(Лист з Парижа).
1-гo грудня ц. р. провідник Греко-Католицької Місії у Франції о. ректор Перрідон підписав, як представник нашої церкви, з відпоручником міста Парижа та паризького університету, договір про передачу Церкви Милосердя (Chapelle de la Charite) для українців греко-католиків. Саме в пятиріччя існування греко-католицької постійної місії у Парижі перейшла ця прегарна церква збудована за Людвика XІV-го, признана французьким урядом, як "історичний памятник" в українські руки.
Церква Милосердя, положена в одній з найелеґантніших дільниць Парижа, на розі бульв. Сен-Жермен і вул. Сен-Пер (точна її адреса, 49 rue des Saints-Peres), біля нового будинку медичного факультету.
За часів французької революції її удержавлено та віддано до вжитку медичного факультету. Ще й сьогодні заховалася в ній в первісному виді округла саля-амфітеатр, що є замурованим продовженням церкви і де колись стояв вівтар. У цій салі викладали: славний лікар Корвісар, основник медичної клініки, якого катедру відкрив за часів Конвенції міністр Франсуа де-лє Преліяль (шляхетський титул міністра, виписаний на пропамятній таблиці з того часу маленькими буквами). Учили в ній теж професори: Ляенек, Кайоль, Фукіє, Пiopі, Шомель, Монере, Се, Арді, Буян, Потен. Колись може побачать ті старовинні стіни і нові пропамятні таблиці та імена тих українських учених-богословів, що викладатимуть тут, уявіть собі! — у тій салі з часів Конвенції, історію української церкви!
В ході років ця каплиця Милосердя бачила в своїх мурах ще одну дуже світську установу т. зв. Conference Molе-Tocqueville, де відбувалися дебати на релігійні, соціяльні, політичні та господарські теми. На тих конференціях промовляли між іншими: Лєон Се, Ґамбеґа, Пассі, Пуанкаре, Андре Тардіє, збитий президент Думер.
Колесо часу обернулося і Божий Дім відзискав своє давнє призначення...
У цій хвилині, як входимо у храм, усюди кипить робота. Електротехніки заводять світло, теслі роблять лавки, мулярі направляють стіни та відчищують прегарні стовпи, склярі зайняті при вітражах.
Перед церкву заїздить вантажне авто. Це привезли образи, іконостас кисти українського маляря Савченка Більського. Зустрічаємо о. рект. Перрідона й його співробітника о. Леськовича, ліценціята богословія.
"Незабаром усе буде готове" — впевняють мене отці.
"Ми хочемо створити тут постійний та репрезентативний український греко-католицький центр у Парижі, а перші наші молитви при посвяченні цієї церкви будуть читані в намірі скорого повороту великої української еміґрації на рідну землю..."
Січень 1943 р.
[Краківські вісті]
27.01.2018