«Флюґери Львова»: свято поколінь

Одинадцять років поспіль на травневі свята подвір'я Ратуші живе власним життям. Щороку доки обабіч, за стінами велетенської брами мерії, на Ринковій площі святкують День батяра, горланять зі сцени уродинні привітання місту (якому, до слова, цьогоріч 757), тут, наче в паралельному світі, панує відокремлена особлива атмосфера — «Флюґери Львова». За понад десятиліття існування Міжнародного етно-джазового фестивалю, на сцені якого побувало понад 150 колективів (а це майже півтисячі митців звідусіль), тут виховалося щонайменше два покоління, а просто музичне дійство перетворилось на традиційне сімейне свято.

Фото Євгена Кравса

Вперше музичний вітер «Флюґерів» повіяв у 2003 році, відтоді фест щороку збільшує масштаби і приєднує до програми театральні акції й мультимедійні презентації, гепенінґи з перфомансами, літературні читання та розмаїті естетичні провокації. Цього року не бракувало щонайрізніших відтінків етно та джазу у виконанні двох десятків гуртів з України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Казахстану, а втім, до дійства долучили ще й новий музичний напрям. Завдяки співпраці з польським Міжнародним фестивалем «ROCK NOCĄ» «Флюґери»-2013 відкривали рок-днем і водночас відбувався відбір українських рок-гуртів для участі у фіналі польського фесту. А поборотись було за що: головна нагорода фестивалю «ROCK NOCĄ» становить 10 000 польських злотих, можливість зіграти на Фестивалі «Przystanek Woodstock» та професійний запис альбому.

Тож до боротьби за щасливий квиток у фінал з-поміж надісланих попередньо 35 заявок організатори фестивалю запросили львівську ска-панк команду «Абу-Касимові Капці», поп-рок гурт «Фіолет» з Луцька, амбітний львівський проект «Viter», який називає свій стиль folk’n’dustrial, хард-рокерів «Hairy Viper» з Києва та львівських трешерів «D. Hate».

Фото Юрка Дворника

«Журили» знані львівські музиканти і музикознавці: Сергій «Борода» Каленюк — директор леґендарного рок-клубу «Лялька»; Юрій Шаріфов — один з піонерів вітчизняного року, постійний член журі конкурсу «Тарас Бульба», музикознавець і бас-гітарист; Дмитро «Кумар» — відома постать львівського андеґраунду, лідер досі культового гурту «Тостер» і низки пізніших проектів; Олег Середа — радіоведучий і музикознавець. До складу журі увійшли також польські організатори рок-конкурсу: Igor Skrzyczewski — організатор концертів у клубі «4 Róże dla Lucienne»; Paweł «Bełcyk» Prokopiuk — гітарист і вокаліст гурту «JUGOSŁAWIA» й Irina Brovko — координатор «Rock Nocą». Щоправда, ці троє судили виступи гуртів не «наживо», а з відеотрансляції...

«Через те, що польське тріо суддів слухали виступи з трансляції, об’єктивність їх вражень сміливо можна поставити під сумнів, адже варто взяти до уваги хоча б той факт, що звук з відео зовсім "не той", — переконаний Юрій Шаріфов. — Загалом, критерії оцінювання наших суддів і польських відрізнялися категорично. Ми судили за принципом "що є більше мистецтвом?". Важливо було, чи є колектив явищем, чи є музика, наскільки новаторська чи вторинна, цікава чи ориґінальна, чи бере за душу... Натомість поляки дивились зовсім на інші речі, обираючи не те, що краще, а що більше пасуватиме їм до фестивального концепту. Що ж до наших гуртів, то першими були "Абу-Касимові капці": грають багато, але бракує їм художнього чуття. Пройшли майже непомічені. Не зреагували поляки і на виступ володарів ґран-прі фестивалю "Тарас Бульба" — гурту "Фіолет". Мабуть, тому, що у команди багато мистецтва, а їм це не треба було. Як на мене, це був єдиний колектив, який мав у собі все: і грають професійно, і тексти доречні, і зачіпало. Це продукт, явище. "Viter" — така собі кічова банда, хлопці з макіяжем, недоречно спекулюють фольклором. Для нас це було галасливо і манірно, а от полякам сподобалось. "D-Hate" — у рамках свого жанру дуже добротний колектив, але в рамках конкурсу були надто інакші. Найбільшу кількість балів за виступ зібрали "Hairy Viper". Дуже цікаві пацани, але ще трохи зелені. З роками це буде супербанда, вони ефектні і мають правильний підхід, навіть попри занадто відверте наслідування відомих команд. Але цей етап, вторинність, переживають всі музиканти, свого часу і "Бітли" переспівували американський рок-н-рол...»

Відмінність критеріїв оцінки зауважив й інший член журі Дмитро «Кумар». З його слів, поляки більше розуміють, що таке рок-музика і як саме вона має звучати. «А в нас і далі під назвою рок-музики культивуються радіоформатні поп-рокові співи про любов, – констатує "Кумар". – Тому поляки найвище оцінили два гурти, які грали рок-музику — киян "Hairy Viper", які грали хард-рок\глем у стилі 80-х, та львів’ян "D-Hate" із треш\грувом. Натомість наше журі більше було схильне до інших варіантів. Як на мене, перемогли ті, хто і повинен був перемогти. Інша справа, що вибірка гуртів була дуже нерепрезентативною та непоказовою. Рок-музика насправді — це дещо інше...».

Отже, тепер хард-рокові «Hairy Viper» готуються до участі у фінальному концерті фестивалю «ROCK NOCĄ» в Зеленій Ґурі 28–29 червня, де також виступатимуть переможці відбіркових етапів з Польщі, Великої Британії, Білорусі, Литви, Чехії, Словаччини, Росії та Німеччини.

А повертаючись до теми «Флюґерів», фінальний акорд рок-дня поставили спеціальні гості «The Mandry», які грають джаз-рок ще від 1970-х років, та «Open Blues Band» — музиканти, що десятиліттями творять український рок, серед яких, зокрема, згаданий вже музикознавець і басист Юрій Шаріфов.

Ще один день з незвичним для етно-джазових «Флюґерів» музичним напрямком — блюзом — вирішили провести у рамках фестивалю на підтримку та промоцію новоствореного з ініціативи «Дзиґи» «БлюзКлуб.Львів», який щосереди збирається у «Новому Ноєвому Ковчезі» на вул. Ставропігійській. Як бальзам, на вуха після рокового старту лягали гармонії представників української школи блюзу — кавер-версії відомих блюзових тем і власні інструментальні п'єси львівських «Blues Market» та авторські імпровізації київських «Max Vatutin Trio». Кияни у своїй творчості сміливо експериментують, єднаючи в собі есід-джаз, фанк і проґресивний блюз. Поєднання такого плану не є рідкістю на Заході, така музика доволі популярна і часто лунає зі сцен джазових фестивалів по всьому світу. Однак в Україні в подібному стилі не працює практично жоден інший колектив. Польський бенд «Michał Milczarek Trio» розпочали виступ легко й імпровізаційно, подекуди психоделічно, часом розважали джазовими мелодіями з домішками електроніки, та не встигла публіка схаменутись, як хлопці «дали чаду» на повну. Далі урбаністичним блюз-фанком тішив «Vinipuz Mob». Закривав вечір новий львівський блюзовий проект «Andrew Kokhan & BluesClub.Lviv Project».

Фото Юрка Дворника

Етно-день тішив добре відомими обличчями та піснями. Зокрема, зі сцени звучали музичні експерименти новоствореного гурту «Джалапіта» зі знаною вокалісткою Соломією Чубай у супроводі музикантів з «Йорого Клоца» та «ГИЧ Оркестру». Електро-акустичний інді-поп дует Яни Шпачинської та Павла Нечитайла «Zapaska» останнім часом досить часто бавить Львів концертами, але, як то кажуть, доброго забагато не буває, тож і на «Флюґерах» їхня «Королева» та «Колискова» знайшли свого слухача. Продовжували програму електронно-експериментальний подружжя-дует зі Словаччини «Longital», що поєднує елементи джазу, блюзу, world music з електронікою. Зачаровувала горловим співом вокалістка українсько-казахського проекту «Triangular Matrix & Nazgulya Shukaeva», що поєднує музику одного з найвідоміших українських джазменів Андрія Арнаутова та пісенні традиції тенгріанства у виконанні Назгулі Шукаєвої. Ну і, звісно, без балканських ритмів не обходиться жоден фестиваль, тож польський гурт «Dwooto», змішавши їх із джазом та драм-н-басом, змусили публіку під сценою підняти стовп пилюки, витанцьовуючи щосили.

Фото Юрка Дворника

Вже другий рік поспіль традиційні недільні «флюґерівські» «Прокидання» відбуваються без «Мертвого півня». Тепер місію збудити Львів о 10-й ранку гідно несе «Гич Оркестр». «Прокидання з ГИЧ Оркестром» — чи не найяскравіший доказ на те, що «Флюґери» є сімейним фестивалем, на якому виховуються покоління. Якщо на «Півнів» приїжджали меломани звідусіль з наплічниками, то тепер сходяться цілі сім'ї з візочками. Кількість дітлахів, які захоплено стрибали поміж дорослих під пісні про «Жуків» чи «Хеппендефіленс», вражала і змушувала усміхатися водночас. До слова, аби зробити забаву веселішою, «Гичі» перевтілились у звіряток самі і запропонували зробити те саме гостям. Знижка на вхідний квиток для гостей у костюмах була доброю мотивацією, аби концерт перетворився на карнавал просто неба. Кого тільки не було на цьому святі — людська фантазія таки не має меж!

Після кількох вже добре відомих пісень, розігрівши людей-звірів, «Гичі» поступилися сценою дитячому гурту-студії «Петрос» з Ворохти. Ніхто і не сподівався, що ці діти, яким лише барабанну установку довелося опанувати у чотири руки, вийдуть на сцену з наївною пісенькою «Вийди-вийди, сонечко» і скоять справжній переворот у музичній свідомості присутніх. Дабстепова версія «Подоляночки», трохи коломийок у виконанні маленької вокалістки з драйвовим бекґраундом і яскравим аранжуванням, сам факт, що діти перед залюдненим подвір'ям Ратуші на великій сцені почуватимуться, як риба у воді, будили серед глядачів щонайменше приємний подив...

Фото Юрка Дворника

Свято, яке довело, що люди хоч і звірі, проте гарні і добрі, закінчилось спільним виходом «на біс» та «Подоляночкою», яка, здається, ще й досі крутиться у головах присутніх.

Останній вечір «Флюґерів» був вітряний і «шоколадний». Легкий настрій вечорові задав створений з ініціативи МО «Дзиґа» джазовий проект «Dzyga Imagine», тон якого вмить підхопили івано-франківські «Ivory Street», приправивши джаз сумішшю диско, фанку та блюзу. З угорським гітаристом, уродженцем Закарпаття Ференцом Бернатом, у музичному тріо зійшлись відомі львівським шанувальникам джазу Марина Захарова та Орхан Агабейлі у проекті «Marinita Trio». Піснями прикордоння у джазовій обробці тішив польсько-український проект Дани Винницької та Кароліни Беімчік, з яким львів’яни вже мали змогу познайомитись на «Щедрому вечорі з добрим джазом». І традиційно, солодку крапку «Флюґерів», як кілька років поспіль, поставили «ShockolaD» — гурт, який виріс на цьому фестивалі й розвивається разом з ним.

Таким видався ХІ Міжнародний етно-джазовий фестиваль «Флюґери Львова». Попри всі плітки, що ширяться рік у рік (мовляв, кожний фестиваль з різних причин відбувався востаннє), ми свято віримо — далі буде... Бо «Флюґери» — це традиція, а традиції так просто не вмирають.

Звісно, багато в кого на останок виникне питання, чому за цим разом фестиваль зрадив своє правило безкоштовного входу. Маркіян Іващишин, директор МО «Дзиґа», пояснив: «Цього року ми побачили, скільком людям потрібен фестиваль, і залишилися задоволені. Коли фестиваль робиться популярним і розростається, важко втримувати його атмосферу. Ми хочемо, щоб серед публіки переважали свідомі свого вибору люди, яким справді потрібна саме ця музика, а не випадкові відвідувачі. Та й дворик ратуші не ґумовий. Тому ми вирішили зробити вхід на "Флюґери" платним і були раді бачити, що справа, яку ми робимо, потрібна багатьом людям і що ті обличчя, які бачиш щороку на фестивалі, є й далі. Найтяжче для всіх культурних заходів знайти кошти, які не потребують "світоглядних" компромісів. Такі вже справи в Україні. А за рахунок платного входу фестиваль буде вільніше почуватися. Хоча, знову-таки, найважливіше – це музика і публіка, це люди, які здатні зробити атмосферу легкості, свободи і радості, яка завжди була на "Флюгерах"».

Фото Євгена Кравса

Фото Юрка Дворника