Народного Дома" уживати россійщини, і до того ще калїченої [якій то встид!] а не язика народу і єго интеліґєнції у всхідній Галичинї? Против нашого [мало-руского] язика вийшов вправдї в Россії царскій указ в 1876 роцї, але-ж "Народний Дім" чей-же не потребує на те оглядатись, а навпаки, повинен користати из свободи розвою рідного слова, яку дає Русинам конституція австрійска.
2) Дальше Єго Ексц. митрополит зажадав, щоби "Народний Дім" не давав у себе поміщеня москвофільскому "Академическому Кружкови".
При сїм жаданю Впреосвящений мав очевидно той погляд, що товариству, котре вже аж на стілько зійшло з основи народної, що єго члени закинули питому свою мову [малоруску] не лише в письмі [як совіт "Народного Дому"], але навіть в устнім розговорі між собою послугують ся мовою чужою, россійскою [великорускою], — що такому товариству не належить ся уміщенє в домі "народнім" — і то ще, розумієсь, уміщенє "за дармо", — бо тим совіт "Народного Дому" посередно немов одобрює і похвалює злощастну і погубну тенденцію тої збаламученої частини молодежи рускої. А прецїнь поважний институт "народний" — повинен радше стояти на сторожи святощей народних, нїж помагати з святощей тих визувати ся. Товариство з такою тенденцією, як "Академическій Кружок", скорше може мати претенсію до запомоги від Россіян [Великороссів], анїж від инстититута руского "народного", здвигненого народом галицко-руским.
3) Опісля Єго Ексц. митрополит жадає від совіта "Народного Дому", щоби приймав у члени института також народовцїв, бо "Народний Дім" єсть власностію всїх Русинів, а не одної фракції.
Кождий Русин [винявши хиба тих, що уважають "Народний Дім" за свій монополь] тілько приплесне і щиро подякує Впреосвященому за се жаданє, бо тілько тогдї, як се сповнить ся, той дім "народний" відповість свому високому призначеню, за-для якого дав єму початок Є. Вел. цїсар, а нарід рускій з такою сердечностію і з великими надїями здвигав єго. Бо-ж нинї чей нїхто не скаже, що "Народний Дім" відповів тій задачи, яку єму призначено.
Дальших жадань Єго Ексц. митрополита Neue freie Presse не наводить, лише загалом про них згадує, — натомість одна з краєвих ґазет навела єще, що
4) Єго Ексц. митрополит зажадав, аби бурса "Народного Думу" вела ся в дусї народнім.
І се жаданє зовсїм справедливе. Бурса "Народного Дому" повинна виховувати не будучих членів москвофільского "Академического Кружка", але молодцїв перенятих духом народним, бо они в бурсї кормять ся хлїбом не московским, але руским, — кормять ся хлїбом народу галицко-руского, отже й повинні любити той нарід і єго прекрасну, дорогу мову, а не цуратись єї, а хапати чужу. "Народний Дім", як звістно, не посилає своїх бурсаків до рускої ґімназії, але до нїмецкої! — річ у другого народу неможлива! А все лиш длятого, щоби молодїж не набрала духа народного.
Отсе відомі жаданя Єго Ексц. митрополита від совіта "Народного Дому".
Ті жаданя "Галичанин" назвав — розумієсь: "новая затїя против галицкой Руси"! Ну, сего можна було й надїятись. У того органу все, що стає в дорозї деморалізації суспільности рускої через москвофільство, — все називаєсь "затїєю против галицкой Руси"! З "Галичанином" зсолідаризували ся в тій справі деякі польскі ґазети, котрі Єго Ексц. митрополита — за окреме руске святкованє ювілею папского і за загадану окрему вандрівку Русинів до Риму — нинї напастують в безчельний спосіб. Але-ж і без того компанія "Галичанина" з польскими ґазетами має вже свою традицію, бо кілько разів иде о таку справу руску, де москвофільство має дістати по лобі, там зараз біжить єму у поміч кілька конфедераток, а попереду всїх звістний Плятон... Але москвофільство, як мало дістати по лобі, так і дістало. Не инакше станесь і сим разом. Нехай "Галичанин" кричить собі про "затїю", кілько хоче, — нехай покриває ся "голосами" і всїх ґазет польских, а не лиш Gazet-и Narodow-oї і Kurjer-a Lwowsk-ого, — се не перебє і не сміє перебити справи санації відносин в "Народнім Домі", піднятої так ясно, справедливо і честно протектором института, Єго Ексц. митрополитом. Загал Русинів стоїть в сїм дїлї рішучо по сторонї Є. Е. митрополита, — а мусить се міркувати й совіт "Народного Дому", коли одно жаданє протектора того института уже й сповнене: "Академического Кружка" уже нема в мурах "Народного Дому"...
[Дѣло]
29.03.1893