Мирослава МАРТИНІВ

Цьогорічна випадкова знахідка у Сокальському районі, на околиці села Карів, стала справжньою несподіванкою для науковців і може дещо змінити уявлення про заселення цих теренів у неспокійні перші століття нашої ери. Попри те, що археологи рідко користуються словом «сенсаційна знахідка», у цьому випадку вони з певністю так називають своє відкриття.

 

 

«У червні до нас у музей (Історико-краєзнавчий музей міста Винники, – ред.) принесли давній меч та інші металеві вироби. Нам розповіли, що це випадкові знахідки, і вказали на місце, де натрапили на них. Ми одразу зрозуміли, що мова йде про дуже цікаву пам’ятку, і запланували перший виїзд туди. Вже в перші дні роботи виявили унікальні речі римського часу», – розповів директор музею Ігор Тимець.

 

Германці, яких не повинно бути

 

Так науковці виявили могильник германських племен, яких на цих теренах не мало би бути. Принаймні, так досі вважала офіційна історіографія.

 

«Пам’ятка зовсім нетипова для України. Це перша пам’ятка, у якій присутній матеріал суто північно-західних племен. Спершу, коли знайшли зброю, ми були впевнені, що йдеться про пшеворську культуру, пам’ятки якої трапляються на території України, зокрема на Волині та Верхньому Подністер’ї. Але коли почали детальніші вивчення, з’ясували, що є багато елементів нетипових для пшеворців. Тоді зрозуміли, що маємо справу з пам’яткою, найімовірніше, балто-германських племен», – пояснює керівник розкопок, кандидат історичних наук Ярослав Онищук.

 

 

Пам’ятку взялися досліджувати силами працівниців Винниківського музею та кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка. Виїхавши на місце, археологи зрозуміли, що мають справу з давнім могильником, який складався з кількох поховань. Дослідження пам’ятки тривало майже до вересня, а найбільшою складністю, кажуть науковці, було… зберегти все у максимальній таємниці.

 

«Найбільшим був страх, що не вдасться вберегти пам’ятку від втручання людей з металодетекторами», – розповідає Ярослав Онищук.

 

 

 

Коли науковці почали роботи, кажуть, змушені були докласти максимум зусиль, щоб не розповсюдити інформацію про унікальну знахідку. Забезпечити пам’ятці цілодобову охорону не було можливості, тож вночі могли приїхати люди з металодетекторами і пограбувати могильник.

 

«Допоки ми не пересвідчились, що з металодетекторами там нічого не знайдеш, ми максимально замовчували інформацію», – пояснює Ярослав Онищук.

 

 

Одна жінка і багате поховання вождя

 

«З перших штихів лопати ми почали дуже хвилюватись, адже все, що знаходили, все ставало несподіванкою. Зокрема, спершу наштовхнулись на римську амфору, яка для нашої території є рідкістю. Але коли після цього почали знаходити елементи червонолакового посуду, це була ще більше несподіванка, бо це ще більша рідкість. А коли знайшли цілі скляні посудини і бронзовий казан з підвісами у вигляді голів свебських воїнів, яких до того було лише два у Європі, ми зрозуміли, що це величезний успіх», – пояснює Ярослав Онищук.

 

 

Усі знайдені матеріали датуються останньою третиною І століття – кінцем ІІ століття нашої ери. За більш ніж два місяці роботи археологам вдалося дослідити п’ять різних поховань. На сьогодні відомо, що йдеться про чотири чоловічі та одне жіноче поховання. Жіноче поховання було майже без супровідного матеріалу. Науковці знайшли там лише дві прикраси, дуже знищені часом. Вони нагадують пластинчасті персні з бронзи. Попри те, що саме це жіноче поховання суттєво бідніше, аніж чоловічі, лише на його основі, кажуть історики, поспішно робити висновки, що такими могли бути й інші. Адже жінок у тих племенах шанували і навіть прислухались до їхньої думки під час ведення боїв.

 

«Якщо говорити про становище жінки в германському суспільстві, то знаємо про нього з праці Корнелія Тацита "Германія". Відомо, що жінки там мали досить багато прав і були доволі вільними. Як пише Тацит, навіть воїни прислухалися до думки жінки, бо вважали, що в ній є щось надприродне. Деколи жінкам приписували навіть здатність прогнозувати майбутнє. До нас дійшов один дуже цікавий опис, який пояснював хоробрість германців: за воїнами в бій йшли жінки з дітьми – і коли бачили, що ситуація складається не на користь германців, починали плакати і просити не віддавати їх у полон. Тому воїни і робили надзвичайне, щоби цього не допустити», – розповідає історик.

 

Оскільки германські племена того часу використовували кремацію, встановити вік кожного та причину смерті дуже складно.

 

Попри схожість обрядовості всіх п’яти захоронень, особливе зацікавлення науковців викликало одне. За оцінкою антропологині Тетяни Слободян, йдеться про поховання чоловіка 25–35 років. Археологи припускають, що це поховання вождя, адже речі, які там знайшли, свідчать про дуже високий статус похованого.

 

Це захоронення також було кремаційним, однак якщо всі знайдені в інших похованнях речі були знищені вогнем (після того, як побували з покійником у вогнищі), то супровідний інвентар цієї могили у вогні не був, тому зберігся до наших днів у порівняно доброму стані.

 

«Тобто тіло спалили, але речі не клали на поховальне вогнище. Усі знайдені поховання – одночасові, але з різними підходами до поховального обряду. Для періоду римського часу це нормальна річ, адже це час, коли перепліталися різні вірування, різні уявлення про загробне життя вони могли співіснувати в межах однієї спільноти», – пояснює Ярослав Онищук. 

 

 

Поховання вождя також відрізнялося тим, що перепалені людські кістки поклали не просто в ямку, а склали в один із двох бронзових казанів, віднайдення яких вважають чи не найбільшим успіхом. Один – простіший, а ось інший – справжній скарб для науковців. Його прикрашають розкішні підвіcи у вигляді бюстів свебських воїнів. На сьогодні відомо лише два схожі казани: один було знайдено під час розкопок у Чехії, інший – у Польщі. Він і став «домовиною» для лідера племені.

 

«Як цей казан опинився у нас – найбільша загадка. Такі казани виготовляли на території Римської імперії на замовлення адміністрації як подарунок вождеві за лояльність до римської влади. Знаючи цей факт, можемо говорити, що натрапили на поховання вождя», – пояснює археолог. 

 

Це поховання також дало дослідникам й інші цінні знахідки, серед яких два скляні келихи, скляна мисочка, ножиці, шпори, прикраси й унікальний ріг для пиття з ланцюжком для підвішання, оздобленим емалями. За словами археологів, з письмових джерел відомо, що германці з таких рогів пили вино під час найбільших урочистостей, тобто це була дуже важлива річ у їхньому житті.

 

«Могильник дав нам дуже багато матеріалу, який був імпортом з Римської імперії, що свідчить про тісні зв’язки племен з римлянами. Ми також виявили деякі предмети озброєння та спорядження вершників. На жаль, більшість знахідок у дуже поганому стані і потребують роботи спеціаліста, – пояснює Ярослав Онищук.

 

«Знахідки такого багатого поховання у нас трапляються вкрай рідко – інколи і раз на кілька десятків років. Останніми роками на Львівщині археологи нічого схожого не знаходили», – розповідає Ігор Тимець.

 

У пошуках поселення

 

Науковці припускають, що знайдені п’ять поховань можуть бути лише частиною більшого могильника, однак наразі не мають підтвердження цій гіпотезі. Водночас найбільший виклик на наступний рік – відшукати поселення, яке мало бути поблизу цього могильника.

 

«Наше відкриття присутності балто-германських племен на території Львівщини, як мінімум, відкоригує уявлення про шляхи їхньої міграції. Можливо, варто буде переглянути трактування певних політичних подій, які нам відомі з тих часів, відносини германців з римським світом. Однак найважливіше для нас – з’ясувати взаємини цих германців з місцевим населенням. Нам дуже цікаво, чи це були ворожі чи мирні відносини», – каже археолог.

 

 

Розповісти про побут та взаємини з сусідами зможе відкриття поселення. За словами археологів, якщо вони знайдуть спалені об’єкти, це може бути свідченням ворожих стосунків, якщо ні, то можна буде припустити, що життя тут було мирним.

 

«Ми зробили лише перший крок на шляху дослідження цієї пам’ятки та нових відкриттів», – резюмує дослідник.

 

 

28.11.2017