Мар’ян ХОМЯК

 

Українське національне-культурне й освітнє життя у Крукеничах (нині Мостиський район) в міжвоєнне двадцятиліття пов’язане головне з діяльністю невтомного громадського діяча, талановитого організатора та просвітника отця Петра Чавса (1883-1977).

 

 

Діяльність настоятеля місцевого храму Преподобного Симеона Стовпника не обмежувалась лишень самою парафією та територією села. Чавс активно долучався, зокрема, і до розбудови кооперативів. Та все ж саме на Крукеничі припадала левова частка його організаторських починань.

 

Коли січень 1933 року було проголошене «місяцем католицької преси», о. Чавс взявся за реалізацію цього задуму у своїй парафії. Йшлося про пропаганду католицьких видань. Упродовж зазначеного періоду щонеділі у церквах Галичини потрібно було відмовляти "Отче Наш" і "Богородице Діво" (по 5 разів) за успішне поширення та пропагування українських католицьких видань¹. Відгукнувшись на відповідне заохочення Єпископського Ординаріату, о. Петро Чавс закликав своїх парафіян у Крукеничах у перший день Різдва Христового зібратись до місцевої читальні товариства «Просвіта», аби вислухати підготовані реферати про значення й вартість католицької преси. Січень у своїй парафії отець проголосив місяцем доброї преси ².

 

 

До читальні крукеницька громада почала сходитись на першу годину. Перший реферат виголосив Володимир Чавс, син настоятеля, учень 8 класу гімназії у Перемишлі. Він розповів про значення друкованого слова, зробив огляд тогочасної преси, а вкінці виступу "відріжнив добру пресу від злої" ³. Про власне католицьку пресу розповів студент права Степан Коблик.

 

Після приведення декотрих статистичних даних доповідач, як читаємо у дописі, "з болем зазначив, що ми ще не зрозуміли як слід, яку користь приносить нам католицька преса", і що "ми більше попираємо ворожу для нас пресу, чим здорову католицьку".

 

Опісля до слова запросили відпоручника філії Товариства "Просвіта" у Мостиськах Михайла Шупяного. Промовець відверто вказав, яка преса є шкідливою:

"Всяка большевицька преса, яка під теперішню хвилю так сильно поширюється, вливає в наше серце чисту отрую, замість дати йому здорову поживу. Іде завзята боротьба між Церквою і Її ворогами: тому ми повинні на кожному кроці поборювати ворогів нашої Церкви, яка від найдавніших часів провадила наш нарід" ⁴.

 

Урочисте зібрання завершив о. Петро Чавс, який, поміж іншим, звернувся до присутніх із закликом пренумерати (передплати) католицьких видань – "Бескиду", "Місіонара" і "Правди" та дитячого часопису "Наш Приятель". Також настоятель пообіцяв організувати у церкві публічне пожертвування коштів у день нового року (14 січня) на підтримку католицької преси ⁵.

 

 

Цікавий допис про святкування різдвяних свят маємо у газеті «Український Бескид» за 1935 рік. Стаття розпочинається зі слів похвали місцевій громаді, представники якої «пішли за покликом о. пароха [Чавса – М. Х.] і не бавились в освяченім часі, чим відріжнили себе поміж сусідніми селами, та дали їм добрий приклад на будуче» ⁶.

 

Упродовж Різдвяних свят 1935-го мешканці Крукенич, його «свідомі громадяни», провели три культурно-освітні заходи. Перший – присвячений знайомленню з українською літературою, зокрема, зі сучасною – подія доволі рідкісна з огляду на те, що подібні заходи по селах і містах Мостищини не оприявнені в тогочасній пресі, окрім згаданого випадку.

 

 

Літературний вечір відбувався у кооперативному помешканні. Основний реферат виголосив Іванко Баран – про українську літературу, «змальовуючи її розвій від найдавніших часів аж до ХІХ ст.». Після слово взяв уже на той час студент права Володимир Чавс і познайомив присутніх з останніми книжковими новинками. Завершував доповіді ще один місцевий інтелігент – Степан Коблик – закликом до громади «читати лишень добрі книжки, бо злі книжки та часописи деморалізують людей – а нічого корисного людині не дають».

 

Останнім на новорічних сходинах слово взяв Іван Мандзяк, промова якого торкалася життя Богдана Лепкого. Завершив зустріч її ініціатор – о. Петро Чавс. Крукеницький настоятель коротко узагальнив попередні виступи і наголосив, що саме так потрібно починати новий рік, «а не гулянням та пиятикою» ⁷.

 

Другим січневим 1935 року заходом у Крукеничах було спільне освячення просфори (проскури, літургійного хліба) у місцевому кружку «Сільського Господаря», який у селі був організований завдяки старанням Гринька Коростіля та Григорія Корняка. У дописі вказано, що члени гуртка сходяться щоденно до домівки товариства, де упродовж певного часу читають книжки та часописи, і співають, чим себе «приготовляють на добрих та свідомих господарів». На зібраннях нерідко зачитувались реферати на різноманітні культурно-освітні, правні та господарські теми. Зазвичай їх готували Володимир Чавс і Степан Коблик ⁸.

 

Спільне освячення проскури відбулося 20 січня. Акт посвячення здійснив настоятель, після чого виступив з коротеньким словом про значення спільної проскури та склав присутнім свої побажання. Від громади В. Преосвященному Владиці Йосафатові Коциловському привітання і побажання склав Василь Раїк, опісля присутні заспівали «Многая літа». Цей же Раїк від імені громади привітав крукеницького отця настоятеля.

 

 

Після розділення між усіма проскури присутні посідали до столів. Окрім коротеньких виступів Степана Коблика, Володимира Чавса та Івана Мандзяка, присутні заслухали декілька декламувань поезії Т.Шевченка у виконанні місцевих дітей. Спільне зібрання завершилось національним гімном.

 

У дописі вказано, що на урочистості посвячення спільної просфори було вкрай мало «старших поважних господарів та господинь» – ознайомлення із численними описами різних культурно-освітніх заходів у Мостищині міжвоєнного періоду на сторінках преси переконує у тому, що таке явище було радше традиційним, ніж винятковим. Натомість було багато молоді, яка, на радість місцевих громадських діячів, «охоче горнеться до організації» ⁹.

 

Останнім з черги заходом в Крукеничах у січні 1935 року було відзначення пам’яті Михайла Грушевського – 27 січня ¹⁰. На захід члени всіх місцевих українських товариств згуртувались у читальні «Просвіти». Свято відкрив о. Петро Чавс – спочатку продемонстрував зібраній громаді портрет історика та державного діяча й закликав усіх до хвилини мовчання. Після – традиційне виголошення рефератів, підготуваних уже нам знайомими Володимиром Бараном, Степаном Кобликом й Іванком Бараном. Особливе зацікавлення викликали спомини про М.Грушевського від Степана Хоростіля та Гринька Барана. Автор допису похвалився, що у Крукеничах вперше у повіті вшанували пам’ять М.Грушевського ¹¹.

 

Епізод із січневих святкувань у Крукеничах у 1933 і 1935 роках – лишень маленька ілюстрація до громадської діяльності о. Петра Чавса та добрий приклад того, наскільки вагомою є роль інтелігенції для організації громадського життя по малих містечках і селах. У той непростий для українства час це було вкрай важливим: щастило тій громаді, у якій знаходились готові покласти собі на плечі дуже нелегку ношу.  

 

 

 

______________________________________________________________

 

¹ Щербяк Ю. Роль католицької періодики у просвітительській діяльності Української Греко-Католицької церкви першої третини ХХ ст. // Педагогічні науки. 2012. Вип. 54. С. 91. 

² Бескид. Р. VI. Ч. 3. Перемишль, 22 січня 1933. С. 3.

³ До тих видань, яких слід було уникати, відносили часописи "Земля і Воля", "Громадський Голос", "Зоря", "Русское Слово", "Русская воля", "Прикарпатская Русь" та "Голос народа". Див.: Не читайте безбожних газет // Місіонер – Жовква, 1911. – Ч. 11. – С. 333-335; Поборюванє безбожних письм // Місіонер – Жовква, 1911. – Ч. 12. – С. 372-376.

⁴ Бескид. Р. VI. Ч. 3. Перемишль, 22 січня 1933. С. 3.

⁵ Ibidem.

⁶ Український Бескид. Р. VIII. Ч. 5. Перемишль, 10 лютого 1935. С. 2.

⁷ Ibidem.

⁸ Ibidem.

⁹ Український Бескид. Р. VIII. Ч. 5. Перемишль, 10 лютого 1935. С. 3.

¹⁰ Відомий дослідник Михайла Грушевського Віталій Тельвак вказує, що 27 січня 1935 роком був днем урочистостей – панахид і академій – присвячених видатному українцеві, встановленим місцевою філією "Просвіти" у Галичі і в межах Галицького повіту. Одначе цей же день обрали і в Крукеничах, отож, йшлося принаймні не лише про один повіт. Описуючи практики вшанування пам'яті М.Грушевського, В.Тельвак у своїй статті Крукеничі не згадує. Див.: Тельвак В. Михайло Грушевський в меморіальних практиках західноукраїнської громади в 1934-1935 рр. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Випуск 14–15, 2011. С. 289.

¹¹ Український Бескид. Р. VIII. Ч. 5. Перемишль, 10 лютого 1935. С. 3.

 

18.01.2018