"Правда" і "нова ера".

 

(Вирізка с Кулешевого листу до редактора).

 

Дочувшись, яка поголоска ходить по тім боці політичньоі прірви про мене, ніби-тo я тягну в один гуж из галицькими "народовцями-угодовцями", вбачаю й тутецькі, як мало мене знають запечкові (так йіх назву) політики мого цеху, що продавав мене в газетах на панському авкціоні, починаючи ледьві не с сотень гульденів, тимчасом як я дбав не тощо про будущину всеі  староруськоі націі нашоі, та вкупі з нею й про будущину націі польскоі, такоіж любленоі моєї без єзуіцтва, як і нація новоруська, чи то великоруська, без бюрокрацтва1).

 

Весело сьмівся б я на хуторі з городян, що з-нечевля нагадують нісенітниці, да шкода людей кращих мі з ними, що прислухаюцьця до запечкових коментаторів видуманоі єзуіцьким робом нісенітниці. Зупиняйте ж хоч Ви, любий мій добродію, дивачну поголоску, що добралась, може, вже й до Вашої Коломиі. Вона пійшла по нашому староруському Підгірьрю с того єдино, що моє імя, несподівано й мені самому, зъявилось у львівській "Правді". А як ся несподіванка сталась, дак от як:

 

Років зо два чи зо трі тому назад, попрохав у мене д. Олелько Барвінський дозволу перепечатати "Чорну Раду" про вжиток земляків ёго. Я дозволив "Раду" перепечатати, аби тількі він "кресать, орать" і такі инші глаголи печатав скрізь у моій книзі: кресати, орати і так далій. Видавши сим робом у друге книгу мою gratis, д. Барвінський не прислав мені примірника, щоб я побачив новий тип "Чорноі Ради"; не то-що не прислав (як се личило б ёму) примірника, да й не відписав мені навіть, чи вволив мою волю про повногласну переміну глаголів наших староруських.

 

Бувши на той час не при-грошах, не читав я ні одьнісінькоі навіть из наших великоруських газет, і коли б мені видавець книги моєі подав хоч один номер своєі газети, охочим оком споглянувби я на сучасність, одсунувши геть историчні джерела XVI і XVII столітьтя. Не одержав я й газетного аркуша друку від мого так би сказати літературнього товариша.

 

Аж ось, років тому вже буде зо два, запитав до мене штучно землячок мій (nomina sunt odiosa) і штучно виманив у мене про якийся новий альманах львівський (не назвав ёго, а я й байдуже про назву) переспів первоі пісні Байронового "Дон-Жуана"... Ні про "угоду", ні про іі орган "Правду" не було в нас і спомину2). От як мою рукопись напечатано в "Правді"! Шкода, що noblesse oblige не виявлювати, який се зьявивсь у мене на хуторі протей... Аж трохи згодом перечув я через люде, що мою працю надруковано не в альманасі, а в "Правді", та ще й попсовано. Тількіж ні мій протей землячок, ні редактор "Правди" не переслали мені й примірничка нещасливого мого переспіву, а новорожденоі "Правди" не бачив я ніколи; яка ж се "Правда" і що вона коверзує з єзуітами, довідавсь я тількі з "Чудацьких Думок" М. Драгоманова (виданьнє друге, стр. 262—266).

 

От як я тягну в один гуж не "Правдою" й іі иудинською партією. А що поєзуічені Русини пронесуть моє имя вкупі с проводирями "Правди" по збаламученій Русі, дак се буде давняшня практика Лойолиних прибежан.

 

Куліш Олелькович Панько.

 

1) Читай охочий пpи 22—24 "Народу" Р. 1892.

2) Тоді "Правда" вже давно виходила. Ред.

 

Від Редакції. І так виходить, що д. Куліша втягнено в "Правду" брехнею. Се паралель до того, як витягнено було у М. Драгоманова програмову статю до "Правди", коли "Правда" очивидячки зачиналася, щоби проводити "нову еру"! Пождемо нових ревеляцій! Бували в нашій Рутенії усякі пригоди, але такого систематичного крутійства, яке показує "Правда", іще у нас не бувало! Се характеристично для історіі "новоі ери". Додамо, що, як нас нераз звіщали з Росіі, там у деяких місцях навмисно ховають від людей "Правду", щоби не бачили там єі підлизуваня до польских клерікалів-магнатів, а тимчасом у Галичині "Правда" нарадує, як орган украінский, а в Росію пускають про неі чутку, що то орган ліберально-демоКратичний і що сама "нова ера" то проба ліберально-демократичноі згоди між Русинами й Поляками, початок згоди Украінців, Поляків і Москалів до того, щоби і в Росіі прискорити коистітуцію, а що виступають протів такоі всеросійскоі згоди тілько вузькі націоналісти-украінофіли староі моди!! Оттакого накручено! Радимо нашим товаришам узятися за пропаганду "Правди" по Росіі, — нехай там побачать єі в правдивім світлі.

 

[Народ]

22.02.1893