Негласним завданням недільних президентських виборів у Росії було отримати без фальсифікацій для Путіна електоральну підтримку більше половини всіх громадян РФ з правом голосу. За оголошеними результатами Путін отримав 51,8% всіх виборців (без Криму це 51,6%), однак, як свідчать оприлюднені в нинішніх «Ведомостях» розрахунки фахівця з електоральної статистики Сєрґєя Шпількіна, без вкинених в його користь 10 млн голосів рівень підтримки Путіна на виборах становив 42,6% (без Криму – 42,4%).
(клікнути для збільшення)
Всього в Росії зареєстровано 108 997 370 виборців (з них 1 508 701 в Криму), за даними ЦВК РФ (Центральної виборчої комісії) у виборах взяло участь 73 558 932 виборців (1 079 295 – Крим), за В. Путіна проголосувало 56 411 688 ос. (з них 994 569 у Криму).
Сєрґєй Шпількін, автор резонансних публікацій про фальсифікації на російських виборах попередніх років, взявся аналізувати результати за дільницями.
Відомо, пише він, що показники, включені в офіційну звітність, зазнають маніпуляцій і підробок. Можна припустити: поява слідів маніпуляцій у певному пункті є ознакою того, що він служить звітним показником якоїсь системи. У випадку російських виборів вразливими для маніпуляцій параметрами є фреквенція і результат адміністративно підтримуваного кандидата (А-кандидата). Фальсифікація російських виборів проявляється в появі аномальної (з дуже високою статистичною значущістю) кількості виборчих дільниць із гарними відсотковими показниками фреквенції та/або результату А-кандидата. Як показує аналіз даних голосування на федеральних виборах 2000-2012 років за виборчими дільницями, ця аномалія вперше проявилася на виборах президента 2004 року і потім зберігалася і посилювалася аж до думських виборів 2011 року. В 2012-му, після масового громадського обурення результатами виборів 2011 р., аномалія дещо ослабла за масштабом і охопленням реґіонів Росії, але збереглася і заторкнула також і думські вибори 2016 р. Єдиним розумним поясненням появи аномалії можна вважати втручання в результати виборів адміністративного ресурсу на рівні, де відбувається формування та введення дільничних протоколів (тобто на виборчій дільниці або у територіальному виборчкомі).
Паралельно з цією аномалією, в тих же регіонах і в ті ж періоди часу формувалася й інша – поява в розподілі виборчих дільниць за фреквенцією хвоста з боку найвищих фревенцій з підвищеною часткою голосів за А-кандидата. Розподіл виборчих дільниць за фреквенцією мав у 2003 році практично симетричну дзвоноподібну форму, а в наступні роки все більше деформувався в бік високих фреквенцій. Симетрична дзвоноподібна форма розподілу є природною в ситуації, коли на фреквенцію впливає безліч різноспрямованих незалежних факторів. Одностороннє ж розширення розподілу свідчить про появу одного сильного (що перевершує сумарну дію інших) однонаправленого фактору, який до того ж грає на користь А-кандидата. Природно запідозрити, що цей фактор – той самий адміністративний ресурс, який породжує аномалію гарних відсотків.
Найпростіший механізм втручання в результати виборів, який веде одночасно до підвищення фреквенції та зростання відсотка А-кандидата, – це вкидання бюлетенів (або приписування голосів у протоколі) на користь потрібного кандидата. Численні свідоцтва таких дій були зафіксовані в ході президентських виборів 2012 року, коли на дільницях вперше були встановлені камери відеоспостереження.
Вважаючи, що весь хвіст розподілу ділянок за фреквенцією в бік високих показників обумовлений саме додаванням голосів за А-кандидата, можна розрахувати додану кількість голосів через відмінність розподілів голосів за А-кандидата та інших кандидатів у цьому «хвості». При всій спрощеності вихідних припущень (на практиці існують й інші способи модифікації результатів голосування – від перекладання «чужих» бюлетенів у пачку потрібного кандидата до безпосередніх цифр «зі стелі»), цей підхід дає оцінку масштабу маніпуляцій на користь А-кандидата. Для президентських виборів 2004 року такий підхід давав оцінку 8,8 млн зайвих голосів, для 2008 року – приблизно 14,6 млн, 2012 року – приблизно 11,4 млн.
На виборах в Держдуму 2016 року масштабне застосування адміністративного ресурсу призвело до ситуації «двогорбої Росії», коли половина голосів за партію «Єдиная Росія» за загальнонаціональним списком (14,2 млн) була отримана на виборчих дільницях із загальним числом зареєстрованих виборців 85,4 млн при середній фреквенції 38,6% і середнім результатом цієї партії 43,2%, а друга половина – на виборчих дільницях з загальним числом зареєстрованих виборців 24,7 млн при середній фреквенції 79,9% і середнім результатом цієї партії 72,5%. При цьому першу групу ділянок склали в основному великі міста й обласні центри, а другу – периферія областей і традиційні реґіони електоральних аномалій, де адміністративний ресурс можна було застосовувати значно комфортніше.
Якщо для думських виборів ситуацію було змікшовано перемогою «Єдиной Росії» в одномандатних округах, то для президентських виборів 2018 року досягнення потрібного результату А-кандидата за рахунок намальованих голосів виборців з провінції і деяких національних республік, виглядає, було визнано неприйнятним. Організатори президентських виборів зробили безпрецедентні зусилля для підвищення реальної явки.
Підсумки цієї публічної і негласної роботи ми побачили на минулих виборах. Розподіл за фреквенцією голосів за різних кандидатів, побудований на основі опублікованих даних щодо 95650 виборчих дільниць, має максимум на фреквенції 62% при офіційній 67,4%. Відносно невеликий хвіст надлишкових голосів на користь чинного президента на високих фреквенціях (заштрихований на діаграмі) відповідає приблизно 10 млн голосів, що менше, ніж на виборах 2012 року, хоча і вище, ніж у 2004-му. Але якраз стільки, щобт мати дещо більше (на півтора відсотка) половини всіх зареєстрованих виборців.
При цьому, що характерно, відносний результат В. Путіна – той, котрий визначає Центральна виборча комісія як офіційний результат виборів: відсоток голосів за певного кандидата стосовно всіх дійсних бюлетенів – змінився (при тому, що на 46 млн реальних голосів за нього припадало 10 млн приписаних голосів) лиш на 3,7%: з реальних 73,02% до намальованих 76,69% (без Криму, відповідно, 72,8% і 76,46%).
20.03.2018