Мелодрами та фільми жахів – у них нас часто захоплюють негативні почуття, хоча в повсякденному життя сум і страх – небажані емоції. Нещодавно науковці розвинули пояснювальну модель цього ілюзорного парадоксу. Вона пояснює, чому ми можемо насолоджуватися негативними почуттями у фільмі чи мистецтві й чому ці елементи роблять твори мистецтва більш захопливими, цікавими та зворушливими.
Зображення: Michael Blann/ thinkstock.
Сум і страх – негативні емоції. Нікому не бажаємо так почуватися, проте власне ці емоції нас ваблять: ми дивимся сумні фільми і захоплюємося творами мистецтва, театральними п’єсами, піснями, які заставляють плакати, боятися чи викликають інші негативні почуття.
Як таке може бути? Нові свідчення емоційної психології доводять, що негативні почуття особливо сильно приковують нашу увагу, інтенсивніше переживаються і дуже запам’ятовуються.
Ідею дослідження сформулював Вінфрід Маннінґгауз (Winfried Menninghaus) та його колеги з Інституту емпіричної естетики імені Макса Планка у Франкфурті на Майні: якщо мистецтво також приковує увагу, уможливлює інтенсивні переживання та запам’ятовується, то хіба обидва – мистецтво і негативні почуття – не створені одне для одного?
З цією гіпотезою вони сформували вихідний пункт теорії, яка може пояснити наше парадоксальне захоплення негативними почуттями у фільмах і решті творів мистецтва. Їхня модель містить два чинники.
Перший вже добре досліджений: ми сприймаємо твори мистецтва в інших категоріях, ніж повсякденну реальність. Ця когнітивна дистанція створює своєрідний простір комфорту, в якому можемо переживати негативні емоції.
Другий чинник, власне серцевина нової моделі, полягає в тому, що у цій зоні комфорту міститься кілька механізмів, якими негативні емоції можна перетворити на позитивні джерела енергії інтенсивного мистецького переживання.
Перший залежить від варіацій і динаміки естетичного досвіду, котрі дуже важливі: мистецька композиція вплутує нас у гру позитивних і негативних почуттів, сприймається більш різноманітною, захопливішою та цікавішою.
Крім того, змішані почуття, що містять позитивні і негативні частки, мають дуже важливе значення для інтеграції негативних почуттів у позитивне задоволення від перегляду. Так, емоційне зворушення ми сприймаємо позитивно та радісно, навіть коли воно містить негативні емоції.
У цьому процесі важливе також позитивне збудження від наративного напруження, що наступає від почуття непевності, переживання та страху за головного героя, пояснили вчені.
Крім того, естетична сила відображення – наприклад, краса музики, слова, мови або кольору – можуть зробити переживання негативних емоцій як інтенсивнішим, так і позитивнішим. Зрештою, пошук певного сенсу здатний виявити позитиви.
Так ілюзорний парадокс, що негативні емоції в мистецтві приносять нам задоволення, пояснюють завдяки поєднанню нових свідчень емоційної психології та основоположних принципів естетичного сприйняття.
Тобто твори мистецтва, які викликають негативні емоції, часто сприймають як інтенсивніші, зворушливіші, не такі нудні і гарніші, ніж звичайне «купання в позитивних емоціях». І стає зрозуміло, чому певні мистецькі жанри – наприклад, трагедії, фільми жахів або мелодрами – так сильно подобаються.
Die paradoxe Lust an der Tragödie
Max-Planck-Gesellschaft, 27/12/2017
Зреферувала Соломія Кривенко
29.12.2017