Боротьба о руске письмо.

 

В "дописи з Лїського" уміщеній в нинїшнім числї "Дѣла", знайдуть наші читателї оправдану жалобу дописувателя на урядове покривдженє руского язика в двоякім напрямі: по перше, що в дотичнім урядовім письмі рускій язик покалїчений, а по друге, що оно написане — хоч нїби то по руски, але — польским абецадлом.

 

Нї одно, нї друге не єсть чимсь виїмковим в відношеню галицких урядів до сторін руских.

 

Що до калїченя нашого язика ми мали нагоду бачити рішенє ц. к. львівского краєвого суду висшого з дня 22 н. ст. марта с. р. н-р 5.428, написане скорше по россійски, як по руски. Досить буде навести лиш кілька примірів, аби зміркувати, яким язиком видають ся письма львівскої апеляції. І так находимо в тім письмі слова: "преждевременная" — "разбирательство" — "требує" — "увзглядняя" — "современно" — "непредявили" — "сообразивши" — "относительний" — і т. д. Що наміряє львівска апеляція осягнути калїченєм нашого язика россійщиною в своїх письмах, ми не розуміємо! Нехай би сю роботу полишила вже "Галицкой Руси"!...

 

Що-до польского абецадла в рускім письмі, то минувшого місяця в тій справі прийшло до переписки межи львівскою митроп. консисторією а президією намістництва. Консисторія, діставши одно письмо від прокураторії скарбу написане по руски польскими буквами, віднесла ся з жалобою до намістництва. На те дістала з презідії намістництва таку відповідь [по руски і рускими буквами]:

 

"Президія ц. к. Намістничества. Ч 4039|Пр. На почтенне письмо з дня 7 цвітня с. р. ч. 3796 в справі ужитя через ц. к. Прокураторію Скарбу в письмі урядовім, писанім в язику рускім, латиньского альфабету, маю честь обявити Впр. Консисторін, що не можу в тім предметї видати нїяких заряджень, позаяк обовязуючі в тім взглядї приписи, а именно: розпоряженя министеріяльниї з дня 20 студня 1859 ч. 12.466 з дня 4 липня 1860 ч. 2166 і з дня 10 цвітня 1861 ч. 2325, котори після §.5 розпорядженя министеріяльного з дня 5 червня 1869 Д. з. кр. ч. 24 і на дальше позістают в силї, наложуют лише на власти обовязок пріймованья письм в язику рускім і отповіданя на тії же в тім же язику, при чім дозволене єсть также уживанє руского альфабету, нема однак зовсїм постановленя, котре би обовязовало власти писати рускими буквами, так що уживанє руских букв єсть вправдї дозволене, но не наказа н. е. Львів дня 22 цвітня 1892. Бадени.

 

От і справдїшне вавилонское столпотвореніє! Намістництво пише рускими буквами, краєва рада шкільна польскими, прокураторія скарбу польскими, одно староство польскими, друге рускими, найвисшій краєвий суд рускими, а котрий-небудь з найнизших польскими — і т. д. in dulce infinitum, — a нїхто нинї не може против того знайти ради.

 

Але вже сам той хаос свідчить, що постанови з часів Голуховщини нинї не мають рації биту — а ми можемо завірити наших читателїв, що нашим послам у Відни справа руского письма дуже лежить на серци і они щиpo заходять ся, аби урядове уживанє руского письма було обовязком, а не залежало від волї — від widzi mi się кождого поодинокого урядника...

 

[Дѣло]

14.05.1892