Богдан ПАНКЕВИЧ

 

 

...Коли читаєш чи слухаєш окремі спогади вихідців із Західної України, то не раз дивуєшся: Боже, як мало знають і розповідають свідки про те, що вкрай необхідно знати! Вони ж усе бачили... Адже пережили історію Галичини майже цілого XX століття. Важку історію боротьби, окупацій, конфліктів, здобутків і втрат. А правда нині і завжди потрібна молоді, прийдешньому і, що дуже важливо, – передусім тим, хто все ще залишився щодо галичан у полоні радянської пропаганди. Саме це примусило мене взятися за перо...

із мемуарів Лариси Крушельницької "Рубали ліс. Спогади Галичанки"

 

Мав честь вітати Пані Крушельницьку з 80-річним ювілеєм. Був теплий сонячний день, і урочистість відбувалася на терасі недавно відреставрованого будинку відділу мистецтв Бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України.

 

Лише високий особистий авторитет і порядність Лариси Крушельницької могли схилити подружжя Антоновичів профінансувати реставрацію цього чудового будинку і багатьох інших потреб Бібліотеки. Вони повністю віддалися на утримання, яке гарантувала їм Пані Крушельницька, передавши заощадження всього свого життя на «українську справу». Українці із США знайшли в Україні людину таких самих цінностей і принципів, порядну і відповідальну, для якої дане нею слово було непорушним. Це в наші часи, на жаль, є унікальним випадком.

 

Родина Крушельницьких, початок 1930-х років. Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, мати Марія, Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. У 1934-37 рр. Володимиру, Тараса, Антона, Остапа, Івана та Богдана репресували і стратили...

 

Графічне зображення генеалогічного дерева якогось роду має, звичайно, форму трикутника. Нагорі поставлена одна пара прародичів, від якої, розширюючись, відходять гілки родин їх нащадків, – аж до широкої, іноді навіть дуже широкої, основи, що складається вже з численних сімей. Генеалогічний рисунок родини Левицьких (родина матері Лариси Крушельницької – Галини. – Z) має вигляд оберненого трикутника. Від величезної родини зверху її скорочено до якихось кількох осіб знизу. Та хіба тільки Левицьких? Рисунок "оберненого трикутника" – це геометричне зображення родоводу більшості сімей Галичини і, напевно, родин інтелігенції всієї України.

із мемуарів Лариси Крушельницької "Рубали ліс. Спогади Галичанки"

 

Сам 80-річний ювілей вартий окремого опису. Пані Крушельницька сама керувала дійством. І як керувала – зі всією притаманною їй енергією, веселістю, іронією. Набундючений «офіціоз» не мав жодних шансів занудити всіх своїми промовами. Присутнім було легко, приємно і весело. Радісно від того, що ми не цілком осиротіли, що росіяни не змогли дощенту винищити нашу еліту. Ось вона – її яскравий представник, приклад нашої тяглості крізь віки від української галицької шляхти.

 

 

Льокарно, собаці-вівчарику, найвірнішому приятелю мого дитинства, відривали голову і по частинах засовували у піч. Я не могла поворухнутись, щоб якось допомогти йому, страшенно закричала і... прокинулась. Біля мене клопоталася няня. Але я кричала далі і вимагала Бабуню...

Це мій перший спогад... Тоді мені було, мабуть, років три. Цей сон повертався до мене не раз, особливо виразно у критичні моменти, яких було немало у моєму житті.

Напевне, завдяки сильному стресові, саме з цього моменту я запам'ятала своїх родичів: Бабуню і Маму...

із мемуарів Лариси Крушельницької "Рубали ліс. Спогади Галичанки"

 

Мене сміх розбирав, коли це усвідомив і подумки порівнював із всіма тими вискочками, що майже серйозно претендували на «український трон» у гротескних 90-х роках. Не лише Пані Крушельницька вижила з нащадків давньої галицької еліти – але мало хто із них зумів прожити своє життя в радянські часи та особливо в часи української незалежності так гідно, як вона.

 

Лариса на руках у мами перед від’їздом зі Львова. 1934 рік

 

Вбігла Мама, яка тільки-но повернулася з концерту. На ній була розкішна сріблясто-салатова сукня. Як у мавки. Чарівна, неземна з'ява. Мама так сподобалася мені, що сон остаточно розвіявся. Бабуня ще пробувала заперечувати: "О такій пізній годині діти мають спати і не повинні сидіти за столом з дорослими!" Одначе врешті мені дозволено вдягнутися і піти в їдальню до гостей, котрі, як звичайно, сходилися відсвяткувати вдалий концерт.

із мемуарів Лариси Крушельницької "Рубали ліс. Спогади Галичанки"

 

Її сила духу, ясність розуму і чудове розуміння майбутніх перспектив працювали на інтереси української нації в час домінування дилетантів та пройдисвітів.

 

Належиться їй наша вдячність і велика шана!

 

На знимці праворуч 1945 рік. Лариса Крушельницька у місті Швенінген

 

На моїх очах відбувався процес нищення душ, процес нівеляції поривів до волі, національної свідомості, штучного зменшування знань власної історії і поваги до неї. А люди? Одні повтікали, інших винищили, а решта пристосовувалася. На щастя, пристосовувалася не однаково. Значна їх частина створила суспільний шар, який зараз у світі дістав назву "внутрішня еміґрація"...

із мемуарів Лариси Крушельницької "Рубали ліс. Спогади Галичанки"

 

13.11.2017