Унїверсал.

Відень 18. липня 1917.

(Ф. К.) Те, що наче "унїверсал" київської Ц. У. Ради подали сими днями краківські, а за ними й декотрі львівські часописи, — було не текстом сього історичного акту, а коротким ексцерптом з нього, злїпленим до ужитку польської преси з поодиноких начерків ориґіналу. Редакція "Дїла" добре зробила, що унїверсалу в такім видї своїм читачам не подавала. Маючи нинї новий текст ориґіналу, пересилаю його до Вашої розпорядимости. Ось він:

Унїверсал Української Центральної Ради українському народови, який живе на Українї й поза Україною.

Український народе, народе селян, робіткиків і трудового люду!

Ти своєю волею поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вільности української землї. Найкращі твої сини, виборні люди сїл, фабрик, салдатських касарень, усїх українських громад і товариств, вибрали нас до Української Центральної Ради, поручили нам стояти й бороти ся за всї права і вольности. Твій люд і виборні виявили свою волю, так нехайже Україна буде вільна. Не відокремлюючи ся від всеї Росії, не розриваючи звязку з російською державою, нехай український нарід на своїй землї має право сам розпоряджувати ся своїм житєм, нехай порядок і лад на Українї установляють вибрані загальним, різним, безпосередним і тайним голосованєм всенародні українські збори — Сойм. Усї закони, які мають завести порядок тут, на Українї, мають право видавати тільки наші українські збори. А ті закони, які установляти-муть лад на просторі цїлої російської держави, повинен видавати всеросійський парлямент. Нїхто від нас не може краще знати, чого нам потреба, — які закони для нас кращі. Нїхто краще від наших селян не може знати, як господарювати на своїй землї, отже тому ми хочемо, щоби після того, як у всїй Росії відобрані будуть поміщицькі, скарбові, царські, монастирські й инші землї на власність народу, після того, як про се видадуть закон всеросійські Установчі Збори, право і порядок в наших українських землях розпоряджати ся ними належав тільки до нас самих, до наших українських зборів — Сойму, — так сказали виборні цїлої української землї. Сказавши так, вони вибрали з посеред себе нас, Українську Центральну Раду, приказали нам стати на чолї нашого народу, стояти за його права й утворити нове житє вільної автономії України, і ми Українська Центральна Рада виповнили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового житя і приступили до сеї великої роботи.

Ми думали, що центральне російське правительство подасть нам руку у сїй роботї, що в згодї з ним, ми, Українська Центральна Рада, зможемо завести правний порядок на нашій землї. Одначе тимчасове російське правительство відкинуло всї наші домаганя, відіпхало простягнену руку українського народу. Ми післали до Петрограду своїх делєґатів — послів, аби вони представляли російському тимчасовому правительству наші домаганя. Наші найголовнїйші жаданя були такі: Щоби російське правительство всенародно окремим актом проголосило, що воно не стоїть проти національної волї України, проти права нашого народу на автономію; щоб центральне російське правительство для розвязки усїх справ, що торкають ся України, мало у себе нашого комісаря для українських справ; щоби місцева власть на Українї була обєднана в особі одного представника центрального російського правительства, себто вибраного нами комісаря; щоби якась частина засобів, збираних до центрального скарбу з нашого народу, була передана нам, представникам сього народу, на національно-культурні його потреби. Всї ті наші жаданя центральне російське правительство відкинуло. Воно не хотїло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію, право — йому самому розпоряджати ся своїм житєм. Воно відмовило ся від відповіди, відіславши нас до будучих всеросійських Установчих Зборів. Центральне російське правительство не захотїло мати у себе нашого комісаря, не захотїло разом з нами творити новий лад, як і не захотїло назначити комісаря на всю Україну, щоб ми могли вкупі з ним вести наш край до згоди і ладу. Правительство відмовило ся передати засоби на потреби нашої школи, просвіти й орґанїзації і тепер український нарід приневолив нас до того, щоби ми самі творили нашу волю. Ми на можемо кинути нашого краю на самоволю анархії й марнотравства. Тимчасове правительство не є в силї утворити для нас правовий порядок, не бажає стати вкупі з нами на шлях великої працї. Сегодня ми повинні взяти ту працю на себе. Се наш обовязок перед нашим краєм, перед тими народами, що живуть на нашій землї. Ось чому ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей унїверсал цїлому нашому народови й оголошуємо, що тепер ми самі будемо творити наше житє. Нехай кождий член нашої нації, кождий горожанин села або города від сегодня знає, що настав час великої працї. Тому кожде село, кожда волость і кожда повітова чи земська управа, котрі боронилиб інтересів українського народу, повинні бути у найтїснїйших зносинах з Укр. Центральною Радою.

Там, де з якихсь причин адмінїстраційна власть лишила ся в руках ворожих українству, ми наказуємо нашим горожанам почати широку, могутню орґанїзацію й освідомленє населеня і тодї взяти адмінїстрацію в городах і тих місцях, де українське населенє живе вкупі з иншими національностями. Наказуємо всїм горожанам негайно увійти в порозумінє з демократіями всїх національностей і в купі з ними приступити до приготовленя нового правильного житя. Укр. Центральна Рада сподїваєть ся, що неукраїнські народи, народи, що живуть на нашій землї, будуть також старати ся про порядок і спокій у нашім краю і в сїм тяжкім часї загальної державної анархії дружно разом з нами стануть до дїла орґанїзації автономії України. Коли ми зробимо сю приготовну орґанїзаційну працю, ми скличемо представників всїх народів української землї й видамо закони для них. Ті закони, цїлий уклад яких ми приготовимо, російські Установчі Збори повинні будуть затвердити своїм законом.

Український народе! Перед нашим виборним орґаном Української Центральної Ради стоїть велика і висока стїна, котру вона мусить зруйнувати, щоб вивести нарід на шлях свободи. Потрібні сили. Для сього потрібні могутні, кріпкі руки, потрібна велика народня праця, а для успіху сеї працї потрібні передовсїм величезні засоби. Досї український нарід всї свої засоби віддавав до російського центрального скарбу, але сам не мав та і не має від нього того, що повинен би мати за се. Тому ми, Українська Центральна Рада, наказуємо всїм з'орґанїзованим горожанам сїл і городів і всїм українським громадянським радам наложити 14-го сего н. ст. липня податок на народню справу. Треба конче докладно й реґулярно пересилати сей податок до каси Української Центральної Ради.

Український народе! У твоїх руках твоя доля! В сїм тяжкім часї руїни і розпаду докажи своєю споєнністю і державним розумом, що ти, народ хлїборобів і робітників, можеш гордо і гідно стати поруч з кождим зорґанїзованим і державним народом як рівний з рівним!

[Дїло]