Відозва львівського Комітету для привитаня Митрополита Андр. Ґр. Шептицького.
Князь Церкви і Громадянин України, митрополит ґр. Шептицький вертає після трилїтної майже неволї на свій престол до рідного краю. Дня 10. вересня, в понедїлок, о год. 1.45 по полудни прибуде наш Князь Церкви до Львова.
Від границь Галичини, де тільки живуть Українцї, уставлять ся на порученє перемиської і львівської консисторії біля зелїзної дороги, або на двірцях процесії з духовенством, громадянами і громадянками та шкільною молодїжю.
В Перемишли повитають Ексцелєнцію Митрополита гр. кат. Капітула, духовенство і відпоручники тамошних українських товариств. На стрічу Князеви Церкви виїде до Перемишля трьох членів львівського Комітету, які будуть супроводити Його до Львова.
Тут повитають Ексц. Митрополита митр. Капітула, духовенство, війскові, державні і автономічні власти та Комітет, почім відбудеть ся торжественний вїзд до церкви св. Юра.
Біля зелїзничого двірця і по дорозї уставлять ся Українські Сїчові Стрільцї з орхестрою, процесії, українські товариства, шкільна молодїж і громадянство.
Нехай же українська суспільність подбає, щоби подорож нашого Митрополита і Громадянина та вїзд до Львова були триюмфальним походом, достойним Особи Андрея ґр. Шептицького!
За працю, за лїта неволї, за грозу смерти, що висїла над Його головою, відплатїм глубокою пошаною!
А за серце, за Його щедрість для нашого народу і для української молодїжи принесїм дари серця, киньмо жертви для цвіту нашого відродженя, для українських сиріт, що бездомні блукають по світї!
Витаємо нашу Гордість і Славу. Нехай же народний дар для українських сиріт відповість почутю нашої гордости та достоїнству Особи, якої імя вічний фонд буде носити.
Подвоїм жертви! Хто їх зложив, нехай зложить в друге! Хто свого народного обовязку не сповнив, нехай шле безпроволочно даток на вічний "Фонд ім. митр. Андрея Шептицького" (вкл. книжочка "Днїстра" ч. 10300).
Hexай наші серця ударять сильно і мoгyчо. Нехай вістка про поворот нашого Князя Церкви дрібним перепелом перейде через українські поля, білим лебедем перепливе наші ріки, сизим орлом перелетить воздухами до кождої хати, до стрілецьких ровів, до жовнїрських шпиталїв і всюди всюди, де тільки бє ще українське серце, гомонить українське слово і дума.
Князь Церкви і Громадянин України несе нам вісти про відродженє великої української сїмї, яке бачив власними очима. З Його уст будемо черпати одушевленє для дальшої працї, та силу для дальшої боротьби на славу і щастє України, яка не вмерла, але вже воскресла.
У Львові, дня 3. вересня 1917 р.
За Комітет для привитаня Митрополита Андрея ґр. Шептицького:
Д-р Стефан Федак, голова. — Д-р Кирило Студинский, Осип Дрималик, о, Василь Лициняк, члени Президії.
Комітет для привитаня Митр. Шептицького у Львові оголошує:
I. Всч. Отцїв з підльвівських парохій просить ся прибути до Львова на повитанє Його Ексцелєнції Митрополита Шептицького з пpoцесіями в понедїлок, дня 10 вересня до 11 год. в полудне. Місце збору площа св. Юра.
II. Місцеві комітети для повитаня Митрополита Шептицького здовж зелїзничої лїнїї Відень-Львів повідомляєть ся, що Митрополит виїзджає з Відня дня 9 вересня поїздом, що виходить в год. 9.45 вечером, а приходить до Львова в понедїлок дня 16. вересня в год. 1.45 по полудни.
[Дїло]
05.09.1917