JazzBez 2017: 2 грудня

 

Квінтет Адама Яжміка з’явився на світ у 2015 році в Катовіцах. Але за короткий час свого існування гурт уже досяг широкого визнання, про що свідчать нагороди шести польських джазових фестивалів: 2 місце на фестивалях «Jazz Nad Odrą» й «Zіlіna ІNTERNARІONAL Jazz Contest» у 2016 році, три 1-х місця на фестивалях «Pro Jazz Festіwal w Kołobrzegu» в 2016-му, «Blue Note Competіtіon w Poznanіu», «19. Lotos Jazz Festіval - Bіelskіej Zadymce Jazzowej» і, врешті, з другої спроби Grand Prіx на «Jazz Nad Odrą» у 2017 році. Це очевидне свідчення високого й стабільного рівня майстерності і, понад то, лідерства серед молодого покоління польського джазу.

 

 

Наразі квінтет Адама Яжміка встиг записати два альбоми, обидва – в цьому році : Euphorіa та Lіve At Radіo Katowіce.

 

У складі групи: піаніст і лідер квінтету Адам Яжмік (Adam Jarzmіk), тенор-саксофоніст Куба Лепа (Kuba Łępa), сурмач і флюгельгорнист Павло Пальцовскі (Paweł Palcowskі), контрабасист Мачей Китаевскі (Macіej Kіtajewskі) та барабанщик Пьотр Будняк (Pіotr Budnіak). Усі музиканти молоді. Очевидно, найбільш досвідченим є саме лідер, який брав участь у декількох різних проектах. Також у барабанщика Петра Будняка є власний проект Pіotr Budnіak Essentіal Group, з яким він уже випустив один альбом. 

 

У своїй музиці учасники квінтету Адама Яжміка, здається, не намагаються експериментувати, і явно орієнтуються насамперед на американську традицію в її сучасному зрізі; точніше, на стиль, що його прийнято називати постбоп, або сучасний мейнстрім. Також нині входить в обіг дещо вужче визначення – сучасний нью-йоркський джаз, із чого зрозуміло, що цей стиль домінує на джазовій сцені Нью-Йорка. Серед музикантів, які слугують для них взірцями, учасники квінтету називають Брэда Мелдау, Аарона Паркса, Аарона Голдберга, однак список впливів безсумнівно ширший. Так, іноді в окремих місцях вчуваються, наприклад, Пет Метіні, Маккой Тайнер, Weather Report або інші легко пізнавані індивідуальні стильові зразки.

 

Склад групи є рівним, і не можна сказати, щоб хтось особливо вирізнявся як імпровізатор серед її учасників; проте індивідуальне самовираження тут не є головною принадою. На першому місці – взаємодія голосів інструментів завдяки мистецтву аранжування. І, вочевидь, цю заслугу треба приписувати лідерові Адаму Яжміку, адже він також є автором майже всіх композицій з репертуару квінтету.

 

Особливо рельєфно прихильність до складних аранжувань постає у єдиній неавторській композиції на двох альбомах групи – а саме композиції Майлза Девиса Solar, впізнати яку в її новій версії нелегко. Викладу теми передують два вступних соло – на контрабасі й фортепіано. Змінено ритм, додані декілька рифів, і от, меланхолійна балада перетворилася на енергійну темпову річ. Навіть основна тема звучить з якимсь слов'янським колоритом.

 

У своїх аранжуваннях Адам Яжмік постійно вдається до зміни ритмів, музичних розмірів, додає рифи (тобто ритмічні фрази, що виконуються контрабасистом, або піаністом, або обома в унісон). Останні іноді випереджають тему, а іноді слугують тлом для неї й для імпровізації, завдяки чому досягається відчуття ритмічної напруги, розбіжності, або навіть конфлікту. Як правило, упродовж однієї композиції змінюються по декілька рифів, що ускладнює ритмічну картину й підсилює відчуттям динамізму. Боп, бразильський ритм, блюз або щось інше – переходи відбуваються стрімко, несподівано, загострюючи відчуття ритму.

 

Саме в цих віражах, поворотах з несподіваними гальмуваннями й прискореннями у русі композиції, а не в лінійному наборі швидкості й драйву, та, звісно, у взаємодії членів гурту й полягає головне джерело насолоди від музики квінтету Адама Яжміка.

 

 

Лідер другого проекту, що буде представлений на сцені Львівської філармонії 2 грудня, контрабасист Марк Токар навряд чи потребує представлення, оскільки добре знайомий львів’янам і аудиторії Джаз Безу. Як, власне, і ще один член гурту, саксофоніст Михайло Балог, оскільки обидва щорічно виходять на фестивальну сцену в тих чи інших складах.

 

Минулого року Марк Токар грав у тріо американського саксофоніста Кена Вандермарка, а позаминулого – у квартеті американського саксофоніста і мультиінструменталіста Сабіра Матіна. Здебільшого це проекти, що виконують вільний джаз. З останніх цікавих проектів Михайла Балога в рамках фестивалю можна згадати співпрацю з New Brain Trio минулого року, або більш ранній чудовий проект ΕΣΧΑΤΟΦΟΝIΑ 2014 року. На рахунку обох музикантів є також спільні проекти, тож партнери добре знають одне одного. Обом музикантам властива відсутність обмежень у музичному мисленні і прагнення внести в музику або знайти в ній певний духовний вимір.

 

Нинішній проект склався навесні цього року, і почався з тріо із барабанщиком Олексієм Артемовим, що останнім часом працює в Нью-Йорку. Співпраця з різноманітними проектами різноманітних стилів від рок-музики до джазового авангарду свідчить також гнучкість мислення і схильність музиканта до пошуку.

 

Під час грудневих виступів на фестивалі Джаз Без тріо перетвориться на квартет за участі ще одного нестримного експериментатора, польського саксофоніста Томека Ґадецкі. Польський музикант є також прихильником вільної імпровізації, бере участь у різноманітних проектах як більш-менш традиційного (наприклад, квартет або тріо), так і незвичного формату (як-от саксофон і контрабас, дует саксофонів, саксофон і танок і таке інше). Інакше кажучи, деякі склади вже можна розглядати як своєрідну імпровізацію. Крім того, Томек Ґадецкі пише музику для театрів, що свідчить про відчуття зв’язку між мовами різних мистецтв.

 

Отож, маємо квартет музикантів дуже досвідчених, але не обтяжених звичками, сповнених ідей, і при цьому з вищою мірою розкутим музичним мисленням, і здатністю взаємодіяти тут і зараз. А тому і від цього проекту можна чекати багато.

 

01.12.2017