Цього року припадають соті роковини смерти пробудителя Галицької землі М. Шашкевича. Варто в цьому році зазнайомитися нам з одною дуже мало відомою загалові ділянкою праці незабутнього Маркіяна.
Цісар Йосиф II. видав розпорядок, на основі якого селяни обов'язані були посилати своїх дітей до парохіяльних шкіл на науку. З цього часу розвивається обов'язок навчання в народних школах. В звязку з тим розпорядком явилася потреба видати підручники для тих шкіл. Такі підручники з початком ХІХ. ст. видавали: крилошанин Перемиської Капітули о. Іван Могильницький, парох Болоховець о. Щавінський. Ці підручники мали одначе одну дуже важну помилку. Вони були писані церковно-слов’янською мовою. Для загалу селянської дітвори, яка говорила народною мовою, ці підручники були незрозумілі. З них користали лише учителі.
Значення рідної мови в народній школі відчув молодий студент теології Маркіян Шашкевич. Маючи глибоке переконання, що "природно є всякому народу й кожному чоловіку, що найрадніше чує бесіду, котрою йому ще маленькому леліяльну співала мати пісоньку і солодкі любови проливала слова", береться за важке діло видання "читанки" в народній мові. Не зломили його труднощі, що їх мусів він поборювати при редагуванню "Зорі". Не зневірився в працю, хоч сконфіскували "Русалку Дністрову".
До цього важкого діла не брався Маркіян сам. Він творить свого роду колегію. В цю колегію входять: Плешкевич, Устіянович, Галецький. Ця колегія не лише укладала текст читанки, але теж підготовляла рукописи, що їх вона предкладала для цензури.
Ціла читанка складається з 6 частин. Кожна частина має свій окремий наголовок. Читанка має наголовок "Читанка для діточок в народних училах руських". Перша частина читанки не має жодного наголовка, друга частина має наголовок "Повісти", третя "Басни", четверта "Коротенькі науки", п'ята "Повісти із святих книг" і шоста "Пісеньки і грачки діточі". Цілий рукопис читанки має 105 сторін сірого формату зошита паперу. На першій стороні міститься лише наголовок на другій і третій "Перегляд", себто зміст читанки. Дальше слідують різні уступи, вірші і т. д.
Автором оповідань першої частини є сам Шашкевич. Оповідання мають форму розговорів між учителем і учеником на різні теми. Перший уступ — це заохота учителем учнів до науки, мовляв: радістю для учителя, учнів і батьків є вміти читати і писати. Такий ученик візьме книжку в дома чи в церкві і без труду читав. Всі присутні дивуються. В дальших уступах пояснює учитель, звідкіля взялася родина, хто є член родини, що то є ім'я, а що прізвище. Дальше село. Село, в якім хати будовані з каменя, високі називаються містом. Таких міст є багато, а з наших міст найбільшим є Львів і Галич. Люди, що мешкають в місті, називаються львов'яни, або галичани.
В кожнім селі чи місті є церква. Тут слідує наука про Бога. По тій науці слідує уступ про державу. Тут подає автор просту дефініцію держави. Багато сіл, міст, піль, гір, рік, що є під одною владою, називаємо державою.
По тих оповіданнях слідують оповідання про повстання рік, гір, світу, про вигляд землі, про дощ, сніг, град.
З цього короткого перегляду змісту першої частини "читанки" наглядно можна побачити системну методу підходу Маркіяна до зацікавлення дитини. Важні для дитини поняття старається Маркіян спеціяльним способом уприступнити. Стиль оповідань є пристосований до способу думання дитини. Це все дає ясне свідоцтво, з яким зрозумінням справи брався Шашкевич до діла видання "читанки для народних шкіл".
(Д. б.)
[Львівські вісті, 23.01.1943]
(Докінчення)
Друга частина читанки це "Повістки". Є це 20 коротеньких оповідань за етично-маральні теми, які звичайно кінчаться висновками, оформленими цитатами св. Письма. Тут читаємо цікаве оповідання про пустого Данька. Тому, що Данько не хотів вчитися, зледащів і покінчив як злюдюга в в'язниці. Дальше слідує гарне оповідання про правдомовного Івася, про диких товаришів і т. д.
Третя частина читанки — це байки. Є їх всіх 32 — 26 писаних прозою, 6 віршом. Мова байок народня. Кінчаться байки народними приповідками, як пр. "Не в одного на язиці мід, а в серці їдь", або "З чужого коня і серед дороги злізай". Зміст деяких байок запозичений. Є одначе і байки, яких автором в хтось із членів редакційної колєгії. Кольорит всіх байок є український. Тому хоч зміст запозичений, ті байки є гарним дорібком української літератури.
"Короткі науки" — це четверта частина читанки. Є в читанці 180 таких наук. Ці короткі науки — це приповідки, ядерні короткі думки св. Письма, св. Томи Кимпійського, є деякі, здається, творені самими видавцями.
Коротеньке, в приступний для дітей спосіб, переповідження подій св. Письма старого і нового завіту становить п'яту частину читанки під наголовком "Повісти із св. книг".
Шосту частину читанки становлять коротенькі віршики-пісні, яких автором є, здається, сам Шашкевич. Ця частина має наголовок "Пісеньки і грачки діточі". Це стільки про зміст читанки.
Що спонукало Шашкевича взятися за важке діло видати читанку для народних шкіл? Про це сказано на вступ. Яке ж завдання, яку мету хотів осягнути Шашкевич виданням читанки? Цю справу ясно викладає сам Шашкевич в проханню до цензора о. Венедикта Левицького. Метою читанки є виховати дітей з делікатними серцями на добрих громадян. Це можна осягнути вихованням, опертим на засадах моральности, яка є вислідом реліґійности. Лише таке вихованнє може з чоловіка зробити громадянина. Тому, що діти не люблять вчитися, треба їм подавати важку науку в легких, солодких, дитині приємних, оповіданнях. Наука в читанні мусить бути уложена, наче ступні, по яких дитина поступає з теперішности в будучність, з родинної хати в світ, з землі на небо. Науку належить подавати солодкими, з матірних грудей виссаними, рідними словами і рідною складнею, бо тільки в той спосіб можна осягнути мету, для якої призначена читанка. В такій формі менш-більш подає сам Шашкевич мету, для якої призначена читанка.
Про читанку цензор о. В. Левицький видав прихильну оцінку і звернув рукопис Шашкевичеві. Та саме в тому часі на донос одного із питомців, Дмитра Мохнацького, члена польського конспіративного товариства, відбулась в Шашкевича ревізія. В часі ревізії забрано готовий до друку рукопис читанки. В архівах поліції перележав рукопис до 1850 р. Аж в 1851 році видано друком цю читанку. Одначе це видання не мало успіху, бо мову в читанці змінено на "язичіє", і тим способом віднято читанці найціннішу прикмету.
Проф. М. Тершаковець каже, що читанку Шашкевича видано в часі "коли вона не могла зробити ні такого враження, ні лишити такого сліду, як це могло бути в 1830 роках". В 1855 р. дочекалась читанка свойого другого видання. Безперечно, Шашкевич доконав великого діла. Лише обставини не дозволили, щоб те діло, дало вислід, який воно могло дійсно дати.
[Львівські вісті, 24.01.1943]
24.01.1943