Зеновій Мазурик

Декілька думок з приводу музейної виставки

 

Після приходу на посаду директора Пола Спіса, який до цього очолював музей Амстердаму, Міський музей Берліну активізував свою роботу і оновив тематику досліджень і виставок. Так, цього року Міський музей Берліну відкрив у своєму головному музейному корпусі в центрі міста Меркішес музеум виставку «Берлін 1937. В тінях вчорашнього», яка розповідає про тихе міське життя перед великою бурею Другої світової.

 

Фрагмент експозиції виставки «Дайте мені чотири роки», Берлін, 1937

 

 

Виставка у певний спосіб кореспондує із виставкою 1937 року в торговому центрі Берліну напередодні святкування 700-річчя столиці, що стала своєрідним звітом керівної партії про її діяльність в Німеччині та Берліні. За назву була взята цитата Гітлера 1933 року «Дайте мені чотири роки». Цьогорічна виставка «Берлін 1937. В тінях вчорашнього» – це своєрідний критичний аналіз реалій міського життя в умовах диктатури, в часи, «вагітні війною». Вона звертає погляд на інший, маловідомий бік життя столиці Рейху, де зароджувались мілітаристські плани щодо Європи і світу. Сьогодні погляд на нацизм найчастіше фокусується на терорі, насильстві, розрусі. Натомість буденне життя передвоєнного міста випадає з поля зору дослідників, а, відповідно, і суспільства, яке ці дослідження споживає у вигляді, наприклад, виставок. Однак саме буденне життя дає змогу розпізнати спосіб і механізми функціонування диктатури: як саме вона творила слухняні маси і упокорювала їх, маніпулювала ними.

 

 

Диктатура проникла у різні форми буднів. У Берліні 1937 року панував оманливий спокій у всіх просторах міського життя. Виставка пропонує дізнатись, як виглядала столиця Рейху в мешканнях, школах, на роботі, яким було життя між навчаннями повітряної тривоги і танцями, що змінилося за панування нацистів, а що залишилось таким, як і було, і які це мало наслідки на кожного персонально, і для суспільних груп, як виявляв себе злочинний характер системи перед війною і голокостом…?

 

 

На виставці використано 50 експонатів. Це оригінальні, маловідомі у такому контексті об’єкти, які ставлять перед відвідувачем питання, як типовий опис радіоприймача розповідає про культ особи фюрера, що спільного має бюст штурмовика СА Горста Весселя з концтаборами, як пов’язані між собою ювілейні заходи до 700-річчя Берліну з легендарним партійним з’їздом у Нюрнбергзі? Або що спільного між пляшкою кока-коли і антисемітизмом? Так, банальною пляшкою кока-коли, яку виготовляв склозавод Ruhrglas. Хто з нинішнього покоління шанувальників популярного американського напою знає рекламу коки 1936 року, де на тлі орла зі свастикою над відомим брендом напис: «Еin Volk, ein Reich, ein Getränk. Coke ist es» («Один райх, один народ, один напій, кока є ним»).

 

 

А якщо заглибитись у це питання, можна довідатись і про співпрацю Standart Oil з I.G. Farben. Експонати розповідають про історію, а слово їм надає професійно побудована експозиція. Стаціонарні комп’ютерні блоки подають докладну інформацію і в різний спосіб розкривають взаємозв’язки між експонатами, уривками фільмів, фотографіями, документами та подіями, місцями і особами. Для молоді в рамках виставки проводяться ворк-шопи, під час яких відвідувачі шукають сліди в історії міста за допомогою окремих об’єктів. При цьому розкриваються різні теми, пов’язані з політикою переслідувань, з долями митців, авторів музичних хітів того часу.

 

Отто Нагель "У пабі ("До Великого Молле")", Берлін, 1937

 

 

«Берлін 1937. В тінях вчорашнього» є хорошим прикладом того, як на перший погляд незначні елементи буденного життя можуть свідчити про епоху, про механізми маніпуляції свідомістю, про способи індоктринації через непомітні впливи на буденне життя в різних інституціях: школа, робота, відпочинок, побутова культура і навіть сім’я. Ці непомітні елементи досить живучі, і заходами денацифікації чи декомунізації змінити їх не так просто.

02.08.2017