18 вересня 2017 року, на 93-му році життя, помер видатний український літературознавець, видавець, меценат Осип Зінкевич.
Про це повідомив колектив видавництва "Смолоскип". Пан Зінкевич був засновником видавництва і багаторічним президентом Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип”.
"Працівники Фонду і Видавництва глибоко сумують через цю непоправну втрату та висловлюють щирі співчуття родині пана Осипа. Пам'ять про нього триватиме у наших серцях вічно", – йдеться у кондоленції. "Осип Зінкевич упродовж 50 років керував Фондом та Видавництвом “Смолоскип”, видав понад 500 книжок, опікувався пам'яттю забутих та репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців. Його ніхто не замінить, і ніщо не втішить нас у нашому горі", – зазначив колектив видавництва.
Осип Степанович Зінкевич народився 4 січня 1925 року в с. Микулинці сучасного Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. в родині січового стрільця. У 1944 році батька розстріляли нацисти, а родина змушена була емігрувати за кордон.
Як пише в біографічній довідці "Історична правда", через воєнні події члени сім’ї загубили одне одного. Осип Зінкевич дістався Німеччини, де певний час прожив у таборі для переміщених осіб.
У 1948 році нелегально перейшов кордон до Франції. Аби легалізуватися, відпрацював за контрактом рік на вугільній шахті в Північній Франції. У 1950-х роках Зінкевич закінчив Паризький інститут індустріальної хімії.
Будучи студентом, Зінкевич із однодумцями заснував сторінку "Смолоскип" при тижневику "Українське слово", який виходив у Парижі. На її шпальтах розповідали про те, що відбувається на українських землях. Брав активну участь у діяльності студентських організацій: Українській студентській громаді, організації "Зарево", Центральному союзі українського студентства.
1956 року Осип із дружиною й дітьми виїхав до США, де возз’єднався з матір’ю та сестрою. Працював у лабораторії при лікарні Університету Джона Гопкінса в м. Балтиморі та на інших роботах, пов’язаних із хімічною промисловістю.
У Сполучених Штатах Зінкевич почав видавати українськомовний журнал (згодом – газету) "Смолоскип". А 1968 року заснував видавництво із такою ж назвою, яке спеціалізувалося на публікаціях самвидавних та заборонених творів з України, праць репресованих письменників тощо.
Видавництво послідовно підтримувало інакодумців і політв’язнів в Україні, видавало їхні твори великими накладами українською, а також у перекладах іншими мовами.
У 1976 році Осип Зінкевич увійшов до Вашингтонського комітету Гельсінкських гарантій для України, що займався підтримкою та висвітленням діяльності Української Гельсінкської групи.
Після здобуття незалежності України родина Зінкевичів повернулася в Україну. У 1992 році до Києва перебралося й видавництво "Смолоскип". Тут 1998-го Зінкевич створив при видавництві Музей-архів українського самвидаву в Україні.
1997 року нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.
"Відійшов Осип Зінкевич – один з найвидатніших українців, які були нашими сучасниками. Не вистачить слів, щоб оцінити його внесок у збереження і публікацію спадщини дисидентів і шістдесятників, створення видавництва "Смолоскип" ім. Василя Симоненка, надруковані сотні книжок, дієва система підтримки сотень молодих авторів та їхні перші видання, ірпінські семінари творчої молоді, через які пройшли тисячі лідерів, музей-архів самвидаву", – написав журналіст та історик Вахтанг Кіпіані.
"Пішов з життя Осип Зінкевич. Рідкісно великої душі людина. І неможливо взагалі оцінити те, що він зробив для України, для нас, молодих літераторів 90-х, і далі, і далі, яких він по-батьківському брав під крило і підтримував, і давав надію, видавав наші перші поетичні книжки. Золоті роки молодості, коли ірпінські письменницькі сади здригалися від наших пісень і реготу на смолоскипівських тусівках. Така любов – наш дорогий пан Осип і його мила дружина. Він прожив велике життя. Світла пам'ять світлій людині!" – відзначила поетеса і видавець Мар'яна Савка.
20.09.2017