Руска правопись 1892 року

 

Минає 125 років, як анкета (нарада) в ц. к. галицькій краєвій раді шкільній у Львові у складі професорів Омеляна Огоновського, Стефана Смаль-Стоцького, о. Олексія Торонського, Наталя Вахнянина, Костя Лучаківського, Івана Верхратського, Ілария Огоновського, о. Онуфрія Лепкого, Теофіль Грушкевича, Омеляна Партицького та краєвих інспекторів Івана Левицького, Болеслава Барановского і д-ра Северина Дністрянського прийняла рішення про перехід в школах на фонетичний правопис, розроблений на основі правопису П.Куліша Є.Желехівським і розвинутий Ст.Смаль-Стоцьким (з 9-ти пунктів, що виносилося на голосування найбільший опір був щодо впровадження "ї", але і тут "за" було 9 проти 3). Перед цим було проведено опитування 84 вчителів мови, з яких 63 висловилися за цей перехід. На основі цього рішення Ст.Смаль-Стоцький, його фактичний промотор, розробив нормативні правописні правила, які при цій нагоді пропонуємо вашій увазі.

 


Степан Смаль-Стоцький

 

Руска правопись.

 

I.

 

Звуки рускої мови виражають ся в письмі отсими 33 буквами: а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, ї, ж, л, м, н, о , п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ю, я, ь.

 

Змежи них означають 1. шість букв поєдинчі самозвуки (а, е, и, і, о, у), 2. сїмнайцять поєдинчі співзвуки (б, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ш), 3 три букви зложені співзвуки (ц, ч, щ), 4. дві раз самозвуки, раз співзвуки (в, й), 5. одна є лише знаком мягченя (ь), 6. чтири означають сполученє співзвука із самозвуками (я, є, і, ю).

 

1) в має перед самозвуками, а в назвуку (на початку) слів також перед співзвуками вначіне співзвука, н. пр. вода, ро-вець, сли-вок, по-возити, вложити, вторувати. З попередущими самозвуками сполучене творить в двозвуки, в котрих означає недочутне у, н. пр. Ев-ропа, бив, півостров, лав-ка, слив-ка, пішов, був.

 

Так само і й має перед самозвуками значінє співзвука, але подибує ся і то рідко коли лише перед о, н. пр, Йордан, байок (байка), розпайований, надїйо (україньске його, йому). З попередущими самозвуками сполучене творить й двозвуки, в котрих означає недочутне і, н. пр. дай, Мадей, бий, сойка, купуй.

 

2) Щоби означити змягченє якогось співзвука (перший ступень мягченя) додає ся на кінця слів, а також перед твердим співзвуком і перед о знак ь: будь, зять, князь, місяць, біль, огонь; будьмо, батько, возьми, сьвіт, цьвіт, вельми, киньте; лисього, мальований, пятьох (україньске сього, сьому, всього і т. д.).

 

Наколи стануть два мягкі співзвуки побіч себе, то першого мягченя не означує ся з осібна, н. пр. гвіздь, і мисль, кість, кістьми, боязнь, шість, шістьма, шістьох, (а не гвізьдь, мисьль, кісьть, кісьтьми, боязьнь, шість, шістьма, шісьтох).

 

3) я, в, ї, ю є знаками сполученя співзвука й з поєдинчими самозвуками, н. пр. я, яйце, пятий, імя, краєм, країна, бєш, їсти, вїду, їв, вюн, Юрко, Стефюк. Знаки я, є, ї, ю мають се значінє в назвуку слів, по других самозвуках і по звуках б, п, в, ф, м. По шипячих (ж, ч, ш, щ) они не подибують ся. По співзвуках, котрі можуть мягчити ся (по д, т; з, с, ц; л і н) означують они змягченє сих звуків, н. пр. дядина, жолудєм, дїд, медведю, тягар, житє, тїло, житю, зятя, галузє, Бозї, князю, ся, лисє, сїяти, сюди, шевця, оцї, серцю, короля, зїлє, лїд, люблю, неня, знанє, нюхати, нинї.

 

Змягченя ще другого співзвука перед я, є, ї, ю не означує ся з осібна н. пр. слїпий, снїг, Снятин, маслї, після, Настя, краснїйший, (а не сьлїпий, сьнїг..., пісьля..).

 

4) Щоби означити, що я, є, ї, ю не мають мягчити попередного співзвука (д, т, з, с, ц, л, н), кладе ся апостроф: з'їсти, з'явив, від'їхати , ад'ютант....

 

————

 

Замітки про писанє деяких звуків.

 

е—и. В складах без наголосу звучить часто е неясно, більше як и; отже треба вистерігати ся, щоб не писати и замість е в словах як менї, хочеш, будеш, можеш, кашель, сїчень, і щоб не писати е замість и в словах збирати, умирати, підпирати, утирати, роздирати.

Також запамятати треба, що пише ся люди, людий, коний, костий, костию, Татари, бояри, селяни, Галичани, міщани..., (а не люде, людей, коней..., Татаре, селяне...).

 

о—у. Так само наближує ся в складах без наголосу о до у, так що деколи і пише ся вже у замість о: парубок (хоть робити), кувати (хоть кований, коваль), дарувати, малювати і т. д. (хоть дарований, мальований і т. д.).

 

Правило. Пишемо завсїгди -увати (-ювати), але в причастнику раз -ований, раз -уваний (-юваний): -ований тодї, коли на о є наголос, а -уваний (-юваний), коли наголос паде на иньший склад слова. Закінчене -ований лишає ся і тодї, коли дїєслово (глагол) зложене з частицею ви-, а ви має наголос н. пр. ви́образований, ви́вінована.

І в іменниках утворених від таких дїєслів заховує ся те саме правило: образо́ванє, голосо́ванє, імено́ванє, мальо́ванє і т. д.; зами́луванє, віруванє, відмінюванє, виро́блюванє ; ви́вінованє, ви́образованє...

 

и—і. Приставку ви- треба завсїгди писати ви-, а не ві-, як то декуди виговорюють, отже вийти, виратувати, виходити і т. д.

 

В закінченях приложників на -кий, -гий, -хий пише ся и і і в тих самих разах, що і у иньших приложників на -ий, н. пр. добрі і великі булки, добрих і великих булок, добрим і великим булкам, на старім і сухім дереві, дорогій і добрій мамі...

 

і—ї. В підгірских сторонах Галичини і на Буковинї говорять ї замість і (мягчать перед тим і співзвуки) в таких випадках, де і повстало з о. Ту вимову треба закинути, і треба говорити і писати в тих разах всюди і; на пр. ніч (ночи), сіль (соли), діл (долу), стіл (етола), росіл (росолу), спосіб (способу), осіб (особа), стоділ (стодола), ніг (нога), доліт (долото), відірвати, відійти, дійти, надійти, підійти, розійти ся, дістати, зібрати, зі мною; бідність, гордість, милість, злість ; жидівский, жидівка, млинівка, Косів (з Косова), братів (братова) і т. д. Так само писати і вимовляти треба в отсих закінченях:

 

а) -ів в 2-ім падежи мн. ч. іменників мужеских, що відмінюють ся твердо (не кінчать ся анї на ь анї на й), н. пр. садів, волів, панів, вусів, возів, плотів (але: королїв, зятїв, кравцїв, медведїв, колодязїв, лососїв):

 

б) -ій, -ім в 3-м і 7-ім падежи ед. ч. тих приложників, що кінчать ся на -ий, н. пр. (в) зеленій, (в) зеленім; голій, голім; босій, босім; білолицій, білолицім; твердій, твердім; богатій, богатім; сизій, сизім;

 

в) в тих самих формах заіменника той: тій, тім.

Але: волїк (хоть волочи).

 

В 1-ім падежи мн. ч. приложників на -ий і заіменника той треба також вистерігати ся говорити і писати замість -і; отже лише зелені, голі, босі, білолиці, тверді, богаті, сизі..., ті. У приложників на -їй пишемо ї: лисї, гусї, синї, верхнї, домашнї, послїднї і т. д.

 

ь. Знак ь пише ся в отсих наростках: -енько, -енька, -онько, -онька, -їський (-іський), -есенький, -їсїнький, н. пр. батенько, береженько, серденько, соненько, душенька, річенька, домонько, соколонько, головонька, муравонька, зіронька, малїський, новіський, малесенький, однїсїнький.

 

Наросток -ский пишуть также -ський: віденський, громадський, сербський, цїсарський, галицький, грецький, батьківський, королївський, європейський.

 

Імена власні не підлягають правилам правописи, а треба їх писати так, як они написані в документах; отже н. пр. Шевченко, Основяненкв, Желеховский, Головацкий...

 

Перед наростками -чик, -щина, -ший, -ство і -ский мягчать ся л і н; отже треба писати пальчик, кульчик, перекиньчик, гребіньчик; бувальщина, словяньщина; більший, меньший, весельший, дальший, раньший, тоньший; духовеньство, міщаньство, начальство, паньство, посольство; паньский, гуцульский...

 

г—ґ. Де писати г а де ґ, про се рішає вимова: голий, глухий, тягнути, євангеліє; але ґеґати, ґанок, ґімназия, телєґраф, педаґоґія, педаґоґічний і т. д.

 

Треба говорити і писати: господар, господарство, господарити, господиня, ґазда, ґаздувати, ґуля, ґіпс.

 

1. При відмінюваню слів треба задержувати в письмі співзвуки корінні б, д, з, ж, г у всіх падежах, н. пр. парубки (а не парупки), клубки, зарібки, воробцї (а не воропцї), порядки (а не порятки), оселедцї, образки (а не обраски), обовязки, ріжки (а не рішки), нігтї (а не ніхтї) (бо 1-ий падеж єд. ч. є: парубок, клубок, заробок, воробець, порядок, оселедедь, образок, обовязок, ріжок, ноготь). Дальше писати треба: рибка (а не рипка), жердка, загадка, приповідка (а не приповітка), грядка, вязка, Французка, книжка, ложка, стежка; ліжко (а не лішко) (бо 2-ий падеж мн. ч. є: рибок, жердок, загадок, приповідок, грядок, вязок, книжок, ложок, стежок; ліжок).

 

Так само задержують ся корінні співзвуки б і з в словах скубсти (не скупсти), гребсти, лїзти (не лїсти), бо каже ся: скубу, гребу, лїзу.

 

2. Корінні співзвуки б, д, з, ж, г задержують ся перед наростками -ство, -ко, -кий, -ский, -ший (-чий), н. пр. самолюбство (любити), сербский (Серби), глубший (глубокий), грубший (грубий), сусідство (сусіди), забудько (забудь), дядько (дядина), солодкий (солодити), їдкий (їда), прудкий (пруд), рідкий (ріденький), гладкий (гладенький), громадский (громада), людский (люди), шведский (Шведи), молодший (молодий), рідший (ріденький), солодший (солодити), твердший (твердий), близкий (близенький), вузкий (вузенький), мерзкий (мерзений), низкий (низенький), слизкий (вислизнути ся), ховзкий (ховзати ся), близший (близенький), низший (низенький), тяжкий (тяженько), тяжший, тяжчий (тяженько), дорожший (дорожити ся), легкий (легенький), мягкий (мягенько). Але: лекший, мякший.

 

Навпаки пишемо безголосі спізввуки корінні перед наростком -ба, н. пр. просьба (не прозьба, бо кажемо просити), кісьба (косити), боротьба (бороти ся), клятьба (проклятий)... і в зложенях як великдень (не велиґдень), осьде (не озьде), также (не таґже), отже (не одже).

 

3. Без, від, над, об, під, роз- пишемо всюди однаково, н. пр. без того (не бес того), безконечний, безпечний, безцїн, від хати (не віт хати), відси, від стола, відкинути, відтягнути, відписати, відцїдити, надкусити (не наткусити), надсадити ся, обтерти (не оптерти), обсісти, обшивка, під столом, підшивка, підпора, розклад, розсудок, розчесати.

Але: росіл, росада.

 

Приіменник з пише ся все у всїх значінях з (із), а не с, н. пр. з братом, з татом, з хати, з вікна, із смереки.

 

Приставку з треба писати с, де она як с вимовляє ся (перед п, т, к, ф, с, ш, ч, ц, щ, х), н. пр. спечи, сперти (зіпру), сходи, скрутити, сшити, счезнути, счорнїти, сцїдити, сфальшувати, ссїсти ся. Але: щастє, щасливий.

 

4. В словах, що утворені з пнїв на наростками -ство і -ский, букви тс не зливають ся в знак ц, отже : адвокатский, баламутство, бездїтство, богатство, братство, братский, сьвітский, шляхотство, шляхотский.

Але: рільництво (рільник), ткацтво (ткач), галицкий (Галич), нїмецкий (Нїмець)...

 

Так само пише ся тс в слові отсей.

 

III.

 

1. В чужих наростках -ія, -ік, -іка, -іст, -ізм, а відтак і в наростках -ійний, -ійский, -іяльний, -ічний і т. д. перейшов в вимові звук і по співзвуках д, т, з, с, ц і р на и; проте треба писати: Аркадия (не Аркадія),. будизм (не будізм), комедия, медик, методика, методичний, періодичний..., артист, артистка, артизм, артистичний, Беотия, граматика, граматичний, критик, критика, критичний, математика, математичний, партия, партийний, практика, практичний, симпатия, симпатичний..., Азия, азийский, ґімназия, ґімназияльний, музика, музикальний, поезия, фізик, фізика, фізичний..., дискусия, клясик, клясичний, комісия, комісийний (не комісійний), процесия, Росия, росийский..., акация, артикуляция, індукция, індукцийний, інтелїґенция, містицизм, орґанїзация, орґанїзацийний, полїция, полїцийний, провінция, публицист, стация, Франция, цивілїзация, цивілїзацийний..., Австрия, австрийский, ария, артилєрия, артилєрист, Африка, Болгария, істория, історик, історичний, канцелярийний, консистория, Мария, материя, материяльний, Стирия, стирийский, фабрика, фабричний...

 

Звук л і н мягчить ся перед тими наростками; проте треба писати: Англїя (Анґлїя), лелїя, лелїйний, Наталїя, провінциялїзм.... арнїка, Євгенїя, компанїя, лїнїя, лїнїйний, машинїст, механїк, механїка, механїчний, механїзм, технїк, технїка, технїчний, унїя...

 

По м, б, п, в, ф; ґ, к, х і по самозвуках пише ся в тих наростках і : армія (не армия), епідемія, епідемічний, полєміка (не полємика), полємічний..., Арабія, кубічний, ямбічний (не ямбичний)..., Етіопія, епіка (не епика), епічний..., атавізм..., ґрафіка, ґрафічний (не ґрафичний), етноґрафія, етноґрафічний, парафія, парафіяльний, стеноґрафія, стеноґрафічний, софіст, софізм, телєґрафічний, телєґрафістка (не телєґграфистка)..., анальоґія, анальоґічний, етимольоґічний, зоольоґія, зоольоґічний, льоґіка, льоґічний, педаґоґія, педаґоґіка, педаґоґічний..., Кападокія, кападокійский, остракізм..., монархія, монархічний, монархіст..., архаізм, атеіст....

 

Деякі чужі слова приняли руский вид, тому вже і пижуть ся з русна: аршеник, публика (люди), публичний (не публїчний), католик (не католїк), католицкий, євангелист (не євангелїст), академия, академик, академичний, акафист.

 

Церковно-словянський наросток -їє пише ся по руски -іє; євангеліє, милосердіє, спасеніє...

 

2. Треба писати анти-, архи-, (а не анті-, архі-), н. пр. антипатия, антифон; архикнязь, архиєрей...

 

3. Чужі імена власні, що приняли руский вид або цїлком зрущили ся, особливо імена словяньскі, пишемо так, як они звичайно по руски вимовляють ся, н. пр. Вифлеєм, Єрусалим, Давид, Мойсей, Рафаіл, Соломон..., Атени, Верґіль або Верґілїй, Гомер, Зевс, Крез, Лївій, Овід або Овідій, Павзаній, Перікль, Рим, Сократ, Троя, Цезар, Ціцерон, Язон..., Бокачіо, Данте, Кальдерон, Колюмб, Манцоні, Петрарка, Піза, Рафаель, Тоскана..., Дон-Кішот..., Анжу, Беранже (2-ий пад. Беранжера), Бордо, Бретань, Бурбон, Вольтер, Діма, Доде (2-ий пад. Додета), Корнель, Париж, Расін, Русо.,., Байрон, Вальтер Скот, Свіфт, Льондон, Шекспір, Штуарт..., Гайне, Геґель, Ґете (-того), Лесінґ, Липск, Маєр, Опіц, Шіллєр..., Ломоносов, Москва, Пушкин, Турґенєв, Толстой..., Баторий, Ґедемин, Залєский, Міцкевич, Собєский, Ягайло..., Добровский, Паляцкий, Радецкий, Прага, Рокитаньский, Шафарик..., Білград, Данічіч, Вук Караджіч, Єлячіч, Загреб, Мікльосіч...

 

В чужих словах пишемо в сполученю з послїдуючим о лиш і (не ї), так само, коли перед і стоїть якийсь самозвук, н. пр. Сіон, Хіос, Етіопія, Діон, Оріон, Ріо, кіоск..., Каін, Михаіл, Рафаіл, Люіза, Енеіда, руіна... Лиш по л пишемо і в тих разах ї: Лїон, мілїон, булїон....

 

Меньше знані чужі імена власні найлїпше писати так, як они пишуть ся в чужих мовах. До таких імен власних належать н. пр. Branchelli, Mascagni, Du Bois-Raymond, Fizeau, Foucault, Fresnel, Mirabaud, Mirabeau, Salesbury, ten Brink, van Houten, O’Connell, Lützow, Wörishofen...

 

IV.

 

1. Великі букви початкові пишемо:

 

а) на початку цїлого реченя, отже завсїгди по кропцї, також по питайнику або но окличнику (знаку виклику), а по двокропцї тодї, коли незмінено наводимо чиюсь бесїду або гадку, а за те нїколи по знаку середнім або по протинцї;

 

б) на початку рядків віршових;

 

в) в іменах власних, що ними називаємо особи (людий, божества, духів, зьвірята і все, що собі уособляємо), товариства, держави, народи, краї, міста, села і всякі місцевости і їх мешканцїв, ріки і потоки, гори, озера і моря, н. пр. Александер Великий, Богородиця, Катерина, Михайло, Петро, Тарас, Шашкевич, Шевченко..., Атена, Бог (але боги Грециї), Велзебуб, Зевс, Марс, Михаіл..., Дереш, Красуля, Рябко..., Місяцю ясний..., Василияни, товариство Просьвіта..., Австро-Угорщина, Буковина, Галичина, Москалї, Поляки, Русь, Русини, Швайцария..., Карлів, Краків, Львів, Кути, Личаків, Манастириска, Париж, Снятин, Стрілецкий Кут..., Буковинцї, Львовяни, Тернопілцї..., Днїстер, Дунай, Прут..., Альпи, Бескид, Піп Іван (гора), Чорногора..., Босфор, Морске Око, Чорне море. Отже назви місяцїв пишемо малими буквами сїчень, лютий...

 

г) в приложниках виведених від імен особових, н. пр. Іванів, Шевченкові твори, могила Тарасова, служба Божа, Богородичин празник;

 

д) в заголовках книжок і творів штуки, н. пр. Енеіда, Ілїяда, Наймичка, Перекотиполе, Три як рідні брати, Школа атеньска (Рафаеля).

 

е) Наконець пишемо в листах і в письмах до властий і урядів великими буквами початковими: титули осіб, властий і урядів тай особові і посїдательні заіменники, коли стягають ся до особи, .що до неї пишемо: Високоповажаний Пане Директор, Високопреподобний Отче! Високе ц. к. Намісництво! Сьвітла ц. к. Радо Шкільна окружна! Сердечно дякую Тобі, дорогий приятелю... Остаю з глубоким поважанєм Пана Старости покірний слуга... Високий Видїле Краєвий! Саме в пору получив я Ваше письмо.

 

2. Дїленє слів.

 

Коли двоскладного або многоскладного слова при писаню не можна помістити в рядку, то дїлимо єго після отсих правил: а) Коли слово так зложене або сприставковане, що складові части кождоду легко розпізнати, то другу часть слова переносимо до слїдуючого рядка, н. пр. біло-лиций, чорно-окий, пройди-світ, най-глубший, сего-дня, безо-дня, без-лїч, не-дбалий, по-вторити, застругати, за-ткнути, за-тхлий, зі-тхпути, ви-вчити, відо-рвати, під-нести, підо-шва, обо-вязок, роз-дати...

Але: о-бід, о-бух, по-душка, ро-зум, ро-сада, ро-сіл... і відім-кнути, зам-кнути, розім-кнути, відій-ти, перей-ти.

 

б) Наростки -лий, -ливий, -ство, -ский переносять ся цїлі до другого рядка, н. пр. свар-ливий, набреск-лий, брат-ство, богат-ство, боже-ство, злодїй-ство, лїнив-ство, міщань-ство, множе-ство, рожде-ство, лїкар-ство, товари-ство..., австрий-ский, громад-ский, европей-ский, королїв-ский, міщань-ский мор-ский, сьвіт-ский, швед-ский... Але: намісниц-тво, рільництво, ткац-тво, різ-дво, галиц-кий, нїмец-кий, турец-кий..., а также рус-кий, чес-кий, волос-кий.... і малїсь-кий, новісь-кий....

 

в) Зрештою при більше співзвуках треба і на се бачити, чи они можуть зачинати яке слово, чи нї. Як що можуть, то пишемо їх нероздїльно, н. пр. не-сти (бо ст може починати слова: став, сторож, ступати), зьві-зда (порівн. здоровий, здужати) па-смо (пор. смирний), Ли-тва (пор. твій, творити)... Але бать-ко (бо тьк не починає жадного слова), пар-нути (длячого так ?), свар-ка, прось-ба, зер-но, змін-ний, ван-друвати і т. д.

 

3. Разом пишуть ся ті слова, що зросли ся до купи і стали звичайним виразом, отже:

 

а) адже, анїж, безлїч, безпереч, безцїн, бодай, взагалї, вздовж, взпак, відкіля, відразу, відси, відсіля, відтак, відти, вкінци, вкупі, вперед, вперше, вповнї, впорожнї, вправдї, врядигоди, деинде, декотрий, десь, дехто, дещо, деякий, длятого, доки, довкола, доси, досить, доста, достоту, завбільшки, завдовжки, завглубшки, завгрубшки, заодно, завсїгди, завтра, завширшки, завчасу, загалом, задля, заздалегідь, заким, заледви, залюбки, замість, занадто, запокотом, заразом, зате, затомість, зачерез, збільшки, зверха, звідси, звільна, згодом, здавна, здовж, зза, змежи, знад, знадвору, знов, зовсїм, зразу, зрештою, инколи, ізза, колись, котрийбудь, котрийнебудь, лївобіч, мимохідь, мимохіть, мимоходом, навгад, навздогін, навипередки, навідвороть, навіть, навколїшки, навманя, навмисне, навпаки, навпростець, навстріч, навстяж, надаремно, надармо, назад, назустріч наколи, наконець, налїво, наослїп, наперед, напослїд, направо, направцї, напротив, нараз, нарештї, насамперед, наскілько, натомість, натще, недалеко (н. пр.: школа недалеко міста, але: місто не [є] далеко), нема, немов, неначе, нерадо, нераз, нїби, нїбито, нїколи, нїяк, обіруч, отже, около, опісля, опять, оскілько, осторонь, підчас, побіч, поверх, повисше, поволи, подеколи, подекуди, поза, позад, позавтра, позавчера, позаторік, позаяк, поздовж, поки, помалу, помежи, помимо, поміж, понад, понайбільше, поперед, поперек, попід, попри, поруч, посеред, посполу, потому, потрохи, почасти, правобіч, притім, проміж, проте, самохіть, сегодне, сегодня, силоміць, скоросьвіт, сночи, спасибі, спереду, спершу, спід, спомежи, споміж, спонад, спопід, справдї, таже, тай, также, також, тимчасом, тогід, торік, уперше, хтобудь, хтонебудь, хтось, чимало, щоб, щоби, щобудь, щонебудь, щось, якийсь...

 

Треба также завсїгди писати разом приіменник з приналежним до него імям, коли наголос паде на приіменник, н. пр. до́сьвіта, за́муж, за́раз, за́що, на́дто, на́ново, на́що, по́ночи, по́що... б) Пишемо разом, але віддїлюємо роздїлкою (-) більші або меньше звичайні слова зложені, як: Австро-Угорщина, церковно-словяньский, конець-кінцем, яко-тако, всего-навсего, раз-враз..,, і слова так слабо получені, що ще кожда часть для себе відмінює ся, н. пр. хлїб-сіль, один-єдиний і т. д.

 

Але:байдужність, вернигора, біждерево, гололедиця, дивдерево, заверниголова, незнатищо, нїсенїтниця...

 

Роздїлкою навязуємо также до попередного слова -ж, -б і -м: она-ж, було-б, рада-м...

Але: щоб, однакож, прецїж, колиж.

 

4. Перепинанє (знаки роздїлові).

 

Щоб подати границї поодиноких речень головних і побічних, уживаємо ріжних знаків.

 

На кінци цїлого реченя, чи цїлковитого, чи елїптичного, кладе ся кропка (.), коли реченє виражає твердженє, а питайник (?), коли реченє є питайне; окличник (знак виклику — !), призначений особливо для окликів, може также стояти по реченях, що виражають бажанє, приказ або здивованє. Н. пр. Чоловік учить ся до смерти. Кляса пята. Що се за чоловік, нїхто не знає. Котра година? Що? Що ви хочете, щоб я зробив? Будь здоров! Бійте ся Бога! На бік з дороги! Що ви за люди, що так не дбаєте про свою славу! Господи милий, Господи праведний! Відки тото у матери тілько слїз тих бере ся, та тілько люби, та тілько жалю!

 

Після залежних питань не кладемо питайника, хиба що припадком также і головне реченє містить питанє, як н. пр.: А знаєш ти, чого я отсе прийшов до тебе?

 

Всяке реченє віддїлює ся від свого підрядного реченя протинкою (запинкою), проте также імя від приложеня. Н. пр. Хто оре і сїє, той ся надїє. Чоловік знає, коли виїзджає, та не знає, коли вернеть ся. Володимирко, син Володаря, збудував город Галич.

 

Коли серед якогось реченя стоїть, 5-ий падеж (відмінок), або иньший який оклик або і цїле незалежне реченє, тодї также кладемо протинку яко знак роздїловий. Н. пр.: Така вже, бачите, у пас установа. Горе тобі, воле, коли тебе корова коле.

 

Протинка кладе ся все проміж рівнорядні части реченя стягненого, коли они не получені союзами і, а, та, тай, або; перед тими-ж союзами звичайно не треба протинки, наколи они сполучують поодинокі части реченя. Н. пр.: Я дома не маю нї батька, нї матери. На комедиї одні виходять, поговорять тай пійдуть; другі вийдуть, те-ж роблять; деколи під музику сьпівають, сьміють ся, плачуть, бють ся, стріляють ся, валять ся і умирають. А гостий і в хатї і на дворі і в сумках, навіть і на гостинцї стояли деякі, що не мали, де помістити ся на обійстю. Моя сестра сирота, а ще до того і бідна.

 

Поміж рівнорядними частями реченя зложеного кладе ся:

 

1. Протинка, коли ті части належать тїснїйше до себе;

 

2. знак серединий, коли хочемо заявити більшу відрубність мислий;

 

3. двокропка а) коли дословно наводить ся слова иньшої особи;

б) коли щось дальше вичисляємо (перед таким вичисленєм также і в реченях поєдинчих);

 

в) проміж головні части періоди.

 

Приміри: 1. Добре все уміти, але не все робити.2. Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде. Весело і тяжко згадувати нам тебе, старий наш дїду, Києве; бо і велика слава тебе осияла, і великії злиднї на тебе з усїх боків збирали ся.

 

3. а) Дочка мала, цїлуючи і милуючи тата, скликнула: „ Коли-б менї з тобою іти !“.

 

3. б) Маємо чтири пори року: весна, лїто, осінь, зима.

 

3. в) Семен був чоловік ввічливий: знав, як до кого з речами обернути ся. — Не одна тілько однаковість вдачі зводить людий до купи: частїйше робить людий близкими приятелями противність їх вдачі. — Не хмара сонце заступила, не вихор порохом вертить, не галич чорна поле вкрила, не буйний вітер се шумить: се війско йде всїма шляхами.

 

Напрасні перерви реченя означуємо павзою: Наш нарід має свої окремі фізичні і духові прикмети, свої питомі звичаї і обичаї, свою милозвучну мову, свій історичний характер, котрий виражає ся особливо в богатій поезиї людовій, якою нї оден нарід словяньский звеличати ся не можесловом: наш нарід має свою історию, що висказує сьвітови вік богатирский наших предків.

 

Скобки служать для вилученя мимохідних додатків; для таких вставок маємо отже три знаки: протинку (,), павзу (—) і скобки, [ ]. ...

 

Знаками наведеня („ “) наводимо чужий висказ або визначуємо в письмі якісь слова або понятя.

 

5. Скороченє.

 

Слова і звороти, що дуже часто в мові повертають, не виписуємо звичайно в цїлости, але скорочуємо:

 

гл.= гляди

д. = добродїй

др. = доктор

зр. = (золотих риньских)

і т.д. = і так дальше

і т. др. = і таке друге

і т. и. =і таке иньше

і т. п. = і тим подібне

кр. = крейцар н. пр. = на примір

п. = пан

пр. = приміром

порів. = порівнай

р. = рік

св. = сьвятий

сл. = слїдуючий

стр. = сторона т. зв. = так званий

т. зн. = то значить

ц. к. = цїсарский королївский

 

ДОДАТОК 1-ий.

 

Перегляд закінчень. І. Іменники.

 

Іменники мужеского роду.

лис

лис-а

лис-ови

лис-а

лис-е

лис-ом

лис-ї

лис-и

лис-ів

лис-ам

лис-и

лис-и

лис-ами

лис-ах

 

голуб

голуб-а

голуб-ови

голуб-а

голуб-е

голуб-ом

голуб-і

голуб-и

голуб-ів

голуб-ам

голуб-и

голуб-и

голуб-ами

голуб-ах

 

учител-ь

учител-я

учител-еви

учител-я

учител-ю

учител- ем

учител-ї,-ю

учител-ї

учител-їв

учител-ям

учител-їв

учител-ї

учител-ями

 

панич

панич-а

панич-еви

панич-а

панич-у

панич-ем

панич-і,-у

панич-і

панич-ів

панич-ам

панич-ів

панич-і

панич-ами

 

міняйл-о

міяяйл-а

міняил-ови

міняйл-а

міняйл-е

міняйл-ом

міняйл-ї

міняйл-и

міняйл-ів

міняйл-ам

міняйл-ів

міняйл-и

міняйл-ами

 

воєвод-а

воєвод-н

воєвод-ї

воєвод-у

воєвод-о

воєвод-ою

воєвод-ї

воєвод-и

воєвод, -дів

воєвод-ам

воєвод,-дів

воєвод-и

воєвод-ами

воєвод-ах

 

Іменники женьского роду.

сил-а

сил-и

сил-ї

сил-у

сил-о

сил-ою

сил-ї

сил-и

сил

сил-ам

сил-и

сил-и

сил-ами

сил-ах

 

риб-а

риб-и

риб-і

риб-у

риб-о

риб-ою

риб-і

риб-и

риб

риб-ам

риб-н

риб-и

риб-ами

риб-ах

 

мучениц-я

мучениц-ї

мучениц-ї (-и)

мучениц-ю

мучениц-е

мучениц-ею

мучениц-ї (-и)

мучениц-ї

мучениць

мучениц-ям

мучениц-ї

мучениц-ї

мучениц-ями

мучениц-ях

 

рож-а

рож-і

рож-і (-и)

рож-у

рож-е

рож-ею

рож-і (-и)

рож-і

рож

рож-ам

рож-і

рож-і

рож-ами

рож-ах

 

част-ь

част-и

част-и

част-ь

част-е

части-ю (частю)

част-и

част-и

част-ий

част-ям

част-и

част-и

част-ями

част-ях

 

річ

річ-и

річ-и

річ

річ-е

річ-ию

річ-и

річ-и

річ-ий

річ-ам

річ-и

річ-и

річ-ами

річ-ах

 

тїл-о

тїл-а

тїл-у

тїл-о

тїл-о

тїл-ом

тїл-ї

тїл-а

тїл

тїл-ам

тїл-а

тїл-а

тїл-ами

тїл-ах

 

озер-о

озер-а

озер-у

озер-о

озер-о

озер-ом

озер-і

озер-а

озер

озер-ам

озер-а

озер-а

озер-ами

озер-ах

 

нарікая-є

нарікан-я

нарікан-ю

нарікан-є

нарікан-є

нарікан-єм

нарікан-ї,-ю

нарікан-я

нарікань

нарікан-ям

нарікан-я

нарікан-я .

нарікан-ями

нарікан-ях

 

ягня

ягнят-и

яґнят-и

ягня

ягня

ягнят-єм (ягня-м)

ягнят-и

ягнят-а

ягнят

ягнят-ам

ягнят-а

ягнят-а

ягнят-ами

ягнят-ах

 

II. Приложники, заіменники і числівники.

 

добр-ий

добр-ого

добр-ому

добр-ий, добр-ого

добр-ий

добр-им

добр-ім

добр-а (-ая)

добр-ої

добр-ій

добр-у, -ую

добр-а (-ая)

добр-ою

добр-ій

добр-е (-оє, -еє)

добр-ого

добр-ому

добр-е (-оє, -еє)

добр-е (-оє, -ее)

добр-им

добр-ім

добр-і, -ії

добр-их

добр-им

добр-і, -ії, -их

добр-і, -ії

добр-ими

добр-их

 

гусїй

гуся

гусьої

гусїй

гусю

гуся

гусьою

гусїй

гусе

гусього

гусьому

гусє

гусє

гусїм

гусїм

гус-ї

гус-їх

гус-їм

гус-ї

гус-ї

гус-їми

гус-їх

 

мо-їм

мо-я

мо-єї

мо-їй

мо-ю

мо-я

мо-єю

мо-їй

мо-є

мо-го (моєго)

мо-му (моєму)

мо-є

мо-є

мо-їм

мо-їм

мо-ї

мо-їх

мо-їм

мо-ї, моїх

мо-ї

мо-їми

мо-їх

 

тім

та

тої

тій

ту, тую

тою

тій

то, те

того

тому

то, те

тим

тім

ті, тії

тих

тим

ті, тії, тих

тими

тих

 

сїм

ся

сеї

сїй

сю

сею

сїй

се

сего

сему

се

сим

сїм

сї

сих

сим

сі, сих

сими

сих

 

 

він

єго

єму

єго

ним, їм

нїм

 

она, вона

єї

єї, їй

єї

нею

нїй, їй

 

оно, воно

єго

єму

єго

ним, їм

нїм

 

они, вони

їх

їм

їх

ними, їми

них

 

я

мене

менї

мене

я

мною

менї

 

ти

тебе

тобі

тебе

ти

тобою

тобі

 

ми

нас

нам

нас

ми

нами

нас

 

два, дві

двох

двом

два, двох, дві

два, дві

двома

двох

 

пять

пяти, пятьох

пяти, пятьом

пять, -ьох

пять

пятьма

пяти, пятьох

 

III. Дїєслова (глаголи).

 

питати

питаю

питаєш

питає

питаємо

питаєте

питають

питай

питаймо

питайте

питав

питала

питало

питали

питаючий

питаючи

питавший

питавши

питаний

 

пасти

пасу

пасеш

пасе

пасемо

пасете

пасуть

паси

пасім

пасіть

пас

пасла

пасло

пасли

пасучий

пасучи

пасший

пасши

(с)пасений

 

дарувати

дарую

даруєш

дарує

даруємо

даруєте

дарують

даруй

даруймо

даруйте

дарував

дарувала

дарувало

дарували

даруючий

даруючи

дарувавший

дарувавши

дарований

 

малювати

малюю

малюєш

малює

малюємо

малюєте

малюють

малюй

малюймо

малюйте

малював

малювала

малювало

малювали

малюючий

малюючи

малювавший

малювавши

мальований

 

тягнути

тягну

тягнеш

тягне

тягнемо

тягнете

тягнуть

тягни

тягнїм

тягнїть

тягнув

тягнула

тягнуло

тягнули

тягнувший

тягнувши

тягнений

 

кинути

кину

кинеш

кине

кинемо

кинете

кинуть

кинь

киньмо

киньте

кинув

кинула

кинуло

кинули

кинувший

кинувши

(с)кинений

 

ждати

жду

ждеш

жде

ждемо

ждете

ждуть

жди

ждїм

ждїть

ждав

ждала

ждало

ждали

ждучий

ждучи

ждавший

ждавши

жданий

 

різати

ріжу

ріжеш

ріже

ріжемо

ріжете

ріжуть

ріж

ріжмо

ріжте

різав

різала

різало

різали

ріжучий

ріжучи

різавший

різавши

різаний

 

хвалити

хвалю

хвалиш

хвалить

хвалимо

хвалите

хвалять

хвали

хвалїм

хвалїть

хвалив

хвалила

хвалило

хвалили

хвалячий

хвалячи

хваливший

хваливши

хвалений

 

купити

куплю

купиш

купить

купимо

купите

куплять

купи

купім

купіть

купив

купила

купило

купили

купивший

купивши

куплений

 

строїти

строю

строїш

строїть

строїмо

строїте

строять

стрій

стріймо

стрійте (строїть)

строїв

строїла

строїло

строїли

(строячий)

(строячи)

строївший

строївши

(на)строєний

 

їсти

їм

їси, їш

їсть

їмо

їсте

їдять

їдж

їджмо

їджте

їв

їла

їло

їли

їдячий

їдячи

ївший

ївши

їджений

 

 

ДОДАТОК 2-ий.

 

Хто має в уживаню правопнсь Огоновского або Осадци, зможе собі дуже легко присвоїти правописи, котра тут виложена; треба собі лише отсе запамятати:

 

1. Всї ъ відпадають, н. пр. пес, стіл (не песъ, стілъ), дальше обявити, з'явити ся (не объявити, зъявити ся).

 

2. Так смао відпадають всї ь не маючі значіня, отже по р, м, в, б, п, ч, ж, ш, щ, н. пр. косар; дам, кров; муж, миш (не косарь, дамь, кровь, мужь, мишь).

 

3. Замість ы і замість і, де оно так звучить як ы і и, треба писати и, н. пр. миши, шия, бий (же мыши, шія, бій).

 

4. Трудність, розріжняти межи ѣ, і, ô, и (и на початку складів і по самозвуках) і и̂ цїлком устає; треба лише на то уважати, чи а) говорить ся поєдинче (чисте) і — тодї пише ся і — або чи б) має ся ще кромі звука і виразити перед ним й або змягченє співзвука — тодї пише ся ї. Отже піч, ніч, іти, ті (не пѣчь, нôчь, ити, ти̂) ; лїс, їсти, їх, мої (не лѣсъ, ѣсти, ихь, мои).

 

5. ві треба все писати ві, а не раз вѣ, раз ви̂, раз вô, раз ô,

 

н. пр. вітер, дїдові, він, віл, (не вѣтеръ, дьдови̂, ôнъ, вôлъ).

 

6. Так само є завсїгди є, а не раз є, раз ье, н. пр. житє (не житьє).

 

7. Звук ґ треба також писати ґ, а не г котре в рускім означає що иньшого; отже: ґаздае газда).

 

8. Розріжняти в письмі межи двома приіменниками „зъ“ і „съ“ не треба; є тілько з: н. пр. з тебе, з тобою, з мене, зо або зі мною, з церкви, з Богом.

 

9. Приіменника від не треба писати ôтъ анї вôдъ.

 

ДОДАТОК 3-ий.

 

Спис слів.

 

Австралїя

австрийский

Австрия

Австро-Угорщина

адвокатекий

адриятидкий

ад’ютант

азийский

Азия

академик

академия

акация

аксаміт амінь

анальоґічний

анальоґія

анатомія

англїйский

Англїя (Анґлїя)

Анжу (Anjou)

антипатия

ария

Аркадия

армія

арнїка

артикуляция

артилєрия

архаізм

архиєрей

архикнязь

аршеник

атеізм

атеіст

Байрон (Byron)

басїстий

баталїон

Баторий, -ия

безголове

безлїч

Беотия

Беранжер, -ера

Бескид

біблїоґрафічний

біблїотека

біблїя

бісурман

біяк

богословіє

Божий, служба Божа

Болгария

будизм

бузько, бузьок

Вук Караджіч

вюн

вязка

Гайне, -ного

гаїлка

гармідер

гвіздь

Геґель

гимн

граматик

граматика

граматичний

гребіньчик

грецкий

Греция

Григорий

Ґедемин

Гете, -того

ґімназия

ґімназияльний

ґрафіка

ґрафічний

Данічіч

Данте

деинде

дезертир

дзьобати

диктат

директор

дискусия

династия

диявол

дібрати

дївка

дігнати

дігтяр

дїд

дїдів

ДЇДьчий

діждати

дізнати

дїйсний

дійти

діл, долу

ділляти - долляти

залюбки

замість

занадто

запокотом

застрячи (-ягти)

зате

зачерез

зверха

звідси

зьвізда

звільна

звір (звору)

зьвір, зьвірина

згодом

здавна

здебільше

здовж

здоровє

Зевс

з’єднати

зівяти

зівялий

зігнати

зігнити

зігнути

зізнати

зійти

зїлє

зімняти

зімлїти

зіпхнути

зіпріти

зірвати

зіронька

зіссати

зістати

з’їсти

зісхнути

зіткнути ся

зітхнути

змежи

знад

зовсїм

зоольоґічний

зоольоґія

Бурбон (Bourbon)

буржістер

Василиянин

везти, везу

Велзебуб

великий

Верґілїй, Верґіль

верзти

верхнїй

вести (веду)

взагалї

вздовж

взнак

високий (висший)

висшість

від’їхати

відкинути

відкіля

відразу

відси

відтак

відти

вісім

вітер

вїхати (вїду)

вкінци

вкупі

водосьвятіє

волїчка

волочи (я волїк)

вохкий

вперед

вперше

вповнї

вправдї

впрост

враз

врозсип

вростїч

врядигоди

всего-на́всего

вскач

всуміш

дім, дому

Діма (Dumas)

дірвати

дістати

диялєктольоґія

Днїстер

досьвіта

дядько

елєментарний

елєктрика

Европа

европейский

Енеіда

епідемічний

епідемія

епіка

епічний

етимольоґічний

етимольоґія

Етіопія

етичний

етноґрафічний

етноґрафія

євангеліє

євангелия

Євгенїя

желїзо (зелїзо)

женщина

жердка

журналїст

з; зі мною = зо мною; із смереки

завбільшки

завважити

завглубшки

завдовжки

завширшки

задля

задля того

заєдно

заздалегідь

заким

заледви

Залєский

зразу

зрештою

з’явити

з’явище

зять

ява

игла

игра

играшка

игумен

икра

индик

инколи

инодї

инуди

иньший

ирха

икра

истик

йод

Йордан

Іван

Іваниха

Іванів

ідея

їдкий

їж

ізза

іменованє

імя

індукцийний

індукция

іней

іно; що-йно

інстинкт

інструмент

інтелїґенция

інтерес

інфантерист

іспит

їсти (їм, їдж, їв)

історик

істория

Ісус

Італїя

іти

калєндар

канделарийний

канцелярия

кападокійский

Кападокія

католик

католицкий

квит

квіт = цьвіт

кий

Київ

килим

кинути, кину, кинеш , кинь;

киньте

кишеня

кізля (козел)

кімната

кісьба

кість

клей

клен (дерево)

клясик

класичний

козїй

колїя

комедия

комісийний

комісия

компанїя

конець-кінцем

конїчина = конюшина

консистория

кореспондендийний

кореспонденция

королївский

країна

кубічний

легкий, лекший

лексикоґрафія

лелїйний

лелїя

Лєсінґ

лисїй (лисього)

Лївій

лївобіч

лїд (леду)

ліжко

лїзти

лїнїйний

лляти

льоґіка

льоґічний

Льондон

льотерия

майстер

маґістрат

малїський

мальованє

малювати, ма

льований

Манцоні

Ма́рия (Марі́я)

математик

математика

математичний

материя

материял

материяльний

машинїст

медик

медицина

мерзкий

методика

методичний

механїзм

механїк

механїка

механїчний

милосердіє

мимохідь (-ходом)

мимохіть

миро (сьвяте)

митрополит

Михаіл (архангел)

мізерия

Мікльосіч

мілїон

мінїстер

місіонар

містицизм

Міцкевич

моздїр

монархіст

монархічний

монархія

морґ

моріг

Морске Око

морфольоґічний

мужчина

мягкий, мякший

навгадь

навздогін

навзнак

навипередки

навідвороть

навіть

навколїшки

навманя

навпаки

навпростець

навстріч

навстяж

навчати, -ити

наголо

надаремно

надармо

над’їздити

надійти

надїя (5. п. -їйо)

надкусити

надсадити ся

надто

назад

назустріч

наконець

налїво

наново

наослїп

осьвіта

осьде

остракізм

оттепер

очивидний

Павзаній

Паляцкий

панї

панцир

паньщина

паралїж

парафія

парафіяльний

партийний

партия

пасїка

патріот

патріотичний

педаґоґіка

педаґоґічний

педаґогія

передше

переиначити

нерекиньчик

перий, перию

перия

Перікль

періода

періодичний

песїй

півостров

пірє, пірєм

після

піяк

повисше

повітрє

подеколи

подекуди

подостатком

поезия

поетичний

поза

позавтра

позавчера

позад

наперед

напоготові

напомацки

напопереміну

напослїд

направо

направцї

напротив

нараз

нарештї

нарічіє

насамперед

наскілько

наспіл

Наталїя

натомість

натще

національний

нация

нащо

незнатищо

неоден

недодалеки

нерадо

нераз

нехотячи

низкий

низший

нїби

ніздра

нїколи

нїмецкий

НїЯК

новіський

ноготь (нігтї)

обєм

обсїсти

обявити

Овідій = Овід

одалїк

однїсїнький

Олександер

Онуфрий

орґанїзацийний

орґанїзация

позаторік

позаяк

поздовж

полєміка

полємічний

полїтика

полїтура

полїцийний

полїция

польовий

помалу

помежи

помимо

помідор

поміж

понад

понад’їдати

понайбільше

понизше

по́ночи

поперед

поперек

попід

поплїч

попри

порізнити (по-ріжнити)

поруч

посеред

потім (потому)

потрохи

поуз

почасти

пощо

правобіч

практика

практичний

президент

пренїколи

прецїж

прецїнь

приїзджати

причастіє

пробі!

провінция

провінциялїзм

промежи, проміж просьвіта

проте

професия

процесия

публика

публицист

публицистика

публичний

Пушкин

раз-враз

ранїшнїй

Рафаіл

реєстер

релїґійний

релїґія

реорґанїзация

рідкий, рідший

різний (ріжний)

ріжок, ріжки

різьбяр

рільництво

річенька

розійти ся

росийский

Росия

росіл

руіна

самнасам

самолюбство

самохіть

сьвідок

сьвіжий

сьвіт

сьвітский

сьвятий

сейчас

семинария

сербский

сидїти

силоміць

симпатичний

симпатия

синїй

сияти (сяти)

сіль (соли)

сїсти

споза

споконвіку

спомежи

спонад

спопід

справдї

сприяти

ссїсти ся

Станислав

статуа

стация

стирийский

Стирия

стиха

судя (судия)

супротив

сусїдство

сухий

сфальшувати

схід

сцїдити

счезати

счорнїти

сшити

также

також

танїстра

телєґраф

телєґрафістка

телєґрафічний

Темида

теоретичний

теория

терпеливий

технїк

технїка

технїчний

сїчень

сїяти

скло, склянка, скляр (шкло і т. д.)

скоросьвіт

слабкий

слїд

слюб

слюсар (шлюсар)

сьмітє

сьміх

снїг

сно́чи

Снятин

Собєский

сойка (кілька сойок)

Соломон

софа

софізм

софіст

спасеніє

спасибі

спереду

сперти, зіпру

спершу

специяльний

спижарня

сьпів

спілий

спірітус

спіти

тимчасом

тїло

тогід

тодї

торік

трафіка

трибушон

тузин

турбация

Турґенєв

Україна

улекшити

улий

унїверситет

уперше

фанаберия

Федір, Федор

фіґа

фізик

фізика

фізичний

фізіольоґія

філїжанка

фільольоґія

фільозоф

фіялок

флєт

фотоґрафія

фразеольоґія

Франция

Францїшок

Французка

француский

хемія

хиба

християнин

хтобудь

хтонебудь

цьвіль

цьвіркун

цьвіт

цьвях

центиметер

цивілїзацийний

цивілїзация

цїсарский

Ціцерон

цькувати

Шафарик

Шашкевич

шваґер

Швайцария

Шевченко

Шекспір

шия

Шіллер

шпіхлїр'

щастє

щітина

щобудь

щонебудь

щось

ювілей

Юрий

якийбудь

якийнебудь

якийсь

якнебудь

яко-тако

як-стій

ямбічний

ящірка

 

===============================

Цїна 4 кр. в. а. або 8 гелєрів.

Накладом ц. к. видавництва книжок шкільних.

 

З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка

під зарядом Кароля Беднарского.

 

 

 

25.05.2017