Що ж, ви мене пробачите – а може, ні, – але я згоден з тими городянами Севільї, які кілька тижнів тому запропонували, аби з герба міста, на якому фігурує король Фернандо ІІІ із земною кулею в одній руці і мечем в іншій, прибрали кулю – через натяк на імперіалізм, і меч – через підбурювання до насильства. Не знаю, пройшла на даний момент ця пропозиція чи ні: але боюся, що чорна протидія, як зазвичай, взяла гору, і меч та куля лишилися на своїх місцях. Тож дозвольте мені висловити думку щирої людини з краю, де ростуть пальми: це ганьба, що франкістські символи (Франко вчинив переворот в 1936 р., але ще з часів Сципіона і Ганнібала показував свої роги) знаходять собі місце в іспанській міській географії і ніхто не покладе цьому край. А ці міські герби, звісно, волають до небес.
От хоча б герб міста Оренсе (чи Оуренсе для тамтешніх мешканців і програми Теледіаріо). Мало того, що на ньому фігурує монархічна корона, так ще й лев на мості вимахує мечем, сучий син. І хтозна з яким наміром. Або ж герб Валенсії: там обтяжуючою обставиною є те, що вражі діти помістили на нього кажана – так само, як і в місті Пальма, – хитро намагаючись зробити так, аби ми не здогадалися, що кажан насправді є змієм чи драконом нашоломника короля Хайме І, який розширив своє королівство коштом мирного, толерантного і добросусідського ісламу. Так-от. Якщо ми шукатимемо ганебний мілітаризм, залишивши обік наруч обладунків, що його цілком безсоромно демонструє місто Самора, вершиною вершин є відверто фашистський герб міста Уеска: вершник в шоломі і зі списом (має яйця створіння), з легендою Urbs Victrix, «місто-переможець». Вислів, який неминуче змушує поставити питання (з відповідною іронією): переможець кого?
Та все це – тільки аперитив. Пролог і преамбула. Бо якщо ми виберемося в Теруель, то його герб – це переступ, що заслуговує на поліцейський суд. Тут, окрім бика, який безсоромно проголошує місто особливо прихильним до кориди, і смуг, нахабно вкрадених в каталонської монархії, які невідомо що тут представляють, є дві схрещені гармати, граната, ядра та інші причандали. І не втирайте мені про карлістські чи греко-перські війни. Це натяк на війни – і крапка. А всяка війна – це зло, де вмирають невинні люди; і хоч як би хтось сушив голову, не знайде нічого, чим в них можна гордитися.
Не бракує також переступу на гербах Леона і Бадахоса; до того ж останній містить в собі імперіалістську і геноцидну насмішку у вигляді колони з написом Plus ultra [“за межі”, девіз іспанського короля Карла V – Z]. Та найголовніше те, що в обох випадках ідеться про лева, а не левицю: тут явно плюють на чинні закони про рівність. Те саме ми могли б сказати про герб міста Бургос, де видніється бородата пика якогось короля, а не королеви; коли всякий знає, що королева важить стільки само і навіть більше. У кожному разі, повертаючись до левів (вид, що перебуває під охороною), не пройдіть повз герб міста Санта-Крус-де-Тенерифе, де цілком невимушено фігурують три відрізані голови цієї тварини, поміщені сюди, ніби так і має бути. Ба гірше: ці голови символізують стусани, що їх колись іспанська фашистська монархія дала Нельсонові й іншим демократичним британським адміралам. Наче війна, мілітаристська круговерть і англофобія можуть бути причиною для гордості. Навіть Франко нічого такого не спало би на думку.
Ми могли б і далі перелічувати аж до нудоти: чому на гербі Мадрида, наприклад, фігурують полуничне дерево і ведмідь, а не ведмедиця; чому місто Люго неприкрито демонструє потир і священний образ, та ще й двох ангелів для більшого глуму, – це ж явно ображає інші релігії; і, звісно, те саме з гербом Сантьяго-де-Компостела, на задньому плані якого – ще одна зухвала фашистська провокація: зображено хрест військового ордену, підозріло схожий на хрест іспанської армії. І коли вже йдеться про хрести, поясніть мені, чому на гербі Ов’єдо фігурує хрест так званої реконкісти, які була нічим іншим, як початком восьмивікової воєнної агресії проти співіснування і приємної мавританської атмосфери. І щоб вже цілком каструвати Еспонседу, киньте оком на герб Толедо зі знаменитою франкістською двоголовою куркою; чи на герб Сеговії з римським акведуком, жахливим пам’ятником імперіалізму, що його доцільний закон доісторичної пам’яті мав би знищити кілька століть тому. Я так думаю.
Arturo Pérez-Reverte
Escipión era franquista
XLSemanal, 14.01.2018
Зреферувала Галина Грабовська
22.01.2018