(переклад див. тут)
После двох-трох рокох свойого заношеня зоз литературу, насампредз зоз поезию, после писаня перших своїх озбильних писаньох, у теки сом зохабел шлїд о єдним зоз своїх литературних искуствох хтори сом освоєл. Воно одприлики глаши так: писатель ше учи од других, алє найвецей од самого себе. Нє велька думка, алє, понеже сом до нєй дошол през праксу писаня перших стихох, вона ми мила.
Нєшка сом ше, читаюци прозу Чеслава Милоша, здогаднул на тот мой запис. Интересантне же Милошово виреченє, хторе иницировало тото здогадованє, нє ма нїякей смисленей вязи зоз тоту думку. Вяза медзи нїма скрита глїбоко у подсвидомосци. Источасно сом ше здогаднул на давно читану кнїжку хтора на свой способ илуструє мою вчасну думку. Слово о Платоновей кнїжки ,,Филеб и Теетет”, прецизнєйше о диялоґу медзи Сократом и Теететом, насловеним як ,,Сократова схопносц породзованя”.
У розгварки зоз младим Теететом Сократ толкує же бабица, понеже велїм женом помогла винєсц свой плод на шветло дня, баржей як други препознава ваготну жену. Теетет нє ма причини нє зложиц ше у тим зоз Сократом, бо то лоґичне. За себе Сократ гутори же и вон ма способносц породзованя и препознаваня тих цо ноши плод, нє женох алє хлопох. Такой наглашує же нє слово о дзецку як плоду, алє о духовним плоду, о духовней ваготносци. Сократ препознава Теетета як вагодного з думку, та ше понука помогнуц же би ю народзел. Теетет, правда, чувствує духовну знємиреносц, алє є нє прешвечени же може народзиц власну думку.
Народзованє Теететових думкох идзе поступнє, прейґ його одвитох на Сократово питаня. Питаня унапрямую Теететово одвити и бешеда идзе так як Сократ сце. Питанє по питанє, одвит по одвит, Теетет виноши лоґични заключеня и на концу дефинує точну и красну думку. Же тото цо вигваря зна, чудує ше и сам Теетет. Ниа, Теетету, то твой плод хтори сом препознал у це, та сом ци помогнул народзиц го, гутори Сократ.
Слово, значи, о ученю од самого себе. Лєм треба найсц драгу до богатства своєй души, свойого духа, интелекта, подсвидомосци. Поезия тоту драгу пренаходзи интуитивно. Проза вимага аналитичносц, поступносц и лоґичносц.
Кед же поезия до циля приходзи по ,,воздушней линиї”, значи по найкратшей можлївей драги, проза идзе по ,,жемовей драги”, звладаюци препреченя, рики, бреги и прерви. А на драги ше случує вельо койчого. Драга то, у ствари, змист. Цо плод? Плод то дїло! А писатель, и Сократ хтори поставя питаня, а нє зна одвити, и Теетет хтори дава одвити, а нє зна поставяц питаня. Писатель – и бабица и мац.
30.08.2017