Бомбезні українці

Аби зі справ про вибухи в Празі та Дамаску не застирчали вуха України, вітчизняному Міністерству закордонних справ зараз треба докласти всіх можливих зусиль і показати, що недарма його клерки сидять у найпрезентабельнішій відомчій будівлі. Бостонську масакру з нами вже асоціюють за повною програмою.

Віктор Янукович дуже хоче стати подібним до Леоніда Кучми. Майже, як у приказці про справжнього мужчину, чинний президент «построїв» парламент, «виростив» сина і без лапок посадив Тимошенко. Але Леонід Данилович був набагато сильнішим за Віктора Федоровича, якщо бодай порівняти закордонні проблеми часів Президента II і Президента IV.

Януковичу (бо саме він для світу є найвизначніша публічна особа країни) доведеться відповідати «лише» за вибухи в американському Бостоні, власну причетність до яких віртуозно зам’яли росіяни. Кучма ж свого часу втрапив у набагато більшу халепу з «Кольчугами». І створили цю проблему не росіяни, а американці.

Зрештою, справи, яким уже невдовзі півтора десятиліття, пасує забути, проте зробити з них слушні висновки. Кучма став "руконеподаваємим" в цивілізованому світі ні за цапову душу. Але виявилося то лише кількома роками по тому. Українських «Кольчуг» (так само, як і зброї масового ураження) в Саддама Хусейна не знайшли, «а осад залишився». З Януковичем наразі вітаються, але якщо тенденція збережеться, то ґарант Конституції здійснить свою мрію і таки стане - в цьому сенсі - Кучмою-2.

Причин для цього достить. І вони вже майже серйозні. По-перше, терористичний акт в Бостоні прив’язали не так до Царнаєвих, які буцімто чеченці (і їм сам Аллах велів воювати з ґяурами, та й Ічкерія міститься на території Російської Федерації), як до українця Микити Панасенко. Зробила це «Комсомольська правда» (московська редакція видання), коли видала інформацію, нібито екс-мешканець Києва був затриманий за два тижні перед терактом в улюбленому місті Стівена Кінґа. Микиту «попросили показати документи» на одній із залізничних станцій в Нью-Джерсі. Відтак поліціянти виявили в нього речовини, з яких можна зробити вибуховий пристрій, але після встановлення особи Панасенко відпустили. Про нього згадали після вибухів у Бостоні, і 24 квітня суд у Нью-Джерсі висунув Панасенкові звинувачення за двома статтями Кодексу законів штату – «Свідоме володіння пристроями руйнівної сили» і «Загроза заподіяння тілесних ушкоджень». Відбувся екс-киянин, щоправда, "малою кров’ю", бо з залу суду його звільнили під підписку про невиїзд, не вимагаючи жодних грошових або майнових застав. Потім в американському сеґменті Інтернету під ніком Mykyta Panasenko було написано, що 7 квітня при згаданому чоловікові, який вже кілька років є резидентом США, були саморобні феєрверки з піродексом, які він збирався запустити десь у лісі задля експерименту. В найкращому разі Mykyta (не Nikita!) косить під дурня, але, як каже Михайло Чечетов, «оценітє красоту ігри», адже ім’я Mykyta американці пам’ятатимуть ще мільйон років після того Сергійовича, який обіцяв показати Америці "кузькіну мать".

А щоб український слід у Бостоні не заріс, у засобах масової інформації вже два тижні після теракту з’являється повідомлення про те, що й Царнаєви «мають відношення» до України. В цій історії причинно-наслідковий ряд складніший, ніж із вар’ятом, який гасить у небо біля найбільшого міста в світі. Виявляється, Тамерлан Царнаєв мав колєґу-мусульманина. Про це говорили відразу після теракту і припускали, що саме той чоловік напучував друга скоїти неподобство. Навіть авторитетний дядько Тамерлана і Джохара Царнаєвих, Руслан Царні, казав про те, що якийсь чоловік вірменського походження на ім'я Міша «промив мізки» братам і наставив їх на шлях радикального ісламу. Тепер «колєга-мусульманин-наставник вірменського походження» перетворився на майже українця. З прізвищем треба ще попрацювати, бо чоловіка звуть Михайло Аллахвердов, але ключовою в його генезі є мама, яка (як неважко здогадатися) українка.

А ще в квітні Україну звинуватили в постачанні зброї до Лівії, яка після смерті Каддафі ніяк не заспокоїться. Робили це знову ж таки росіяни — раз виставляючи, раз ховаючи новину про українські автомати та бронетехніку в екс-Джамахірії. Раніше лівійська-українська зброя кочувала в охоплену громадянською війною Сирію. Ще раніше в країну, охоплену громадянською війною, «українська зброя» кочувала зі Саудівської Аравії. І нам ще пощастило, що, коли мова зайшла про мілітаризацію Ємену, Україну згадували разом з Росією і США. Цю інформацію оприлюднювали в Amnesty International.

Зовсім не пощастило з грузинським питанням. Тут до вирішення проблеми взялися росіяни, і всім відомо, що кумові Саакашвілі зброю ледь не особисто відвантажував кум Ющенко.

Втішити патріотів може Ніколас Кейдж, якого Голлівуд вже давненько зробив українським неґоціянтом оружжя у фільмі «Lord of War». Актор — презентабельний, фільм має претензії на статус цікавого.  Навіть російський сеґмент Інтернету згадує про кіно і головного героя так: «простой киевский хлопчик, чьи родители в свое время выдали себя за евреев, чтобы уехать из Советского Союза». Особливою ж привабою цього фільму стала інформація про те, що для зйомок купували справжні автомати Калашникова, бо вони дешевші за муляжі. А от в реальному житті, як бачимо, і муляжі спрацьовують непогано. Принаймні в інформаційному просторі.