І. Фещенко-Чопівський

 

Артист-маляр, пошукувач ефектів знайде своєрідну гармонію в фабричних забудованнях, знайде красу в грі світла й тіней в фабричних майстернях!...

 

Одначе трудно сказати, щоб на фабриці (гуті) надто приємно; в зимі там холодно; в літі — припікає значно сильніше, ніж на свіжому повітpi!...

 

Ми, інженери, не гірше від кухарів варимо вариво в фабричних апаратах, але не на те, щоб його спoжити!... Оточують нас печі, що палають страшним полумям, а вся атмосфера насичена чорним задушливим димом!...

 

A скільки трапляється нам всіляких непередбачених випадків та невдач, які руйнують найкраще науково опрацьовані програми та добре теоретично уладжені схеми чергових досвідів! То вугілля кепське, то сирівця бракло, то машина зіпсулася, то якась pypа трісла, або просто — машиніста пяний... Кепсько сформулований наказ виконується ще гірше, бо не має певности, що тебе серед ночі не підійме з ліжка вістка, що підвладний тобі робітник невдало сунув голову куди не треба, та був ґільотинований машиною: а ти інженер — невільний кат нещасного!...

 

Робітник старається про те, щоб підвищити свій заробіток. Це цілком природне бажання. Управа фабрики шукає доброї дивіденди! Обидві сторони мають рацію. А інженер, щоб заощадити кошти продукції, має палити на руштах кепський вугіль, обходитися відпадками, скупо смарувати машини та з малоякісного сирівця приготовляти першорядний фабрикат, який виказувався б високою якістю та був би охоче пошукуваний на ринку. Мало того! Дирекція часто від нас інженерів вимагає, щоб ми науково й авторитетно вміли доказати клієнтові, який насмілився реклямувати фабрикат, що він не має рації, що він не вміє обходитися з добрим матеріялом, що він не вміє працювати!...

 

Всяке ремесло — це є "ложе Прокруста", для одних воно за довге; для других — за коротке!... Подорожній, якому доводиться переспатися на такому ліжку — клене господаря-Прокруста!... Одначе, коли подорожній молодий та вміє пристосовуватися, то яке би не було "ложе", а особливо, коли господар-Прокруст людяний та вирозумілий для молодости, то, ціною деяких компромісів, відбувається процес достосовання. Але, в часі процесу "достосовання" тим, котрі мають природний гін до росту, треба штучно скорочуватися!.. На жаль, багато молодих інженерів скалічених оцим "прокрустовим" ложем!... Вони вступали в життя з високо піднятою головою, та сміливо, не оглядаючися йшли вперед. Молоді, жваві, повні темпераменту та багато обдаровані натурою, палаючі ідеалізмом, готові на великі жертви, годні підняти на свої плечі цілий світ!... Але "прокрустове ложе" виявилося для них надто коротке, вони мусіли схилити голову, підобгати коліна, остригти свою буйну гриву Авесалома, скласти свої розпростерті крила!... А в цей час старші товариші, доброзичливо попереджуючи, шепочуть: не гарячкуйся, не надривайся, не перепрацьовуйся!... Виконуй лише конечне мінімум!... А передовсім, говори про фабричну владу тільки хороше, говори фабричній владі лише приємне!.. Якнайменше критики!.. Аж врешті-решт такий вишумівшийся молодий інженер, починає "крутити" своє колесо, виконуючи, як автомат свою щоденну працю!... А після праці — відпочинок за картами, а якщо до того додасться кварта-дві "мюнхена" або "пільзена" та ще два-три коняки, аби "осадити" пиво то на ранок він знову "відсвіжений", спокійний, готовий апатично до щоденної праці, без ілюзій, без поривів!...

 

Чи не знайоме Вам оце "фабричне" середовище? Повне рутини й порожнечі!... Що має робити тут молодий ідеаліст, що палає бажаннями творчої акції, що вибухово реаґує на питання дня, що його пориває темперамент?... Чи це конечна доля кожного молодого ініціятивного перемінитися "в козу на шнурку", що апатично пасеться на громадському вигоні?... Чи кожний без боротьби, без спротиву дозволить знищити свій мозок — дорогоцінне знаряддя людини?... Невже ж людині, інженерові, що пишається змаганням збагнути найтемніші тайни природи, годиться так низько впасти? Невже ж допустимо, що мозок, оцей шляхетний меч людської думки підпав процесові ржавління й розсипався у порох?

 

Техніка віками збирала всілякі рецепти. Професійні секрети та таємні хитрощі вдатної продукції переходили з покоління в покоління. Вони стали підставою мистецтва й ремесла. І в цей хаос неповязання між собою формул й рецепт вступає переможно наука; відділяє важне від неважного, правдиве від фальшивого. Освітлює її шлях метода, провадить — дослід!... Наука входить у громади назбираних фактів й приписів повільно, але рішуче; наколи її поступ серед лябіринту суперечностей дещо загамовується, то лише в цілях систематики, узагальнень, та пороблення висновків. Закріпивши в такий спосіб здобуті позиції, наука іде далі!

 

Це не значить, що науковий дослідник конче мусить змагати до щораз нових винаходів!.. Бо й на зжатих нивах новий дослідник може при добрій волі знайти чисельні колоски, що попадали в часі жнив, що не були зібрані, що були згублені, притоптані, забуті!... Для науки немає нічого малого, нічого негідного уваги!... Коли дослідник підходить до досліджуваного обєкту з любовю, увагoю й охотою, то тема оживає та довірчиво розкриває скриті таємниці!... Техніка — тіло; душа його — наука!... Коли душа відлітає, тіло вмирає, розсипається.

 

Не давай необдуманих відповідей!... Коли чого не знаєш, — ліпше мовчи!.. Шукай відповіди, досліджуй та наколи маєш вистарчаючу сміливість — вирви таємницю, подібно як Прометей узяв від Юпітера вогонь, щоб його зберегти для людей!...

 

Люди чину й діла мало цінять високі фантазії!.. Вони живуть ради земних благ, а не ради поезії, і не ради високих ідей!... Бути апостолом нових ідей — мало поплатне. Часами, занадто сміливий, глибоко не продуманий дослід замість очікуваного блага, приносить шкоду!... Та най би у Вас були повні руки нових вже випробованих ідей, то одначе не "торгуйте" ідеями!.. Бо, в ліпшому випадку — будете витягати каштани для других, а собі лише спечете пальці. Випробована метода: тримайте себе спокійно й не турбуйте безпідставно других; тому робіть обережно й добре продумавши.

 

Одначе раджу Вам: досліджуйте скритий звязок між явищами природи. Додайте свій вклад до дорібку старших поколінь. Старайтеся захопити в полон відвічні сили природи, що перетривають непереривальні переміни, та примусіть їх видати Вам свої тайни!... Над прірвою невідомого перекиньте на початку легкий міст гіпотез; з височини цієї тимчасової будови збагніть безодню невідомого, що стелиться у Вас під ногами... Запитайте з височини неприступного про перебіг "низинних" дій. Досліджуйте все уважно й швидко. Тоді, замісць тимчасового мосту збудуєте твердий непорушний вічний лук сталого мосту; гіпотези стануть теорією. З теорії повстане техніка!...

 

Яка б мала не була власна цеглина, принесена Вами на цю збірну будову, що ніколи не кінчається, то навіть, коли за Вашу працю, за Ваш вклад в науку не дістанете належної винагороди, заслуженої похвали й слави (бо це залежить в значній мірі від припадку!), то почуття доконаного чину, виконаною обовязку вже в собі несе високу нагороду: твоє життя на землі не пройшло марно!...

 

Проф. д-р інж. І. Фещенко-Чопівський.

 

[Краківські вісті]

24.12.1942