Такий висновок міститься в експертному звіті, підготовленому аналітичною службою Бундестаґу ФРН.
«Після укладення Договору "2 + 4" (договір між Німецькою Демократичною Республікою та Федеративною Республікою Німеччина, а також Францією, СРСР, Великою Британією і США, підписаний в Москві 12 вересня 1990 року) Польща втратила можливість вимагати репарації від Німеччини за збитки, завдані їй в період Другої світової війни. Окрім того, закінчився термін давності для висування таких вимог», – говориться в аналітичному звіті, який цитує газета Frankfurter Allgemeine Zeitung в номері за п'ятницю, 1 вересня.
Як сказано в документі, всі домагання втратили силу найпізніше в момент укладення в 1990 році згаданого договору про остаточне врегулювання щодо Німеччини, оскільки «Польща шляхом мовчазної відмови в ході підготовки цього договору не висунула вимог про репарації». Тоді було досягнуто згоди, що цей договір «блокує будь-які вимоги репарацій, які могли б ще існувати на даний момент».
Автори експертного висновку також нагадують позицію уряду ФРН від 1999 року з цього питання, в якій Берлін вказує на «реквізицію за репараціями», «втрату територій та майна», «те, що після закінчення війни минуло понад 50 років», і «Договір "2 + 4"». Ця позиція, вважають автори доповіді, «повинна відповідати чинному міжнародному праву щодо відсутності державних претензій на репарації у відносинах між Польщею та Німеччиною».
Окрім того, громадяни Польщі теж не можуть висувати індивідуальних позовів проти Німеччини, йдеться далі в документі, оскільки в міжнародному праві «не було раніше і немає зараз практики, згідно з якою приватні особи вимагають відшкодування збитків або компенсації від інших держав».
01.09.2017