6 грудня, четвертий концертний день «Джаз Безу», мабуть, цілком справедливо можна назвати днем авангарду. Щоправда, це визначення не є обмеженням, тобто не окреслює рамки певного стилю, а радше – і особливо у випадку першої виконавиці – означає відмову від будь-яких обмежень.
А ще, це день старих знайомих, оскільки учасники обох концертів – співачка Мар’яна Садовська та лідер другого проекту гітарист Алекс Максимів – неодноразово виступали на «Джаз Безі».
До самого імені Мар’яни Садовської навряд чи щось можна додати, тим більше у рідному для співачки Львові. Мисткиня з багатьма творчими іпостасями: співачка, акторка, композитор, музичний драматург, художниця. Але творча багатогранність, вочевидь, тут є проявом не тільки обдарованості, але і (можливо, насамперед) проявом свідомості власної місії, розуміння мистецтва як живого відгуку на реальний світ сьогодення. Учасниця «Джаз Безу» в 2009-му, 2013-му, 2014-му роках, цього разу Мар’яна Садовська представить нову програму «The Night Is Just Beginning» на вірші Сергія Жадана і Люби Якимчук про війну на Сході України.
Алекс Максимів – канадський гітарист українського походження майже щорічно з’являється на фестивальній сцені. Відвідувачі «Джаз Безу» минулого року, мабуть, пам’ятають, що саме Максиміва тоді став головним, так би мовити, «порушником спокою». Нагадаю, що у 2016 він зібрав «чудову сімку» під назвою Rednaxela з дивовижним складом – дві вокалістки, двоє духових (альт-саксофон і тромбон), віолончель, гітара, барабани – і представив експериментальне поєднання сучасної академічної музики і вільної імпровізації.
Той музичний хаос (водночас побудований, за твердженням лідера, на основі чітких математичних правил) справді став розширенням меж уявлень про сучасну музику. І хоч перевершити минулорічний шок нового навряд чи можливо, тим не менше, новий проект Алекса Максиміва, що буде представлений на сцені Львівської філармонії 6 грудня, вже за своїм складом, імовірно, чи найбільша інтрига на фестивалі.
Максимів зібрав різних самостійних музикантів, що мають великий, ба, навіть величезний творчий і виконавський досвід, самі є лідерами численних власних проектів та виконують різнопланову музику.
Phil Donkin – британський басист, що мешкає в Нью-Йорку й Німеччині. У його творчій біографії – співпраця з цілою плеядою визначних музикантів: Kenny Wheeler, John Abercrombie, Marc Copland, Bill Stewart, Greg Osby, Kurt Rosenwinkel, David Binney, Tim Garland, Gwilym Simcock, а також Quincy Jones та Eddie Henderson. На рахунку Філа Донкіна – участь у записі більше 50-ти альбомів різних музикантів.
Peter Schlamb – німецький віброфоніст, що також переїхав до США. Він також має визначний послужний список співпраці. Серед його партнерів David Binney, Mike Moreno, Logan Richardson, John Escreet, Jon Cowherd, Ben van Gelder, Jochen Rueckert та інші.
Bodek Janke – польський барабанщик, що живе в Німеччині. Крім звичайних барабанів і перкусії, він вивчав також гру на табла. За плечима музиканта – перемоги на декількох німецьких і міжнародних джазових конкурсах, як-от «Internationale Drummer Newcomerfestival Aschaffenburg», «Best European Musicians Contest beim Drums & Sounds», «International Bucharest Jazz Competition». Бодек Янке є лідером і учасником декількох проектів, що виконують різну музику.
Але жодного натяку на те, що збираються робити разом ці майстри, самостійні лідери, кожен зі своїм баченням, і чим вони нас здивують, немає. Отже, лишається тільки дочекатися концерту, щоб про це дізнатися.
На минулорічному «Джаз Безі» поміж іншого відбулося джазове відкриття Люксембургу. 8 грудня серед учасників фестивалю – знову музиканти з маленької країни, але з великими джазовими амбіціями – тріо Dock іn Absolut.
У складі тріо Жан-Філіп Кох (Jean-Phіlіppe Koch) – фортепіано, Давід Кінцігер (Davіd Kіntzіger) – бас-гітара, Мішель Майс (Mіchel Meіs) – барабани. Усі учасники тріо отримали багатошарову музичну освіту, навчаючись в консерваторії Люксембургу, а далі в декількох вищих музичних навчальних закладах Німеччини, Франції, а також Бельгії і Голландії, почавши з вивчення класичної музики, а згодом перейшовши до джазу. А піаніст Жан-Філіп Кох навіть навчався у найпрестижнішій джазовій школі Берклі в Бостоні. Утім, як професійний музикант він продовжує ділити свій час між джазом і класикою, виступаючи у складі Koch Trіo, разом зі своїм батьком і сестрою, що є скрипалями. У 2016 альбом тріо був номінований на міжнародну премію з класичної музики.
Партнери Жана-Філіпа теж ведуть інтенсивне творче життя. Мішель Майс – учасник різних музичних проектів (один із яких нещодавно був представлений в Україні на Вінницькому джазовому фестивалі). А Давід Кінцігер – не тільки музикант, але й танцюрист і актор.
Тріо Dock іn Absolut виникло в 2012 році. Самі музиканти вважають, що створили унікальний джазовий стиль. Наскільки це вірно, побачимо 8 грудня, однак безсумнівно, що за п'ять років спільної творчої роботи музиканти одержали величезний виконавський досвід, досвід спілкування з безліччю різних аудиторій світу, подорожуючи з фестивалю на фестиваль, сам перелік яких справляє враження: Hong Kong Іnternatіonal Jazz Festіval, Beіshan Іnternatіonal Jazz Festіval, Yokohama Jazz Promenade Festіval, Brussels Jazz Marathon, Sіbіu Jazz Festіval, Jazzіt Fest Torіno, Parіs Jazz Festіval à la Cіté, Ploіestі Hot Jazz Summіt, Shenzhen Frіnge Festіval, Blues'n Jazz Rallye Luxembourg, Blues Express, Berlіn B Flat, Luxembourg Jazz Meetіng, Shanghaі Jay Z, Tokyo Jazz Festіval, Jarasum Jazz Festіval, Edіnburgh Jazz Festіval, Lіverpool Jazz Festіval, Ottawa Jazz Festіval і таке інше.
У травні цього року Dock іn Absolut випустили свій дебютний альбом під такою ж назвою. Тріо виконує музику, в якій практично не відчутний вплив американського джазу, хіба що саме свобода використання різних музичних стилів і класичний джазовий формат фортепіанного тріо. Але насамперед ця музика має європейське коріння. По-перше, це класична, зокрема фортепіанна музика, що зрозуміло з огляду на класичні смаки Жана-Філіпа. А друга складова – рок-музика, що дається взнаки в лінії бас-гітари Давіда Кінцігера й барабанів Мішеля Майса. Академізм і рок, витончений піанізм і шалений драйв – своєрідна суміш.
Натомість учасники другого концерту повернуть слухачів до американської традиції, яку вони знають зсередини. Отже, джаз із Нью-Йорку – квартет Арка (Аркадія) Овруцького, одного з небагатьох українських джазменів, що зумів завоювати своє місце й утвердитися на нью-йоркській джазовій сцені, на якій він впевнено почувається вже близько п’ятнадцяти років. І вже одинадцятий рік поспіль Аркадій є продюсером Міжнародного Джазового Абонементу, що став своєрідним мостом між нью-йоркською та українською джазовою сценою, і завдяки якому українські любителі джазу малу змогу безпосередньо познайомитися з багатьма цікавими й визначними представниками американського та європейського джазу, навіть світовими зірками вищого рівня (як-от співак Грегорі Портер). Позаяк Львів постійно входив в орбіту МДА, Аркадій Овруцький з його численними проектами має бути добре знайомим львівськими поціновувачам джазу.
Від складу свого нового квартету Аркадій сам у захваті, й говорить просто: «Це бомба». Справді, про піаніста квартету Беніто Гонсалеса (Benito Gonsalez) достатньо нагадати, що це той самий вибуховий віртуоз, який у складі квартету саксофоніста Кенні Гарретта доводив до сказу декілька тисячну аудиторію Альфа Джаз Фесту 2012. Беніто Гонсалес – потужний генератор енергії, піаніст, так би мовити, атлетичного типу, але вміє бути і дуже тендітним. Він знавець латинських і афрокарибських стилів, хоча у власному проекті (фортепіанне тріо) воліє грати сучасний мейнстрім. Також Беніто – давній партнер Овруцького.
Чарльз Гульд (Charles Goоld) – молодий барабанщик, що тільки-но починає свій шлях, але можна без особливо ризику пророкувати йому велике майбутнє. Чарльзу зараз 28 років, і він ще продовжує своє навчання у Джульярдскій школі мистецтв, проте вже далеко не новачок. На професійну сцену він вийшов вперше ще хлопчиком 12 років у складі бенду відомого співака Гаррі-Конніка-мол. Тож позаду в Чарльза вже значний досвід, хоча поки що немає власних проектів. Проте його гра вже позначена силою й зрілістю, і він є чудовим знавцем індивідуальних стилів джазової перкусії.
Одначе визначення «бомба» насамперед стосується нового соліста квартету, альт-саксофоніста Майрона Волдена (Myron Walden). Однією с основ репутації джазового музиканта є список його партнерів, і серед партнерів Волдена чимало визначних джазменів і навіть зірок найвищого рівня: Wynton Marsalis, Nat Adderley, Lou Donaldson, Roy Hargrove, Malgrew Miller, Kurt Rosenwinkel, Eddie Henderson, Kevin Hays, Stephen Scott, Greg Hutchinson, Eric Harland, Brian Blade, Freddie Hubbard, Tom Harrell, Ray Baretto, Marcus Strickland.
Утім, і сам Майрон Волден – зірка, принаймні цю характеристику стосовно нього нерідко вживають джазові критики, водночас називаючи його не дуже відомим музикантом. Цей парадокс легко пояснити. Майрон Волден користується високою репутацією у музикантів, його навіть прозвали «музикантом для музикантів», за його віртуозність, надзвичайну ритмічну вигадливість, індивідуальне звучання, що, як на мене, інколи виразно нагадує Джона Колтрейна. Проте, Волден зовсім байдужий до уваги преси і публіки й нерідко відхиляє чимало пропозицій, воліючи грати лише з тими, хто йому подобається, і тоді, коли йому хочеться, а тому не дуже охоче гастролює. А отже, аудиторії «Джаз Безу» випала рідкісна нагода.
06.12.2017