Володимир СЕМКІВ

Безапеляційна стаття американського видання The New York Times посадила Україну в новий міжнародний скандал – українців запідозрили в постачанні до Північної Кореї деталей та технологій для оснащення ракетної програми КНДР. «Успіх північнокорейських ракет пов’язаний з українським заводом», – вже в заголовку ошелешує NYT

 

   

 

Згодом ми довідаємося, що експерт, котрий готував доповідь щодо ядерної програми КНДР, не покладає провину однозначно на Україну, і що ракетними двигунами, зафіксованими на знимках із Північної Кореї, володіє російський воєнпром, – але то стало другорядним тлом. Тепер бери, Україно, доводь, що ти чиста…

 

Історія зі звинуваченням України у допомозі Північній Кореї нагадує «кольчужний скандал» 15-річної давнини, коли офіційний Київ опинився під закидом про постачання потужних станцій радіотехнічної розвідки в Ірак. Той скандал остаточно перетворив тодішнього президента Леоніда Кучму на парію і прив’язав Україну до російського стійла у зовнішньополітичних справах. Дарма що самі звинувачення обернулися «пшиком».

 

Експерти, поза тим, зазначають: закид про українсько-корейську кооперацію є добре спланованою інформаційною провокацією і може мати для нас вкрай неґативні наслідки.

 

Сатана – з України

 

Публікація Вільяма Брода та Девіда Санджера (William J. Broad & David E. Sanger) починається з твердження, що американським експертам, запевне, вдалося знайти причину успіхів ядерної програми КНДР в останні роки – «постачання чорним ринком потужних ракетних двигунів з українського заводу з історичними зв’язками із російською ракетною програмою».

 

Автори вказують на цей завод – це "Південмаш", розташований у Дніпрі, «на межі з територією, де Росія спроквола провадить війну задля відділення частини України». Завод протягом десятиліть працював у тісній кооперації з російськими підприємствами, конструював страхітливу ракету SS-18 («Сатану»), «втім, відколи проросійський президент України Віктор Янукович був усунутий від влади у 2014 році, державна компанія потрапила у важкі часи: росіяни скасували оновлення для їхнього ядерного флоту».

 

«Завод простоює, занурений у невиплачені рахунки та пригнічений дух. Експерти гадають, що це найімовірніше джерело походження двигунів, котрі в липні двічі приводили в дію міжконтинентальні балістичні ракети під час випробувань, після яких уперше сказали, що Північна Корея досягла того рівня, коли може загрожувати американським містам», – йдеться у статті.

 

Ракету запустили... в Україну

 

Автори не належать до дешевих «фейкометів» чи пропаґандистів штибу Russia Today. Брод – подвійний лауреат Пулітцера, Санджер – член ради зовнішніх відносин у Aspen Strategy Group. Якщо вони використовують подібний стиль, то це не наслідок легковажних припущень, а усвідомлений авторський підхід. У їхньому тексті нема конкретики і нема арґументів. Утім, гра фактами цілком безапеляційно вказує на винуватця.

 

Брод і Санджер, власне, опираються на рапорт дослідника з Міжнародного інституту стратегічних студій Майкла Еллемана (Michael Elleman), опублікованого на сайті інституту акурат у день статті в NYT. «Ймовірно, ці двигуни походять із України – правдоподібно, нелеґально. Великим питанням є те, наскільки багато вони їх мають і чи українці їм допомагають зараз. Я стривожений цим», – сказав Еллеман у коментарі авторам. 

 

Автори наводять конкретну модель ракетного двигуна – RD-250, розробником котрого є російське підприємство «Енергомаш», а виробником – український "Південмаш". The New York Times цитує спостереження німецького експерта Норберта Брюґґе, котрий іще під час перших запусків у вересні 2016 року побачив значну схожість між корейськими двигунами і RD-250. Також NYT апелює до свіжої публікації з Bulletin of the Atomic Scientists: «Вісник науковців-атомників», спостерігаючи за другими корейськими випробуваннями, теж дійшов висновку, що двигуни походять із RD-250 (втім, Bulletin акцентує увагу на тому, що ця технологія зосереджена акурат в Росії, а не в Україні).

 

«В який спосіб спроектовані в Росії двигуни, названі RD-250, дісталися до Північної Кореї, все ще залишається загадкою. Пан Еллеман був не здатен відкинути можливість, що велике російське ракетне підприємство «Енергомаш», котре має міцні зв’язки з українським комплексом, мало роль у трансфері технологій двигуна RD-250 до Північної Кореї. Він сказав, надлишкові двигуни RD-250 могли також зберігати на російських складах», – отямилися на мить автори статті, щоб у наступних абзацах знову написати про Дніпро, «котре називають містом із найшвидшим скороченням населення у світі», і завод, котрий «має скрутні часи в пошуку покупців», а тому слабує на можливість «продатися» іншим.

 

Порошенко на "Південмаші" восени 2014 року

 

Ну і на десерт – останній абзац публікації NYT: «Виявлені деталі свідчать не лише про нові загрози з боку Північної Кореї, як кажуть аналітики, а й нові небезпеки у процесі глобального розповсюдження ракет, адже український завод залишається фінансово пригнобленим. Він зараз виготовляє тролейбуси та трактори, але шукає нових контрактів на ракети, аби допомогти відновити свою минулу славу».

 

Сатана – то сторож?

 

Невдовзі після виходу публікації експерт Міжнародного інституту стратегічних студій (IISS) Майкл Еллеман написав на своїй сторінці у Тwitter, що він не має підстав звинувачувати у постачанні озброєнь до Кореї саме Україну. «Дозвольте мені сказати чітко про походження двигунів північнокорейських міжконтинентальних балістичних ракет: "Південмаш" є одним із кількох можливих джерел, а інші потенційні джерела є в Росії», – зазначив експерт, котрий у 1995-2001 роках працював у Росії, очолюючи Програму спільного зменшення загрози.

 

Еллеман додав: «Я не вірю, що український уряд санкціонував або був поінформований [про оборудку], якщо ці двигуни і справді мають українське походження. Навпаки, Україна арештувала північнокорейців у 2012 році (ідеться про шпигунів, котрі намагалися отримати інформацію про українські двигуни та паливні системи на стратегічних підприємствах у Дніпрі; нині вони перебувають за ґратами, – Z)».

 

Водночас, в інтерв’ю «Голосу Америки» Еллеман зізнався, що вірить таки в «український слід». «Виходячи з того, що я знаю – а дуже багато лишається мені невідомим – більш ймовірно, що технології надійшли з України, ніж з Росії», – сказав експерт.

 

Зі слів Еллемана, він ґрунтує свої висновки не лише на здогадках, а й на інформації від джерел. 

 

Дослідник відкинув звинувачення в заанґажованості й закликав Україну надати всебічного сприяння розслідуванню. «Я не фанат Путіна. Я маю симпатію до України та співчуваю їй через анексію Криму. Я не беру участі в агітації, пропаганді, які спонсорують росіяни», – ствердив експерт.

 

Аналітична доповідь Еллемана, колишнього контролера за роззброєнням у Росії

 

У своєму рапорті для IISS Майкл Еллеман обґрунтовує свої міркування в такий спосіб: Північна Корея, котра тривалий час намагалася налагодити запуск ракет на короткі та середні дистанції, не могла би освоїти будівництво міжконтинентальних ракет за якісь два роки. Єдина розгадка – отримання Пхеньяном допомоги з-за кордону. Візуальне дослідження двигунів привело до думки, що йдеться про винахід радянського воєнпрому, власне, про вже згадані двигуни RD-250.

 

Еллеман наводить коротку довідку про українсько-російську історію двигунів, про використання RD-250 у ракеті-носії «Циклон-2» і про вихід двигунів із вжитку. Власне, американський експерт висновує, що частина неосвоєних двигунів і могла потрапити до Північної Кореї. «Загальне число двигунів RD-250, виготовлених у Росії та Україні, є невідомим. Проте майже напевне є сотні, якщо не більше, запасних частин, що зберігають на об'єктах КБ «Південне» та на складах у Росії, де використовували «Циклон-2». Запчастини можуть також існувати на одному або декількох об'єктах «Енергомаша», розташованих по всій Росії. Через те, що RD-250 більше не використовується ракетами або пусковими установками, приміщення для зберігання застарілих систем, імовірно, погано охороняють», – пише Еллеман.

 

«Невеличка команда невдоволених співробітників або низькооплачуваних охоронців на будь-якому місці зберігання може спокуситися на крадіжку кількох десятків двигунів одним із багатьох незаконних торговців зброєю, кримінальними мережами або транскордонними контрабандистами, котрі оперують у колишньому Совєцькому союзі», – стверджує експерт.

 

Кісєльов Times

 

Експерт українського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Антон Міхненко сказав у коментарі Z, що він трактує статтю The New York Times як надзвичайно тенденційну.

 

«Природа появи цієї статті є абсолютно антиукраїнською. Її мета – скомпрометувати Україну. Автор експлуатує низку стереотипів: в Україні хаос, в країні розруха, в Дніпрі зменшується чисельність населення. Стаття спрямована на те, щоб дискредитувати Україну і «допомогти» Трампу прийняти чи не прийняти рішення про постачання озброєнь Україні», – зазначає Міхненко, заступник директора ЦДАКР. 

 

Наступного дня після спалаху скандалу, 15 серпня, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння опублікував заяву, в котрій наголосив, що публікацію NYT могла інспірувати Росія.

 

«Не можна відкидати, що російські спецслужби, плануючи інформаційну операцію про «ракетні двигуни з України», сподівалися досягти ефекту «кольчужного скандалу»… Подібний алгоритм може бути розіграний і в цьому випадку: керівництву США буде доведено, що Україна поставила ракетні двигуни КНДР, чим кардинально посилила ракетні можливості північнокорейського режиму і, як наслідок, багаторазово посилила загрозу для Сполучених Штатів. Це перетворює Україну з потенційного союзника США на ворожу державу», – тлумачать у ЦДАКР.

 

Нові ракетні двигуни на корейських ракетах. Графіка, укладена Еллеманом

 

Центр звернув увагу на те, що в матеріалі «немає жодного факту, доказу, посилань на свідків чи учасників цієї «оборудки» між Україною та КНДР – лише припущення, домисли, фантазії та маніпулятивні оцінки». Українські експерти, зокрема, обурені тим, що автори створюють майже апокаліптичну картину сучасної України. «Хіба це не лінійка фраз з програми Кісєльова?» – обурилися в ЦДАКР.

 

Офіційна реакція: фейк

 

У середу, 15 серпня, також з’явилася спільна заява «Південмашу» та КБ «Південне», в котрій українські стратегічні підприємства висловлюють подив «однозначним неарґументованим висновкам» американських авторів. 

 

«Усі двигуни, придатні для льотного використання, включаючи двигун РД-250, залишали територію ДП «ВО "Південмаш"» винятково у складі ракет. Єдиний двигун, який будь-коли постачався ДП «ВО "Південмаш"» як окремий компонент, це двигун VG143 для четвертого ступеня європейської ракети-носія Vega», – підкреслили автори заяви.

 

Стратеґічні підприємства наголосили, що «після набуття незалежності Україна більше не виготовляла жодних балістичних ракет ні для Російської Федерації, ні для власних потреб, ні для будь-якої іншої країни». «Починаючи з 1991 року, технологічні лінії з виготовлення двигунів на ДП «ВО "Південмаш"» з характеристиками, аналогічними двигуну РД-250, були частково демонтовані. Виробничу лінію для створення балістичних ракет SS-18 та двигунів для них було повністю знищено. У зв’язку з цим у цей час підприємство не має в розпорядженні виробничих технологій для виготовлення ракетних двигунів зазначеної конфігурації», – запевнили «південні» підприємства.

 

Водночас, «Південмаш» із «Південним» висловили серйозне занепокоєння «наростаючими темпами» розвитку потенціалу Північної Кореї у сфері міжконтинентальних балістичних ракетних комплексів». Вони визнають: «Створення двигуна за два роки без трансферу технологій неможливе. При цьому автори вищезазначених статей не порушують питання: «Звідки надійшли компоненти палива (НДМГ та АТ) для відпрацювання двигуна й експлуатації?» Усім відомо, що в Україні таких компонентів палива не виробляли та не виробляють», – українські виробники цілком прозоро натякають на Росію.

 

Розрахунки німця Брюгге підштовхнули його до думки, що КНДР експлуатує двигуни RD-250

 

На прес-конференції у середу керівник Державної космічної аґенції Юрій Радченко та директор Національного інституту стратеґічних досліджень Володимир Горбулін повторили арґументацію «Південмашу» та КБ «Південне».

 

Зокрема, пан Радченко заявив у спілкуванні з журналістами, що двигунів РД-250 не випускають в Україні з 2001 року. А Україна постачала їх до Росії не окремими одиницями, а лише у складі ракет. Згідно з інформацією українських офіційних осіб, у Росії і нині є ці ракети. «За оперативною інформацією, Росія має сьогодні ракети "Циклон-2" і "Циклон-3" у кількості від 7 до 20 ракет, у них ці двигуни є. Документація є», – сказав Радченко.

 

Керівник Державного космічного агентства наголосив, що зараз Україна не має можливості ані виробляти, ані постачати ці двигуни. «Із числа готових виробів вони можуть ці двигуни постачати кому завгодно. Цього не можна відкидати, враховуючи партнерські відносини Росії і Північної Кореї», – додав Радченко.

 

Володимир Горбулін зіронізував, що «двигун РД-250 проходить через ціле його життя»: у 1962-1977 роках він працював на КБ «Південне», а згодом був першим генеральним директором Космічної аґенції (у 1992-1994 рр.). «Можу офіційно заявити: жоден двигун РД-250 із України в чистому вигляді нікуди не виходив. Якщо ми й постачали до 2001-го року, то "Циклон-2" і "Циклон-3" – це все було в збірці й постачалося в Російську Федерацію. В Україні самі по собі вони не застосовувались», – наголосив директор НІСД.

 

Пан Горбулін зізнався: щойно Трамп підписав санкційний закон проти РФ, то він, Горбулін, постійно міркував: чим може відповісти Росія? Володимир Павлович визнає: довести причетність російських спецслужб до подібної операції неможливо. Втім, ретроспектива історії незалежної України наштовхує його на думку, що маємо справу таки зі спецоперацією. Горбулін пригадує собі скандал із «Кольчугами» і важку розмову з послом США Карлосом Паскуалем у 2002 році, коли він очолював державну комісію щодо оборонно-промислового комплексу. «Подальші події призвели до того, що практично був змінений зовнішньополітичний курс нашої держави, а наслідки ми розгрібаємо і до цього часу», – обурився Горбулін.

 

Володимир Павлович зауважив іще одну закономірність: у міру розвитку самостійного військово-оборонного комплексу Україна постійно наштовхується на скандали. «То ми привозили-перевозили південноафриканські коштовності, алмази, то ми ціле судно направляли в Кенію для ведення бойових дій, то ми десь ще... Можна сказати, проти України ведеться абсолютно чітка і, я би сказав, серйозна боротьба», – трактує Горбулін.

 

«Кольчуга» знадобиться – захиститися від закидів

 

Експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Антон Міхненко каже в коментарі Z: незважаючи на те, що звинувачення у бік України притягнуті за вуха, все ж інформаційна операція може мати дуже відчутні наслідки.

 

«Так, це може мати значний вплив. Це зайвий аргумент у ситуації, яка зараз склалася навколо України. Ви прекрасно знаєте, що є історія: нас звинувачували ті самі Сполучені Штати в постачанні «Кольчуг» до Іраку – насправді цього не відбулося, це був фейк. У політичному істеблішменті США немає єдності в питанні постачання озброєння Україні. Є сили, згодні на це, і є ті, хто побоюється, що це може спричинити ескалацію. Йде боротьба одних із іншими. Я схиляюся до того, що ця історія – штучно створений фейк або істеблішментом американським, чи російським, які нашепотіли журналістові, яким чином донести ту чи іншу інформацію, аби вплинути на рішення Трампа. Хто б це не був, вони грають на боці РФ, дозволяючи такі викиди антиукраїнської інформації, ще й безпідставної», – упевнений Міхненко. 

 

Володимир Горбулін на прес-конференції підхоплює цей висновок: «Чи завдає це збитку Україні? Зав-да-є!».

 

 

Старожил української безпекової політики закликає рідну державу діяти аґресивніше, діяти нестандартно. «Ми постійно піддаємося несправедливим нападкам і несправедливим звинуваченням. Мені здається, що в цій ситуації МЗС мусить запропонувати світовій спільноті, а насамперед США, провести дослідження – і у нас в Україні, і загалом, мабуть, у світі. Яким чином Північна Корея змогла розвинути свою ракетно-космічну програму? Чи є тут китайське коріння, чи ні? Чи є російське коріння, чи ні?» – закликав Горбулін.

 

Володимир Павлович вважає, що пропозиція провести «нещадне розслідування» може посприяти припиненню постійних нападок на Україну, «котра постійно "торгує" чимсь, забороненим міжнародними договорами та угодами".

 

«Наше зовнішньополітичне відомство мусить не побоятися. Звісно, тут будуть певні іміджеві втрати. Тут, можливо, доведеться "розхльобувати" немало важких сторінок. Але тоді ми прийдемо до одного висновку: ми сьогодні чесна країна, ми порядна країна, а головне – ми єдина країна в світі, котра попрощалася зі своїм велетенським ракетно-ядерним (третім у світі) комплексом. Коли такі мухи кусають безперервно Україну, то, мабуть, треба переходити від споглядання та "охання" та "ахання" на кухнях і в кабінетах до активних дій», – закликав Горбулін.

 

16.08.2017