Мар’ян ХОМЯК

 

У березні 1899 року Галицький сейм ухвалив надати субвенцію на спорудження у Судовій Вишні шпиталю для убогих, який зобов’язались побудувати Сестри Милосердя, згідно з заповітом Генрики Коморовської-Ґурської.

 

Резиденція Коморовських – на світлині дещо перебудований палац, який уже належав Марсам (1936)

 

 

Графи Коморовські гербу Корчак з’явились у Судовій Вишні 1806 року, коли маєток придбав граф Антоній (1769–1826) ¹. Сума, яку погодився заплатити за маєток новий власник, склала 833 тисячі флоринів.

 

Герб Корчак

 

 

Від дружини Констанції Кунеґунди Карніцької гербу Косцєша (1787–1861) граф мав дві дочки – Генрику ² (Генрієту, як подає текст місцевого інвентарю 1831 року ³; 1807–1893) й Антоніну ⁴ (1812–1891). На підставі заповіту, укладеного 1818 року, після смерті Антонія Коморовського Судову Вишню повинна була успадкувати молодша дочка. Старша – Генрика Ґурська, не мала нащадків; молодша – Антоніна Бонковська, мала єдину дочку Ґабріелу ⁵. Обидві сестри проживали у батьківському маєтку і там поховані ⁶.

 

Герб Косцєша

 

Наша розповідь стосується заповіту старшої доньки – Генрики, згідно з яким левова частка її майна переходила Згромадженню Сестер Милосердя – вікентійкам.

 

Скульптура Вікентія де Поля з фасаду монастиря Сестер Милосердя (Львів, близько 1890 року)

 

 

Католицька жіноча конгрегація Сестер Милосердя (Дочок милосердя св. Вікентія де Поля, вікентійок, «сірих сестер», шаріток) була заснована святими Вікентієм де Полем та Луїзою де Маріяк в XVII столітті. На галицьких теренах вперше осередок Згромадження з'явився у Львові 1783 року. Це був Центральний Дім, який і став гніздом галицької (львівської) провінції шаріток. У 1859 року адміністративний центр перенесено до Кракова, відтак провінція стала називатись Краківською.

 

 

Діяльність вінкентійок зосереджувалася на догляді хворих, опіці над людьми похилого віку та сиротами, наданні освіти біднякам. Опіка над убогими була організована і на рівні державних програм. Відомо, що у Судовій Вишні 1841 року була створена фундація закладу для убогих, затверджена губерніальним розпорядженням від 17 грудня 1841 року. Управління нею здійснював місцевий католицький пробощ. Фундація закладу убогих отримувала річний прибуток в 199 злотих, частина з якого надходила з ґрунту, частина – з облігацій. За даними з 1868 року, в установі перебували троє хворих і шість убогих ⁷. У середині ХІХ ст. у місті діяв шпиталь для хворих, ймовірно, пов’язаний зі згаданою фундацією. Утримання шпиталю для хворих – 50 золотих римських (гульденів) ⁸.

 

Сам заповіт Генрики, у якому йшлось про дар Сестрам Милосердя, звісно, невідомий. Про його існування і зміст дізнаємося завдяки діяльності комісії Крайового відділу, яка мала доповісти на засіданні Галицького сейму про зведення у Судовій Вишні шпиталю для убогих. 9 березня 1899 року з Ради крайового виділу Королівства Галичини та Володимирії з Великим Князівством Краківським у Галицький сейм надійшла доповідь за підписом крайового маршалка Станіслава Бадені (1859-1912) та власне доповідача, директора департаменту здоров’я Крайового виділу д-ра Францішека Хошарда (1822-1899) щодо петиції Згромадження Сестер Милосердя про субвенцію на будову шпиталю для убогих хворих у Судовій Вишні ⁹. Напередодні, 16 лютого 1898 року Галицький сейм доручив Хошарду проаналізувати до найближчої сеймової сесії петицію від шаріток щодо побудови шпиталю для убогих на фільварку Антонівка.

 

З доповіді директора департаменту здоров’я дізнаємось, що на той час уже покійна Генрика Ґурська з графів Коморовських у заповіті від 14 грудня 1894 р. (очевидно, у гербовнику Нєсецького невірно вказано на 1893 рік як дату смерті, яку, очевидно, звідти, переписав і Р.Афтанази) записала свій фільварок Антонівку, що налічував близько 70 моргів ¹⁰, та ділянку поля у декілька моргів під назвою «Обшарок» («Obszarek»), що також належала до комплексу маєтків Судової Вишні, й готівку у 10 тисяч гульденів Сестрам Милосердя у Львові. У заповіті умови щодо використання дару були докладно описані.

 

Місія Хошарда полягала у тому, аби з’ясувати ситуацію щодо майна, яке Ґурська заповіла шаріткам, та доповісти про доцільність спорудження шпиталю у Судовій Вишні. З його доповіді дізнаємося, що фільварок Антонівка мав 6% боргу перед іпотечним банком у Львові у розмірі в 2600 гульденів та 48 гульденів і 15 крейцерів в індемнізаційному фонді. Окрім того, заповідання майна вінкентійкам оскаржив граф Кароль Коморовський, проте щодо цього нічого докладніше невідомо і в подальшому розгляді справи в Галицького сейму про оскарження не згадували. Хошард зазначив, що уже після внесення петиції Сестрами Милосердя до Галицького сейму, всі питання по іпотечному боргу були врегульовані.

 

Що стосується записаної графинею Ґурською готівки, то вона в повній сумі була покладена на збереження в ощадну касу у Перемишлі на ім'я Фундації світлої пам'яті Генрики Ґурської. Такі суми підлягали оподаткуванню, тому у розпорядженні шаріток залишилось 8 тисяч і кількасот золотих гульденів.

 

 

Генрика Ґурська, записуючи у заповіті маєток Сестрам Милосердя, зобов'язала їх підтримувати гріб її родини, утримувати двох убогих та сплачувати отцям реформатам у Судовій Вишнi щорічно по 100 гульденів, а також – утримувати «вічними часами» у місті шпиталь для убогих хворих. Щодо останнього пункту було чітке застереження: коли б Сестри Милосердя цього обов'язку не виконали, то все записане майно мало перейти Згромадженню Сестер Феліціянок, які замість шпиталю мали б у Судовій Вишні організувати притулок ("ochronkę") для дітей-сиріт.

 

Хошард у своїй доповіді у Галицькому сеймі подав висновок, що:

«зважаючи на такий стан справи, а також на те, яку користь шпиталь, розташований у містечку між Львовом і Перемишлем може принести, а також з уваги на те, що повітовий виділ у Мостиськах у своїй реляції визнає необхідною потребу у закладі такого типу у Судовій Вишні, врешті, з уваги, що існування у цій околиці шпиталю на 20-30 ліжок, вплине на зменшення фреквенції убогих хворих у шпиталях Львова та Перемишля, а також принесе користь крайовому фонду – Крайовий Відділ вважає, що виділення на цю ціль субвенції Високим Сеймом було б корисним».

 

Згідно з представленим доповідачеві проектом будинку і його кошторисами, загальні витрати було оцінено в 24 182 гульденів і 78 крейцерів. Хошард зазначив, що ця сума опісля передання плану виконавцям буде помітно зниженою. Ці видатки Згромадження Сестер Милосердя мало покрити подарованою графинею Ґурською готівкою (8000 гульденів), 5000 гульденів, які товариство у вересні 1897 р. отримало з державної лотереї, а також з різних дарів від жертводавців згромадження. Крайовий Відділ подав на розгляд Галицькому сейму пропозицію щодо субвенції у розмірі 5000 гульденів. Таку суму вважали цілком достатньою.

 

Оскільки проект бюджету на 1899 рік був уже закінченим, субвенцію рекомендували врахувати у проекті бюджету наступного року. Галицький сейм прийняв рішення надати Згромадженню Сестер Милосердя Вінкентія де Пауло у Львові субвенцію у розмірі 5000 гульденів на побудову нового шпиталю у Судовій Вишні і зобов'язав Крайовий виділ врахувати цю суму видатку у бюджеті 1900 року.

 

Друга доповідь у цій справі надійшла у Галицький сейм 21 березня 1899 року від д-ра Г.Йордана з бюджетної комісії, у якій також було зазначено доцільність спорудження у Судовій Вишні шпиталю для убогих. Дім сестер Милосердя у Судовій Вишні з’явився 1900 року ¹¹.

 

***

 

Відомостей про графів Коморовських у Судовій Вишні обмаль. Традиційно згадують про останніх дідичів – Марсів, про «палац Марса». ХІХ століття у житті міста – майже суцільна біла пляма, і навіть цей епізод, такий рідкісний, стосується його кінця. Дар графині Ґурської не має забутися, бо такі вчинки трапляються не надто часто і можуть бути чудовим прикладом для тих, хто може зробити щось подібне сьогодні чи завтра.

 

______________________________

 

¹ Антоній Коморовський – син Якуба Коморовського гербу Корчак, Саноцького каштеляна та Антоніни з Вирбна Павловської гербу Вєжбна, бєховської каштелянки (Herbarz polski Kaspra Niesieckiego. Lipsk, 1845. T. X. S. 213), брат відомої Гертруди Щенсної Потоцької, член Галицького станового сейму (Aftanazy R. Materiały do dziejów rezydencji / pod red. Andrzeja J. Baranowskiego. T. VIII. A. Dawne województwo ruskie: ziemia przemyska i sanocka. Warszawa, 1991. S. 211).

 

² Заміжня за Леонардом Ґурським, гербу Побуґ, офіцером польської армії (помер 1860 року). Див.: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego. Lipsk, 1845. T. X. S. 213; Aftanazy R. Materiały do dziejów… S. 211.

 

³ Lwowska Naukowa Biblioteka im. W.Stefanyka NAN Ukrainy. Oddział Rękopisów. Zespół (fond) 141. Zbiór Aleksandra Czołowskiego. Dział (Opys) I. 1146. Inwentarz dóbr Sądowa Wisznia z przyleglościami. 1831.

 

⁴ Заміжня за Фердинандом Бонковським, гербу Гриф (помер 1853 року), власником маєтку Устя Зелене (над Дністром). Див.: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego. Lipsk, 1845. T. X. S. 213; Aftanazy R. Materiały do dziejów… S. 211.

 

⁵ На час укладення інвентарю (1832), старша дочка була ще незаміжня, про що свідчить титул hrabianka, а не, як у молодшої, hrabina. Ймовірно саме тому заповіт укладено на користь молодшої. Габріеля була заміжня за Владиславом Карніцьким. Aftanazy R. Materiały do dziejów… S. 211. 

 

⁶ Aftanazy R. Materiały do dziejów… S. 211.

 

⁷ Dodatek tygodniowy do Gazety Lwowskiej. 1868. № 19. 9 maja. S. 90.

 

⁸ Dodatek tygodniowy do Gazety Lwowskiej. 1856. № 18. Dnia 3 Maja. S. 70.

 

⁹ Sejm Krajowy Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. Lwów, 1898/1899.

 

¹⁰ Морг дорівнював 0,6-0,7 га.

 

¹¹ Lewandowski Cz, ks. O Dzieciach Maryi //Roczniki obydwóch zgromadzeń św. Wincentego a Paulo. R. XII. Kraków, 1906. S. 5.

 

20.03.2018