Нове дослідження підтвердило, що жива музика діє сильніше, ніж записана.

Жива музика значно посилює емоційні реакції в мозку порівняно із записаними мелодіями. Вимірюючи активність мигдалеподібного тіла, дослідники виявили, що живі виступи викликають сильніші емоційні реакції, сприяючи глибшій когнітивній та афективній обробці в усьому мозку. Нове дослідження підкреслює унікальну синхронізацію між музикантами й аудиторією під час живих виступів, що вказує на глибокий зв'язок, який не може відтворити записана музика, і показує еволюційну важливість живої музики, наголошуючи на її неперевершеній здатності залучати нас емоційно та соціально.

Музика здатна мати сильний вплив на наші емоції. Дослідження показали, що прослуховування музики стимулює емоційні та творчі процеси в нашому мозку. Але що відбувається, коли ми слухаємо музику наживо — наприклад, на музичному фестивалі, в опері чи на фольклорному концерті? Чи реагує наш мозок інакше залежно від того, чи музика, яку ми слухаємо, є живою або записаною?

Команда дослідників з Цюрихського університету на чолі з Сашею Фрюгольцем, професором когнітивної та афективної неврології, дослідила це питання.

Науковці вивчали вплив живої та записаної музики на емоційні процеси в мозку людини. Вони провели складний експеримент, у якому піаніст під час виконання живої музики адаптував її, аби посилити емоційні реакції в мигдалині, емоційному центрі мозку.

Під час експерименту дослідники використовували магнітно-резонансну томографію для вимірювання в режимі реального часу активності в мигдалині 27 слухачів, а також виконавця. На основі цих вимірювань піаніст миттєво адаптував свій виступ, щоб ще більше посилити емоції слухачів.

Для порівняння реакцій слухачам вмикали запис тієї ж музики у виконанні того ж музиканта, але без цього циклу зворотного зв'язку.

"Наше дослідження показало, що приємні та неприємні емоції у живому виконанні викликали значно вищу і більш послідовну активність мигдалеподібного тіла, ніж музика у записі. Живе виконання також стимулювало активніший обмін інформацією в усьому мозку, що свідчить про сильну емоційну обробку в афективній та когнітивній частинах мозку", – каже Фрюгольц.

Дослідники Цюрихського університету також проаналізували, як фортепіанна музика узгоджувалася з мозковою активністю аудиторії. Сильна синхронізація між суб'єктивним емоційним досвідом і слуховою системою мозку, яка сприймає музику відповідно до її акустичної якості, спостерігалася лише тоді, коли аудиторія слухала живе виконання.

Крім того, лише під час живої музики спостерігався сильний і позитивний зв'язок між особливостями музичного виконання та мозковою активністю слухачів.

Люди завжди використовували інструменти для створення живої музики. Лише завдяки технологічному прогресу на початку 20-го століття з'явилась можливість записувати музику на пристрої і зробити її широко доступною для всіх людей.

Однак навіть сьогодні, незважаючи на музичні стрімінгові платформи та високоякісні колонки і навушники, соціальний досвід відвідування живого концерту не може бути відтворений.

"Це, мабуть, пов'язано з еволюційним корінням музики, – каже Фрюгольц. – Люди прагнуть емоційного досвіду живої музики. Ми хочемо, щоб музиканти своїми виступами повели нас в емоційну подорож".

Або як йдеться у відомій цитаті з фільму "Касабланка" 1942 року: